Рішення

від 20.04.2018 по справі 674/477/16-ц

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/477/16-ц

Провадження № 2/674/11/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

за участю:

секретаря судового засідання Мудрицької Л.В.

справа № 674/477/16-ц

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк Приватбанк , Приватного підприємства Клінкер АВС про визнання недійсним договору поруки,

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2016 року позивачка, ОСОБА_1, звернулася до суду з позовними вимогами до ПАТ Комерційний банк Приватбанк , Приватного підприємства Клінкер АВС про визнання недійсним договору поруки, посилаючись на те, що 24 грудня 2015 року їй стало відомо про наявність рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 12 січня 2015 року у справі №202/5711/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк до Публічного акціонерного товариства Акцент-Банк , ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Підставою залучення ПАТ КБ Приватбанк її до участі у справі в якості відповідача, як солідарного боржника є договір поруки, який був нібито укладений 20 червня 2008 року.

Позивачка зазначає, що 20 червня 2008 року між ЗАТ КБ ПриватБанк , правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк та ПП Клінкер АВС укладено кредитний договір № 0806/107Д, згідно з яким останньому надано кредит у розмірі 30 000,00 євро строком до 18 червня 2013 року.

З метою забезпечення виконання умов кредитного договору між ПАТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 нібито було укладено договір поруки від 20 червня 2008 року №0806/107Д, за яким позивачка зобов'язувалася відповідати перед ПАТ КБ ПриватБанк за виконання ПП Клінкер АВС зобов'язань за кредитним договором.

Однак позивачка жодного договору не укладала, підпис на договорі поруки від імені ОСОБА_1 виконаний не нею. Волевиявлення позивачки станом на дату укладення договору поруки було відсутнє, замість неї оспорюваний договір поруки був підписаний іншою особою, письмова форма договору щодо забезпечення виконання кредитного зобов'язання дотримана не була, а тому договір поруки повинен бути визнаний недійсним.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 07 лютого 2017 року по справі було призначено судово - почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис у нижньому правому кутку аркуша договору поруки №0806/107Д від 20 червня 2008 року навпроти запису поручитель у договорі поруки - ОСОБА_1, чи іншою особою? (а.с.74).

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили його задовольнити та зокрема представник пояснив, що позивачка договір поруки від 20 червня 2008 року №0806/107Д не укладала та не підписувала його, що підтверджується висновком експертизи. Позивачка взнала про договір тільки тоді, коли отримала рішення суду про стягнення з неї кредитної заборгованості, тобто в кінці 2015 року, а тому строки позовної давності нею не пропущено.

Представник відповідача ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, про причини неявки суд не повідомила . В судовому засіданні, яке відбулося 15.12.2017 року представник відповідача позов не визнавала і в задоволенні просила відмовити, оскільки вважає, що висновок експертизи не відповідає інструкції, а тому є укладеним.

Представник відповідача ПП Клінкер АВС в судове засідання не з'явився, про день та час проведення судових засідань повідомлявся належним чином та завчасно, про що свідчать поштові повідомлення, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, заслухавши позивачку та представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Так, судом встановлено, що керуючим Дунаєвецьким відділеним ЗАТ КБ ПриватБанк (правонаступником якого є ПАТ КБ ПриватБанк ) 20 червня 2008 року було посвідчено договір поруки № 0806/107Д, сторонами якого виступили ЗАТ КБ Приватбанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) на підставі особистого волевиявлення (а.с.11).

Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Приватного підприємства Клінкер АБС в особі ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором № 0806/107Д від 20.06.2008 року, згідно якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 30000 євро, а боржник повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту у строк, згідно графіків, що є додатком до договору від 20.06.2008 року №0806/107Д, сплачувати за його користування 18 % річних в дату сплати процентів, а у випадку порушення строків повернення кредиту сплачувати 40% річних в дату сплати процентів, а також сплачувати винагороди, штрафи, пені та інші платежі, відшкодовувати збитки, у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі.

Відповідно до умов договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків, комісії, винагород, штрафів, пені. Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений. У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Порука за цим договором припиняється після закінчення п'яти років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.

В договорі поруки №0806/107Д від 20 червня 2008 року зазначені анкетні дані позивачки ОСОБА_1 та виконаний підпис від її імені.

Відповідно до ст.553, ч.1 ст.547 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Аналізуючи зазначені правові норми, суд дійшов висновку, що єдиною підставою виникнення поруки є договір, який є двостороннім правочином та укладається з метою врегулювання відносин між поручителем та кредитором. Тобто, для виникнення правовідносин, що випливають з договору поруки необхідне вільне волевиявлення обох сторін договору.

Одностороннє зобов'язання особи відповідати за невиконання або неналежне виконання боржника не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом у даному випадку чи висловлювала своє волевиявлення позивач на укладення оспорюваного правочину.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При вирішенні даного спору, суд враховує роз'яснення надані в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 09 листопада 2009 року № 9, відповідно до яких, судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Згідно роз'яснення п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як було встановлено судом, позивачка, оспорюючи договір поруки, посилалася на те, що не укладала договору поруки № 0806/107Д від 20 червня 2008 року та не підписувала його.

Даючи оцінку доводам позивачки, суд зазначає наступне.

Так, рішенням Індустріального районного суду м.Дніпра від 12 січня 2015 року, справа №202/5711/14-ц, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором № 0806/107Д від 20.06.2008 року у сумі 19 025,03 євро, що відповідно до курсу НБУ складає 200 048 грн. 43 коп., яка складається з 15 106,48 євро заборгованість за кредитом; 3 313,36 євро заборгованість по процентам за користування кредитом; 605,19 євро - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (а.с. 136, 137).

Згідно висновку експертів №915/916/17-26 від 25.04.2017 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в графі Поручитель навпроти прізвища ОСОБА_1 договору поруки №0806/107Д, укладений між ПАТ Комерційний банк ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 від 20 червня 2008 року виконано не ОСОБА_1, а іншою особою з ретельним наслідуванням якогось підпису ОСОБА_1 (а.с. 83-87).

Таким чином, при укладенні договору поруки від 20.06.2008 року у ОСОБА_1 було відсутнє вільне волевиявлення на його укладення, зокрема, позивачка вказаного договору не підписувала, договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим договором, тому суд дійшов висновку, що такий договір є недійсним.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими ,речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо заперечень представником відповідача у правильності висновку судово-почеркознавчої експертизи, яка проведена 25.04.2017р. з якого видно, що при проведенні експертизи експерт використовував інформаційні джерела : Методику судово - почеркознавчої експертизи , 2008р.,Методику дослідження підписів,2009р. та інші і в якості порівняльного матеріалу йому було надано вільні зразки підпису та експериментальні зразки підпису.

Відповідно до Науково -методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень для проведення почеркознавчої експертизи суд повинен надати експертові вільні, умовно -вільні та експериментальні зразки почерку особи, яка ідентифікується.

Вільні зразки почерку - це рукописи (підпису), виконані певною особою поза зв'язку зі справою, по якій проводиться експертиза, коли виконавець не припускав, що вони можуть бути використані в якості порівняльного матеріалу при виробництві експертизи. Вони є найбільш цінним порівняльним матеріалом, так як вони зазвичай виконуються без навмисного змінення ознак почерку.

Експериментальні зразки - це рукописи, які виконуються спеціально для експертизи, призначеної по конкретній цивільній або кримінальній справі.

До умовно-вільних зразків почерку і підпису належать рукописи або підписи на документах, що виконані після початку провадження у справі, але не спеціально для порівняльного дослідження.

Особливість експертизи підписів, зокрема, полягає в обов'язковому визначенні експертом її достовірності (тобто визначення, чи виконано підпис особою, від імені якого значиться в документі, не виконана з використанням засобів підробки). Тому експерту має подаватися велика кількість різнохарактерних вільних і експериментальних зразків почерку кожної особи, що відрізняються за своїм змістом, цільовим призначенням і відносяться до різного часу. Саме такі зразки підпису позивачки судом було надано на дослідження.

Клопотань від експерта про надання умовно -вільних зразків підпису не поступало.

Відповідно до вимог ст.113 ЦПК України представник відповідача, вважаючи висновок експерта необґрунтованим або таким , що суперечить матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, мав право заявити клопотання про призначення повторної експертизи, однак такого клопотання до суду не поступило.

А тому, суд дійшов висновку, що висновок експерта є правильним і сумнівів в його правильності немає.

Представником відповідача не надано суду жодного доказу , якими підтверджувалися заявлені ним заперечення.

Щодо застосування строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка дізналася про порушення свого права в грудні 2015 року тому, то й застосування строків позовної давності не підлягає.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку ст.141 ЦПК України суд вважає, що з кожного з відповідачів на користь позивачки, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, необхідно стягнути по 275 грн.60 коп. судового збору, та по 881 грн. витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи з кожного.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 133, 141, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до ПАТ Комерційний банк Приватбанк (місцезнаходження м.Дніпро вул.Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ 14360570), Приватного підприємства Клінкер АВС (місце знаходження м.Дунаївці вул.Шевченка,121А, код ЄДРПОУ 33902891) про визнання недійсним договору поруки задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір поруки №0806/107Д від 20.06.2008 року, сторонами якого виступають Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк та ОСОБА_1.

Стягнути з ПАТ Комерційний банк Приватбанк та Приватного підприємства Клінкер АВС на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі по 275 грн.60 коп. з кожного, та витрат, пов'язаних на проведення експертизи по 881 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 травня 2018р.

Головуюча:/підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького районного суду В. М. Артемчук