Рішення

від 20.04.2018 по справі 910/17932/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018Справа № 910/17932/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яроменко І.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Приватного підприємства "Світло-технічні системи"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси"

про стягнення 77 768,93 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

від позивача: Герасименко І.В., довіреність № 520 від 02.04.2018 року;

від відповідача: Магратій Я.В. - довіреність № 10/1 від 10.11.2017 року;

від третьої особи: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Світло-технічні системи" (далі - відповідач) про стягнення 77 768,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано здійсненням відповідачем скиду стічних вод без умов на скид, тобто порушенням Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1879 від 12.10.2011 року, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 70 554,34 грн., крім того, у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо сплати боргу за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва позивачем нараховано 5 683,67 грн. інфляційних втрат та 1 530,92 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.10.2017 року порушено провадження у справі № 910/17932/17, її розгляд призначено на 13.11.2017 року.

09.11.2017 року представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує в повному обсязі з підстав того, що абонентом позивача в розумінні Правил №1879 є ТОВ Енергоресурси , а не відповідач, оскільки останній скидав стічні води не в міську каналізацію, а до мереж ТОВ Енергоресурси . Також, зазначає, що у нього відсутній обов'язок отримати умови на скид, оскільки він є орендарем приміщень за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6, на підставі договору оренди з ПП Світло . Крім того, відповідач вказує на неможливість нарахування на оперативно-господарську санкцію 3% річних та інфляційних втрат, та просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення за скид стічних вод без умов на скид стічних вод за період з 01.12.2013 року по 10.10.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2017 року на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоресурси", відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 29.11.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.11.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 14.12.2017 року.

14.12.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 05.02.2018 року.

15.12.2017 року набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку з цим, враховуючи необхідність дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у статтях 2 та 4 Господарського процесуального кодексу України та з метою недопущення передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальних прав учасників справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2018 року постановлено здійснювати розгляд справи № 910/17932/17 у порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 05.03.2018 року.

05.02.2018 року відповідачем подано до суду доповнення до відзиву, у якому повторно викладає правову позицію, означену ним у письмовому відзиві на позовну заяву та просить суд застосувати строк позовної давності.

У судовому засіданні 05.03.2018 року судом оголошено перерву по справі №910/17932/17 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України до 26.03.2018 року.

23.03.2018 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал наголошує на тому, що відповідач є абонентом позивача за Договором № 06056/5-05 від 01.11.2005 року та на нього поширюються Правила №1879, а між позивачем та ТОВ Енергоресурси відсутній будь-який договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення, з огляду на що вказана юридична особа не є споживачем послуг та абонентом позивача. Також позивач наголошує на правомірності нарахування ним 3% річних та інфляційних втрат. Крім означеного позивач вказує на те, що ним не пропущено строк позовної давності.

Представник третьої особи у судове засідання 26.03.2018 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 26.03.2018 судом оголошено перерву до 29.03.2018 року.

29.03.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2018 року судове засідання по справі призначено на 20.04.2018 року.

В судовому засіданні 20.04.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 20.04.2018 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2005 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал (назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Світло-технічні системи" (далі - абонент) укладено договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06056/5-05, відповідно до умов якого, даний договір укладається у відповідності із Законом України "Про питну воду та питне водопостачання". За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (в подальшому - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 за № 403/6691 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативним актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до пункту 2.1.4. договору, кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показанням лічильників стічних вод або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування та місцевих правил приймання.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що всі питання, не передбачені цим договором, регулюються чинним законодавством України. Умови цього договору застосовуються до відносин між постачальником та абонентом, які виникли до його укладення.

Даний договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору)

Оскільки суду не надано жодного доказу наявності повідомлення про припинення дії договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №06056/5-05 від 01.11.2005 року, суд приходить до висновку, що договір автоматично пролонговувався та станом на день прийняття рішення у справі є чинним.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва від 12.10.2011 року №1879, а саме у період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року здійснено скид стічних вод без отримання у водоканалі Умови на скид, що підтверджується актами зняття показань з приладів, у зв'язку з чим відповідачу нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва на загальну суму 70 554,34 грн.

Так, позивачем на адресу відповідача направлявся лист-попередження б/н від 18.11.2016 року, в якій позивач просив відповідача у 10-денний термін, з моменту отримання даного листа перерахувати кошти у розмірі 70 554,34 грн. на розрахунковий рахунок управління екологічного нагляду ПАТ "АК "Київводоканал", яка отримана відповідачем 20.12.2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (копії у матеріалах справи).

Проте, до теперішнього часу заборгованість, що нарахована за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська,2/6 без Умов на скид стічних вод відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 06056/5-05 від 01.11.2005 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення населених пунктів України здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

У відповідності до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Актами обстеження об'єкту, що скидає стічні води у міську каналізацію від 25.06.2015 року, 02.09.2017 року, які підписані також відповідачем, встановлено, що відповідач зобов'язаний оформити та отримати умови на скид стічних вод.

Матеріали справи не містять доказів отримання відповідачем Умов на скид у період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року.

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає позивач, в порушення умов договору та норм чинного законодавства України відповідач у період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод, що підтверджується актами про зняття показань з приладів обліку, у зв'язку з чим відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з у розмірі 70 554,34 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист-попередження від б/н від 18.11.2016 року про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-04/417-10-2016, який був отриманий відповідачем 20.12.2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Лист-попередження позивача залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Тож, позивач просить суд стягнути з відповідача плату за скид без дозволу стічних вод у систему каналізації міста Києва у розмірі 70 554,34 грн., та нараховані інфляційні втрати і 3% річних.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку.

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Враховуючи зазначені положення законодавства, а також враховуючи п.5.3 договору, рішення постачальника про нарахування абоненту 70 554,34 грн. вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року, позивач має право на застосування до відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за вірним розрахунком позивача складає 70 554,34 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що абонентом позивача в розумінні Правил № 1879 до 20.12.16. є ТОВ Енергоресурси , а не відповідач, оскільки останній скидав стічні води не в міську каналізацію, а до мереж ТОВ Енергоресурси .

Разом з тим, відповідачем не доведено, що між позивачем та ТОВ Енергоресурси наявний будь-який договір на надання послуг з водопостачання та водовідведення, з огляду на що вказана юридична особа не є споживачем послуг та абонентом позивача, а укладені між відповідачем та ТОВ Енергоресурси Договір № 15/1 від 15.04.2013 року про спільне використання та технічне обслуговування каналізаційних мереж та між відповідачем та ПП "Світло" договір оренди №СС1001 від 01.10.2012 року не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за скид стічних вод з об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6 без Умов на скид стічних вод, а відповідачем в свою чергу не надано суду належних та допустимих у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що в період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року питна вода не потрапляла до централізованих мереж водовідведення позивача.

Як відзначалось судом, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Проте, за висновками суду, строк позовної давності щодо вимог про стягнення 70 554,34 грн. не сплив з наступних підстав.

Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов'язань, визначених ст.175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.2007 року Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до п. 4.2 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України, у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.12.2013 року по 30.10.2016 року на загальну суму 70 554,34 грн., розрахунок яких здійснено у відповідності до п. 2.1.4 Договору. На виконання вищезазначених норм та у зв'язку з невиконання відповідачем вимог Правил № 1879 та неотримання Умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 18.11.2016 року щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод в розмірі 70 554,34 грн. з розрахунком від 18.11.16. № 15/ВУ-Ф-04/417-10-2016р., з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержанні. Лист-попередження з розрахунком отримано відповідачем 20.12.2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, отже, відповідач повинен був його оплатити до 30.12.2016 рооку включно, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вимогами про стягнення 70 554,34 грн. почав свій перебіг 31.12.2016 року та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (13.10.2017 року) не сплинув.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про нарахування та стягнення з відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 70 554,34 грн.

Крім того, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 683,67 грн. інфляційних втрат та 1 530,92 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15.11.2016 у справі № 910/5837/16 та від 02.08.2017 у справі № 910/18995/16.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 683,67 грн. інфляційних втрат та 1 530,92 грн. 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Тож, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на віповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Світло-технічні системи" (04074, м. Київ, вул. Новозабарська, будинок 2/6; код ЄДРПОУ 32380192) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ 03327664) 70 554 грн. 34 коп. (сімдесят тисяч п ятсот п ятдесят чотири гривні 34 коп.) плати за скид стічних вод без умов на скид стічних вод та 1 451 грн. 57 коп. (одну тисячу чотириста п ятдесят одну гривню 57 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2018 року.

СуддяМ.Є. Літвінова