Постанова

від 26.04.2018 по справі 466/1875/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/1875/14 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/2040/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 М. М.

Категорія: 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Струс Л.Б.

секретаря: Симця В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 грудня 2016 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон , третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватного підприємства Глобал Груп , відкритого акціонерного товариства Львівський дослідний нафтомаслозавод про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки, витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Львівська міська рада звернулась в суд із позовною заявою до ОСОБА_2, ТзОВ Інвест - Регіон , ОСОБА_3, третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, ПП Глобал Груп про визнання недійсним договору іпотеки від 30.01.2013 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 р., посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №61, в частині передачі земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, та витребування вказаної земельної ділянки у ТзОВ Інвест-Регіон як добросовісного набувача. В обґрунтування позову покликалася на те, що земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075, незаконно була передана ОСОБА_3 в іпотеку ОСОБА_6, оскільки така належала на праві власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради та перебувала у постійному користуванні ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод на підставі державного акту на право постійного користування землею від 08.09.1998 р., серія та номер: І-ЛВ №001528. А тому просила визнати договір іпотеки в частині передачі земельної ділянки в іпотеку недійсним, а земельну ділянку витребувати у ТзОВ Інвест-Регіон , як добросовісного набувача.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 20 грудня 2016 рокуу задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила Львівська міська рада.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що земельна ділянка по вул. Липинського, 27 у м. Львові перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Львова, а повноваження щодо розпоряджання спірною земельною ділянкою належить виключно територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради. Вказує, що спірна земельна ділянка неправомірно вибула із комунальної власності територіальної громади м. Львова, оскільки Львівська міська рада не приймала жодних рішень щодо виділення земельної ділянки під комплекс АЗС, а також нею не давалась згода на вчинення будь-яких інших дій щодо даної земельної ділянки. Крім цього посилається на те, що ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод не був власником земельної ділянки по вул. Липинського, 27, а лише її користувачем, тому відповідно до ОСОБА_3 не могло перейти право власності на вказану земельну ділянку, а лише право користування нею. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Львівської міської ради ОСОБА_7 апеляційну скаргу підтримала, покликаючись на доводи скарги.

Відповідно до ст.36 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11 вересня 2013 року внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Приватне підприємство Глобал Груп (а.с.120 т.1).

Інші особи, які беруть участь у справі (їх представники), в судове засідання не з явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. Від представника ТзОВ Інвест-Регіон - ОСОБА_8І до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із зайнятістю в іншому процесі. Проте враховуючи тривалість розгляду справи апеляційним судом, неодноразові відкладення розгляду справи за заявами представника ТзОВ Інвест-Регіон, наявність у матеріалах справи доказів про належне повідомлення про час та місце судового засідання (а.с. 248 т.2), суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник ТзОВ Інвест-Регіон - ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу, у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити, покликаючись на те, що земельна ділянка площею 0,1500 га, за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 знаходиться у власності ТзОВ інцест-Регіон , оскільки придбана у встановленому законом порядку в Приватного підприємства Глобал Груп на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №293. Отже, враховуючи, що ТзОВ Інвест-Регіон придбав майно за оплатним договором, такий є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки. Крім цього, посилається на те, що на спірній земельній ділянці розташований комплекс АЗС, що належить на праві власності ТзОВ Інвест-Регіон на підставі договору купівлі-продажу від 26.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрованого в реєстрі за №296. Відповідно до ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України (в редакції 2004 року) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Аналогічні положення містяться в ч. 5 ст. 411 ЦПК України (в редакції 2017 року).

Скасовуючи судові рішення у справі, та передаючи її на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що доказів правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку і можливості передачі її в іпотеку в оскаржуваних рішеннях не наведено, доводи позивача про її вибуття із володіння власника поза його волею не спростовані, не враховано, що з передбачених законом підстав може бути визнаний недійсним правочин не тільки за позовом однієї із його сторін, а і заінтересованої особи. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, а при вирішенні вимог в частині витребування земельної ділянки, при доведеності порушення прав позивача оспорюваним договором іпотеки і наявності підстав для визнання його недійсним, з'ясувати, чи підлягають такі задоволенню з огляду на те, що правомірність переходу права власності до останнього набувача на об'єкт нерухомості, на якій він розміщений, не оспорюється, а відповідно до положень чинного законодавства до набувача такого майна переходить і право власності (користування) земельною ділянкою (в залежності від того, які права на цю земельну ділянку були у попереднього власника майна), на якій він розміщений без зміни цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника (землекористувача) необхідних для його обслуговування (а.с.49-50 т.2).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, за результатами нового розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він є власником спірної земельної ділянки, така за ним не зареєстрована. Спірний договір іпотеки в частині цієї земельної ділянки укладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально з наступною реєстрацією згідно вимог ст.ст. 576, 577, 583, 584 ЦК України. Оскільки відповідач - ТОВ "Інвест Регіон" є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки в частині цієї земельної ділянки заявлено за межею допустимих способів захисту порушеного права, і застосувавши до спірних правовідносин положення ст. 338 ЦК України, відмовив у задоволенні усіх позовних вимог.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна.

Судом установлено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 22 грудня 2012 року ВАТ "Львівський дослідний нафтомаслозавод" продав, а ОСОБА_3 купив нежитлові будівлі: під літерою "Б" площею 11,8 кв. м, під літерою "В" площею 5,6 кв.м, навіс під літерою "Г" площею 25,4 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27, реєстраційний номер - 38699034, та ємність нафтопродуктів під літерою "Е-1", інв. №887, яка розташована за цією ж адресою, що в цілому складають комплекс АЗС та розташовані на земельній ділянці площею 1,2922 га, кадастровий номер 40902012.

