Рішення

від 27.04.2018 по справі 233/5567/17

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/5567/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року м. Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Каліуш О. В. , за участі секретаря судового засідання Франчук А.О., позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Першої Макіївської державної нотаріальної контори, третя особа Публічне акціонерне товариство Дельта- Банк про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Першої Макіївської державної нотаріальної контори, в якому з урахуванням уточнень (т.2 а.с.3) просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 від 16.02.2007 року, посвідчений у Першій Макіївській державній нотаріальній конторі, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5.

Після його смерті залишись спадщина у вигляді житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1, який належав йому на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, 18 липня 1996 року, за реєстрованим № 1-1055 та зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки Донецької області в реєстрову книгу № 151 за реєстрованим № 29649, реєстраційний номер 4716701.

Після поховання чоловіка, її рідна сестра ОСОБА_4 запропонувала їй допомогу в оформленні документів для прийняття спадщини. Не маючи правової освіти та досвіду в отриманні документів на нерухоме майно, а також враховуючи тяжкий психологічний та фізичний стан після смерті чоловіка вона погодилась на таку допомогу.

У лютому 2007 року, після спливу шести місяців, сестра зателефонувала їй та сказала, що домовилась з нотаріусом про зустріч для оформлення відповідних документів. У нотаріуса вона була під дією заспокійливих препаратів, адже ця тяжка обставина мала на неї вплив, не дивлячись на час який минув з моменту її настання. Повністю довіряючи рідній сестрі, у нотаріуса вона ставила свій підпис там де казали нотаріус та сестра. В результаті державним нотаріусом Першої макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_16. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 05.02.2007 року, на житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1.

07 лютого 2007 року КП БТІ м. Макіївки на підставі вказаного свідоцтва за нею було зареєстровано право власності на вищезазначений житловий будинок, на підтвердження чого вона отримала Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13486174 від 07.02.2007 року.

Як їй пояснила сестра, після отримання вказаних документів вона стала повноправною та єдиною власницею цього житлового будинку. З того часу, оригінали вказаних документів знаходяться у неї, жодних правочинів із цим будинком вона не вчиняла та правовстановлюючі документи на нього третім особам не передавала.

Проте, 01.07.2014 року сестра звернулась до неї із проханням підписати документ (розписка від 01.07.2014 року), в якому вона свідчить про те, що незаконним шляхом вона заволоділа її будинком та отримала кошти під його заставу, та зобов'язується вжити всіх належних заходів щодо повернення їй будинку, а у разі її смерті покладає такий обов'язок на свою дочку ОСОБА_2.

Вона не має юридичної освіти, у зв'язку з чим не повністю розуміла, яким чином перестала бути власницею свого будинку, адже відповідні документи на право власності на нього з моменту їх вдачі знаходились у неї та нікому не передавались.

Проте, перебуваючи в тяжкому моральному стані у зв'язку з тим, що дізналась про тяжку хворобу сестри та повністю довіряючи їй, нею не було перевірено наявність інших власників на цей будинок.

Після смерті сестри, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, вона дізналась, що її будинок було відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1-586 від 16.02.2007 року, посвідченого у Першій макіївській державній нотаріальній конторі.

Проте, жодних договорів купівлі-продажу щодо житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 вона не підписувала.

По теперішній час вона проживає у вказаному житловому будинку утримує його та сплачує витрати за комунальні послуги, оскільки цей будинок є єдиним її житлом.

З метою з'ясування наявності зареєстрованих власників на спірний будинок вона отримала довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 102190226 від 01.11.2017, відповідно до якої їй стало відомо, що на теперішній час наявний запис про право власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 1-586 від 16.02.2017 року, посвідчений Першою Макіївською державною нотаріальною конторою, а також записів про наявність обтяжень на її будинку у зв'язку з тим, що його ОСОБА_4 було двічі передано в іпотеку.

До того ж, жодних записів щодо прийняття у спадщину вказаного будинку після смерті ОСОБА_4 Державний реєстратор речових прав на нерухоме майно не містить. З чого можливо дійти висновку, що на даний час її дочка, ОСОБА_2 не вчиняла та не має на меті вчинення жодних дій щодо повернення їй права власності на її будинок, як визначено розпискою від 01.07.2014 року, яку дала її мати. У зв'язку з чим, єдиним способом захисту її права власності на цей будинок є визнання недійсним документу, на підставі якого було відчужено, а оскільки після смерті її сестри єдиною спадкоємицею залишилась її дочка та з урахуванням її обов'язку, зазначеному у розписці від 01.07.2014 року.

Крім того, на момент укладення оспорюваного правочину її дочка ОСОБА_8, 1990 року народження, була неповнолітньою. А тому, згідно із положеннями ст. 17 Закону України Про охорону дитинства для відчуження будинку мав бути наявний дозвіл Органу опіки та піклування. Проте, оспорюваний правочин був укладений без дозволу Органу опіки та піклування.

Також, з інформаційної довідки, 16 лютого 2007 року ОСОБА_4 передала ОСОБА_1 грошову суму готівкою у розмірі 666000 грн. і в той же день, згідно із даними Державного реєстру іпотек, був укладений Іпотечний договір 30ДС/018/302/2007-ИВ, 1-586, 16.02.2007, Державний нотаріус Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_16., розмір основного зобов'язання склав 99 000 доларів США, що станом на 2007 рік складало 498000 грн. Виходячи із цього, ОСОБА_4, маючи на руках 666000 грн. взяла кредит на суму 498 000 грн. Тому можливо дійти висновку, що гроші за продаж будинку не передавались, а договір був підписаний обманним чином або шляхом підроблення підпису.

Ухвалою судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 листопада 2017 року відкрито провадження у даній справі, справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с.30).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2017 року витребувано копію спадкової справи, що відкрита після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с.85)

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2017 року залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи Публічне акціонерне товариство Кредитпромбанк , витребувано у третій особи копію оспорюваного договору купівлі-продажу ( т.1 а.с.101).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 січня 2018 року задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідка ОСОБА_16. (т.1 а.с.237).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2018 року витребувано з ПАТ Кредитпромбанк відомості щодо виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором (т.2 а.с.56).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 29 березня 2018 року залучено до участі у справі правонаступника третьої особи Публічного акціонерного товариства Кредитпромбанк - Публічне акціонерне товариство Дельта -Банк , витребувано докази щодо виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором (т.2 а.с.77-78).

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про прийняття уточненої позовної заяви з пред'явленням нових позовних вимог, які не були заявлені раніше (а.с.138-139).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши, що її сестра ОСОБА_4 аферистичним способом заволоділа її майном. Ніяких грошей від неї за будинок вона не отримувала, а договір був підписаний обманним чином або шляхом підроблення її підпису. Просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду, в судове засідання не з'явилась, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву ОСОБА_1 не подала.

Представник відповідача Першої Макіївської державної нотаріальної контори в Донецькій області у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши заяву про розгляд справи у його відсутність. В наданій суду заяві представник відповідача зазначив, що оспорюваний правочин був вчинений згідно із волевиявленням сторін та вимог законодавства, гроші за договором в присутності нотаріуса не передавались, а також з моменту посвідчення договору пройшло десять років, змінилися як матеріальне становище так і моральне становище сторін.

Представник третьої особи ПАТ Дельта Банк , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 (т.2 а.с.85-86), в яких зазначив, що 16 лютого 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_4 був укладений Кредитний договір № 30ДС/018/К02/2007 - ИВ від 16.02.2007 року, відповідно до якого Банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у доларах США у межах загальної суми 100500,00 дол. США строком дії з 15 лютого 2011 року;

10.04.2007 року між сторонами до Кредитного договору № 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16.02.2007 року укладена додаткова угода № 1.

18.03.2008 року між сторонами до Кредитного договору № 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16.02.2007 року укладена додаткова угода № 30ДС/018/К02/1/2008-ИПК, якою збільшено відновлювальну кредитну лінію до 117280,00 доларів США.

18.03.2008 року між сторонами до додаткової угоди № 30ДС/018/К02/1/2008 - ИПК до Кредитного договору № 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16.02.2007 року укладено договір про внесення змін та доповнень №1.

З метою забезпечення зобов'язань позичальника, що впливають з Кредитного договору № 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16.02.2007 року між ОСОБА_4 як іпотекодавцем та ВАТ Кредитпромбанк як іпотекодержателем, був укладений Іпотечний договір № 30ДС/018/302/2007 - ИВ, який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_16. та зареєстрований у реєстрі за № 1-4697 (надалі-Іпотечний договір).

Від 18.03.2008 року до Іпотечного договору № 30ДС/018/302/2007 - ИВ від 16.02.2007 року укладено договір №1 про внесення змін та доповнень, зареєстрований в реєстрі за №1-587.

Від 22.09.2008 року до Іпотечного договору № 30ДС/018/З02/2007 - ИВ від 16.02.2007 року укладено договір про внесення змін та доповнень №2, зареєстрований в реєстрі за № 1-587.

Предметом іпотеки за Іпотечним договором є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, що належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року, укладеному між позивачем та ОСОБА_4

Одночасно с посвідченням Іпотечного договору 16 лютого 2007 року державним нотаріусом Першої макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_16. накладено заборону відчуження нерухомого майна до припинення іпотечного договору, яка зареєстрована в Реєстрі № 1-594.

26 червня 2013 року між ВАТ Кредитпромбанк та АТ Дельта Банк був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., та зареєстрований в реєстрі за № 1441. Згідно із договором купівлі-продажу прав вимоги, до ПАТ Дельта-Банк перейшло право вимоги до боржників по кредитних та забезпечувальних договорах, в тому числі по Кредитному договору № 30ДС/018/302/2007-ИВ від 16.02.2007 року та Іпотечному договору № 30ДС/018/302/2007-ИВ від 16.02.2007 року.

Станом на 11 квітня 2018 року заборгованість перед АТ Дельта Банк за кредитним договором № 30ДС/018/К02/2007 - ИВ від 16.02.2007 року складає 3762310,61 грн. Постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 19.03.2017 року на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_4 накладено арешт.

Дослідивши всі обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 16 лютого 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено Договір купівлі-продажу житлового будинку від 16 лютого 2007 року, згідно із яким ОСОБА_1 продала, а ОСОБА_4 прийняла житловий будинок з відповідними побутовими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.195).

Договір посвідчений 16 лютого 2007 року державним нотаріусом Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_16., зареєстрований у реєстрі за № 1-586 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 16.02.2007 року за № 1919646 (т. 1 а.с.196).

Згідно із заявою від 16 лютого 2007 року, яка посвідчена державним нотаріусом Першої Макіївської нотаріальної контори ОСОБА_16. за реєстровим № 1-602, ОСОБА_1, розуміючи значення своїх дій та без-будь-якого примусу, підтвердила, що ОСОБА_4 здійснила повний розрахунок за договором купівлі-продажу, посвідченим Першою Макіївської державною нотаріальною конторою 16.02.2007 року № 1-586. Розрахунок здійснювався за місцем її проживання. При цьому нею отримано 666600 грн. Будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за проданий житловий будинок у АДРЕСА_1 вона до ОСОБА_4 не має (т.1 а.с.197).

Жилий будинок АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за Іпотечним договором № 30ДС/018/302/2007-ИВ від 16.02.2007 року, укладеним між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_4, в рахунок забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором№ 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16 лютого 2007 року, укладеним між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_4, та містить заборону відчуження (т.2 а.с.100-104).

19 листопада 2014 року ОСОБА_4 померла, на підтвердження чого матеріали справи містять копію свідоцтва про смерть серії 1-НО № 821379 (т.1 а.с.113).

Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_2 (т.1 а.с.108-109), якій, зокрема, було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у вигляді будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що накладено арешти на вищевказане нерухоме майно до зняття арештів (т. 1 а.с. 218-219).

Вирішуючи питання про недійсність оспорюваного правочину, судом враховане таке.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Отже, виходячи з контексту вищезазначених норм закону, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Як на підставу заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваний правочин не відповідав її волі та грошей за об'єкт нерухомості вона не отримувала. Проте, у судовому засіданні дані обставини позивачем не доведені.

Поряд з цим, свідок ОСОБА_16., нотаріус, яка посвідчувала оспорюваний правочин, у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 вона знала як мешканців м. Макіївки Донецької області. ОСОБА_4 неодноразово зверталася до неї за нотаріальними послугами. Подробиці укладення оспорюваного договору купівлі-продажу вона не пам'ятає. Однак, з впевненістю стверджує, що на момент укладення договору, продаж будинку відповідав волі ОСОБА_1 Договір було посвідчено з урахуванням вимог діючого законодавства України. Гроші в її присутності ОСОБА_1 не передавались. В подальшому, ОСОБА_4 зверталась до неї за консультацією про розірвання цього договору купівлі - продажу. Проте, договір розірваний не був.

