Постанова

від 25.04.2018 по справі 810/3839/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3839/17 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Карпушової О В., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНАГРО" до Державної фіскальної служби України, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНАГРО" звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БОНАГРО" задоволено частково.

Визнано протиправними дії Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області щодо розірвання договору про визнання електронних документів від 05.05.2017 №1 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНАГРО".

Зобов'язано Державну фіскальну службу України прийняти податкові накладні складені Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНАГРО" №5 від 29.09.2017р.; №6 від 29.09.2017р.; №7 від 29.09.2017р. та зареєструвати 12.10.2017р.

В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач - Вишгородська об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначену норму чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ БОНАГРО зареєстроване юридичною особою 24.10.2016 та з 24.10.2016 взято на облік як платник податків. Місцезнаходження ТОВ "БОНАГРО" є Київська область, м. Ірпінь, вул. Єрощенка, буд.12-Б, кв.6.

З матеріалів даної справи також вбачається, що 05.05.2017 року між Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією (Ірпінське відділення) та позивачем було укладено договір №1 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органів ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Підтвердженням укладення договору про визнання електронних документів є квитанція №1 від 05.05.2017 та квитанція №2 від 13.05.2017, які надані позивачу засобами телекомунікаційного зв'язку.

Відповідно до розділу 6 договору про визнання електронних документів, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Позивачем здійснено поповнення спец рахунку в CEA з ПДВ на суму 30075,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 56 від 10 жовтня 2017 року, після чого було складено податкові накладні № 5 від 29.09.2017 р. на суму 26565,00 грн. у т.ч. ПДВ 4427,50 грн.; №6 від 29.09.2017 р. на суму 122295,69 грн. у т.ч. ПДБ 20382,62 грн.; № 7 від 29.09.2017 р. на суму 31592,60 грн. у т.ч. ПДВ 5 265,43 грн.

Як вбачається із доданих до позову копій квитанцій, зазначені документи не прийнято, причина неприйняття: Можливо, припинено договір про визнання електронної звітності .

Позивач 13.10.2017 направив запит на адресу Ірпінського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просив повідомити підстави неприйняття податкових накладних та припинення дії Договору про визнання електронних документів. До даного запиту позивачем було надано докази чинності посиленого сертифікату відкритого ключа та докази знаходження позивача за місцем реєстрації.

У відповідь на запит від Вишгородської ОДПІ (Ірпінське відділення) ГУ ДФС у Київській області надійшов лист № 1898/14/10-31 від 20.10.2017р., в якому повідомлялося, що: під час перевірки місцезнаходження ТОВ БОНАГРО за місцем реєстрації встановлено відсутність товариства за податковою адресою, а отже, місцезнаходження не відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру. З 05.10.2017 р. підприємство не є суб'єктом електронного документообігу .

07.11.2017р. позивачем отримано копію протоколу засідання робочої групи з організації супроводження процесу укладання договорів про визнання електронних документів із платниками податків від 05.10.2017р. № 46-п/д Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому зазначено про призупинення дії договору про визнання електронних документів ТОВ БОНАГРО в зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою. Дана інформація була отримана зі службової записки оперативного управління Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1095/10-13-21-01-14 від 19.09.2017.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах у податкових органів не було правових підстав для неприйняття податкових накладних №5 від 29.09.2017р., №6 від 29.09.2017р., №7 від 29.09.2017р., оскільки договір про визнання електронних документів є чинним.

Перевіряючи законність та обґрунтованість такого висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Положеннями ст.ст. 46-51, 201 Податкового кодексу України встановлений обов'язок платника податку скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, подавати контролюючому органу податкову звітність у вигляді податкових декларацій або розрахунків та кореспондуюче йому право платника подавати таку звітність засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Порядок подання документів в електронному вигляді станом на час існування спірних правовідносин було врегульовано Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233 (далі - Інструкція №233).

Пунктом 7.4 розділу ІІІ вказаної Інструкції встановлено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Відповідно до п. 7.5 розділу ІІІ Інструкції №233, підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

При цьому, пунктом 7.6 розділу ІІІ Інструкції №233 визначено, що у разі якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції №233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Розділом VІ додатку І Інструкції №233 встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами.