30 січня 2013 року за договором іпотеки ОСОБА_3 передав у заставу ОСОБА_10 комплекс АЗС та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,1500 га, кадастровий 4610137500:05:001:0075 за адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27. На підставі вказаного договору іпотеки ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на комплекс АЗС та земельну ділянку площею 0,1500 га, кадастровий 4610137500:05:001:0075 за адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27, згодом свідоцтво про право власності на ці об'єкти було видане ПП "Глобал Груп", 10 квітня 2013 року за останнім проведено державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

26 квітня 2013 рок у ПП "Глобал Груп" продало, а ТОВ "Інвест-Регіон" купило комплекс АЗС, загальною площею 42,8 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Частиною 3 цієї статті Кодексу передбачено, що правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

У ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка була чинною на час укладення договору іпотеки) указаний вичерпний перелік об'єктів нерухомого майна, які могли бути предметом іпотеки.

Так, предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом (ч. 1 ст. 5 Закону).

Як зазначено в ч. 4 ст. 6 цього Закону, якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

За приписами ч. 1 ст. 14 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація.

Статтею 15 цього Закону встановлено особливості іпотеки земельних ділянок. Так, ч. 1 цієї статті передбачено, що іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.

А стаття 18 цього Закону визначає однією із істотних умов договору іпотеки, у разі іпотеки земельної ділянки кадастровий номер та цільове призначення.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 цього Кодексу визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 5 лютого 2004 року № 1457-IV до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Як також встановлено судом, та убачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27 площею 1,2922 га належить на праві постійного користування ВАТ "Львівський дослідний нафтомаслозавод", відповідно до рішення виконавчого комітету ЛМР від 15 серпня 1997 року № 513, наказу від 6 серпня 1997 року № 262, та посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 08 вересня 1998 року. Цільове призначення: для виробничих потреб.

Тобто власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста, така є комунальною власністю. Власник, в особі Львівської міської ради рішення щодо розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема, щодо передачі її в іпотеку або відчуження не приймав, як і не приймав рішення про зміну її цільового використання, а саме для будівництва та обслуговування комплексу АЗС.

Відтак, ВАТ "Львівський дослідний нафтомаслозавод" здійснивши відчуження ОСОБА_3 лише будівель під літерами "Б", "В" та навісу під літерою "Г", загальною площею 42,8 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Липинського, 27 згідно з договором від 22 грудня 2012 року, не передав і не міг передати право власності або право користування земельною ділянкою (не будучи власником такої) на якій вони розташовані, зокрема, в меншому розмірі, а також змінити цільове призначення такої земельної ділянки. При цьому в матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу про поділ спірної земельної ділянки.

Оскільки в ході розгляду справи не встановлено обставин щодо правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку, ця земельна ділянка не могла бути передана ним у подальшому ОСОБА_10 в іпотеку, згідно з договором від 30 січня 2013 року. І як наслідок за ОСОБА_2 не могло бути здійснено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт.

Наведене у своїй сукупності дає підстави вважати колегії суддів, що оспорюваний договір іпотеки в частині передачі в іпотеку земельної ділянки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку за позовом власника землі, оскільки такий було укладено з порушенням вимог чинного на час його укладення законодавства, і такий порушує права позивача.

За загальним правилом передбаченим ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 цієї статті передбачено положення про те, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як встановлено в ході апеляційного розгляду спірна земельна ділянка не виділялась для будівництва та обслуговування комплексу АЗС, право користування цією земельною ділянкою передано у розмірі 1,2922га, а не у розмірі - 0,15 га, яке набув останній її власник, така вибула з володіння власника поза його волею, доказів того, що земельна ділянка площею 1,2922га (кадастровий номер 40902012) та земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 4610137500:05:001:0075 (які розташовані за однією і тією самою адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27) є двома різними земельними ділянками, матеріали справи не містять.

У зв'язку із чим, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ "Інвест-Регіон" не може вважатися у розумінні ст. 328 ЦК України належним власником спірної земельної ділянки у зв'язку із набуттям права власності на об'єкти нерухомого майна, які на ній розміщені, і така підлягає витребуванню, з огляду на положення ст. 388 ЦК України. При цьому колегія суддів враховує, що право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 4610137500:05:001:0075, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Липинського В., 27 не могло виникнути в ОСОБА_2, оскільки такого права не існувало також в ОСОБА_3

Сам по собі факт непроведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем, не спростовує факту, що він є її власником, а відтак наділений правом на звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволені позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити у резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та скасування рішення районного в суду з ухваленням у справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 20 грудня 2016 року скасувати та постановити нову постанову.

Позов Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон , третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, Приватного підприємства Глобал Груп , відкритого акціонерного товариства Львівський дослідний нафтомаслозавод про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки, витребування земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір іпотеки від 30 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 61, в частині передачі земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю Інвест-Регіон як добросовісного набувача на користь Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075.

Скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,1500 га за адресою: м. Львів, вул. Липинського, 27, кадастровий номер: 4610137500:05:001:0075 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 28607346101) за ОСОБА_2 (номер запису про право власності: 459265 від 26.03.2013р.), та за Приватним підприємством ГЛОБАЛ ГРУП , код ЄДРПОУ 37277863 (номер запису про право власності: 620650 від 10.04.2013 р.), за Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТ-РЕГІОН , код ЄДРПОУ 34532275 (номер запису про право власності: 815316 від 26.04.2013р.).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 05.05.2018р.

Головуючий

Судді: