Рішення

від 17.04.2018 по справі 654/3434/16-ц

ГОЛОПРИСТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 654/3434/16-ц

Провадження № 2/654/115/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.04.2018 м. Гола Пристань Голопристанський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого суддіОСОБА_1, секретаря представника позивача представників відповідачів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голопристанського районного суду цивільну справу №654/3434/16-ц за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельних ділянок , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач прокуратура Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0079га (кадастровий №6522384300:02:071:0060), розташованої по вул. Морській в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області, укладений 01.11.2010 Новофедорівською сільською радою з ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_9, реєстраційний №2231, витребувати на користь Новофедорівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, з володіння ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,005га (кадастровий №6522384300:02:001:0516), яка знаходиться по вул. Морській в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області, витребувати на користь Новофедорівської сільської ради, Голопристанського району, Херсонської області, з володіння ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0029га (кадастровий №6522384300:02:001:0517), яка знаходиться по вул. Морській в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області, мотивуючи свої вимоги тим, що прокуратурою Херсонської області під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного 02.06.2016 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016230000000254 з попередньою правовою кваліфікацією за ч.2 ст.364 КК України за фактом незаконної передачі у власність та користування земель узбережжя Чорного моря в с. Залізний Порт, їх протиправної забудови та розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, встановлено що на підставі рішення сесії Новофедорівської сільської ради №1050 від 26.10.2010 сільською радою з ОСОБА_6 01.11.2010 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0079 га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0060, яка розташована по вул. Морській в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області.

Спірну земельну ділянку відчужено під розміщення нерухомого майна, а саме: частини підпірної стінки, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія довжиною 15м. від 169,5м. до 184,5м. включно, яке на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки належало ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно із договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_11 26.06.2010 за №1788.

Рішенням виконавчого комітету Новофедорівської сільської ради №134 від 24.09.2008 ПП ОСОБА_12 надано дозвіл на виготовлення проектної документації на будівництво підпірної стіни та дороги під її обслуговування, забору в с. Залізний Порт біля б/в Мрія . Цим же рішенням ПП ОСОБА_13 зобов'язано виготовити технічну документацію з відповідними висновками надати виконавчому комітету сільської ради для затвердження до 01.02.2009. Однак дане рішення не надавало право ОСОБА_12 на початок будівництва.

Після отримання рішення виконкому ПП ОСОБА_13 самочинно збудував підпірну стіну, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші, мостіння біля бази відпочинку Мрія та у подальшому звернувся до Голопристанського районного суду із позовом до Новофедорівської сільської ради про визнання права власності на зазначене нерухоме майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що після закінчення будівництва він не може отримати свідоцтво на право власності.

Рішенням Голопристанського районного суду від 04.12.2009 за ОСОБА_13 визнано право власності на підпірну стінку, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші, мостіння, що розташовані в с. Залізний Порт Голопристанського району Херсонської області вул. Морська, б/н біля бази відпочинку Мрія .

На підставі вищевказаного судового рішення за ОСОБА_13 Херсонським ДБТІ зареєстровано право власності на підпірну стінку, огорожу з освітлювальною мережею, поперечну стінку, бордюр, огорожу, сходові марші мостіння, що розташовані біля бази відпочинку Мрія (реєстраційний номер 29360997).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 25.01.2010 ОСОБА_13П продав ОСОБА_14 частину підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння розташованих біля бази відпочинку Мрія в с. Залізний Порі вул.Морська, б\н.

26.06.2010 ОСОБА_14, від імені якого діяв ОСОБА_13, продав ОСОБА_6 частину підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею поперечної стінки, бордюру, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія довжиною 15м. від 169,5м до 184,5м включно, яка знаходиться в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області.

Рішенням Голопристанського районного суду від 11.02.2015 задоволено позов прокурора Голопристанського району та визнано недійсним договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія , укладений 26.06.2010 ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_14, з ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного округу Херсонської області ОСОБА_11, реєстраційний №1788.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.05.2015 рішення Голопристанського районного суду від 11.02.2015 залишено без змін.

Оскільки договір купівлі-продажу, укладений 26.06.2010 ОСОБА_13 від імені ОСОБА_14 з ОСОБА_6, визнано судом недійсним, тому недійсність вказаного правочину, та відповідного наслідки його недійсності, слід рахувати з часу його вчинення - 26.06.2010.