З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДПС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДПС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частиною першою статті 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що одностороннє розірвання договору означає односторонню волю сторони угоди, яка має право на вчинення таких дій, що у свою чергу передбачає доведеність з боку управленої сторони наявності обставин, з якими умови договору пов'язують можливість реалізації права однієї із сторін на одностороннє розірвання договору.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що за даними квитанцій 5,6,7, копії яких містяться в матеріалах даної справи (а.с. 42, 44, 46), подані позивачем податкові накладні за №5 від 29.09.2017р., №6 від 29.09.2017р., №7 від 29.09.2017р. не були прийняті відповідачем у зв'язку з порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: ЄДРПОУ: ' 40910324' Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів.

Інших підстав для відмови у прийнятті поданих позивачем вищевказаних податкових накладних матеріали даної справи не містять.

Так, нормами чинного законодавства встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Проте станом на час існування спірних правовідносин підстави для припинення договору в односторонньому порядку були відсутні, договір про визнання електронної звітності від 05.05.2017 року № 1 був чинний, повідомлення про реєстрацію електронного цифрового підпису було зареєстровано, а тому у податкового органу були відсутні підстави для відмови у прийнятті електронних документів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що дії податкового органу щодо неприйняття податкових накладних, що надсилалися позивачем засобами електронного зв'язку, є протиправними, оскільки договір про визнання електронних документів від 05.05.2017 року № 1 на даний час є чинним. Докази ненадання платником податків до органу ДФС нових посилених сертифікатів ЕЦП замість скасованих або зміни місця реєстрації відсутні.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області в своїх доводах посилається на лист від 20.10.2017р. № 1898/14/10-31, в якому зазначено, що під час перевірки місцезнаходження ТОВ БОНАГРО встановлено відсутність товариства за податковою адресою, у зв'язку з чим місцезнаходження останнього, на думку податкового органу, не відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру. З цих підстав податковий орган вважає, що з 05.10.2017р. ТОВ БОНАГРО не є суб'єктом електронного документообігу.

Крім того апелянт зазначає, що 07.11.2017р. позивачем було отримано копію протоколу засідання робочої групи з організації супроводження процесу укладання договорів про визнання електронних документів із платниками податків від 05.10.2017р. № 46-п/д Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому зазначено про призупинення дії договору про визнання електронних документів ТОВ БОНАГРО у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою. Дана інформація була отримана зі службової записки оперативного управління Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 1095/10-13-21-01-14 від 19.09.2017.

Проте відповідачем - Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Київській області не надано суду належних та допустимих доказів того, що позивач не надав нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих та (або) змінив місце своєї реєстрації, оскільки за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копія якого міститься в матеріалах даної справи, станом на 12.10.2017р. ТОВ БОНАГРО не змінювало свою юридичну адресу: Київська область, місто Ірпінь, вул. Єрощенка, буд. 12-Б, кв.6.

За таких обставин, аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог даного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, 21 березня 2018 року до Київського апеляційного адміністративного суду надійшла заява Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про повернення надміру сплаченого судового збору.

Як вбачається з ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2018 року про залишення без руху апеляційної скарги Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області, судовий збір за подання апеляційної скарги становить 2 400,00 грн.

Усуваючи недоліки апеляційної скарги, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління державної фіскальної служби у Київській області надала суду платіжне доручення № 51 від 30 січня 2018 року про сплату судового збору у більшому розмірі - 9 600 грн. 00 коп.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи, що за подання апеляційної скарги Вишгородською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління державної фіскальної служби у Київській області було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, переплата судового збору у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті гривень) 00 копійок підлягає поверненню.

Керуючись статтями 34, 132, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року - без змін.

Заяву Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області про повернення судового збору задовольнити.

Повернути Вишгородській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Київській області надміру сплачений судовий збір у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті гривень) 00 копійок, що сплачений згідно платіжного доручення № 51 від 30 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Карпушова О.В.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 25.04.2018р.