Постанова

від 27.04.2018 по справі 193/344/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/344/17 22-ц/774/459/К/18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2018 року м. Кривий Ріг

справа № 193/344/17

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

секретар судового засідання: Кислиця І.В.

сторони

позивач: ОСОБА_2

відповідач: ФОП "ОСОБА_3"

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року, яке постановлено суддею Кащук Д.А в смт Софіївка Дніпропетровської області, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ФОП "ОСОБА_3" про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позову зазначено, щовона є власником земельної ділянки площею 6,7195 га., розташованої на території Вакулівської (Жовтневої) сільської ради Софіївського району, кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_1

25 грудня 2009 року вона уклала договір оренди земельної ділянки № 66 з ФОП Квасов Олександром Петровичем , строком на 5 років, тобто дія договору закінчувалась 25.12.2014 року.

Відповідно до п. 8 Договору після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк і повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити орендодавцю про намір продовжити його дію, відповідач із заявою про намір продовжити договір на новий строк до позивача не звертався.

Вважаючи, що термін дії договору оренди закінчився, позивач звернулась до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку і тоді ж дізналась що існує Додаткова угода від 01.05.2014 року до договору № 66 оренди земельної ділянки, якою термін дії договору продовжено до 01.05.2024 року.

Зазначає, що додаткову угоду позивач не підписувала, у зв'язку із чим вона звернулась до поліції із заявою про порушення кримінального провадження щодо підробки документів з боку ФОП ОСОБА_3 , але їй було відмовлено у порушенні кримінального провадження на тій підставі, що експертизу автентичності підпису неможливо провести не маючи оригіналу додаткового договору.

Вважає, що договір оренди належної їй земельної ділянки укладений з суттєвими порушеннями чинного законодавства, а тому необхідно його визнати недійсним.

Позивач просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 01.05.2014 року до договору оренди земельної ділянки площею 6,7195 га. № 66 від 25.12.2009 року, що належить ОСОБА_2 на праві власності, яка розташована на території Вакулівської сільської ради, укладену між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та повернути власнику вказану земельну ділянку.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року ОСОБА_2 в задоволенні позов відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та наданим нею доказам. Позивач зауважує на тому, що вважаючи, що термін дії договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2009 року закінчився, вона звернулась до відповідача з проханням повернути їй земельну ділянку і тоді ж дізналась що існує Додаткова угода від 01.05.2014 року до договору № 66 оренди земельної ділянки, якою термін дії договору продовжено до 01.05.2024 року. Вважає, що відповідачем по справ не надано належних та допустимих доказів того, що між сторонами по справі була укладена Додаткова угода від 01.05.2014 року до договору № 66 оренди земельної ділянки, оскільки відповідач не надав оригіналу вказаної Додаткової угоди.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Указом Президента України Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та Кривому Розі.

Учасники справи в судове засідання не з'явились, що у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 6,7195 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Вакулівської (Жовтневої) сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, який видано 08.02.2005 року (а.с.6).

25 грудня 2009 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки № 66 строком на 5 років. Пункт 8 договору передбачає, що договір дійсний з 25.12.2009 року по 25.12.2014 рік. Договір підписаний сторонами.

З копії додаткової угоди від 01 травня 2014 року до договору оренди земельної ділянки № 66 від 25.12.2009 року, вбачається, що сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9 договору щодо збільшення розміру орендної плати, п. 8 договору щодо збільшення строку дії договору з 5 років до 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк, а також першочергове право викупу земельної ділянки впродовж дії цього договору та по його закінченню. Орендар повинен не пізніше 30 днів по закінченню строку дії договору повідомити письмово орендодавцю про намір продовжити його дію. Договір дійсний до 01.05.2024 року. Також внесено зміни до п. 40 договору абз. 3,4.

Крім того згідно п. 5 додаткової угоди вказано про набрання чинності додаткової угоди з дати її державної реєстрації та є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки № 66 від 25.12.2009 року. Додатковий договір підписаний сторонами (а.с.5).

Додаткова угода зареєстрована 30 травня 2014 року про що вчинено запис за №13453881, що підтверджено витягом під індексним № 22397115 від 30.05.2014 року (а.с.3).

Звертаючись з позовом про визнання правочину недійсним позивач ОСОБА_2 посилалась на те, що вона не підписувала та не укладала з ФОП ОСОБА_3. додаткову угоду від 01.05.2014 року до договору № 66 оренди земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не довела ті обставини, на які посилалась в позовній заяві.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 93 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 125, ч.5 ст.126 ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Аналогічно правило передбачене й ст.ст. 18, 20 Закону України Про оренду землі .

Статтями 14,20 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди укладається у письмовій формі і підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ст.16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст.6 та ст.627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3ст. 203 ЦК України, що визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, а саме волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За змістом статей 20 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Відповідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам роз'яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою статті 15 ЦК України (в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення рішення по справі) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, в редакції 2004 року, чинній на момент постановлення рішення по справі, ст.ст. 12,81 ЦПК України, в редакції 2017 року, чинній на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції,, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із матеріалів справи, ні відповідачем, ні Софіївською районною державною адміністрацією не було надано суду першої інстанції оригіналу оскаржуваної додаткової угоди, що унеможливлює проведення експертизи по справі, про що позивач по справі заявляла клопотання.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було витребувано оригінал додаткової угоди у Софіївській районній державній адміністрації, на що було повідомлено суд про відсутність такої реєстраційної справи.

Крім того, згідно листа заступника начальника СВ Софіївського відділення поліції Жовтоводського відділу поліції ГУНП України в Дніпропетровській області, при проведенні слідчих дій, а саме здійснення тимчасового доступу до договорів ФОП ОСОБА_3 , оригінали договорів між договорів ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутні.

Таким чином, той факт, що відповідач ФОП ОСОБА_3 не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції оригіналу додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки № 66 від 25.12.2009 року, не пояснив де може знаходиться вказаний оригінал, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що позивач по справі отримувала орендну плату за вказаною додатковою угодою, натомість не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин, свідчить про те, що позивач не підписувала оспорювану додаткову угоду, та не мала волевиявлення на її підписання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

В п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнати недійсною додаткової угоди від 01.05.2014 року, укладеної між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, до договору оренди земельної ділянки площею 6,7195 га. № 66 від 25.12.2009 року, що належить ОСОБА_2 на праві власності, яка розташована на території Вакулівської сільської ради підлягають задоволенню з тих підстав, що відповідачем не доведено, що оспорюваний правочин був вчинений у письмовій формі, що його зміст зафіксований в одному або кількох документах та відповідав волевиявленню позивача.

Натомість, не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_2 про повернення їй земельної ділянки площею 6,7195 га., розташованої на території Вакулівської (Жовтневої) сільської ради Софіївського району, кадастровий номер земельної ділянки № НОМЕР_1, я передчасні, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що остання зверталась до відповідача з такою вимогою і що їй було відмолено, тому вказані вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного вище, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суд першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про часткове задоволення вимог позивача та визнання недійсною додаткової угоди від 01.05.2014 року до договору оренди земельної ділянки площею 6,7195 га. № 66 від 25.12.2009 року, що належить ОСОБА_2 на праві власності, яка розташована на території Вакулівської сільської ради, укладену між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ФОП "ОСОБА_3" про визнання правочину недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсною додаткову угоду від 01.05.2014 року, укладену між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2, до договору оренди земельної ділянки площею 6,7195 га. № 66 від 25.12.2009 року, що належить ОСОБА_2 на праві власності, яка розташована на території Вакулівської сільської ради.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 02 травня 2018 року.

Головуючий:

Судді