Рішення

від 04.05.2018 по справі 910/3017/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2018Справа № 910/3017/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрим

до Товариства з обмеженою відповідальністю Кіп Груп

про стягнення 653.469,36 грн.

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

16.03.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрим до Товариства з обмеженою відповідальністю Кіп Груп про стягнення 653.469,36 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів № 0055-МО від 17.05.2017 на виконання якого позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 19.850.797,79 грн., з яких відповідачем сплачено лише 19.300.000,00 грн. Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, позивач просить стягнути з останнього 653.469,36 грн., з яких 550.797,79 грн. становить сума основного боргу, 69.475,97 грн. пені, 25.771,20 грн. інфляційних втрат та 7.424,40 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 відкрито провадження у справі № 910/3017/18 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 20.03.2018 було направлено відповідачу 21.03.2018 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 010304520129 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Радищева, 6, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 19.03.2018 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення рішення.

Відповідач ухвалу суду від 20.03.2018, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 23.03.2018, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 010304520129, в якому працівником поштового зв'язку Київ-124 здійснено відповідну відмітку, а отже відповідач мав подати відзив до 10.04.2018.

З матеріалів справи, а саме ф.8 № 64 від 23.03.2018 та накладної № 32 від 23.03.2018 поштового зв'язку Київ-124 вбачається, що відправлення за номером № 010304520129 вкладено до абонентської скриньки адресата (ТОВ Кіп Груп ) 23.03.2018, яка у відповідності до п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 є датою вручення відправлення.

Відповідачем 17.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3017/18 від 18.04.2018 в задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовити повністю.

Відповідачем 19.04.2018 до відділу діловодства суду подано клопотання про надання матеріалів справи № 910/3017/18 для ознайомлення. Представник відповідача 19.04.2018 ознайомився з матеріалами справи № 910/3017/18, що підтверджується наявною у справі відповідною розпискою останнього.

Відповідачем 19.04.2018 до відділу діловодства суду подано два клопотання, в яких просить здійснювати розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3017/18 від 23.04.2018 в задоволенні клопотання відповідача про здійснення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін вирішено відмовити повністю.

Відповідач вимог ухвали від 21.03.2018 станом на 03.05.2018 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Відповідач не скористався своїм правом, що передбачене ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, на звернення до суду з клопотанням про поновлення процесуального строку для подачі відзиву на позовну заяву, за наявності поважних причин його пропуску, разом з відзивом.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Зазтрим (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кіп Груп (покупець, відповідач) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 0055-МО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця дизельне паливо, паливо для реактивних двигунів, бензин марки А-80, А-90, А-92, газ вуглеводневий скраплений, масла та інше (далі - товар), а покупець прийняти товар та сплатити за нього відповідно до умов цього договору.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами п. 3.4 договору датою поставки товару є дата зазначена у видатковій накладній та/або в товарно-транспортній накладеній та/або в акті приймання-передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 679.488,48 грн., що підтверджується видатковою накладною № 2323 від 12.09.2017, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № 2323-1 від 12.09.2017.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з цим договором. У разі якщо постачання здійснюється на умовах передоплати заявка покупця на поставку товару підлягаю виконанню постачальником не раніше оплати товару покупцем.

Згідно з п. 5.3 договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передоплати. Сторони домовились, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, визначеної в п. 3.4 цього договору.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 550.797,79 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 550.797,79 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.2 договору в разі несплати або несвоєчасної сплати вартості отриманого товару покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня від вартості несплаченого або несплаченого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача, становить 69.475,97 грн. (за обґрунтованими розрахунками).

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 69.475,97 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті отриманого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 25.771,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 7.424,40 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 25.771,20 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 7.424,40 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрим є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кіп Груп (03680, м. Київ, вул. Радищева, 6, код ЄДРПОУ 39111865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газтрим (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, офіс 3, код ЄДРПОУ 36980223) 550.797 (п'ятсот п'ятдесят тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 79 коп. основного боргу, 69.475 (шістдесят дев'ять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн. 97 коп. пені, 25.771 (двадцять п'ять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 20 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 7.424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 40 коп. - 3% річних, 9.802 (дев'ять тисяч вісімсот дві) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова