Рішення

від 03.05.2018 по справі 573/362/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/362/18

Номер провадження 2/573/194/18

РІШЕННЯ

іменем України

03 травня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іскрисківщинської сільської ради Білопільського району Сумської області, треті особи: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

03 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іскрисківщинської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 20 жовтня 2001 року померла її мати, ОСОБА_4. Після смерті останньої відкрилася спадщина на земельну частку (пай) розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Іскрисківщинської сільської ради, посвідчену сертифікатом серії СМ №0180480. Зазначає, що здійснила поховання матері, фактично прийняла спадщину після неї та має намір переоформити її. Однак, внаслідок втрати правовстановлюючого документа, нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 20 жовтня 2001 року, право на земельну частку (пай) розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії СМ №0180480, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 09 січня 1997 року №9.

Ухвалою від 05 березня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого судового засідання у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 03 травня 2018 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі залучено ОСОБА_5 (а. с. 52-53).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася. Представник останньої за довіреністю ОСОБА_6 подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує (а. с. 45).

Представник відповідача - Іскрисківщинської сільської ради Білопільського району Сумської області в судове засідання не з'явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають (а. с. 40).

Третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутність, заперечень проти позову не має (а. с. 29).

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує (а. с. 55).

У зв'язку з неявкою сторін, третіх осіб, суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2001 року у с. Іскрисківщина Білопільського району Сумської області померла мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (а. с. 5-6, 8, 48-49).

За життя остання склала два заповіти, посвідчені виконавчим комітетом Іскрисківщинської сільської ради 18 квітня 2000 року та 09 січня 2001 року, за реєстровими номерами №61 та №8, якими ОСОБА_5 заповіла земельний пай (сертифікат серії СМ №0180480) та 46 акцій серії А №353 загальною номінальною вартістю 2 300 грн. а позивачу - вклади з рахунку №91551661 ощадкнижки (а. с. 24-25).

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 04 квітня 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_4, яка померла 20 жовтня 2001 року не заведена (а. с. 27).

Разом з тим за інформацією Іскрисківщинської сільської ради ОСОБА_4, яка померла 20 жовтня 2001 року, постійно і на день смерті була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщину після смерті останньої прийняла її донька - ОСОБА_1 Остання розпорядилася особистими речами та предметами домашнього вжитку, що належали померлій (а. с. 11).

Даних про фактичне прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 третьою особою у справі - ОСОБА_5 матеріали справи не містять. Заяву нотаріусу про прийняття спадщини останній не подавав. Натомість подав суду заяву, в якій зазначив, що не має наміру приймати спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 (а. с. 55).

Згідно з положеннями з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом діти померлого є спадкоємцями першої черги.

За змістом ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів домашнього вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом.

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР).

В статті 553 ЦК УРСР зазначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, суд приходить до висновку, що третя особа у справі - ОСОБА_3 не прийняв спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4, оскільки протягом встановленого законом строку не вчинив жодної дії, передбаченої ст. 549 ЦК УРСР. Натомість, позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті останньої, вступивши в управління та володіння спадковим майном, та є єдиним її спадкоємцем першої черги за законом.

Крім того судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) у землях, які перебували в колективній власності САПТЗТ Іскра , розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), посвідчене сертифікатом серії СМ №0180480, виданим Білопільською РДА 14 квітня 1997 року, копія якого мається в матеріалах справи та юридичний факт належності якого померлій встановлений рішенням Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2018 року, яке набрало законної сили 23 березня 2018 року (а. с. 9, 48-49).

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 81, 131 ЗК України передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Статтею 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не права власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування за законом позивач має право на земельну частку (пай) у землях колективної власності САПТЗТ Іскра розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало її матері ОСОБА_4 на підставі сертифікату серії СМ №0180480, виданого Білопільською РДА 14 січня 1997 року.

Згідно з п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_7 звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, однак, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа (а. с. 10).

З огляду на викладене, позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на вищеназване спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4

Згідно зі ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4, яка померла 20 жовтня 2001 року, але у зв'язку з втратою правовстановлюючого документу - сертифікату на земельну частку (пай) серії СМ №0180480, виданого Білопільською РДА 14 січня 1997 року, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 524, 525, 529, 534, 549, 553 ЦК УРСР, ст. ст. 16, 1216, 1218 ЦК України, ст. 81, 125, 131, 152 ЗК України, ст. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року , п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3 до Іскрисківщинської сільської ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04390009, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Іскрисківщина, вул. Молодіжна, 35, треті особи: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу ОСОБА_2, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, смт. Улянівка, вул. Центральна, буд. 5, прим. 2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, мешканець с. Ображіївка Шосткинського району Сумської області, вул. Нова, 1 про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4, яка померла 20 жовтня 2001 року, право на земельну частку (пай) розміром 6,55 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, які перебували у колективній власності САПТЗТ Іскра , посвідчене сертифікатом серії СМ №0180480 від 14 січня 1997 року, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 14 січня 1997 року на ім'я ОСОБА_8.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: