Постанова

від 25.04.2018 по справі 927/704/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 927/704/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

від прокуратури - Гудименко Ю.В.

позивач - Чернігівська обласна державна адміністрація

представник позивача - Сокирко Н.В.

відповідач-1 - товариство з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке спільне підприємство "Союз підприємців України-Німеччини"

представник відповідача-1 - не з'явився

відповідач-2 - Чернігівська районна державна адміністрація

представник відповідача-2 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю українсько-німецького спільного підприємства "Союз підприємців України-Німеччини"

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Тищенко А.І. - головуючого, Іоннікової І.А., Майданевича А.Г. від 16 січня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст та підстави позову

1. У липні 2017 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації до товариства з обмеженою відповідальністю українсько-німецького спільного підприємства "Союз підприємців України-Німеччини" та Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди землі.

2. Позов обґрунтовано тим, що 09.11.2005 між Чернігівською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю українсько-німецьке спільне підприємство "Союз підприємців України-Німеччини" було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого товариству передано в строкове платне користування для вирощування риби земельну ділянку загальною площею 112,9823 га, яка знаходиться на території Радянськослобідської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.

3. Відповідно до умов укладеного договору: договір укладений на 50 років; орендна плата встановлюється в сумі 7 270,41 грн. на рік; земельна ділянка передається в оренду для вирощування риби; цільове призначення земельної ділянки - для несільськогосподарського призначення, підприємницької діяльності.

4. У відповідності до пункту 5 договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

5. Договір оренди від 09.11.2005 зареєстрований у Чернігівському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.11.2005 за № 040583900001.

6. 15.06.2010 сторонами договору укладено додаткову угоду № 12/30 до договору оренди землі від 09.11.2005, якою пункт 9 договору викладено в новій редакції: орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у сумі 9 437,17 грн. на рік та складається з плати за орендовану земельну ділянку та плати за розташований на ній орендований водний об'єкт загальнодержавного значення: (1) орендна плата за земельну ділянку площею 35,2856 га, з них: 7,6326 га під дамбами, 5,1826 га під проїздами та 22,4704 га під болотами встановлюється у сумі 2 947,33 грн. на рік; (2) орендна плата за водний об'єкт площею 77,6968 га загальнодержавного значення встановлюється у сумі 6 489, 84 грн. на рік.

7. Додаткова угода від 15.06.2010 № 12/30 до договору оренди землі від 09.11.2005 зареєстрована у Чернігівському районному відділі Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 22.07.2010 за № 041083900001.

8. В обґрунтування позовних вимог, заступник прокурора Чернігівської області посилається на те, що відповідачі в порушення вимог земельного законодавства, ані при укладенні договору, ані на дату пред'явлення позову, не розробили технічну документацію з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки та не погодили і не затвердили її з Чернігівською районною радою, у зв'язку із чим невірно визначили розмір орендної плати що, як наслідок, призвело до ненадходження до бюджету коштів у визначеному законодавством розмірі, чим порушуються інтереси держави.

9. На думку прокурора, внаслідок не проведення на момент укладення договору оренди нормативної грошової оцінки земельної ділянки, сторонами не було дотримано вимог, які встановлені ч.ч. 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

11. Місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки передача в оренду земельної ділянки без попереднього проведення її нормативної грошової оцінки суперечить вимогам земельного законодавства та є підставою для визнання спірного договору недійсним, однак, відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

12. Судом першої інстанції встановлено, що про порушення своїх суб'єктивних прав Чернігівська обласна державна адміністрація, в інтересах якої діяв прокурор, могла довідатися з 01.07.2013, а саме з дати набуття чинності Законом України "Про аквакультуру", згідно положень якого розпорядником земель вказаної категорії визначено Чернігівську обласну державну адміністрацію, а позов в даній справі подано 19.07.2017, тобто зі спливом позовної давності.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

13. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено повністю.

14. Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності та не погодився з висновком суду першої інстанції про початок його перебігу з дати набрання чинності Закону України "Про аквакультуру" зазначивши, що: (1) для встановлення порушень законодавства при укладенні договору оренди не достатньо лише факту вступу в дію Закону України "Про аквакультуру", оскільки виявлення порушень законодавства при укладенні оспорюваного договору можливе лише після повного (комплексного) дослідження всіх матеріалів щодо відведення спірної земельної ділянки та нормативно-правових документів, які стали підставою для їх прийняття. Проте, повноваження на здійснення комплексних перевірок законності укладених райдержадміністраціями договорів оренди землі, у тому числі в минулих роках, у облдержадміністрації взагалі відсутні; (2) Чернігівська обласна адміністрація та прокуратура не є стороною оспорюваного правочину, коштів на виконання його умов не отримували та не була обізнана про його укладення до грудня 2016 року - після передачі Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області до Чернігівської обласної державної адміністрації укладених райдержадміністрацію договорів оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, відповідач, ТОВ українсько-німецьке спільне підприємство "Союз підприємців України-Німеччини" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

16. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги неправильним застосуванням судом положень законодавства щодо строків позовної давності та невірним встановленням початку її перебігу, у зв'язку із тим, що Чернігівська обласна рада, як позивач у справі, могла довідатися про порушення своїх суб'єктивних прав саме з 01.07.2013 - дати набуття чинності ЗУ "Про аквакультуру", а позов заступником прокурора подано лише 19.07.2017, тобто зі спливом позовної давності.

Доводи інших учасників справи

17. Заступник прокурора Чернігівської області та Чернігівська обласна державна адміністрація у відзивах на касаційну скаргу проти задоволення касаційної скарги заперечували, просили постанову апеляційного господарського суду залишити без змін як законну та обґрунтовану з тих підстав, що Чернігівська обласна державна адміністрація та прокуратура не є стороною оспорюваного правочину, не були і не могли бути обізнані про його укладення до грудня 2016 року.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

18. Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

19. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

20. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

21. Згідно з ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

22. За змістом ст. 13 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов'язковим є проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

23. Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

24. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення оцінки земель (нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

25. За змістом ст. 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

26. Частиною 2 ст. 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

27. За змістом ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

28. Таким чином, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які встановивши, що на час укладення спірного договору оренди землі нормативно грошова оцінка не проводилась, дійшли до вірного висновку про те, що договір оренди в цій частині суперечить приписам чинного земельного законодавства, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

29. Разом з цим, як вбачається із встановлених судами попередніх інстанцій обставин, відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про застосування строків позовної давності.

30. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, не погоджується із висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій в частині застосування положень законодавства, яке регулює питання визначення початку перебігу строків позовної давності з огляду на наступне.

31. Згідно із ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

32. Статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність установлена тривалістю у три роки.

33. Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

34. У відповідності до ч. ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

35. При цьому, оскільки, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа, права якої порушено, довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів (аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15, від 01.07.2015 у справі № 6-178гс15, від 23.12.2014 у справі № 3-194гс14).

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди уповноваженим органом держави щодо розпорядження спірними землями була Чернігівська районна державна адміністрація Чернігівської області, проте, внаслідок змін в чинному законодавстві України, повноваження щодо розпорядження спірними землями і здійснення контролю за ними перейшли до Чернігівської обласної державної адміністрації.

37. Визначаючи початок перебігу строків позовної давності, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, встановили даний строк виходячи із того, коли про встановлені в даній справі порушення стало або могло бути відомо саме Чернігівській обласній державній адміністрації.

38. Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками та рішеннями судів попередніх інстанцій та вважає їх такими, що прийняті із неправильним застосуванням положень ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, оскільки в спірних правовідносинах суб'єктом прав на спірні земельні ділянки є саме держава, а не її конкретний орган, а тому зміна уповноваженого органу щодо розпорядження та управління земельними ділянками держави, не змінює порядок перебігу позовної давності.

39. З огляду на викладене, з метою правильного застосування положень ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, визначаючи початок перебігу позовної давності в даній справі суди мали встановити, коли про порушене право дізналась саме держава в особі її уповноваженого органу, а не конкретний орган, який виконував відповідні функції в той чи інший час та змінювався в результаті прийняття нових нормативних актів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

40. Частиною 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

42. Таким чином, за наявності допущених судами порушень процесуального законодавства в частині дослідження питання початку перебігу строків позовної давності, що призвели до неправильного застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню, а справу належить передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

43. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю українсько-німецького спільного підприємства "Союз підприємців України-Німеччини" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2018 року у справі №927/704/17 скасувати.

3. Справу направити до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.