Рішення

від 03.05.2018 по справі 905/2870/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.05.2018 м.Харків Справа № 905/2870/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ", м.Бахмут, Донецька область

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 742168,43грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ", м.Бахмут, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м.Луцьк в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 597262,04 грн., з яких: 596701,28грн. - основний борг; 362,64грн. - пеня; 155,11грн. - інфляція та 43,01грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №272-пм-13 від 15.08.13р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

Згідно з протоколом автоматичного розподілу справ між суддями від 11.12.17р., сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2870/17.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.12.17р. порушено провадження у справі №905/2870/17 та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 16.01.18р.

03.01.18р. до суду від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" надійшло клопотання №б/н, б/д з додатками, у якому останній просить суд замінити відповідача по справі та передати справу на розгляд до господарського суду Волинської області.

16.01.18р. через канцелярію суду представником позивача надані:

- заява №09/01-27 від 09.01.18р. про збільшення розміру позовних вимог з додатками;

- клопотання №10/01-03 від 10.01.18р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

16.01.18р. судом постановлено ухвалу, якою визначено розглядати справу №905/2870/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, а також визначено, що судове засідання, яке призначене на 16.01.18р. є підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 16.01.18р. підготовче засідання відкладено на 07.02.18р.

05.02.18р. на адресу суду від ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач визнає заборгованість щодо основного боргу в сумі 628487,46грн. та заперечує щодо стягнення основного боргу в сумі 11199,33грн., пені в сумі 1536,09грн., 3% річних в сумі 991,93грн. Щодо стягнення пені та 3% річних в іншій частині заперечень не висловлено.

Крім того, у відзиві відповідач просить суд відкласти розгляд справи до надання позивачем заперечень на відзив.

Також, 05.02.18р. до суду від позивача надійшла заява №02/02-18 від 02.02.18р. (з додатками), у якій позивач просить вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД" та відокремленим підрозділам ТОВ "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД"; накладання арешту на майно (товари в обороті), в межах розміру позовних вимог у сумі 702850,58 грн.

07.02.18р. через канцелярію суду представником позивача надані:

- заява №06/02-17 від 06.02.18р. про долучення додаткових документів до матеріалів справи;

- письмові пояснення №06/02-16 від 06.02.18р. по суті справи.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.18р. у задоволені клопотання №б/н від б/д ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "КОНТИНІУМ-ТРЕЙД", м.Луцьк про заміну відповідача та передачу справи за підсудністю до господарського суду Волинцької області, відмовлено; заяву №09/01-27 від 09.01.18р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ", м.Бахмут, Донецька область про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 07.02.18р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СПІВДРУЖНІСТЬ", м.Бахмут, Донецька область №02/02-18 від 02.02.18р. про забезпечення позову, задоволено частково.

07.02.18р. судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому судовому засіданні до 15.02.18р.

15.02.18р. до суду від позивача надійшла заява №14/02-01 від 14.02.18р. про продовження строку підготовчого засідання на тридцять днів, обґрунтувуючи тим, що для проведення повної звірки стану взаєморозрахунків, між позивачем та відповідачем, необхідний тривалий час.

Ухвалою господарського суду від 15.02.18р. визначено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти підготовче засідання на 27.02.18р.

27.02.18р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява №б/н від 26.02.18р., у якій останній просить долучити додаткові документи до матеріалів справи.

Ухвалами господарського суду від 27.02.18р. та від 12.03.18р. підготовче засідання відкладено відповідно на 12.03.18р. та на 04.04.18р.

04.04.18р. через канцелярію суду представником позивача надані:

- заява №28/03-11 від 28.03.18р. (з додатками) про збільшення розміру позовних вимог;

- клопотання №28/03-12 від 28.03.18р. та №03/04-11 від 03.04.18р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

- клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу акту звірки за період з 01.01.18р. до 21.03.18р.

Ухвалою суду від 04.04.18р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.04.18р.

16.04.18р. через канцелярію суду представником позивача надані:

- заява №12/04-09 від 12.04.18р. (з додатками) з поясненнями, стосовно витрат на професійну правничу допомогу;

- клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою господарського суду від 16.04.18р. за результатами підготовчого засідання прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог; закрито підготовче провадження у справі №905/2870/18 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 03.05.18р.

У судове засідання 03.05.18р. представники сторін не з'явилися; про місце, час та дату слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.08.13р. між позивачем (постачальник) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «СПІВДРУЖНІСТЬ» та відповідачем (покупець) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» укладений договір поставки №272-пм-13 (далі за текстом - договір) із додатковими угодами до нього від 20.02.14р. та від 15.12.15р., згідно, якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору (п.2.1. договору).

Згідно п.п.2.2., 2.3. договору, покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами, в якій вказуються асортимент, вимоги до якості й ціна товару. Замовлення оформлюється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, який поставляється, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення.

Покупець зобов'язується прийняти поставлений відповідно до умов цього договору товар у місці постачання і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 даного договору (підпункт 3.2.1. п.3.2. договору).

Пунктом 6.1. договору визначено, що поставка товару здійснюється товарними партіями відповідно до замовлення покупця.

Відповідно до п.6.2. договору, поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010р.). Місце поставки вказується у замовленні покупця.

Фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами (п.6.3. договору).

Передача товару постачальником і його приймання покупцем по найменуванню, кількості, якості і ціні проводиться на підставі товарної (товарно-транспортної) накладної лише відповідно до погодженого сторонами замовлення. Покупець приймає товар в асортименті, кількості і за цінами зазначеними у погодженому сторонами замовленні та специфікації (п.6.13. договору).

Згідно п.7.1. договору, право власності і всі ризики на товар переходить від постачальника до покупця з моменту приймання товару представником в місця поставки і підписання сторонами товарно-транспортної накладної.

Розділом 8 договору сторони визначили ціну та умов платежів:

Пункт 8.1. ціна товару і загальна вартість замовлення:

Підпункт 8.1.1 - ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення;

Підпункт 8.1.3. - загальна вартість замовлення вказується в замовленнях;

Підпункт 8.1.4. - при поставці ціна товару вказується в товарних накладних, які надаються постачальником покупцю разом з товаром, і ця ціна повинна відповідати ціні на товар, що вказана в підписаній сторонами та дійсній на момент поставки специфікації (з врахуванням положень п.п.8.1.2.). У разі наявності відхилення між ціною, зазначеною в товарній накладній, за якою поставлені товари, та ціною зазначеною в діючій специфікації (з врахуванням положень п.п.8.1.2), покупець має право оприбуткувати товар за ціною, вказаною в діючій специфікації. В такому випадку, надання необхідних накладних здійснюється в порядку, передбаченому п.п.3.1.5 даного договору;

Пункт 8.2. умови платежів:

Підпункт 8.2.1. - покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника: - протягом 45 діб з моменту поставки;

Згідно п.8.3. договору (в редакції узгодженої сторонами у протоколі розбіжностей від 15.08.13р.), обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором товару є: наявність у покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку товарно-транспортної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені п.п.3.1.2., 3.1.3. договору. При відсутності одного з зазначених документів, включаючи неналежне їх оформлення, розбіжності у відомостях чи даних, оплата за поставлений товар покупцем не провадиться, до усунення постачальником такого порушення та надання всіх належним чином оформлених документів. Покупець повинен до 10 числа кожного місця надавати повний перелік відсутніх або неналежним чином оформлених документів постачальнику за попередній місяць, які є припоною для здійснення оплат за товар. В разі відсутності повідомлення покупець зобов'язаний здійснювати оплату за товари згідно умов договору.

Відповідно до п.10.5. договору, в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1. договору в редакції додаткової угоди від 15.12.15р.).

Згідно п.13.2 договору, у тому випадку, якщо сторони у термін не менш чим за 20 днів до закінчення терміну дії договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір то останній вважається продовженим терміном на один рік.