Згідно із змістом Договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року, продаж будинку за домовленістю сторін вчинений за 666600 грн. Правові наслідки укриття розміру дійсної продажної ціни відчужуваного житлового будинку нотаріусом роз'яснено. ОСОБА_1 своїм підписом під цим договором підтвердила факт проведення зі сторони покупця повного розрахунку за проданий житловий будинок, та відсутність щодо них претензій фінансового характеру (п.2.1). ОСОБА_1 підтвердила свій намір укласти договір на умовах, визначених в ньому, і підписуючи його, погодилась з вищевказаним порядком проведення розрахунків за проданий житловий будинок, та відсутність щодо них претензій фінансового характеру (п.2.2).

Оспорюваний правочин, який у зв'язку із знаходженням на тимчасово окупованій території України, досліджувався судом лише в ксерокопії (т.1 а.с.195), містить підпис ОСОБА_1 У судовому засіданні 11.01.2018 року ОСОБА_1 підтвердила факт належності їй підпису на зазначеному документі. Проте, обставини підписання нею договору пояснити не змогла.

Отже, покази свідка ОСОБА_16., зміст оспорюваного правочину, відсутність належних та допустимих доказів на спростування факту належності позивачу підпису на Договорі купівлі-продажу, свідчать про те, що оспорюваний правочин на відчуження будинку відповідав волі ОСОБА_1 та вона отримала повний розрахунок за цим договором.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що в присутності нотаріуса гроші за будинок їй не передавались, у зв'язку з чим договір має бути визнаний недійсним, суд вважає помилковими та до уваги не приймає, оскільки чинне законодавство України не передбачає такої обов'язкової умови дійсності правочину, як передача грошей у присутності нотаріуса. Тим більше, що із заяви від 16 лютого 2007 року, яка посвідчена державним нотаріусом Першої Макіївської нотаріальної контори ОСОБА_16. за реєстровим № 1-602, вбачається, що розрахунок здійснювався за місцем проживання ОСОБА_1, та остання будь-яких матеріальних претензій, які б стосувалися розрахунків за проданий житловий будинок у АДРЕСА_1 до ОСОБА_4 не має (т.1 а.с.197).

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на розписку від імені ОСОБА_4 від 01 липня 2014 року, згідно із якою ОСОБА_4 вказує на те, що позивач не отримувала від неї грошей за будинок АДРЕСА_1, а також визнає, що в незаконний спосіб отримала підпис позивача на договорі купівлі-продажу, оскільки у зв'язку зі смертю ОСОБА_4 не можливо з'ясувати обставини, за яких була видана ця розписка та ідентифікувати особу, яка її видала. Письмові пояснення ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_13 (а.с. 40-48) щодо цих обставин є недопустими доказами, оскільки зазначені особи безпосередньо судом не допитувались та давали пояснення без попередження про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих свідчень.

Наявність у позивача оригіналу свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с.12-14) сама по собі не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним.

Посилання ОСОБА_1 на те, що у момент вчинення оспорюваного правочину вона перебувала у тяжкому психологічному стані та не розуміла значення своїх дій, як на підставу визнання правочину недійсним, суд також до уваги не приймає з огляду на таке.

Статтею 225 ЦК України передбачено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.

Пленум ВСУ в п. 16 постанови від 06.11.2009 року 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснив, що правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахування як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Позивачем клопотання про призначення судово-психіатричної експертизи не заявлено, будь-яких інших доказів, якими могли би бути медичні документи про стан здоров'я позивача на лютий 2007 року, позивачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено.

Також, як на підставу заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що правочин вчинено під впливом обману. Однак, позивачем не доведені: наявність умислу в діях ОСОБА_4, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в обману, і сам факт обману при укладенні оспорюваного договору. Тому, оспорюваний договір з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, також не може бути визнаний судом недійсним.

Користування позивачем спірним жилим будинком з часу його відчуження та сплата нею комунальних платежів за будинок, а також не проживання ОСОБА_4 у будинку не може бути самостійною підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки позивач та померла ОСОБА_4 були рідними сестрами, а згідно із ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Доводи позивача про відсутність у неї іншого житла, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами у справі, суд до уваги не приймає та зазначає, що наявність або відсутність іншого житла не є перешкодою для укладення договору купівлі-продажу будинку.

Доводи позивача про те, що оспорюваний правочин, як такий, що порушував права її неповнолітньої дочки ОСОБА_8, 1990 року народження, та був укладений без дозволу Органу опіки та піклування, є недійним, суд також до уваги не приймає та вважає безпідставними з огляду на таке.

Згідно із ч. 3 ст. 17 Закону від 26 квітня 2001 року №2402-III Про охорону дитинства , батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 Закону № 2623-IV від 2 червня 2005 року Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Норма цієї ж статті зазначає, що неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

За приписами діючого законодавства України право користування майном члена сім'ї власника житла пов'язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.

З копії домової книги для реєстрації громадян, які проживають у будинку АДРЕСА_1 вбачається, що неповнолітня ОСОБА_8, 1990 року народження, була знята з реєстраційного обліку у цьому будинку 31 січня 2007 року на АДРЕСА_2.

Зазначене свідчить, що на час укладення оспорюваного правочину неповнолітня не мала права користування спірним об'єктом нерухомості, була знята з реєстраційного обліку у зв'язку із вибуттям на іншу адресу: АДРЕСА_2, що виключило необхідність отримання дозволу Органу опіки та піклування на відчуження цього майна.

Крім того, з копії паспорту на ім'я ОСОБА_8 (т. 1 а.с. 25-26) вбачається, що після зняття з реєстраційного обліку у січні 2007 року за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_8 реєстрації за цією адресою більше не мала, та з 12 квітня 2011 року є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 (будинок ОСОБА_4.). Пояснити реєстрацію дочки у будинку ОСОБА_4, а не у батьківському будинку за адресою: АДРЕСА_1, позивач у судовому засіданні не змогла. Тож, реєстрація дочки позивача з січня 2007 року по лютий 2008 року за адресою: АДРЕСА_4, та з 2011 року у будинку АДРЕСА_3 непрямо свідчить про перехід права власності на спірний будинок від ОСОБА_1 до ОСОБА_4

Факт реєстрації у спірному жилому будинку на момент укладення оспорюваного договору повнолітнього сина позивача ОСОБА_15 не є законодавчо закріпленою підставою для визнання правочину про відчуження майна недійсним.

Не є такою підставою і факт видачі 02 серпня 2010 року ОСОБА_4 довіреності на ім'я ОСОБА_1 на право відчуження будинку АДРЕСА_1 (т.1 а.с.225).

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу будинку та іпотечний договір були посвідчені нотаріусом з різницею в часі менше однієї години, що на її думку свідчить про недійсність договору купівлі-продажу з огляду на таке.

Свідок ОСОБА_16. у судовому засіданні пояснила, що договір купівлі-продажу будинку та іпотечний договір могли бути посвідчені із незначною різницею у часі, в разі отримання покупцем кредиту на придбання нерухомості.

З кредитного договору № 30ДС/018/К02/2007-ИВ від 16 лютого 2007 року, укладеного між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_4 вбачається, що кредит у розмірі 100 500 доларів США надався ОСОБА_4 на купівлю нерухомості - житлового будинку з надвірними побудовами, загальною площею 195,90 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та був забезпечений іпотекою цього житлового будинку (т.2 а.с.91-104).

А отже, зазначені доводи позивача не можуть бути визнані підставою для визнання договорі купівлі-продажу недійним.

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що оспорюваний договір купівлі-продажу спірного житлового будинку укладений між позивачем та ОСОБА_4 при повному усвідомленні позивачем значення своїх дій, розумінні всіх обставин, які мають істотне значення, був направлений на реальне настання наслідків його укладення. Позивачем не доведено тих обставин на які вона посилається у позові, а тому позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійним задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_5, до ОСОБА_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3, Першої Макіївської державної нотаріальної контори, ідентифікаційний код 02888449, юридична адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Центральна, 31, третя особа Публічне акціонерне товариство Дельта- Банк , ідентифікаційний код 34047020, юридична адреса: м. Київ, вул. Щорса, 36-б, про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення складено 03 травня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О.В.Каліуш