Постанова

від 17.06.2020 по справі 466/1875/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 червня2020 року

м. Київ

справа № 466/1875/14-ц

провадження № 61- 37171св1 8

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон ,

треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грень Н. М., приватне підприємство Глобал Груп , відкрите акціонерне товариство Львівський дослідний нафтомаслозавод ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон на постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Струс Л. Б.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2014 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_2 , приватне підприємство Глобал Груп (далі - ПП Глобал Груп ), товариства з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон (далі - ТОВ Інвест - Регіон ), приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Грень Н. М., про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки, витребування земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідно до свідоцтва про право на власності на нежитлові будівлі від 17 грудня 2012 року виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, будівлі під літерами Б , В , навіс під літерою Г , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належали відкритому акціонерному товариству Львівський дослідницький нафтомаслоззвод (далі - ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод ).

Також ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод на праві користування належала земельна ділянка площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:05:001:0075 (далі - земельна ділянка), що підтверджується державним актом на право постійного користування землею від 08 вересня 1998 року, серія та номер: І-ЛВ в„– 001528 .

22 грудня 2012 року між ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу комплексу АЗС, відповідно до якого ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод продав, а ОСОБА_2 купив нежитлові будівлі: під літерою Б площею 11,8 кв. м, під літерою В площею 5,6 кв.м, навіс під літерою Г площею 25,4 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та ємність нафтопродуктів під літерою Е-1 , яка розташована за цією ж адресою, що в цілому складають комплекс АЗС (далі - комплекс АЗС) та розташовані на спірній земельній ділянці площею 1,2922 га.

ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод надало згоду на відчуження спірної земельної ділянки, як зазначено в заяві від 22 грудня 2012 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Майхер О. Л.

30 січня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_2 передав в заставу ОСОБА_3 комплекс АЗС та земельну ділянку, на якій він розташований.

Позивач вважає, що земельна ділянка, незаконно була передана ОСОБА_2 в іпотеку ОСОБА_4 , оскільки іпотекодавець власником земельної ділянки не був, оскільки така належала на праві власності територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради та перебувала у постійному користуванні ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод .

На підставі вказаного договору іпотеки ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на комплекс АЗС та земельну ділянку, та згодом вніс вказане нерухоме майно у статутний капітал ПП Глобал Груп , яке продало зазначені об`єкти нерухомого майна ТОВ Інвест-Регіон .

В ході судового розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних позовних вимог на стороні відповідача було залучено ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод , а також ОСОБА_2 та ТОВ Інвест - Регіон , за клопотанням позивача залучено як співвідповідачів.

Посилаючись на вищезазначене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, Львівська міська рада просила суд: визнати недійсним договір іпотеки від 30 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н. М., зареєстрованого в реєстрі за № 61, в частині передачі земельної ділянки; витребувати земельну ділянку в ТОВ Інвест-Регіон як добросовісного набувача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2015 року, у задоволені позову відмовлено за безпідставністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що під час укладення договору купівлі-продажу між ПП Глобал Груп та ТОВ Інвест - Регіон , останній знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, як і не доведено наявність таких перешкод, а тому врахувавши, що ТОВ Інвест - Регіон придбав майно за оплатним договором, такий є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, тому вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки подана за межами допустимих способів захисту. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про витребовування земельної ділянки, суди виходили з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він є власником спірної земельної ділянки і що така вибула з його володіння, саме як власника майна, не з його волі. Також зазначено, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт. Тому за відсутності підстав визнання недійсності договору іпотеки у зазначеній частині, відсутні підстави витребовування спірної земельної ділянки від ТОВ Інвест-Регіон .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року касаційну скаргу Кіндратіва С. І. , який діє від імені Львівської міської ради, задоволено.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 22 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 09 квітня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що судами не було враховано того, що виділення земельної ділянки під комплекс АЗС не приймалось, ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод , яке проводило відчуження цього об`єкту нерухомості, було користувачем земельної ділянки, на якій він розташований, а також враховуючи положення земельного законодавства, земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, функції щодо розпорядження якою належить Львівській міській раді. Доказів правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку і можливості передачі її в іпотеку в оскаржуваних судових рішеннях не наведено, доводи позивача про її вибуття із володіння власника поза його волею не спростовані, не враховано, що з передбачених законом підстав може бути визнаний недійсним правочин не тільки за позовом однієї із його сторін, а і заінтересованої особи.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, за результатами нового розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів, що він є власником спірної земельної ділянки, така за ним не зареєстрована. Спірний договір іпотеки в частині земельної ділянки укладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально з наступною реєстрацією згідно вимог статтей 576, 577, 583, 584 ЦК України. Оскільки відповідач - ТОВ Інвест Регіон є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки в частині цієї земельної ділянки заявлено за межею допустимих способів захисту порушеного права, і застосувавши до спірних правовідносин положення статті 338 ЦК України, відмовив у задоволенні усіх позовних вимог.

Постановою Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено. Рішення Шевченківського районного суду від 20 грудня 2016 року скасовано та постановлено нову постанову.

Позов Львівської міської ради задоволено.

Визнано недійсним договір іпотеки від 30 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Грень Н. М., зареєстрований в реєстрі за № 61, в частині передачі земельної ділянки площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137500:05:001:0075.

Витребувано у ТОВ Інвест-Регіон як добросовісного набувача на користь Львівської міської ради земельну ділянку.

Скасовано реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , за ПП Глобал Груп , за ТОВ Інвест-Регіон .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста, така є комунальною власністю. Власник, в особі Львівської міської ради рішення щодо розпорядження земельною ділянкою, зокрема, щодо передачі її в іпотеку або відчуження не приймав, як і не приймав рішення про зміну її цільового використання, а саме для будівництва та обслуговування комплексу АЗС. Тому, ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод здійснивши відчуження ОСОБА_2 лише будівель під літерами Б , В та навісу під літерою Г , загальною площею 42,8 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором від 22 грудня 2012 року, не передав і не міг передати право власності або право користування земельною ділянкою (не будучи власником такої) на якій вони розташовані, зокрема, в меншому розмірі, а також змінити цільове призначення такої земельної ділянки. Також в матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу про поділ спірної земельної ділянки. Оскількі відсутні обставини щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, ця земельна ділянка не могла бути передана ним у подальшому ОСОБА_3 в іпотеку, і як наслідок за ОСОБА_3 не могло бути здійснено державну реєстрацію права власності на цей об`єкт, то суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки в частині передачі в іпотеку земельної ділянки. Також суд зазначив, що сам по собі факт не проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем, не спростовує факту, що він є її власником, а відтак наділений правом на звернення до суду з вказаним позовом.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

25 травня 201 8 року ТОВ Інвест-Регіон в особі представника за довіреністю Копача Р. І. через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року в повному обсязі, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2016 року.

Касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи.

Заявник зазначає, що ТОВ Інвест-Регіон набуло право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку в ПП Глобал Груп на підставі договору купівлі-продажу, а тому є добросовісним набувачем земельної ділянки. На момент укладення даного договору ПП Глобал Груп надало покупцю та нотаріусу всі необхідні та підтверджуючі документи, що підтверджували законне володіння, зокрема спірної земельної ділянки.

Судом апеляційної інстанції порушено норми статті 388 ЦК України, оскільки не враховано, що Львівська міська рада ніколи не була власником земельної ділянки, а тому не може бути позивачем та не має процесуального права на звернення до суду з даним позовом до ТОВ Інвест-Регіон , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірну земельну ділянку і що така вибула з її володіння, саме як власника майна, не з його волі.

Крім цього, посилається на те, що на спірній земельній ділянці розташований комплекс АЗС, що належить на праві власності ТОВ Інвест-Регіон , а тому відповідно до статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Також заявник зазначає, що 30 січня 2013 року відповідач ОСОБА_2 законно уклав договір іпотеки з ОСОБА_3 , оскільки першочергово за даним договором було передано в іпотеку об`єкти нерухомого майна, розташовані на даній земельній ділянці. Право на передачу в іпотеку ОСОБА_3 і спірної земельної ділянки виникло у ОСОБА_2 в момент купівлі у ВАТ Львівській дослідний нафтомаслозавод об`єктів нерухомого майна розташованих на вказаній земельній ділянці.

Висновки апеляційного суду, про те, що спірна земельна ділянка належить на праві користування ВАТ Львівській дослідний нафтомаслозавод , цільове призначення якої для виробничих потреб, а тому здійснивши відчуження ОСОБА_2 лише будівель, які знаходяться на даній земельній ділянці, не міг передати право власності або право користування земельною ділянкою в меншому розмірі, а також змінити цільове призначення такої земельної ділянки є помилковими та необґрунтованими. Так судом не було враховано, що земельна ділянка площею 1,2922 га, яка знаходиться в постійному користуванні ВАТ Львівській дослідний нафтомаслозавод , та розташована за адресою: місто Львів, вулиця Липинського, 27, жодним чином не має відношення до спірної земельної ділянки, яка знаходиться у власності ТОВ Інвест-Регіон .

Скасовуючи реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , за ПП Глобал Груп , за ТОВ Інвест-Регіон , апеляційним судом було порушено норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог.

Заявник вважає рішення суду Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2016 року законним та обґрунтованим, та таким, що відповідає обставинам справи.

У жовтні 2018 року ТОВ Інвест-Регіон подало додаткові пояснення до своєї касаційної скарги, в яких зазначає про законе володіння спірною земельної ділянкою, а також додано додаткові документи.

Доводи інших учасників справи

26 вересня 2018 року представник Львівської міської ради - Скочинська Х. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Тому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Шевченківського районного суду міста Львова.

Клопотання ТОВ Інвест - Регіон про зупинення виконання судового рішення задоволено. Зупинено виконання постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Справа надійшла до Верховного суду 31 липня 2018 року.

Розпорядженням від 14 квітня 2020 року № 1077/0/226-20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2020 року визначено суддю - доповідача Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ Інвест - Регіон на постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Фактичні обставинисправи, встановлені судами

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод , відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15 серпня 1997 року № 513, наказу від 6 серпня 1997 року № 262, та посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 08 вересня 1998 року. Цільове призначення: для виробничих потреб.

22 грудня 2012 рокуміж ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу комплексу АЗС, відповідно до якого ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод продав, а ОСОБА_2 купив нежитлові будівлі: під літерою Б площею 11,8 кв. м, під літерою В площею 5,6 кв.м, навіс під літерою Г площею 25,4 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер - 38699034, та ємність нафтопродуктів під літерою Е-1 , інв. № 887, яка розташована за цією ж адресою, що в цілому складають комплекс АЗС та розташовані на земельній ділянці площею 1,2922 га, кадастровий номер 40902012 (Т. 1, а.с. 15-17) .

30 січня 2013 року за договором іпотеки ОСОБА_2 передав у заставу ОСОБА_3 комплекс АЗС та земельну ділянку, на якій він розташований, площею 0,15 га, кадастровий номер 4610137500:05:001:0075 за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного договору іпотеки ОСОБА_3 зареєстрував за собою право власності на комплекс АЗС та земельну ділянку ( Т 1, а.с 11-12, а.с. 18), та згодом вніс вказане нерухоме майно у статутний капітал ПП Глобал Груп , та відповідно останньому видано свідоцтво про право власності на даніоб`єкти нерухомого майна.

26 квітня 2013 року ПП Глобал Груп продало, а ТОВ Інвест-Регіон купило комплекс АЗС, загальною площею 42,8 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на спірній земельній ділянці ( Т. 1, а.с. 26-29).

Судом апеляційної інстанції встановлено, спірна земельна ділянка не виділялась для будівництва та обслуговування комплексу АЗС, право користування цією земельною ділянкою передано у розмірі 1,2922 га, а не у розмірі - 0,15 га, яке набув останій її власник, така вибула з володіння власника поза його волею.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачене право на звернення до суду за захистом свого права і встановлені способи захисту, серед яких є визнання права, а також відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно статей 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 12 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про Іпотеку встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України Про Іпотеку , якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

За приписами частини першої статті 14 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку цього майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація.

Відповідно до статті 18 Закону України Про іпотеку визначено, що однією із істотних умов договору іпотеки, у разі іпотеки земельної ділянки є кадастровий номер та цільове призначення.

Статтею 215 ЦК визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (стронами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваних правочин).

За змістом статей 215, 216 ЦК України вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності можуть бути заявлені як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 83 цього Кодексу визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 7 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності від 05 лютого 2004 року № 1457-IV до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст належать усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності.

Як встановлено судами, та вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка площею 1,2922 га належить на праві постійного користування ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод , відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 15 серпня 1997 року № 513, наказу від 06 серпня 1997 року № 262, та посвідчено державним актом на право постійного користування землею від 08 вересня 1998 року. Цільове призначення: для виробничих потреб.

Тобто власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста, така є комунальною власністю.

Крім того, як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з договору купівлі-продажу від 22 грудня 2012 року, ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод відчужило ОСОБА_2 будівелі під літерами Б , В , навісу під літерою Г , ємкість нафтопродуктів під літерою Е-1 , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на земельній ділянці площею 1, 2922 га, кадастровий номер 40902012.

Згідно статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною 2 цієї статті передбачено положення про те, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Виходячи з вищезазначених статей ЗК України ЦК України та враховуючи те, що ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод є користувачем земельної ділянки площею 1, 292 га з кадастровим номером 40902012, то і до ОСОБА_2 при набутті права власності на комплекс АЗС за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2012 року, який розташований на цій земельній ділянці, перейшло право користування саме земельною ділянкою площею 1, 292 га з кадастровим номером 40902012.

Тому, висновки апеляційного суду про те, що ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод , здійснивши відчуження ОСОБА_2 комплексу АЗС, не передавав і не міг передати право власності або право користування земельною ділянкою площею 0, 1500 га з кадастровим номером 4610137500:05:001:0075 (не будучи власником такої) на якій вони розташовані, зокрема, в меншому розмірі, а також змінити цільове призначення такої земельної ділянки, є правильними та обґрунтованими. При цьому в матеріалах справи відсутнє рішення компетентного органу про поділ земельної ділянкиплощею 1, 292 га, а також відсутні докази щодо прийняття власником, в особі Львівської міської ради рішення щодо розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема, щодо передачі її в іпотеку або відчуження, а також рішення про зміну її цільового використання, а саме для будівництва та обслуговування комплексу АЗС.

Оскільки відсутні обставин щодо правомірності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку, ця земельна ділянка не могла бути передана ним у подальшому ОСОБА_3 в іпотеку, згідно з договором від 30 січня 2013 року, іяк наслідок за ОСОБА_3 не могло бути здійснено державну реєстрацію права власності на цей об'єкт.

Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, що оспорюваний договір іпотеки в частині передачі в іпотеку земельної ділянки підлягає визнанню недійсним за позовом власника землі, оскільки такий було укладено з порушенням вимог чинного на час його укладення законодавства, і такий порушує права позивача.Тому право власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер 4610137500:05:001:0075, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 не могло виникнути в ОСОБА_3 , оскільки такого права не існувало також в ОСОБА_2 , а також і в ВАТ Львівський дослідний нафтомаслозавод .

Виходячи з вищезазначеного, висновки суду апеляційної інстанції, що спірна земельна ділянка вибула із володіння її власника поза його волею є правильні та обґрунтовані, тому позивач має право витребувати спірну земельну ділянку від добросовісного набувача ТОВ Інвест-Регіон на підставі статті 388 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ТОВ Інвест-Регіон набув право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку в ПП Глобал Груп на підставі договору купівлі-продажу, а тому є добросовісним набувачем земельної ділянки, не можуть бути підставою для скасування рішення суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави загалом є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифіковані Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Стала практика Європейського суду з прав людини свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Тому ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Львівської міської ради, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що звернення позивача з позовом до суду спрямоване на задоволення легітимної мети, яка полягає у відновленні законності, поверненні у власність територіальної громади комунального майна (земельної ділянки), яка незаконно вибуло з власності територіальної громади.

Враховуючи те, що ТОВ Інвест-Регіон на підставі договору купівлі-продажу придбало комплекс АЗС, який розташований на спірній земельній ділянці, Верховний Суд приходить до висновку, що витребування у ТОВ Інвест-Регіон на користь власника земельної ділянки, не покладе на нього надмірний індивідуальний тягар, спричинений втратою права власності на спірний об`єкт.

Слід зазначити, що ТОВ Інвест-Регіон , яке є добросовісним набувачем, не позбавлено можливості відновити свої права на підставі статті 661 ЦК України шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця, а також звернутися до позивача про виділення йому земельної ділянки у користування.

Доводи касаційної скарги, про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми статті 388 ЦК України, оскільки не враховано, що Львівська міська рада ніколи не була власником земельної ділянки, а тому не може бути позивачем та не має процесуального права на звернення до суду з даним позовом до ТОВ Інвест-Регіон не можуть бути прийнятті до уваги, оскільки сам по собі факт не проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за позивачем, не спростовує факту, що він є її власником, а відтак наділений правом на звернення до суду з вказаним позовом.

Доводи касаційної скарги, про те, що 30 січня 2013 року відповідач ОСОБА_2 законно уклав договір іпотеки з ОСОБА_3 , а також посилання на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно володіли спірної земельної ділянки, є неприйнятними, оскільки не містять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Також є необґрунтованими посилання в касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норми процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, скасовуючи реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 , за ПП Глобал Груп , за ТОВ Інвест-Регіон , оскільки суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволені позову зобов`язаний у необхідних випадках зазначити у резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга, підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 , 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Інвест - Регіон залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію Постанову Апеляційного суду Львівської області від 26 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

С. Ю. Мартєв

С. П. Штелик