Постанова

від 24.04.2018 по справі 905/1206/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1206/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Трюхіної А.А. (адвокат),

відповідача - Ковальова Л.С. (директор),

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій" на рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2017 (суддя Курило Г.Є.) та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (Зубченко І.В. - головуючий, судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехскло А"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій"

про стягнення боргу по орендній платі, орендній плати за землю, охорону приміщення на загальну суму 1018741,77 грн. та зобов'язання звільнити і повернути нежитлове приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Спецтехскло А" (далі - ПАТ "Спецтехскло А"), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехскло" (далі - ТОВ "Спецтехскло А"), звернулося до Господарського суду Донецької області, з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог від 10.08.2017) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій" (далі - ТОВ "ДЕЗАК", орендар) про стягнення боргу по орендній платі за період з липня 2014 року по 01.07.2017 на загальну суму 447 032,46 грн., з яких основний борг у розмірі 288 000,00 грн., неустойка у розмірі 62 400,78 грн., 3 % річних у розмірі 13 271,68 грн., інфляційні втрати у розмірі 83 360,00 грн., та зобов'язання звільнити і повернути нежитлове приміщення площею 312,5 м 2 , розташоване за адресою: 85110, м Костянтинівка, вул. Шмідта, 20.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням орендарем своїх зобов'язань за договором оренди будівлі від 01.07.2013, укладеним з ТОВ "Спецтехскло А".

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2017 (суддя Курило Г.Є), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 (Зубченко І.В. - головуючий, судді: Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.), позовні вимоги задоволено повністю.

Судовий акт місцевого суду мотивований положеннями статей 11, 241, 526, частини 1 статті 530, статей 612, 625, 629, частини 3 статті 653, 759, частин 1, 5 статті 762, статей 763, 764, 782, частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини 6 статті 283, частини 2 статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК), частини 4 статті 22, статей 33, 34, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, та доповнений апеляційним судом положеннями статей 525, 599, частини 3 статті 651, частини 6 статті 762 ЦК, статей 193, 286 ГК, враховуючи які суди дійшли висновку про те, що неналежне виконанням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди будівлі від 01.07.2013 та неповернення орендарем об'єкта оренди після припинення цього договору є підставою для стягнення боргу по орендній платі, відповідної суми нарахувань за неналежне виконання умов договору, а також захисту порушених прав орендодавця шляхом зобов'язання повернути належні йому об'єкти.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ "ДЕЗАК" просить судові акти скасувати, справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами положень статей 15, 16 761, частини 1 статті 286, частини 2 статті 762, статті 764 ЦК, статей 1, 32-33, 43, 82, 84, 105 ГПК, в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) не дослідили чи мав позивач повноваження на укладення спірного правочину від 01.07.2013, зважаючи на те, що поданий ним технічний паспорт не є правовстановлюючим документом і виготовлений значно пізніше укладеного договору - 14.01.2015; 2) не ідентифіковано приміщення, щодо яких укладено спірний договір, зважаючи на правовідносини лізингу, що виникли на підставі договору від 2005 року, за яким відповідач отримав у власність приміщення за тією ж адресою; 3) дійшли передчасних висновків про користування відповідачем спірним приміщенням в оскаржуваний період, тому відсутні підстави для нарахування оренди, а також санкцій та компенсаційних виплат.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи вірність висновків судів попередніх інстанцій, ТОВ "Спецтехскло А" зазначає, що спірний правочин укладений, підписаний повноважними представниками сторін та переданий за актом приймання-передачі, що виключає доводи про відсутність передачі об'єкта оренди відповідачеві. При цьому, частина приміщень, за вказаною адресою (приміщення літ В-1), площею 312,5 м 2 власнику за актом після повідомлення про припинення договору не передана, що дає підстави для нарахування боргу за час фактичного користування ним, та відповідних нарахувань за неповернення і неналежне виконання умов договору, щодо сплати орендної плати.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2013 сторони уклали договір оренди будівлі, пунктами 1.1, 1.2 якого визначили передачу відповідачу (орендарю) в строкове платне користування об'єкта оренди, за адресою 85110, м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 20, загальною площею 553,1 м 2 (240,6 м 2 двоповерхової будівлі та 312,5 м 2 одноповерхової будівлі), який належить позивачеві (орендодавцеві) на праві власності.

Приймання-передача об'єкта орендарю, як і його повернення, здійснюється з моменту підписання двостороннього акта комісії, сформованої повноважними представниками сторін на строк шести місяців (пункти 3.1, 3.3, 4.1, 8.1, 8.2 договору).

Розмір орендної плати становить 8 000,00 грн. на місяць та експлуатаційні витрати, що сторонами можуть переглядатися не частіше одного разу на півріччя, які орендар сплачує в безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця (не пізніше 5-го числа поточного місяця по орендній платі та не пізніше 2-го числа поточного місяця авансові платежі по експлуатаційним витратам), незалежно від наслідків його господарської діяльності (пункти 5.1. - 5.4.).

Договір набуває чинності в момент підписання та скріплення печатками уповноважених представників сторін і діє до 31.12.2013, проте закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за порушення протягом його чинності (пункти 10.1. - 10.3.).

При цьому, орендодавець має право відмовитися від договору й вимагати повернення об'єкта за умов не внесення орендарем плати за користування об'єктом протягом трьох місяців поспіль. Якщо орендодавець відмовився від договору, останній є розірваним із моменту одержання орендарем повідомлення про відмову від договору (пункт 10.10. договору).

Договір підписаний та скріплений печатками підприємств.

Актом приймання-передачі від 01.07.2013, із посиланням на договір № 3/1, зазначений об'єкт оренди переданий орендарю.

Матеріалами справи підтверджується право власності позивача на майновий комплекс, за вказаною адресою (витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.05.2010 № 26172498 та техпаспорт від 14.01.2015), до якого входить спірне приміщення літ.В-1 площею 312,5 м 2 .

Актом приймання-передачі від 25.11.2014 спірна нежитлова двоповерхова будівля, площею 240,6 м 2 , повернута орендодавцеві, в рамках договору оренди будівлі від 01.07.2013.

24.03.2017 позивач направив відповідачеві лист-повідомлення № 57 про дострокове припинення договору оренди від 01.07.2013 з моменту отримання зазначеного листа та вимогою сплати борг по оренді, звільнити приміщення та передати підписаний акт приймання-передачі протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення. Зазначений лист отриманий відповідачем 29.03.2017, що підтверджено матеріалами справи, при цьому, акт, який свідчить про повернення орендодавцю одноповерхової будівлі, площею 312,5 м 2 , за вказаною адресою - відсутній.

Неналежне виконанням відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендної плати за договором від 01.07.2013 б/н та неповернення орендарем об'єкту оренди після припинення договору стало підставою для звернення орендодавця до суду за захистом свого порушеного права.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, частиною 1 статті 759 ЦК, яка кореспондується із положеннями частини 1 статті 283 ГК, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Разом із тим, абзацом 1 частини 1 статті 762 ЦК передбачено внесення плати за користування майном, розмір якої встановлюється договором.

Встановивши неналежне виконання відповідачем умов договору оренди будівлі від 01.07.2013, суди правомірно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення боргу з орендної плати у розмірі 288 000,00 грн. за період з липня 2014 року по 01.07.2017 року. При цьому судами вірно встановлено недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами факту неможливості використання спірного майна, що в силу положень частини 6 статті 762 ЦК виключає нарахування і стягнення орендної плати.

Оскільки орендарем не виконано зобов'язання щодо повернення одноповерхової будівлі площею 312,5 м 2 , що є порушенням пункту 10.10 договору, який узгоджується з вимогами частини 1 статті 785 ЦК, суди дійшли правомірного висновку про задоволення вимог щодо захисту прав власника, шляхом звільнення і повернення вказаної будівлі, а також нарахування наймодавцем неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, розмір якої перевірений попередніми судовими інстанціями.

Крім того, здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, заявлених позивачем до стягнення в якості компенсаційних виплат від знецінення грошових коштів за невиконання умов пункту 9.1. договору, з урахуванням вимог частини 2 статті 625 ЦК, суд правомірно задовольнив ці вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів вважає такі доводи судів попередніх інстанцій вірними та погоджується з їх висновками щодо задоволення позовних вимог про стягнення боргу з орендної плати та зобов'язання звільнити і повернути нежитлові приміщення, зважаючи на вищевикладене.

За наведених обставин оскаржувані судові акти є такими, що ухвалені з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає необґрунтованими твердження скаржника про відсутність дослідження судами повноважень позивача на укладення договору оренди від 01.07.2013, зважаючи на те, що поданий ним технічний паспорт не є правовстановлюючим документом та виготовлений значно пізніше укладеного договору (14.01.2015), оскільки судами достеменно встановлений факт набуття права власності позивачем на спірний об'єкт оренди, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.05.2010 № 26172498 на весь майновий комплекс за вказаною адресою.

Зазначене також унеможливлює взяття до уваги доводів про отримання відповідачем спірного приміщення у власність на підставі договору лізингу, укладеного у 2005 році, зважаючи на недоведеність їх належними доказами.

Колегія суддів вважає також помилковими доводи скаржника про передчасність висновків суду про користування відповідачем спірним приміщенням в період нарахування заборгованості, враховуючи, що скаржником не надано як доказів припинення орендних правовідносин в силу вимог чинного законодавства та умов договору оренди, так і доказів щодо проведення антитерористичної операції на території розташування об'єкта оренди, засвідчених Торгово-промисловою палатою України чи іншими компетентними органами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення боргу по орендній платі, відповідної суми на рахувань за неналежне виконання умов договору, а також захисту порушених прав позивача, шляхом зобов'язання повернути належних йому об'єктів.

Отже, оскаржувані судові акти ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права (статей 11, 241, 525, 526, частини 1 статті 530, статей 599, 612, 625, 629, частини 3 статті 651, частини 3 статті 653, 759, частин 1, 5, 6 статті 762, статей 763, 764, 782, частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 193, частини 6 статті 283, частини 1 статті 286, частини 2 статті 291 ГК, статей 22, 33, 34, 43, 84 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ТОВ "ДЕЗАК" в касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав про стягнення боргу по орендній платі, нарахувань за неналежне виконання умов договору та зобов'язання повернути належних позивачеві об'єктів і фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що з огляду на положення статті 300 ГПК, в редакції, чинній з 15.12.2017, не відноситься до повноважень касаційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови попередніх судів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецький експериментальний завод алюмінієвих конструкцій" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі № 905/1206/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков