Постанова

від 30.05.2007 по справі 34/104пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/104пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

30.05.07 р.                                                                             Справа № 34/104пд

10 год. 30 хвилин, м. Донецьк, вул.Артема,157,

                                                                                        зал судового засідання (каб.) 212.

Господарський суд Донецької області у складі  судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Тараненко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом – Красноармійського міжрайонного прокурора  в інтересах держави в особі  Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача:  1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Преображение”   с. Срібне, Красноармійський район

до відповідача      2.   Закритого акціонерного товариства “ПО Техсырье”  м. Донецьк

про визнання недійсною угоди відповідно до договору №03/03 від 10.03.2005року.

За участю прокурора

Прокурор  - Лисенко С.І.

за участю представників сторін:

від позивача –  Чирікіна Н.В.,  Школіна І.А., Удод М.І. (за дорученнями)  

від відповідача  1. – Яровий О.О. - директор

від відповідача  2. -  Костенко Т.І.(за дорученням)

СУТЬ СПОРУ:          

Заявлено позов Красноармійським міжрайонним прокурором  в інтересах держави в особі  Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Преображение”  с. Срібне, Красноармійський район та Закритого акціонерного товариства “ПО Техсырье”               м. Донецьк  про визнання недійсною угоди відповідно до договору №03/03 від 10.03.2005року.

В обґрунтування  позивач посилається на те, що під час здійснення договору майно ТОВ  “Агрофірма “Преображение” знаходилось у податковій заставі. В порушення вимог  п.п. 8.6.1 п.8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. підприємство уклало угоду  про продаж активів, які перебували у податковій заставі без письмового узгодження з податковим органом.

Відповідач 1. - ТОВ  “Агрофірма “Преображение” у відзиві від 16.05.2006року (вхід.№02-41/17576) проти заявлених позовних вимог заперечує за тих підстав, що його майно під час здійснення угоди не могло знаходитись у податковій заставі, оскільки сума податкового боргу за 2001р. погашена, а  відповідні дані з реєстру своєчасно не виключені. Як зазначає відповідач 1.  підставою для цього є рішення Конституційного суду України від 24.03.2005р. по справі №1/9-2005, яким визнані неконституційними положення пп..8.2.2 ст.8 Закону України Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині розповсюдження податкової застави на все майно платника податків без врахування суми боргу.

Крім того відповідач 1. у відзиві зазначає, що  рішенням Красноармійської ОДПІ №3 від 20.12.2002р. податкова застава з майна була знята.

Відповідач 2. ЗАТ “ПО Техсырье” у відзиві від 16 травня 2006року (вхід. №02-41/17575) проти позову заперечує за тих же підстав, що і відповідач 1.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 серпня 2006року  провадження  в адміністративній справі №34/104пд було зупинено до розгляду справи №9/171пд, предметом якої є визнання договору купівлі-продажу №03/03 від 10.03.2005р. дійсним.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.11.2006р. по справі                      № 9/171пд   у позові ЗАТ “ПО Техсырье” про визнання договору купівлі-продажу №03/03 від 10.03.2005р. дійсним відмовлено. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2007р. рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2006року №9/171пд  залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 11.04.2007р. залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 13.11.2006р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2006р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Преображение” зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, код ЄДРПОУ  30790405.

Відповідач Закрите акціонерне товариство “ПО Техсырье” зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа , код ЄДРПОУ  22009881.

10 березня 2005 р. між відповідачами укладено договір №03/03, згідно з яким                     ТОВ  “Агрофірма “Преображение” (продавець) зобов'язується передати у власність ЗАТ “ПО Техсырье”(покупець), а останній – оплатити товар (нерухоме майно). На виконання договору, ТОВ  “Агрофірма “Преображение” було продано ЗАТ “ПО Техсырье”  нерухоме майно згідно специфікації №1. Умови договору були виконані у повному обсязі на загальну суму 14967252грн.

Між відповідачами відсутній спір щодо укладення 10 березня 2005 р. договору №03/03. Суд вважає, що описки допущені позивачем в найменуванні відповідачів пов'язані із перекладом  їх найменувань та не впливають на суть спору. Згідно печаток відповідачів найменування відповідача 1 – Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Преображение” код ЄДРПОУ 30780405, найменування відповідача -2 Закрите акціонерне товариство „ПО Техсырье” код ЄДРПОУ 22009881.

Сторонами не заперечується факт оплати  договору №03/03 в повному обсязі.

Відповідач -2 надав суду (вхід. №02-41/21775 від 30.05.2007року) копію заяви про залік зустрічних однорідних вимог на суму 428700,24грн. Сальдо заборгованості по договору №03/03 від 10.03.05р. складає 14967252грн. на користь ТОВ „Агрофірма „Преображение”. Відповідач – 1  у судовому засідання підтвердив здійсненний залік.

Відповідно до п.3 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України  обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо  проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р., господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 174, 175 цього ж кодексу визначені підстави виникнення господарських зобов'язань та визначено майново-господарські зобов'язання, а саме встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; а також встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 207 ГК України недійсними визнаються угоди, що не відповідають вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Отже зі змісту наведеної норми права  випливає, що для застосування вимог цієї статті суд повинен встановити наявність певних обставин, які свідчать про те, що сторона (або сторони), укладаючи угоду, завідомо діяла з прямим умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства.

          Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати  докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсною угоди від 10.03.2005 р. відповідно до договору №03/03 підлягають задоволенню з наступних підстав.

У законодавчому порядку встановлюються також обмеження у здійсненні підприємницької діяльності шляхом встановлення обов'язків діяти суб'єкту підприємницької діяльності певним чином.

Так, відповідно до вимог статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом. Законом України “Про систему оподаткування” встановлюється обов'язок платників податків, яким є, зокрема, сплата податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів у порядку та на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Відповідно до підпункту „а” п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, платник податків, активи якого   перебувають у   податковій   заставі,   здійснює  вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом (Положення  підпункту  8.6.1  пункту  8.6  статті 8 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2005 від 24.03.2005 ) , а саме: купівлі  чи  продажу,  інших  видів відчуження або оренди (лізингу)  нерухомого  та  рухомого  майна, майнових чи немайнових прав,   за   винятком  майна,  майнових  та  немайнових  прав,  що використовується  у  підприємницькій діяльності платника податків (інших    видах   діяльності,   які   за   умовами   оподаткування

прирівнюються  до  підприємницької),  а  саме  готової  продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не  є  меншими  за звичайні; ( Підпункт "а" підпункту 8.6.1 пункту 8.6  статті  8  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 550-IV  від 20.02.2003).

          Пункт 8.1 ст.8  Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (положення  пункту  8.1 статті  8  визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2005 від 24.03.2005 ) передбачає, що з метою   захисту   інтересів   бюджетних  споживачів  активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової  застави  виникає  згідно  із  законом та не потребує письмового оформлення.

          У абзаці третьому підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зазначено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної  платником  податків  у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку ( Положення абзацу третього підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8  визнано  конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N  2-рп/2005  від 24.03.2005 )

          Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкова застава це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу  податкової застави орган   стягнення  має  право  в  разі  невиконання  забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку,  встановленому  законом.  Пріоритет  заставодержателя  на задоволення  вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до  закону  ( Пункт 1.17 статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом  N  550-IV  від 20.02.2003, в редакції Закону N 1255-IV від 18.11.2003 ) (  Положення  пункту  1.17  статті  1 визнано конституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду N 2-рп/2005  від  24.03.2005).

          Пункт 8.3. ст.8 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає обов'язок  податкового органу безоплатно зареєструвати податкову заставу у  відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

          Як вбачається із „Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна” станом на 17.05.2007року  ( запис №3) Красноармійською ОДПІ була зареєстрована податкова застава по терміну дії до 19.03.2006року. Тобто на момент здійснення господарської операції - 10.03.2005року все майно ТОВ „Агрофірми „Преображение” знаходилося у податковій заставі.

          Судом не приймається до уваги посилання ТОВ „Агрофірми „Преображение”  на  відсутність податкового боргу за тих підстав у листі позивача від 18.05.2007року зазначено, що станом на 10.03.2005року заборгованість перед бюджетом  складає 114408,57грн. і податкова застава виникає в силу закону. Відтак Відповідач1 - ТОВ „Агрофірми „Преображение”  відповідно до підпункту „а” п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України від 21.12.2000року №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, повинен був письмово узгодити з податковим органом відчуження активів незалежно від  розміру податкового боргу.

Крім того у матеріалах справи наявне рішення господарського суду Донецької області, яке набрало законної сили по справі №9/171пд  від 13.11.2006р. за позовом  ЗАТ “ПО Техсырье” до ТОВ “Агрофірма “Преображение”  про визнання дійсним та таким, що підлягає державній реєстрації, договору купівлі-продажу №03/03 від 10.03.2005р. У рішенні встановлено, що ЗАТ “ПО Техсырье” у лютому 2006р. звернувся до приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Мангуш А.М. з проханням посвідчити договір купівлі-продажу №03/03 від 10.03.2005р.

Як зазначено у рішенні суду нотаріус відмовив Закритому акціонерному товариству „ПО Техсырье”  у посвідченні даної угоди та пояснив, що він міг зробити це у день укладення та підписання договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим для визнання договору дійсним ЗАТ „ПО Техсырье”, залишається звернутись до господарського суду з позовом про визнання договору дійсним.

На вимогу суду приватний нотаріус Мангуш А.М. надав суду письмові пояснення №1210 від 08.11.2006р., у яких зазначив, що згідно Розділу 1 Інструкції при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомості нотаріус перевіряє відсутність заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, перевіряє відсутність податкової застави на час укладення договору. Цієї можливості у нотаріуса не було, тому що договір був укладений 10.03.2005р., а за технічними можливостями витяги з реєстрів надаються на поточний час. Таким чином, нотаріусом було відмовлено позивачу у посвідченні даного договору.

У рішенні господарського суду також зазначено, що  жодною із сторін не представлено суду доказів, які свідчать про фактичне ухилення ТОВ “Агрофірма Преображение” від нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.        

Враховуючи, що рішенням господарського суду   по справі №9/171пд  від 13.11.2006р. у позові  ЗАТ “ПО Техсырье” до ТОВ “Агрофірма “Преображение”  про визнання дійсним та таким, що підлягає державній реєстрації, договору купівлі-продажу №03/03 від 10.03.2005р. відмовлено повністю. Зазначений договір не може бути дійсним у силу закону.

          Відтак вимоги позивача про визнання недійсним цього договору обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю відповідно до п.1 ст. 207 ГК України, який передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.4 ст. 94 КАСУ, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична  чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 30 травня 2007року в присутності представників сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.67 Конституції України, ст.ст. 3, 42, 55, 173, 174, 175, 207, 208 Господарського кодексу України, Законом України від 21.12.2000р. №2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.ст.17-20,69-72,86,94,158-163,167,185,186,254, п.6,7 розділу V11 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,

                                                       ПОСТАНОВИВ:

Позов Красноармійського міжрайонного прокурора  в інтересах держави в особі  Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсною угоди відповідно до договору №03/03 від 10.03.2005року задовольнити повністю.

Визнати недійсною угоду відповідно до договору №03/03 від 10.03.2005року .

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подана, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку .Про апеляційне оскарження постанови суду спочатку подається заява. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через господарський суд Донецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 04.06.2007 року.

Суддя