Постанова

від 25.04.2018 по справі 915/371/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/371/15

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Нетвейв"

представник позивача - Яковлева А.О., Гопринчук В.П.

відповідач - приватне підприємство "Електротехнічна компанія "Аверон"

представник відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства "Електротехнічна компанія "Аверон"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду у складі Разюк Г.П. - головуючого, Колоколова С.І., Лисенко В.А. від 14 вересня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст та підстави позову

1. У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Нетвейв" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з приватного підприємств "Електротехнічна компанія Аверон" 1 915 418,02 грн., з яких: (1) 658 007,67 грн. борг з оплати вартості товару; (2) 1 096 790,79 грн. донарахована вартість товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США; (3) 40 270,52 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань; (4) 15 110,40 грн. 3% річних від простроченої суми боргу; (5) 105 238,64 грн. інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами у справі склалися тривалі відносини купівлі-продажу товарів, у тому числі на підставі укладеного між ними договору поставки від 30.04.2014 №NW-P140430-01/vvo, спір щодо виконання грошових зобов'язань за яким є предметом у даній справі.

3. Згідно підпункту 1.1 вказаного договору позивач зобов'язався поставити товар відповідачу, а той зобов'язався прийняти та оплатити товар, яким є обладнання, в кількості і асортименті та за ціною відповідно до специфікацій до договору, які після підписання є невід'ємною частиною договору.

4. Відповідно до підпункту 2.2 договору поставки загальна вартість товару, що продається, сума договору, визначається ціною всього товару, згідно всіх специфікацій, підписаних між сторонами протягом дії договору.

5. Згідно підпункту 3.1.1 договору сторони узгодили здійснення відповідачем 100% передплати за товар в розмірі суми специфікації не пізніше ніж на 5 (п'ятий) банківський день, якщо інший строк та порядок оплати за товар не зазначені сторонами у відповідній специфікації.

6. Підпунктом 3.2 укладеного між сторонами договору узгоджено, що якщо середньозважений курс долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату (и) фактичних (ої) оплат(и), збільшиться в порівнянні із середньозваженим курсом долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату відповідної специфікації більше ніж на 1%, ціна товару (повна або часткова), що оплачується підлягає зміні згідно встановленої договором формули перерахунку ціни товару.

7. Відповідно до п. 3.3 договору доплата здійснюється відповідачем самостійно. Якщо відповідач не здійснюватиме оплату по договору з урахуванням формули, зазначеної у п. 3.2 договору, позивач має право вимагати такої доплати у судовому порядку в якості заборгованості відповідача за товар.

8. За умовами підпункту 4.3 договору поставки датою фактичної передачі товару покупцю є дата зазначена у видатковій накладній про приймання-передачу товару, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін.

9. Умовами підпункту 10.3 договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, встановленого умовами цього договору, відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,03% від вартості не переданого товару за кожний день порушення строку поставки, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару, строк поставки якого порушений.

10. За твердженням ТОВ "Нетвейв", на виконання умов укладеного договору останнім здійснено поставки товарів ПП "ЕК "Аверон" згідно угоджених сторонами специфікацій: (1) № 1 від 30.04.2014 за видатковою накладною від 12.05.2015 №НД 140512-007; (2) № 2 від 06.05.2014 за видатковою накладною від 11.06.2014 №НД 140611-002; та (3) № 3 від 27.06.2014 за видатковими накладними від 01.08.2014 №НД 140801-001 і №НД 140801-002.

11. У зв'язку із неналежним виконанням ПП "ЕК Аверон" грошових зобов'язань у встановлені у вказаних специфікаціях порядку та розмірах, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з оплати вартості товару за вказаними специфікаціями, включаючи донарахування вартості товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США, пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

12. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.12.2015 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 125 693,32 грн., з яких: (1) 33 911,13 грн. заборгованість з оплати вартості поставленого товару; (2) 77 534,44 грн. донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США; (3) 5 167,24 грн. пеня, нарахована за прострочення оплати вартості товарів; (4) 1 670,33 грн. 3 % річних, нарахованих на прострочені суми з оплати вартості товарів; (5) 7 410,18 грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляції; а також судові витрати у сумі 15 000,00 грн. з оплати послуг адвоката та 2 513,87 грн. з оплати судового збору за подання позовної заяви. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13. Приймаючи таке рішення місцевий господарський суд враховував поданий позивачем у ході розгляду справи розрахунок заборгованості та розміру доплат від 26.11.2015, як заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення донарахованої вартості поставленого товару, визначеної за курсовою різницею національної валюти до долара США на день складання специфікації і на дати відповідних оплат, а саме: із суми 1 096 790,79 грн. до 749 872,59 грн.

14. Часткове задоволення позову мотивоване тим, що позивачем не доведено факту поставки товару на підставі специфікації №1 від 30.04.2014 та видаткової накладної від 12.05.2014 №НД 140512-007 у сумі 624 096,54 грн, оскільки, зокрема, видаткова накладна підписана не уповноваженою на те особою, зазначена операція відсутня у бухгалтерському обліку відповідача та останнім повернуто позивачу грошові кошти в сумі 56 893,40 грн., як помилково сплачені за платіжним дорученням від 29.05.2014 №102 з призначенням платежу: часткова оплата обладнання. згідно з договором поставки № NW-P140430-01/vvo від 30.04.2014 специфікація № 1.

15. При цьому, судом визнано доведеною позивачем і оплаченою відповідачем повністю поставку товару за специфікацією №2 від 06.05.2014 на суму 76 050,24 грн. Однак, у зв'язку із встановленим простроченням оплати за даною поставкою, суд стягнув із відповідача донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США у сумі 3 559,37 грн., а також пеню у сумі 79,85 грн і 3% річних у сумі 21,88 грн.

16. За специфікацією №3 від 27.06.2014 суд першої інстанції також визнав доведеною поставку товару на суму 505 329,00 грн та її часткову оплату відповідачем у сумі 471 417,87 грн. У зв'язку із неповною оплатою поставленого товару за специфікацією №3 у розмірі 33 911,13 грн. судом першої інстанції з відповідача стягнуто донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США у сумі 73 975,07 грн., пеню у сумі 5 087,39 грн., 3% річних у сумі 1 648,45 грн. та інфляційні втрати у сумі 7 410,18 грн.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

17. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано частково, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 462 421,58 грн., із яких: (1) 658 007,67 грн. заборгованість з оплати поставленого товару; (2) 749 032,99 грн. донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці; (3) 40 270,52 грн. пеня; (4) 15 110,40 грн. 3 % річних та судові витрати у розмірі 29 248,43 грн. судового збору за подання позову і 25 119,15 грн. витрат з оплати послуг адвоката. В решті позову відмовлено. Також, з відповідача на користь позивача стягнуто витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 32 173,28 грн. та 10 565,06 грн. витрат на проведення у справі експертизи.

18. Приймаючи таке рішення, апеляційний господарський суд виходив із того, що суд першої інстанції неправомірно відмов позивачу у задоволені вимог щодо стягнення з відповідача 624 096,54 грн. заборгованості з оплати вартості поставленого товару і відповідно 671 498,55 грн. донарахованої вартості поставленого товару з урахуванням курсової різниці, 35 103,28 грн. пені та 13 440,07грн. 3% річних за специфікацією №1 від 30.04.2014 та видатковою накладною від 12.05.2014 з підстав їх неналежного оформлення, оскільки останнє спростовано проведеними у справі судово-технічною експертизою документів №1070/03 від 03.01.2017 та комплексною судово-почеркознавчою та економічною експертизою №1068/1069, №1071/01 від 20.06.2017.

19. При цьому, апеляційний господарський суд визнав безпідставними вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 105 238,64 грн., оскільки покриття позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено відповідно до умов укладеного між сторонами договору, а саме п.п. 3.2, 3.3 за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США, яке є правомірним та враховано судом, а відтак стягнення в даному випадку інфляційних втрат нарахованих на борг у гривні є подвійною відповідальністю за невиконання зобов'язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

20. Також, апеляційний суд, перевіривши надані позивачем розрахунки розміру донарахування вартості товару, з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США, дійшов висновку, що місцевим судом було помилково визначено новий розрахунок позивача в якості заяви про зменшення позовних вимог, оскільки останній не містить відповідної заяви і з протоколу судового засідання не вбачається, що така заява була здійснена, тому апеляційний суд визнав позовні вимоги не змінними і розглядав їх у повному обсязі.

21. В іншій частині, щодо поставки товару за специфікаціями №2 та №3, апеляційний господарський суд погодився із рішенням місцевого господарського суду та прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений товар, в тому числі на підставі висновків судових експертиз, проведених при апеляційному розгляді справи, якими була підтверджена наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 658 007,67 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідачем було подано касаційну скаргу, в якій останній просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

23. Скаржник обґрунтовує вимоги касаційної скарги наступними доводами:

23.1. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки обставинам відсутності поставки позивачем відповідачу товару за видатковою накладною від 12.05.2014 №НД140512-007 та обов'язку з його оплати, зокрема, з підстав не уповноваження відповідачем ОСОБА_9 на отримання товару;

23.2. Проведені у справі судові експертизи містять суперечливі висновки, а судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про доручення проведення судово-технічної експертизи для визначення дати складення спірної видаткової накладної іншій експертній установі;

23.3. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та положення п. 3.2 Договору поставки № NW-P140430-01/vvo від 30.04.2014, оскільки донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці може бути здійснено виключно за наявності повної оплати товару та відповідної домовленості сторін;

23.4. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 44 Господарського процесуального кодексу України в частині розподілу судових витрат.

Доводи позивача у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

24. Позивач, ТОВ "Нетвейв", проти задоволення касаційної скарги заперечував, у відзиві на касаційну скаргу просив постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. Вимоги та доводи касаційної скарги вважав необґрунтованими з наступних підстав:

24.1. Результати експертиз не містять протилежних чи суперечливих висновків, а твердження відповідача про зворотне ґрунтується на довільному трактуванні їх змісту та посиланням на описову частину експертизи, яка не містить висновків за результатами дослідження. Питання щодо визначення дати складення спірної видаткової накладної не було вирішено у зв'язку із відсутністю науково розроблених методик по встановленню давності виконання документу та не має доказової сили для даної справи;

24.2. ОСОБА_9 був уповноважений на отримання товару за спірною специфікацією у відповідності до п. 12.7 укладеного між сторонами договору, оскільки підпис останнього скріплено печаткою відповідача;

24.3. Положеннями пп. 3.2, 3.3 договору передбачено право позивача на донарахування вартості товару та вимагати його сплати у судовому порядку в якості заборгованості.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

25. Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

26. У відповідності до положень частини 1 та 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

27. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання укладеного між сторонами договору поставки від 30.04.2014 №NW-P140430-01/vvo, позивачем здійснено поставку товарів відповідачу згідно угоджених сторонами специфікацій: (1) № 1 від 30.04.2014 за видатковою накладною від 12.05.2015 №НД 140512-007; (2) № 2 від 06.05.2014 за видатковою накладною від 11.06.2014 №НД 140611-002; та (3) № 3 від 27.06.2014 за видатковими накладними від 01.08.2014 №НД 140801-001 і №НД 140801-002.

28. При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, в тому числі на підставі висновку проведеної у справі судової експертизи, факт належного оформлення та передачі товару за спірною видатковою накладною від 12.05.2015 №НД 140512-007 до специфікації № 1 від 30.04.2014, зокрема, у зв'язку із підписанням видаткової накладної уповноваженим представником відповідача ОСОБА_9 на підставі довіреності відповідача №19 від 07.05.2014, особистим виконанням підпису останнього та відповідністю відтиску печатки відповідача вільним зразкам відтиску печатки, які надані відповідачем для порівняльного дослідження.

29. Також, Суд враховує доводи позивача, викладені у п. 24.2. даної постанови, та зазначає, що у відповідності до п. 12.7 укладеного між сторонами договору, повноваження осіб на підписання документів, що підтверджують виконання сторонами зобов'язань за договором, в тому числі видаткових накладних, підтверджується печатками сторін, а відповідальність за наслідки підписання таких документів не уповноваженими особами покладається на сторону, печаткою якої засвідчений підпис таких осіб.

30. Відтак, доводи касаційної скарги відповідача, викладені у пп. 23.1. та 23.2. даної постанови, не приймаються Судом до уваги, оскільки фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

31. Згідно зі ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

32. Як встановлено судом апеляційної інстанції, в тому числі із врахуванням висновку проведеної у справі судової експертизи, згідно умов спірного договору та укладених до нього специфікацій, позивач поставив на користь відповідача товарів на загальну суму 1 205 475,78грн., які були сплачені відповідачем лише частково - у розмірі 547 468,11грн. Заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки склала 658 007,67 грн.

33. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

34. В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

35. Умовами підпункту 10.3 договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару, встановленого умовами цього договору, відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,03% від вартості не переданого товару за кожний день порушення строку поставки, але не більше загальної суми за весь час прострочення, що дорівнює 5 % від загальної вартості товару, строк поставки якого порушений.

36. Підпунктом 3.2 укладеного між сторонами договору узгоджено, що якщо середньозважений курс долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату (и) фактичних (ої) оплат(и), збільшиться в порівнянні із середньозваженим курсом долару США на міжбанківському валютному ринку України на дату відповідної специфікації більше ніж на 1%, ціна товару (повна або часткова), що оплачується підлягає зміні згідно встановленої договором формули перерахунку ціни товару.

37. Відповідно до п. 3.3 договору доплата здійснюється відповідачем самостійно. Якщо відповідач не здійснюватиме оплату по договору з урахуванням формули, зазначеної у п. 3.2 договору, позивач має право вимагати такої доплати у судовому порядку в якості заборгованості відповідача за товар.

38. Згідно частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

39. З огляду на викладене, зокрема встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо строків та розмірів оплати поставленого товару, Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за поставлений товар, донарахування вартості поставленого товару, з урахуванням курсової різниці згідно умов пп. 3.2 та 3.3. договору, пені за несвоєчасне виконання зобов'язання згідно умов п. 10.3. договору та 3 % річних у зв'язку із неналежним виконання грошового зобов'язання.

40. При цьому, Верховний Суд також погоджується із висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 105 238,64 грн. за час прострочення відповідачем здійснення оплати за поставлений товар, оскільки, як вже зазначалось, покриття позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів передбачено умовами укладеного між сторонами договору, а саме п.п. 3.2, 3.3 за рахунок донарахування вартості товару з урахуванням курсової різниці національної валюти до долара США на дату оплати, яке задоволено судом, а відтак, стягнення в даному випадку інфляційних втрат, нарахованих на борг у гривні, було б подвійною відповідальністю за невиконання одного і того ж зобов'язання, що суперечить нормам чинного законодавства.

41. Суд також відхиляє доводи відповідача щодо незаконності покладення витрат позивача на оплату послуг адвоката на відповідача, з огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту понесення позивачем таких витрат згідно укладеного з адвокатом договору про надання правової допомоги.

42. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

43. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

44. При цьому ч. 2 ст. 311 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави для скасування судових рішень, імперативно зазначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

45. Одночасно за приписами ч. 2 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Керуючись вищезазначеним, а також імперативними приписами ст. 300 Господарського процесуального кодексу України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами норм матеріального права до спірних правовідносин.

47. Таким чином, викладені в касаційній скарзі доводи зводяться до формальних посилань на порушення судами норм процесуального права, які не призвели у даному випадку до прийняття незаконних судових рішень. Тобто відповідач фактично намагається домогтися повторного перегляду справи судом касаційної інстанції з формальних міркувань, що є неприпустимим згідно норм чинного процесуального законодавства та не відповідає вищенаведеній практиці Європейського суду з прав людини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

49. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Електротехнічна компанія "Аверон" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14 вересня 2017 року у справі №915/371/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.