За таких обставин правові підстави набуття ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно припинилися 26.06.2010, у зв'язку із чим саме з цієї дати він не являвся власником нерухомого майна.

Таким чином, оскільки право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, ОСОБА_6 в силу положень ст.236 ЦК України припинено з 26.06.2010 , тому на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки 01 . 11.2010 останній не мав права отримувати її у власність шляхом викупу поза межами процедури, визначеної cт.128 ЗК України (поза конкурсом).

Крім того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 задоволено адміністративний позов заступника прокурора Херсонської області до Управління ДАБІ в області, реєстраційної служби та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 15.01.2015 за №18641726 про проведення реєстрації права власності.

Під час розгляду справи встановлено, що 12.12.2014 Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області за №ХС 141143420941 зареєстровано подану ОСОБА_6 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул. Морська, б/н в селі Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області).

У подальшому ОСОБА_6 зареєстровану декларацію про готовність об'єкта до експлуатації разом із технічним паспортом об'єкту, а також договором купівлі-продажу, укладеним 26.06.2010 з ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_14, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу Херсонської області ОСОБА_11, реєстраційний номер 1788, подано до Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції для реєстрації права власності.

Вказані документи стали підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно. Так, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції від 15.01.2015 за №18641726 вчинено державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на частину підпірної стінки огорожі, мостіння, сходових маршів, що розташовані по вул. Морська, б/н в с Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0067.

Крім того, в поданій ОСОБА_6 декларації вказано, що нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у нього в користуванні (оренді) на підставі договору від 15.08.2013.

ОСОБА_15 даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2013 вказана ділянка має кадастровий номер 6522384300:02:071:0067.

Таким чином, належне ОСОБА_6 на час продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 майно фактично знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0067, тобто на іншій земельній ділянці, у зв'язку із чим він не мав набувати на неї право власності в порядку, визначеному ст.128 ЗК України.

Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не відповідає інтересах держави і суспільства, оскільки укладений з особою, яка на час його укладенню не мала права на викуп земельної ділянки поза межами процедури, визначено ст.128 ЗК України (поза конкурсом).

Подальшим вивченням обставин набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060, встановлено, що у 2015 році вказану ділянку поділено, внаслідок чого утворено земельну ділянку площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516, та земельну ділянку площею 0,0029га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майне власником земельної ділянки площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516, земельної ділянки площею 0,0029га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517, є громадянка ОСОБА_7, право власності якої на ділянки зареєстроване 08.06.2015.

Оскільки на цей час власником земельних ділянок площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516, площею 0,0029га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517 (до поділу - ділянка площею 0,0079га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0060), є громадянка ОСОБА_7, яка не являється стороною укладеного 01.11.2010 Новофедорівською сільською радою з ОСОБА_6 договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому позовні вимоги про витребування земельних ділянок заявлено до неї.

Ухвалами Голопристанського районного суду Херсонської області від 20.12.2016, від 01.02.1018, за наслідками розгляду заяви сторони позивача, з метою забезпечення позову, накладено арешт на земельні ділянки площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516, площею 0,0029га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517, що розташовані с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала позов, просила задовольнити вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві.

В судове засідання представник Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про день та час судового засідання був повідомлений належним чином. За відсутності заперечень з боку учасників судового процесу та з урахуванням підтримання позову прокурором, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Новофедорівської сільської ради.

Представники відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позов не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Заслухавши доводи учасників процесу, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З досліджених матеріалів цивільного провадження судом встановлено наступне.

ОСОБА_15 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Виходячи з вищенаведеного, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що на підставі рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №1050 від 26.10.2010 року Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення ОСОБА_6С. 01 листопада 2010 року між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки комунальної власності, розташованої на території Новофедорівської сільської ради в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області по вул. Морська, площею 0,0079 га кадастровий номер 6522384300:02:071:0060.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_9 01.11.2010 року та зареєстровано в реєстрі за № 2231.

Відповідно до рішення Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №1050 від 26.10.2010 року та пунктів 1.2, 1.4 договору купівлі-продажу відчуження земельної ділянки здійснювалося під розміщення нерухомого майна - частини підпірної стінки, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння біля бази відпочинку Мрія довжиною 15 метрів від 169,5 м до 184,5 м, що належало ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_11 26.06.2010 року за р. №1788.

