Рішення

від 27.04.2018 по справі 2а-1399/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 квітня 2018 року № 2а-1399/11/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НОКК до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "НОКК" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.12.2010 №0011402310/0 та №0011392310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2012 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ між суддями, справу призначено судді Шулежку В.П.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Шулежка В.П. в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була ним розглянута, справу було повторно розподілено між суддями.

За результатом повторного автоматичного розподілу судових справ, для розгляду справи було визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2017 року суддею Вєкуа Н.Г. прийнято справу до провадження та призначено по справі судове засідання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказав на те, що податковим органом безпідставно прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Під час судового засідання 06.07.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ НОКК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ С.ДЖ.Р.Груп за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 року №334/94-ВР.

На підставі Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909 ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкові повідомлення -рішення: від 31 грудня 2010 року №0011402310/0 з податку на прибуток на загальну суму 1 269 556 грн., у тому числі: за основним платежем -858 271 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 411 285 грн.; від 31 грудня 2010 року №0011392310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 1 029 925 грн., у тому числі: 686 617 грн. за основним платежем та 343 308 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями .

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.

Скасовуючи попередні рішення у справі та направляючи справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.03.2016 року № К/9991/56104/12 зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю С.ДЖ.Р.ГРУП , судами не з'ясовано умов відповідних договорів на розробку та впровадження програмного забезпечення, специфіки кожної господарської операції позивача з відповідним контрагентом. Судами попередніх інстанцій також не надано належної правової оцінки обставинам, встановленим у постанові Печерського районного суду міста Києва від 07.12.2011 у справі №1-п-32/11 щодо неналежного уповноваження директором Товариства з обмеженою відповідальністю С.Дж.Р.Груп ОСОБА_1 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства ОСОБА_2, яким використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків товариства для складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, оскільки судами не перевірено чи підписувалися ОСОБА_2 первині документи за операціями з позивачем та чи були відповідні операції предметом дослідження у кримінальній справі. Крім того, судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки обставинам щодо закриття кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, в частині притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу злочину.

Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 16.03.2016 року № К/9991/56104/12 вказав, що метою дослідження фактичного придбання робіт і товару судам необхідно було аналізувати умови договорів з контрагентом, досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, їх відповідність вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , з'ясовувати підстави, порядок, зміст, обсяги робіт і товарів відповідно до умов договорів, мету придбання таких робіт і товарів, вартість та порядок їх поставки (розробки та впровадження програмного забезпечення), економічну доцільність залучення Товариства з обмеженою відповідальністю С.Дж.Р.Груп до виконання робіт.

Відповідно до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог та враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, звертає увагу на наступне.

Висновок щодо порушення наведених відповідачем норм, зроблено, виходячи по суті з того, що, операції по взаємовідносинах ТОВ НОКК із ТОВ С.Дж.Груп не мали реального характеру. Відсутність отримання товарів та послуг свідчить про укладення договорів без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. За даними перевірки ТОВ С.Дж.Р.Груп це підприємство не має фінансово-господарських можливостей для виконання робіт, за даними податкової звітності вбачається відсутність у цього підприємства трудових, виробничих, транспортних та торгівельних ресурсів, необхідних для виконання робіт, у підприємства були відсутні матеріали та сировина для здійснення діяльності, цей контрагент відсутній за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, а договори з цим підприємством є нікчемними. За висновками податкового органу первинні та податкові документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася директором та засновником зазначеного підприємства, про те, що він жодних документів по фінансово-господарській діяльності цього підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонам, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ТОВ НОКК (Замовник) в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ С. Дж. Р. Груп (Виконавць) в особі директора ОСОБА_1 укладено договори на розробку програмного забезпечення №01-09/08 від 01.09.2008 року, №01-10/08 від 01.10.2008 року, №10-10/08 від 10.08.2008 року, №01-11/08 від 03.11.2008 року, №10-11/08 від 10.11.2008 року, №01-12/08 від 01.12.2008 року, №10-12/08 від 10.12.2008 року, №05-01/09 від 05.01.2009 року, №02-02/09 від 02.02.2009 року, №03-03/09 від 03.03.2009 року, №01-04/09 від 01.04.2009 року, №05-05/09 від 05.05.2009 року, №01-06/09 від 01.06.2009 року, №01-07/09/1 від 01.07.2009 року, №03-07/09 від 03.07.2009 року, №09-07-09/1 від 09.07.2009 року, №09-07-09/2 від 09.07.2009 року, №10-07/09/1 від 10.07.2009 року, №10-07-09/2 від 10.07.2009 року, №03-08-09/1 від 03.08.2009 року, №28-08/09 від 28.08.2009 року, №01-09/09 від 01.09.2009 року, №01-10/09 від 01.10.2009 року, №02-11/09 від 02.11.2009 року, №01-12/09 від 01.12.2009 року, №05-01/10 від 05.01.2010 року (далі - договори на розробку програмного забезпечення), п.п.1.1 п.1 яких передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію виконання робіт з розробки та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION .

Як вбачається з матеріалів справи наявні копії технічних завдань, календарних планів на розробку та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION , протоколів погодження договірної ціни на розробку та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION , які від імені ТОВ С. Дж. Р. Груп підписані директором та скріплені печаткою цього ж товариства.

На виконання умов договорів на розробку програмного забезпечення ТОВ С.ДЖ.Р.Груп складено акти завершення робіт та виписано податкові накладні, які підписані безпосередньо директором та скріплені печаткою підприємства ТОВ С.Дж.Р.Груп , копії яких також наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ С.ДЖ.Р.Груп , включені до складу податкового кредиту за вересень 2008 року на загальну суму ПДВ - 13400,0 грн., за жовтень 2008 на загальну суму ПДВ - 55300,0 грн., за листопад 2008 на загальну суму ПДВ - 44450,0 грн., за грудень 2008 на загальну суму ПДВ - 44350,0 грн., за січень 2009 на загальну суму ПДВ - 12300,0 грн., за лютий 2009 на загальну суму ПДВ - 19166,67 грн., за березень 2009 на загальну суму ПДВ - 32500,0 грн., за квітень 2009 на загальну суму ПДВ - 33500,0 грн., за травень 2009 на загальну суму ПДВ - 13500,0 грн., за червень 2009 на загальну суму ПДВ - 16000,0 грн., за липень 2009 на загальну суму ПДВ - 194400,0 грн., за серпень 2009 на загальну суму ПДВ - 39200,0 грн., за вересень 2009 на загальну суму ПДВ - 40550,0 грн., за жовтень 2009 на загальну суму ПДВ - 26200,0 грн., за листопад 2009 на загальну суму ПДВ - 41400,0 грн., за грудень 2009 на загальну суму ПДВ - 45600,0 грн., за січень 2010 на загальну суму ПДВ - 14800,0 грн. та відповідають даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Розрахунки між ТОВ С. Дж. Р. Груп (код ЄДРПОУ 34981754) та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Вирішуючи спір по суті у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті доводів сторін щодо фактичного вчинення/не вчинення спірних операцій та наявності/відсутності у зв'язку з цим у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту, суд зазначає, що в період вчинення спірних операцій та проведення перевірки, правовідносини з приводу формування платником податку податкового кредиту з ПДВ регулювалися статтею 7 Закону України Про податок на додану вартість .

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку .

Статтею 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій, супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків, а отже наявність первинних документів та реальність вчинення господарської операції є передумовою виникнення права на формування податкового кредиту. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися (з урахуванням вищенаведеного) наступними положеннями Закону України Про податок на додану вартість .

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п/п. 7.4.5. Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже , виходячи зі змісту зазначених положень Закону про ПДВ, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції . Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність зв'язку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ. Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

В контексті наведеного та у зв'язку з перевіркою наявності у постачальника робіт/послуг можливостей щодо фактичного (реального) виконання операцій, за якими сформовано спірну суму податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 р. № 327, визначено, що Акт перевірки, це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно акту від 14.10.2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ С.Дж.Р.Груп за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року, проведеною ДПІ у Печерському районі м. Києва, встановлено, що підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. складські приміщення, автомобільний чи інший транспорту, кваліфікованих працівників у будівельній сфері, устаткування, виробниче обладнання, сировина, матеріали, які в сукупності є необхідними для провадження фінансово-господарської діяльності за заявленими цим підприємством видами діяльності, зокрема, у сфері будівництва.

Під час перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ С.Дж.Р.Груп підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту з ПДВ складає 685 625 926 грн. за період з 01.08.2008 року по 31.05.2010 року .

Доказів на спростування викладених в актах перевірки висновків податкових органів в адміністративному або в судовому порядку під час розгляду справи не надано, як і доводів щодо неналежності даного доказу, як засобу доказування, та суд не вбачає підстав не вважати ці акти належними та допустимими доказами.

При цьому, як вбачається з Акту перевірки від 16.12.2010 року №1084/23-10/23742909, відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до ДПІ у Печерському районі м. Києва за період з 01.09.2008 року по 30.04.2010 року кількісний склад працівників ТОВ С. Дж. Р. Груп за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 амортизаційні відрахування відсутні будь-які нарахування.

В контексті перевірки фактичного виконання спірних операцій та виявлення документів, які в сукупності, прямо та/або опосередковано, могли би підтверджувати фактичне виконання робіт, суд також зазначає, що під час розгляду справи не надано доказів, які в умовах звичайної ділової практики супроводжують та в сукупності підтверджують фактичне вчинення вищезгаданих господарських операцій .

Як зазначалось вище, перевіркою ТОВ С. Дж. Р. Груп встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладених договорів.

При цьому, виходячи із загальних правил та звичаїв щодо обачності та обережності при виборі контрагента, позивач повинен був пересвідчитись , як зазвичай прийнято у діловій практиці, у наявності або відсутності у контрагента можливостей для виконання спірних операцій, проте, як вбачається з матеріалів справи, наявність можливостей у виконавця не перевірялась, а укладалися договори та перераховувалися кошти за оформленими документами про виконання робіт.

Крім того, під час розгляду позивачем не було надано будь-якого листування, доказів обміну комерційними пропозиціями з приводу укладання наведених вище договорів, що є звичайною діловою практикою при виборі контрагентів, у т.ч. з метою з'ясування наявності у відповідних контрагентів матеріальних та людських ресурсів для виконання певних угод.

Представник позивача також не зміг пояснити яким чином укладались наведені вище угоди, яким чином виконувались ці роботи та контролювалися позивачем, наполягаючи лише на тому, що укладені договори не визнані недійсними, а отже спірні суми податкового кредиту та валові витрати сформовані правомірно.

Таким чином, під час розгляду справи не доведено наявності тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт (надання послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, і не доведено позивачем того, що визначені у вищезгаданому договорі роботи (послуги) були виконані ТОВ С.Дж.Р.Груп , яке видавало податкові накладні, а наведене вище спростовує доводи позивача у цьому контексті.

В даному випадку, суд приходить до висновку про проведення безтоварних операцій з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту. Тобто, в даному випадку фактично відбувався лише обмін документами з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З огляду на недоведеність фактичного здійснення операцій, неможливість їх виконання контрагентом, відсутність зв'язку витрат позивача за спірними операціями з його господарською діяльністю, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України Про податок на додану вартість , Закон України Про оподаткування прибутку підприємств у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи наведене, висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо порушення ТОВ НОКК п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 22.05.97р. №283/97 -ВР, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 року №168/97-ВР є обґрунтованими, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для визнання недійсним оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним, обґрунтованими та вірним по суті, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 139, 143, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НОКК" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа