Рішення

від 04.05.2018 по справі 826/14169/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 травня 2018 року № 826/14169/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: г

Головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доІнституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

09.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України про:

- визнання протиправними дії до Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України, які виразились у не виплаті їй грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2013 рік та у здійсненні не своєчасної виплати грошового забезпечення при її звільненні;

- зобов'язання відповідача здійснити їй виплату грошової компенсації за невикористану відпустку у 2013 році виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців);

- зобов'язання відповідача здійснити їй виплату грошової компенсації за час затримки здійсненого належного їй розрахунку в період з 11 по 26 серпня 2016 року, як звільненій у встановленому порядку працівнику, в розмірі середнього заробітку виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат)та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 10.08.2016 наказом начальника Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України від 09.08.2016 №113 о/с її звільнено зі служби у зв'язку із скороченням штатів з виплатою компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2016 рік. Однак, позивач зазначає, що не відбула відпустку за 2013 рік і 01.08.2016 зверталась до керівництва Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України з рапортом , в якому просила виплатити грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2013 рік, проте рапорт залишений був без задоволення. 12.08.2016 позивач звернулась до Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України з заявою, в якій просила пояснити причини з якої їй було відмовлено у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку. 22.08.2016 надано відповідь, де відповідач зазначив, що Грошовий атестат №2 виданий Жашківським РВ УМВС України в Черкаській області, який виданий позивачу за місцем попередньої служби не містить дані про виплату компенсації за невикористану чергову відпустку у 2013 році, а містить лише інформацію про те, що у 2013 році позивач у відпустці не перебувала.

Відповідач проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволені, посилаючись на правомірність своїх дій. У Грошовому атестаті ОСОБА_1, що виданий Жашківським РВ УМВС України в Черкаській області від 27.05.2015 № 2 інформації про використання нею чергової відпустки за 2013 рік або отримання грошової компенсації, у зв'язку з її не використанням не міститься. Хоча, в той же час, у пункті 13 зазначеного грошового атестату вказано, що за 2014 рік позивачка використала відпустку за 2013 рік. При цьому будь-які записи щодо використання або не використання чергової відпустки за попередні роки відсутні. У зв'язку з цим, Інститутом кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України направлено до Головного управління Національної поліції в Черкаській області відповідний запит від 04.08.2016 №2/4-501 з проханням підтвердити або спростувати інформацію щодо фактів використання ОСОБА_1 чергової відпустки за 2013 рік, однак відповіді відповідач не отримав, що унеможливлює здійснення нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку у 2013 році.

14.09.2016 ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судовий розгляд справи.

На підставі розпорядження про повторний автоматичний розподіл від 11.10.2017 за №7181 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/14169/16 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою від 20.11.2017 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та в додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні, наполягаючи на правомірності своїх дії, які вчинені в межах повноважень.

За згодою учасників справи, на підставі їх письмової заяви, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

06.12.2017 представником відповідача надано належним чином завірену копію особової справи ОСОБА_1.

13.01.2018 представником відповідача подані доповнення до заперечень в яких наголошувалось на тому, що єдиним документом, який є підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу є грошовий атестат. Відповідач звертає увагу суду на те, що довідка Жашківського РВ ГУ МВС України в Черкаській області від 14.05.2015 №42 щодо невикористання нею відпустки за 2013 рік, була видана раніше ніж Грошовий атестат №2, а отже, у разу не використання нею відпустки, ця обставина мала бути відображена у грошовому атестату. Крім того, Жашківський РВ ГУ МВС України в Черкаській області не надав відповіді на запит відповідача, а отже позбавив можливості здійснити виплату.

22.01.2018 судом постановлено ухвалу про призначення справи до розгляду у судовому засіданні. Одночасно даною ухвалою від позивача витребувано документи на підтвердження зміни прізвища з Кравчук на Паламарчук та запропоновано надати довідку про суми виплачених їй доходів та утриманих податків/джерела виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року.

У зв'язку з необхідністю отримати інформацію щодо сум виплачених ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) доходів та утриманих податків/джерела виплачених доходів та утриманих податків за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року, судом направлено відповідний запит до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

На вимогу ухвали суду позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків з ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2013 року по 4 квартал 2014 року, видані Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС У м. Києві та копію свідоцтва про шлюб.

08.02.2018 від ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС У м. Києві надійшла відповідь на запит суду.

За результатами судового засідання, пояснень сторін, наявних матеріалів справи, які дають змогу здійснити оцінку правомірності взаємовідносин сторін, відсутністю потреби заслуховувати свідків чи експерта, за наявності заяви позивача та представника відповідача, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження, відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням письмової заяви сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 відповідно до наказу начальника Інституту кримінально-виконавчої служби України (далі - Інститут) від 08.06.2015 №113 о/с По особовому складу призначена на посаду інспектора сектору з організації науково-дослідної роботи Інституту з 18.05.2015.

Підставами для видання такого наказу був її особистий рапорт від 18.05.2015 та наказ Державної пенітенціарної служби України від 04.06.2015 №74/ОС-15 По особовому складу про відрядження лейтенанта міліції ОСОБА_1, яка прибула з Міністерства внутрішніх справ України для подальшого проходження служби у розпорядження Інституту з 18.05.2015.

В Інституті ОСОБА_1 несла службу з 18.05.2015 по 10.08.2016.

Як вбачається з документів, що містяться в копії особової справи, з червня 2013 року по вересень 2013 року позивач працювала на посаді інспектора слідчого відділення Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області.

При переведенні ОСОБА_1 Жашківським РВ УМВС України в Черкаській області був виданий Грошовий атестат №2 від 27.05.2015, який не містить інформації щодо використання нею чергової відпустки за 2013 рік або ж отримання компенсації.

10.08.2016 наказом начальника Інституту від 09.08.2016 №113 о/с відповідно до пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України Про національну поліцію звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (у зв'язку із скороченням штатів) старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1, інспектора сектору з організації науково-дослідної роботи, з виплатою компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2016 рік у кількості 09 діб.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, в рапорті від 01.08.2016 року позивач просила виплатити їй грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2013 рік у кількості 30 діб.

В матеріалах справи міститься довідка Жашківського РВ ГУ МВС України в Черкаській області № 42 від 14.05.2015 в якій зазначено, що ОСОБА_1 (прізвище змінено на підставі свідоцтва про шлюб від 14.03.2015 серія НОМЕР_2) чергову відпустку за 2013 рік не відбула.

Не отримавши зазначену компенсацію, позивач звернулась листом до Інституту про повідомлення причин невиплати компенсації за чергову відпустку за 2013 рік.

Листом від 22.08.2016 № 2/5-5п-Св Інститут повідомив, що виплата не може бути проведена у зв'язку з відсутністю зазначеної інформації в Грошовому атестаті №2 від 27.07.2015, виданого Жашківським РВ ГУ МВС України в Черкаській області, а довідка від 14.05.2015 № 42, свідчить лише про факт, що позивач не перебувала у відпустці, проте інформація чи виплачувалась компенсація відсутня. У зв'язку з цим Інститут звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області з відповідним запитом.

На вимогу судового запиту від 07.03.2017 Головне управління національної поліції в Черкаській області повідомило, що воно не володіє інформацією щодо використання або компенсації відпустки за 2013 рік ОСОБА_1

Незгода позивача з діями відповідача зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку (матеріалам справи) встановленим у справі обставинам з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд зважає на наступне.

Частиною 5 ст.23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію , а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №222 від 07.10.2009, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за №222 (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Інструкція №222 у відповідній редакції).

Згідно з п.1.1 Інструкції №222 така визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба).

Розділом 17 Інструкції №222 регламентовано порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу в разі звільнення зі служби. Зокрема, п.17.1 встановлено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу - до дня отримання (включно) органом або установою наказу про звільнення зі служби, але не більше ніж за п'ять діб з дня отримання наказу про звільнення (з урахуванням пунктів 17.2 - 17.4 цієї Інструкції).

Згідно з п.17.4, п.17.5 Інструкції №222 особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, яким при звільненні зі служби чергова відпустка за поточний рік не надавалась, до звільнення, на їхнє бажання, на підставі довідки кадрового апарату надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку відповідно до законодавства. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки та невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), яке зазначені особи отримували на день звільнення.

Зі змісту вищезазначених положень Інструкції №222 підставою для припинення виплати грошового забезпечення є день підписання наказу про звільнення. При цьому положення Інструкції щодо можливості надання відпуски невикористаної особою, яка звільняється, або виплаті їй компенсації свідчить про те, що установа повинна до звільнення особи вирішити всі питання щодо здійснення з нею розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не провів повного розрахунку з позивачем в день його звільнення та не виплатив компенсацію за чергову невикористану відпустку за 2013 рік, про що свідчить Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.

Крім того, зазначений факт не заперечувався і відповідачем у письмових запереченнях.

В частині вимог позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити виплату грошової компенсації за час затримки здійсненого належного їй розрахунку в період з 11 по 26 серпня 2016 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Аналіз норм статті 116 Кодексу законів про працю України свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає відповідальність, передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України.

Приписами частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач порушив вимоги статті 116 Кодексу законів про працю України, оскільки в день звільнення Позивача не були виплачені усі належні йому суми. Проте, вказане порушення сталось не з вини власника або уповноваженого ним органу, як це передбачено ч.1 ст.117 Кодексу законів про працю України.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено лист Інституту від 04.08.2016 № 2/4-501-Бр до т.в.о. Головного управління Національної поліції в Черкаській області з проханням підтвердити або спростувати інформацію щодо використання відпустки за 2013 рік позивачем.

Тобто, відповідач як бюджетна організація в межах своїх повноважень виконав усі покладені на нього обов'язки щодо своєчасного розрахунку зі звільненими співробітниками та запобіганню нецільового використання бюджетних коштів.

В свою чергу позивач не обґрунтувала чим саме обумовлений період з 11 по 26 серпня 2016року.

З огляду на наведене, вимоги позивача в цій частині визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши норми законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, ч.3 ст.194, ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України , -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України, які виразились у не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану чергову відпустку за 2013 рік та у здійсненні несвоєчасної виплати грошового забезпечення при її звільненні.

Зобов'язати Інститут кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України здійснити ОСОБА_1 виплату грошової компенсації за невикористану відпустку у 2013 році виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки: НОМЕР_1, адреса: 03110, АДРЕСА_1).

Відповідач - Інститут кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України (код ЄДРПОУ 37816508, адреса: 02121, м. Київ, вул. Колекторна, 4).

Суддя Н.А. Добрівська