Рішенням Голопристанського районного суду від 11.02.2015 (справа №654/4618/14-ц) задоволено позов прокурора Голопристанського району та визнано недійсними низку договорів купівлі - продажу нерухомого майна, серед яких, договір купівлі-продажу частини підпірної стіни, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія , укладений 26.06.2010 року між ОСОБА_13, який діяв від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Голопристанського районного округу Херсонської області ОСОБА_11, реєстраційний номер 1788.

Вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 06.05.2015року.

Крім того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року у справі №821/2151/15-а задоволено адміністративний позов заступника прокурора Херсонської області до Управління ДАБІ в області, реєстраційної служби Голопристанського РУЮ, третя особа ОСОБА_6 та скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул. Морська б/н в с. Залізний Порт), вчинену Управлінням ДАБІ в області 12.12.2014 року за №ХС 141143420941. Цією ж постановою скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області від 15.01.2015 року №18641726 про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - частину підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів.

ОСОБА_15 ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

ОСОБА_15 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

ОСОБА_15 зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимагаючи визнати недійсним договір від 01.11.2010 року купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0079га, кадастровий номер 6522384300:02:071:0060, яка розташована по вул. Морській в с. Залізний Порт, Голопристанського району, Херсонської області, що відчужувалася Нвофедорівською сільрадою на користь ОСОБА_6 під розміщення нерухомого майна: частини підпірної стінки, огорожі з освітлювальною мережею, поперечної стінки, бордюру, огорожі, сходових маршів, мостіння, розташованих біля бази відпочинку Мрія довжиною 15м від 169,5м до 184,5м включно, яке на час укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки належало ОСОБА_6 на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_11 26.06.2010 року за №1788, позивач зазначив дві обставини, які на його думку унеможливлювати продаж землі поза межами процедури земельних торгів. Перша: внаслідок визнання недійсним рішенням Голопристанського районного суду від 11.02.2015 року договору купівлі-продажу від 26.06.2010 року, - ОСОБА_6 на час укладання договору купівлі-продажу землі (01.11. 2010 року) не був власником нерухомого майна. Друга: належне ОСОБА_6 на час продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 майно фактично знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0067, тобто на іншій земельній ділянці.

В якості правових підстав недійсності оспорюваного договору сторона позивача послався на положення ч.1 ст.203 та ст.228 ЦК України.

Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом частини 1 статті 215 ЦК Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому, в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 року по справі №6-166цс15 та від 13.04.2016 року по справі N 6-1528цс15, зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК Уукраїни, потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, та що доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

В силу припису ст.204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Отже, для визнання недійсним договору на підставі ст. 228 ЦК України, позивач повинен довести, в чому саме полягає невідповідність цього правочину інтересам держави і суспільства на момент його вчинення, наявність умислу сторін або однієї сторони на укладення правочину, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наявність вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Стороною позивача не доведено, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваної угоди, наявність протиправних наслідків цієї угоди, а також вину сторін у формі умислу, оскільки сам по собі факт визнання недійсним за судовим рішенням Голопристанського районного суду від 11.02.2015 року, яке набрало чинності 06.05.2015 року, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.06.2010 року під розміщення якого було продано земельну ділянку ОСОБА_6, не може бути доказом існування обставин, передбачених ст. 228 ЦК України та ч.1 ст. 203 ЦК України на момент вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01 листопада 2010 року.

При цьому суд також виходить з того, що рішення Новофедорівської сільської ради №1050 від 26.10.2010 року є чинним, не скасоване та не визнане незаконним (недійсним). З матеріалів справи не вбачається наявність обставин, які свідчили б про те, що на момент укладання 01.11.2010 року між Новофедорівською сільською радою та ОСОБА_6 договору купівлі-продажу земельної ділянки були порушені вимоги Земельного кодексу України або іншого чинного законодавства, що давало б суду підстави стверджувати про спрямування вказаного договору на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Прийняття Херсонським окружним адміністративним судом Постанови від 15.02.2016 у справі №821/2151/15-а, якою було задоволено вимоги прокуратури Херсонської області та скасовані реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул. Морська б/н в с. Залізний Порт), вчинена Управлінням ДАБІ в області 12.12.2014 року за № ХС 14114342094 та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області від 15.01.2015 року № 18641726 про проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - частину підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів, - також не можуть бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 01 листопада 2010 року, оскільки здійснення ОСОБА_6 у 2014 - 2015 роках реконструкції нерухомого майна та реєстрація права власності на реконструйований об'єкт, яка і була скасована вищевказаною Постановою Херсонського окружного адміністративного суду, не може впливати на оцінку правомірності укладання договору купівлі-продажу землі у 2010 році.

Також суд не може визнати підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки пояснення заступника прокурора Херсонської області про те, що належне ОСОБА_6 на час продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 майно (частина підпірної стінки, огорожа з освітлювальною мережею, поперечна стінка, бордюр, огорожа, сходові марші, мостіння, розташовані біля бази відпочинку Мрія , довжиною 15м від 169,5м до 184,5м включно,) фактично знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0067.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У той же час, посилаючись на вказану обставину, позивач виходив з того, що доказом відсутності нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 є відомості, зазначені в декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ХС 141143420941, реєстрація якої Управлінням ДАБІ в Херсонській області скасована постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15.02.2016 року у справі №821/2151/15-а. У названій декларації зазначено, що документом, який посвідчує право користування земельною ділянкою під об'єктом реконструкції (реконструкція підпірної стіни, огорожі, мостіння, сходових маршів по вул. Морська б/н в с. Залізний Порт) є договір оренди земельної ділянки від 15.08.2013 року №8038397.

ОСОБА_15 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2013 року - земельна ділянка, орендарем якої з 15.08.2013 року є ОСОБА_6, має кадастровий № 6522384300:02:071:0067 та площу 0,0105га.

Проте, зміст вказаних доказів не дає можливості суду дійти висновку про відсутність нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 на момент укладання договору купівлі-продажу від 01.11.2010 року, а отже, посилання заступника прокурора Херсонської області на те, що неспівпадання відомостей про земельну ділянку, наведених в декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ХС 141143420941, відомостям, вказаним у договорі купівлі-продажу від 01.11.2010 року доводить відсутність нерухомого майна на відчужуваній земельній ділянці є суто припущенням, яке не може бути покладено в основу судового рішення в силу положень ч.6 ст.81 ЦПК України.

Вимоги про витребування від відповідачки ОСОБА_7 земельних ділянок площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516, та площею 0,0029 га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517, які утворилися у 2015 році внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має права витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Винесення Новофедорівською сільською радою, Голопристанського району, Херсонської області рішення № 1050 від 26.10.2010 року Про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення , яким було вирішено питання про відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060 ОСОБА_6 та укладення з останнім відплатного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 01.11.2010 року свідчить про наявність волевиявлення територіальної громади в особі її представницького органу - ради, на відчуження майна. В свою чергу, наявність у діях власника волі на відчуження майна виключає можливість його витребування від ОСОБА_7, як добросовісного набувача.

Крім того, з приводу вимоги про витребування земельних ділянок суд зазначає наступне.

За договором купівлі-продажу від 26 травня 2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Голопристанського районного нотаріального округу ОСОБА_11, та зареєстрованим в реєстрі за №669, ОСОБА_6 здійснив відчуження на користь ОСОБА_7 нерухомого майна - кафе з літнім майданчиком.

ОСОБА_15 з п.2. вказаного договору, відчужуване кафе з літнім майданчиком на момент його продажу належало ОСОБА_6 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САК №323797, виданого реєстраційною службою Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області 27 серпня 2014 року. Реєстрація права власності ОСОБА_6 на вказане нерухоме майно у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 21 серпня 2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Голопристанського районного управління юстиції Херсонської області ОСОБА_16, номер запису про право власності 6808476, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 440374665223.

Вказане кафе з літнім майданчиком розташовувалося за адресою: Херсонська область, Голопристанський район, с. Залізний Порт, вул. Морська, 73-І, на земельній ділянці площею 0,0079га, кадастровий №6522384300:02:071:0060, відчуження якої відбулося одночасно з укладанням названого вище договору купівлі продажу (пункт 2 договору купівлі-продажу від 06 травня 2015 року).

ОСОБА_15 листа відділу Держгеокадастру у Голопристанському районі від 11.10.2016 року №2111-03-1932 та згідно Інформаційних довідок з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №68826674 від 23.09.2016 року, №70247269 від 11.10.2016 року та №70247343 від 11.10.2016 року, набувши 26 травня 2015 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6522384300:02:071:0060, ОСОБА_7 здійснила її поділ на дві ділянки: площею 0,005га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0516 та площею 0,0029га, кадастровий номер 6522384300:02:001:0517, про що 08.06.2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідні записи.

Доказів щодо недійсності договору купівлі-продажу від 26 травня 2015 року, на підставі якого ОСОБА_7 наразі є власником нерухомого майна - кафе з літнім майданчиком, яке розташоване на витребувуваних земельних ділянках, або щодо наявності будь-яких інших обставин, які б свідчили про незаконність набуття ОСОБА_7 права власності на вказане нерухоме майно та на земельні ділянки, на яких воно розташоване, позивачем не надано.

Відповідно до частин першої - третьої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянкам. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

ОСОБА_15 зі статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, право власності має абсолютний характер та є непорушним. Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб. Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм ст. ст. 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою досить широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі 6-92цс13.

З урахуванням викладеного вище суд приходить до висновку, що у разі задоволення позовних вимог про витребування від ОСОБА_7 земельних ділянок за відсутності передбачених законом підстав відбудеться непропорційне втручання у майнові права ОСОБА_7, яка є власником нерухомого майна, розташованого на спірних земельних ділянках, і законність набуття права власності на яке не оспорюється.

Стосовно застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, суд зазначає, що на підставі ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Відповідно до частин 2-4 ст.267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, якщо позовні вимоги є обґрунтованими, але стороною у справі до прийняття рішення заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний дослідити чи пропущений такий строк. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з положень ЦПК України та частин 3, 4 ст.267 ЦПК України недоведеність позовних вимог та сплив строку позовної давності є різними, самостійними підставами для відмови в позові. При цьому, відмова у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності може мати місце у випадку, якщо позовні вимоги по суті є обґрунтованими. Проте, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, заява представників відповідачів про відмову в позові у зв'язку з пропуском строку позовної давності судом відхиляється.

Водночас, суд погоджується з доводами заявників щодо пропуску сторони позивача строку звернення до суду з огляду на наведене нижче.

Визначення початку відліку позовної давності наведене у ст.261 ЦК України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і суб'єктами, уповноваженими законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушено, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави.

Відповідно до ч.2 ст.45 ЦПК України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

ОСОБА_15 з п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування та ст.12 ЗК України (в редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) вирішення питань регулювання земельних відносин віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу, який має повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган місцевого самоврядування, а не прокурор.

Вказана правова позиція висловлювалася Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 25.03.2015 №3-21гс15 (11/163/2011/5003), від 22.04.2015 №3-54гс15 (916/2122/13), від 12.04.2017 №362/122/15ц, в яких зазначено, що за змістом ст. 261 ЦК України у разі звернення прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, строк позовної давності у такому спорі повинен обраховуватись із дати, коли саме позивачу (яким є орган в інтересах якого звертається до суду прокурор), стало відомо про порушення його права, а не з моменту, коли про порушене право стало відомо прокурору.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив Верховний Суд України у Постанові від 16.11.2016 року (справа 487/10132/14-ц) порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст.60 ЦПК України (в редакції 2004 року) про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Враховуючи, що стороною оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки є Новофедорівська сільрада, яка є позивачем за позовом заступника прокурора Херсонської області, початковим моментом перебігу позовної давності слід вважати дату укладання договору, оскільки на цей момент сільраді, як органу, уповноваженому здійснювати розпорядження земельними ділянками комунальної власності, мало бути відомо про всі обставини відчуження спірної земельної ділянки, у т.ч. і щодо розташування на ній об'єктів нерухомого майна.

ОСОБА_15 ст.141 ЦПК України, у зв'язку з повною відмовою в задоволенні позову витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають і покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 216, 236, 228, 388, ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування земельних ділянок - відмовити повністю.

Повне судове рішення складено 03.05.2018.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Херсонської області через Голопристанський районний суд Херсонської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення, або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: ОСОБА_1