В матеріалах справи відсутні докази розірвання сторонами договору поставки №272-пм-13 від 15.08.13р. у зв'язку з чим суд дійшов висновку про продовження строку дії вказаного договору до 31.12.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткових накладних №Р114411 від 14.04.17р., №Р122868 від 21.04.17р., №Р132246 від 28.04.17р., №Р132247 від 28.04.17р., №Р132248 від 28.04.17р., №Р141876 від 05.05.17р., №Р150511 від 12.05.17р., №Р150515 від 12.05.17р., №Р150516 від 12.05.17р., №Р150517 від 12.05.17р., №Р154758 від 16.05.17р., №Р165642 від 23.05.17р., №Р165708 від 23.05.17р., №Р165710 від 23.05.17р., №Р165718 від 23.05.17р., №Р181521 від 02.06.17р., №Р181523 від 02.06.17р., №Р181525 від 02.06.17р., №Р181522 від 02.06.17р., №Р194085 від 13.06.17р., №Р194090 від 13.06.17р., №Р194091 від 13.06.17р., №Р194092 від 13.06.17р., №Р229569 від 07.07.17р., №Р262154 від 01.08.17р., №Р276229 від 11.08.17р., №Р276231 від 11.08.17р., №Р276232 від 11.08.17р., №Р276235 від 11.08.17р., №Р276237 від 11.08.17р., №Р280267 від 15.08.17р., №Р280268 від 15.08.17р., №Р280269 від 15.08.17р., №Р280270 від 15.08.17р., №Р286690 від 18.08.17р., №Р286698 від 18.08.17р., №Р286705 від 18.08.17р., №Р290137 від 22.08.17р., №Р290139 від 22.08.17р., №Р290140 від 22.08.17р., №Р290142 від 22.08.17р., №Р290144 від 22.08.17р., №Р292138 від 23.08.17р., №Р292147 від 23.08.17р., №Р292148 від 23.08.17р., №Р292189 від 23.08.17р., №Р292218 від 23.08.17р., №Р302672 від 30.08.17р., №Р302689 від 30.08.17р., №Р302690 від 30.08.17р., №Р302699 від 30.08.17р., №Р302747 від 30.08.17р., №Р309109 від 05.09.17р., №Р309112 від 05.09.17р., №Р309114 від 05.09.17р., №Р309116 від 05.09.17р., №Р309649 від 05.09.17р., №Р309652 від 05.09.17р., №Р309655 від 05.09.17р., №Р314537 від 08.09.17р., №318816 від 12.09.17р., №Р318821 від 12.09.17р., №Р318822 від 12.09.17р., №318823 від 12.09.17р., №318825 від 12.09.17р., №Р318856 від 12.09.17р., №Р318870 від 12.09.17р., №Р324824 від 15.09.17р., №Р328764 від 19.09.17р., №Р328776 від 19.09.17р., №Р328777 від 19.09.17р., №Р328780 від 19.09.17р., №Р328781 від 19.09.17р., №Р353660 від 06.10.17р., №Р354302 від 06.10.17р., №Р354303 від 06.10.17р., №Р354304 від 06.10.17р., №Р354318 від 06.10.17р., №Р354334 від 06.10.17р., №Р373938 від 20.10.17р., №Р374507 від 20.10.17р., №Р374508 від 20.10.17р., №Р374520 від 20.10.17р., №Р374548 від 20.10.17р., №Р374580 від 20.10.17р., №Р377829 від 24.10.17р., №Р378284 від 24.10.17р., №Р378299 від 24.10.17р. та товарно-транспортної накладної №Р286711 від 18.08.17р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 639677,79грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних та товарно-транспортній накладній без зауважень та заперечень.

Згідно наданих суду письмових пояснень за підписом керівника позивача №06/02-16 від 06.02.18р. у вказаних видаткових накладних допущена технічна описка у реквізитах договору поставки, а саме: замість №272-пм-13 від 15.08.2013р. було зазначено №1119010003 без дати. У наданих поясненнях позивач також зазначає про відсутність укладеного між сторонами іншого договору за №1119010003, а вказаний №1119010003 є внутрішнім системним номером договору поставки №272-пм-13 від 15.08.2013р., як такий що автоматично присвоєний програмним забезпеченням з товарообігу підприємства позивача для внутрішньої ідентифікації та пошуку необхідного договору.

Приймаючи до уваги пояснення позивача та враховуючи відсутність у суду доказів укладання між сторонами іншого договору за №1119010003 суд приходить до висновку, що поставка продукції по вищенаведеним накладним була здійснена саме за договором №272-пм-13 від 15.08.13р.

Таким чином, на виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 639677,79грн.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не оспорюється.

За твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №272-пм-13 від 15.08.13р., поставлений товар у встановлений строк, у повному обсязі не сплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в загальному розмірі 639677,79грн.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 7487,91грн. та інфляційні нарахування у розмірі 28030,20грн., а також на підставі п.10.5. договору - пеня у розмірі 66972,53грн.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог).

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №272-пм-13 від 15.08.13р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.8.2.1. договору поставки №272-пм-13 від 15.08.13р. сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 днів з моменту поставки.

Згідно п.6.3. договору, фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів та не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №272-пм-13 від 15.08.13р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником в строки обумовлені договором не здійснено у зв'язку з чим у відповідача станом на дату звернення позивача з позовом до суду (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог) була наявна заборгованість перед позивачем з основного боргу в сумі 639677,79грн.

При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 639677,79грн. що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копіями банківських виписок з особового рахунку за 08.02.18р. на суму 100000,00грн, за 15.02.18р. на суму 100000,00грн., за 19.02.18р. на суму 100000,00грн., 26.02.18р. на суму 100000,00грн., 05.03.18р. на суму 100000,00грн., за 12.03.18р. на суму 100000,00грн., за 19.03.18р. на суму 26784,94грн., за 03.04.18р. на суму 12892,88грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 639677,79грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог) 3% річних в загальному розмірі 7487,91грн. та інфляційні втрати в загальному розмірі 28030,20грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування 3% річних, та наданий розрахунок є арифметично вірним.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7487,91грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж.

Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж , і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування інфляційних нарахувань, при цьому розмір таких нарахувань складає 28030,30грн., тоді як позивачем заявлено 28030,20грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні нарахування у розмірі 28030,20грн.

Крім 3% річних та інфляційних втрат, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 66972,53грн.

Відповідно до п.10.5. договору, в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування пені, при цьому за розрахунком суду розмір пені складає 67378,22грн., тоді як позивачем заявлено 66972,53грн.

Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 67378,22грн.

Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 70000,00грн.

В підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 70000,00грн., позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 14.11.17р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3606 від 20.10.10р., копію акту від 22.02.18р. про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 14.11.17р., копію детального опису наданих послуг від 12.04.18р., копії видаткових касових ордерів №104 від 12.03.18р., №106 від 13.03.18р., 14.03.18р., №110 від 15.03.18р., №112 від 16.03.18р., №115 від 19.03.18р., №117 від 20.03.18р.

Суд приймає в якості належних та допустимих доказів надані позивачем документи в підтвердження надання правничої допомоги та понесення витрат в сумі 70000,00грн.

Відповідач заперечень щодо розміру витрат позивача на оплату послуг адвоката протягом розгляду справи суду не надав.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача внаслідок неправильних дій сторони у результаті яких спір доведено до вирішення у судовому порядку.

Судовий збір за заявою про забезпечення позову покладається на обидві сторони в рівних частинах, оскільки заяву позивача про забезпечення позову було задоволено частково.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з заявлених ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ позовних вимог (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог), останній просить стягнути з відповідача 742168,43грн. Фактично вказана сума є ціною позову. При визначенні розміру судового збору за подання позовної заяви суд виходить з ціни позову.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач повинен був сплатити за подання позову судовий збір у розмірі 11132,53грн.

Дослідивши платіжні доручення №1497 від 17.11.17р. на суму 8960,00грн., №60 від 09.01.18р. та №538 від 29.03.18р., судом встановлено, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 11150,00грн., тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 17,47грн.

Стосовно забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що містяться на банківських рахунках ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» , а також відокремлених підрозділів Маріупольської філії ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» , та Київської філії ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» , суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.7 ст.145 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом девяноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.ч.9, 10 ст.145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Враховуючи, що протягом розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу, а також приймаючи до уваги висновок суду щодо закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу, суд дійшов висновку про необхідність скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.18р.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 145, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ , м.Бахмут, Донецька область до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КОНТИНІУМ-ТРЕЙД в особі Маріупольської філії ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КОНТИНІУМ-ТРЕЙД , м.Маріуполь, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 742168,43грн., з яких: 639677,79грн. - основний борг; 66972,53грн. - пеня; 28030,91грн. - інфляційні нарахування; 7487,91грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 639677,79грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю КОНТИНІУМ-ТРЕЙД в особі Маріупольської філії ТОВ КОНТИНІУМ-ТРЕЙД (Запорізьке шосе, буд. 2, м.Маріуполь, Донецька область, 87512; код ЄДРПОУ 38181340) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СПІВДРУЖНІСТЬ (вул. Садова, буд. 66, м.Бахмут, Донецька область, 84500; код ЄДРПОУ 30097481) 3% річних в сумі 7487,91грн.; інфляційні нарахування в сумі 28030,20грн, пеню в сумі 66972,53грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 70000,00грн. та судовий збір у сумі 11573,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Донецької області від 07.02.18р. у справі №905/2870/17.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 03.05.18р.

Суддя М.О. Лейба