Рішення

від 25.04.2018 по справі 266/407/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Справа № 266/407/18

Провадженя№ 2/266/414/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курбанової Н.М.,

при секретарі Макогон С.Б.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.03.2011 року Приморським районним судом м.Маріуполя розірвано шлюб між позивачем та відповідачкою. На підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 27.05.2011 року позивачем сплачувалися аліменти на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2013 року до липня 2014 року дочка проживала з бабусею - ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Ніякої допомоги ні ОСОБА_5, ні дочка ОСОБА_6 від відповідачки не отримували, доньці допомагав тільки позивач. У зв'язку з проведенням бойових дій в зоні АТО, а саме в Донецькій області, у т.ч. в м. Маріуполі, дочка вимушена була переїхати до м. Києва, та оселитися з матір'ю в орендованій квартирі за адресою: Кловський узвіз, буд. 20, але кватири декілька разів змінювались. В зв'язку в постійним непорозумінням дочки з цивільним чоловіком матері ОСОБА_7 та від'їздом матері до Російської Федерації, у пошуках роботи, з червня 2016 року дочка тимчасово проживала у сім'ї позивача разом із його дружиною ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочкою - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 та знаходилась на повному його утриманні. Він створив належні матеріально-побутові умови для проживання з ним доньки, доброзичливо ставиться до дитини та до виконання своїх батьківських обов'язків. Він працює та має постійний заробіток, має житло, де проживає разом з донькою ОСОБА_4 та сім'єю за адресою: АДРЕСА_2. Між дитиною і батьком склалися добрі відносини, перешкод для спілкування з матір'ю не має, але попри це мати не спілкується з дитиною. За весь час проживання ОСОБА_4 з батьком, мати не надавала ніякої допомоги дочці. Від розмов щодо спільного утримання дочки відповідачка ухилялася, а після усного звернення позивача до Опікунської ради Голосіївського району м. Києва стосовно визначення місця проживання дитини та остаточної відмови відповідачки проживати з донькою, донька на постійній основі стала жити в родині батька з січня 2017р. З того часу відповідачка взагалі перестала цікавитись життям доньки і навіть із нею перестала контактувати. Просить визначити місце проживання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом з ним за адресою: 03191, м. Київ. АДРЕСА_3, припинити стягнення з нього аліментів на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 2000 грн. щомісячно, на підставі рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 27 травня 2011 року по справі №2-470/11.

Позивач ОСОБА_1 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала не заперечувала проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч.1, 2 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до права та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, зобов'язані також піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, моральний та духовний розвиток (ст.150 СК України).

Судом встановлено, що сторони з 09.10.1999 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.8)

Згідно свідоцтва про народження серія І-БК №130344, виданого 29.05.2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м.Києва, актовий запис №777, ОСОБА_9 народилася 04.05.2008 року. Батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_10 (а.с.14).

Згідно рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 18.03.2011 р. №2-340/11, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11. зареєстрований 09.10.1999 р. у Маріупольському міському відділі РАЦС Донецького обласного управління юстиці, актовий запис №817 - розірваний (а.с.7).

Згідно свідоцтва про шлюб серія І-БК №223792, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві 14.06.2013 р., актовий запис №750, 14.06.2013 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_10 зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу чоловіка: Матрос, дружини: Матрос (а.с.13).

Згідно довідки спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №220 м.Києва від 22.01.2018 р., ОСОБА_4 дійсно навчається у 9-А класі спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов №220 м.Києва (а.с.9).

Згідно довідки ТОВ Лінія Кіно від 22.01.2018 №33, ОСОБА_1 дійсно працює в ТОВ Лінія Кіно на посаді фінансового директора з 09.12.2013 р. по теперішній час (а.с.11).

Згідно характеристики ТОВ Лінія Кіно від 22.01.2018, ОСОБА_1 за час роботи в товаристві показав себе кваліфікованим спеціалістом, який грамотно і раціонально з максимальною ефективністю і повною самовідданістю виконує свої посадові обов'язки. За характером спокійний та врівноважений, активний, цілеспрямований, відповідальний без шкідливих звичок, готовий завжди прийти колегам на допомогу. В колективі користується авторитетом (а.с.12).

Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 26.12.2012 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_13 є власником ? частини, а ОСОБА_10 є власником ? частини - квартири АДРЕСА_4 (а.с.15, 16, 17, 18, 19-20).

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Відповідно до ч.2 ст.161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Однак, поняття розлучення дитини та матері не є тотожним поняттю визначення різних місць проживання матері та дитини . Оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері неповнолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за №789-XII від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині щодо визначення місця проживання дитини з батьком підлягають до задоволення, оскільки це відповідає інтересам дитини, позивач має можливість створити дитині належні умови для виховання та розвитку.

Згідно рішення Приморського районного суду м.Маріуполя від 27.05.2011 р. №2-470/11, стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився у м.Резіна, Молдова, аліменти на користь ОСОБА_11 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 01.05.2011 р. і до досягнення дитиною повноліття або зміни матеріального стану сторін (а.с.10).

Судом встановлено, що дитина фактично проживає із батьком з січня 2017 року, тому доказуванню дані обставини не підлягають та визнані сторонами по справі.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч.2 ст.18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає разом з батьком та перебуває на його утриманні, що в цілому дає суду підстави для задоволення позову в цій частині та припинення стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, встановлених рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.05.2011 року.

Всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1 за адресою: м. Київ. АДРЕСА_3 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6, який народився у м.Резіна, Молдова, на користь ОСОБА_11 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 01.05.2011 р. і до досягнення дитиною повноліття або зміни матеріального стану сторін , за рішенням Приморського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.05.2011 р. №2-470/11.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13 Перехідні положення ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Маріуполя до Апеляційного суду Донецької області у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Дата складання повного судового рішення - 25 квітня 2018 року.

Суддя Курбанова Н. М.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІПН НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, б. 3/7 кв.292 , зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІПН НОМЕР_2, м.Київ, Кловський узвіз, б.20, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11, 87592