Постанова

від 18.09.2018 по справі 2а-1399/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 2а-1399/11/2670 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Федотова І.В.

Сорочка Є.О.

при секретарі: Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нокк на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нокк до Державної податкової інспекції в Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 грудня 2010 року № 0011402310/0 та № 0011392310/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2012 року з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач - ТОВ Нокк , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та здійснені порушення вимог процесуального права, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції і безпідставність вимог апеляційної скарги просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та поданий письмовий відзив на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками судового процесу, посадовими особами Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ НОКК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ С.ДЖ.Р.Груп за період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 16 грудня 2010 року № 1084/23-10/23742909.

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного в періоді, що підлягав перевірці), п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР.

На підставі Акту перевірки від 16 грудня 2010 року № 1084/23-10/23742909 Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкові повідомлення-рішення: від 31 грудня 2010 року № 0011402310/0 з податку на прибуток на загальну суму 1 269 556 грн., у тому числі: за основним платежем 858 271 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 411 285 грн.; від 31 грудня 2010 року №0011392310/0 з податку на додану вартість на загальну суму 1 029 925 грн., у тому числі: 686 617 грн. за основним платежем та 343 308 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт (надання послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (ч. 1 ст. 8 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Що стосується формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість, зазначені правовідносини регулювалися (з урахуванням вищенаведеного) наступними положеннями Закону України Про податок на додану вартість .

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п/п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п/п. 7.4.5. Закону України Про податок на додану вартість не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, виходячи зі змісту зазначених положень Закону про ПДВ, а також з урахуванням наведених вище норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими Закон про ПДВ у взаємозв'язку з положеннями наведених вище норм законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, у т.ч. недоведеність фактичного (реального) виконання операцій, відсутність зв'язку витрат платника податків з господарською діяльністю, відсутність наміру використовувати придбані товари (роботи, послуги) у власній господарській діяльності, відсутність розумних економічних причин для вчинення певних операцій, виключає можливість формування податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ. Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Встановлюючи обставини правомірності/неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, слід ретельно, в сукупності та взаємозв'язку досліджувати всі надані податковим органом та платником податків докази щодо реального/нереального здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що висновок контролюючого органу про не підтвердження реального характеру фінансово-господарських операцій позивача з його контрагентом - ТОВ С.Дж.Р.Груп було здійснено перевіряючими особами з огляду на те, що ТОВ С.Дж.Р.Груп не має фінансово-господарських можливостей для виконання робіт, за даними податкової звітності вбачається відсутність у цього підприємства трудових, виробничих, транспортних та торгівельних ресурсів, необхідних для виконання робіт, відсутність матеріалів та сировини для здійснення діяльності, відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням та наявність кримінального провадження відносно директора контрагента позивача.

За висновками податкового органу первинні та податкові документи за цими операціями підписані невідомими (не уповноваженими особами), що підтверджується показами особи, яка рахувалася директором та засновником зазначеного підприємства, який вказував, що документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував та не уповноважував інших осіб вчиняти такі дії, а відтак зазначені документи не мають правого значення, не можуть вважатися первинними документами.

Надаючи правову обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ НОКК (Замовник) в особі директора Ужвенко А.В. та ТОВ С. Дж. Р. Груп (Виконавць) в особі директора Якимця А.В. укладено договори на розробку програмного забезпечення № 01-09/08 від 01 вересня 2008 року, № 01-10/08 від 01 жовтня 2008 року, № 10-10/08 від 10 серпня 2008 року, № 01-11/08 від 03 листопада 2008 року, № 10-11/08 від 10 листопада 2008 року, № 01-12/08 від 01 грудня 2008 року, № 10-12/08 від 10 грудня 2008 року, № 05-01/09 від 05 січня 2009 року, № 02-02/09 від 02 лютого 2009 року, № 03-03/09 від 03 березня 2009 року, № 01-04/09 від 01 квітня 2009 року, № 05-05/09 від 05 травня 2009 року, №01-06/09 від 01 червня 2009 року, № 01-07/09/1 від 01 липня 2009 року, № 03-07/09 від 03 липня 2009 року, № 09-07-09/1 від 09 липня 2009 року, № 09-07-09/2 від 09 липня 2009 року, № 10-07/09/1 від 10 липня 2009 року, №10-07-09/2 від 10 липня 2009 року, №03-08-09/1 від 03 серпня 2009 року, №28-08/09 від 28 серпня 2009 року, №01-09/09 від 01 вересня 2009 року, №01-10/09 від 01 жовтня 2009 року, №02-11/09 від 02 листопада 2009 року, №01-12/09 від 01 грудня 2009 року, № 05-01/10 від 05 січня 2010 року (далі - договори на розробку програмного забезпечення), п.п.1.1 п.1 яких передбачено, що Замовник доручає, а Виконавець бере на себе організацію виконання робіт з розробки та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION .

Як вбачається з матеріалів справи наявні копії технічних завдань, календарних планів на розробку та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION , протоколів погодження договірної ціни на розробку та впровадження програмного забезпечення КЛІЄНТ_БАНК_04_1_EDITION , які від імені ТОВ С. Дж. Р. Груп підписані директором та скріплені печаткою цього ж товариства.

На виконання умов договорів на розробку програмного забезпечення ТОВ С.ДЖ.Р.Груп складено акти завершення робіт та виписано податкові накладні, які підписані безпосередньо директором та скріплені печаткою підприємства ТОВ С.Дж.Р.Груп , копії яких також наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з Акту перевірки від 16 грудня 2010 року № 1084/23-10/23742909, суми ПДВ згідно податкових накладних, виписаних ТОВ С.ДЖ.Р.Груп , включені до складу податкового кредиту за вересень 2008 року на загальну суму ПДВ - 13400,0 грн., за жовтень 2008 на загальну суму ПДВ - 55300,0 грн., за листопад 2008 на загальну суму ПДВ - 44450,0 грн., за грудень 2008 на загальну суму ПДВ - 44350,0 грн., за січень 2009 на загальну суму ПДВ - 12300,0 грн., за лютий 2009 на загальну суму ПДВ - 19166,67 грн., за березень 2009 на загальну суму ПДВ - 32500,0 грн., за квітень 2009 на загальну суму ПДВ - 33500,0 грн., за травень 2009 на загальну суму ПДВ - 13500,0 грн., за червень 2009 на загальну суму ПДВ - 16000,0 грн., за липень 2009 на загальну суму ПДВ - 194400,0 грн., за серпень 2009 на загальну суму ПДВ - 39200,0 грн., за вересень 2009 на загальну суму ПДВ - 40550,0 грн., за жовтень 2009 на загальну суму ПДВ - 26200,0 грн., за листопад 2009 на загальну суму ПДВ - 41400,0 грн., за грудень 2009 на загальну суму ПДВ - 45600,0 грн., за січень 2010 на загальну суму ПДВ - 14800,0 грн. та відповідають даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.

Розрахунки між ТОВ С. Дж. Р. Груп (код ЄДРПОУ 34981754) та позивачем за надані послуги проводились у безготівковій формі.

Згідно акту від 14 жовтня 2010 року № 823/23-10/34981754 про результати перевірки ТОВ С.Дж.Р.Груп за період з 01 серпня 2008 року по 31 травня 2010 року, проведеною Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, встановлено, що підприємство відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням. Перевіркою також встановлено відсутність у зазначеного підприємства основних засобів, нарахування амортизаційних відрахувань, адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарської діяльності, у т.ч. складські приміщення, автомобільний чи інший транспорту, кваліфікованих працівників у будівельній сфері, устаткування, виробниче обладнання, сировина, матеріали, які в сукупності є необхідними для провадження фінансово-господарської діяльності за заявленими цим підприємством видами діяльності, зокрема, у сфері будівництва.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом проводилась перевірка наявності у постачальника робіт/послуг можливостей щодо фактичного (реального) виконання операцій, за якими сформовано спірну суму податкового кредиту.

Водночас, під час перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт/послуг) від ТОВ С.Дж.Р.Груп підприємствам покупцям, за операціями з якими загальна сума податкового кредиту з ПДВ складає 685 625 926 грн. за період з 01 серпня 2008 року по 31 травень 2010 року .

Доказів на спростування викладених в актах перевірки висновків податкових органів в адміністративному або в судовому порядку під час розгляду справи не надано, як і доводів щодо неналежності даного доказу, як засобу доказування.

Як вбачається з Акту перевірки від 16 грудня 2010 року № 1084/23-10/23742909, відповідно до податкового розрахунку комунального податку, поданого до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за період з 01 вересня 2008 року по 30 квітня 2010 року кількісний склад працівників ТОВ С. Дж. Р. Груп за базовий податковий (звітний) період склав 1 особу; в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Згідно поданих до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва декларацій з податку на прибуток податковий орган прийшов до висновку про відсутність основних засобів на підприємстві в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. Також в деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 амортизаційні відрахування відсутні будь-які нарахування.

Як зазначалось вище, перевіркою ТОВ С. Дж. Р. Груп встановлено, зокрема, відсутність у нього необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних засобів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що в свою чергу, свідчить про неможливість здійснення даним підприємством господарської діяльності згідно укладених договорів.

Вказані вище обставини справи у сукупності свідчать про те, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності тих обставин та відносин, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання робіт (надання послуг) та в сукупності підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

У зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нокк - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н.М. Літвіна

Судді І.В. Федотов

Є.О. Сорочко

Повний текст постанови виготовлено 19 вересня 2018 року.