Постанова

від 21.11.2017 по справі 804/738/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2017 р. справа № 804/738/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чорної В.В.

при секретарі Сітайло О.В.

за участю:

представника позивача Азарової Л.П.

представників відповідача Лисенко Є.Ю., Савченко Ю.В.

представника третьої особи Селюк М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро , про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

28 лютого 2017 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі за позовом Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області про зобов'язання виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області вчинити дії щодо реєстрації договору оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро за № 1 від 09.09.2016 р., предметом якого є невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) загальною площею 60,1840 га (кадастровий номер земельної ділянки: 1221455800:01:015:0238) за рахунок земель колишнього КПС Нижнєдніпровський (землі колективної власності - незатребувані паї) за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області; зобов'язання виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області вчинити дії щодо реєстрації договору оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), укладеного між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро за № 2 від 09.09.2016 р., предметом якого є невитребувані (нерозподілені) земельні частки (паї) загальною площею 78,8301 га (кадастровий номер земельної ділянки: 1221455800:01:014:0197) за рахунок земель колишнього КПС Нижнєдніпровський (землі колективної власності - незатребувані паї) за межами населеного пункту на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що розпорядженням Голови Дніпропетровської районної державної адміністрації №Р-295/0/291-16 від 07.09.2016 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро передано в довгострокову оренду терміном на 49 років нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (земельні частки (паї) площею 60,1840 га (рілля) та 78,8301 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району. Проте, при зверненні до виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, останній відмовив ТОВ Агрофірма Дніпро в реєстрації виділених земельних ділянок, посилаючись на відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай), а також на те, що згідно із книгою записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), орендодавцем може виступати виключно фізична особа та згідно типового договору оренди земельної частки (паю), предметом договору є земельна частка розміром в умовних кадастрових гектарах. Позивач не погоджується з такими висновками виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області та просить суд зобов'язати відповідача зареєструвати договори оренди нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) № 1 та № 2, укладені між Дніпропетровською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро від 09.09.2016 р. (а.с. 27-33).

Відповідачем надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що предметом договорів оренди № 1 та № 2 від 09.09.2016 р. є земельні ділянки, що мають кадастрові номери та відомості про них внесені до Державного земельного кадастру, тобто дані земельні ділянки відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України вважаються сформованими та виступають об'єктами речових прав, оскільки визначена їх площа та межа. Отже, як зазначає відповідач, сам факт визначення меж земельних ділянок в натурі свідчить про те, що останні не мають ознак ні земельної частки (паю), ні невитребуваної земельної ділянки, оскільки відсутня їх спільна ознака - умовна частка сільськогосподарських угідь, а тому для проведення реєстрації даних договорів оренди землі селищна рада не має законних підстав. Посилаючись на викладені обставини, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 58-62).

В судовому засіданні 21 листопада 2017 року представник позивача за довіреністю Азарова Л.П. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача за довіреністю Лисенко Є.Ю., Савченко Ю.В. просили відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у запереченнях проти адміністративного позову.

Представник третьої особи за довіреністю Селюк М.Я. позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

07.09.2016 року Головою Дніпропетровської районної державної адміністрації прийнято розпорядження №Р-295/0/291-16, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро передано в довгострокову оренду терміном на 49 років, а в разі витребування земельної ділянки власником земельної частки (паю) - до моменту отримання власником правовстановлюючих документів на право власності на земельну ділянку, - нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (земельні частки (паї) площею 60,1840 га (рілля) та 78,8301 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району (а.с. 36-37).

Пунктом 2 вказаного розпорядження Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро надано згоду укласти договори оренди даних земельних ділянок та здійснити їх реєстрацію в порядку, встановленому законом (а.с. 36-37).

09 вересня 2016 року Дніпропетровська районна державна адміністрація та ТОВ Агрофірма Дніпро на підставі вищезазначеного розпорядження уклали договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв) № 1 та № 2, предметом яких є нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (паї) площею 60,1840 га та 78,8301 га, відповідно, для сільськогосподарських потреб на території Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а.с. 15-16, 18-19).

Того ж дня між сторонами підписані акти приймання-передачі невитребуваних земельних часток (паїв) (а.с. 17, 20).

Після чого, договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв) № 1 та № 2 були передані для реєстрації до виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Листом від 06.10.2016 р. № 10/26-1741 виконавчий комітет Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області повідомив ТОВ Агрофірма Дніпро про відсутність законних підстав для проведення реєстрації наданих договорів оренди землі (а.с. 38).

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч.ч. 1, 5, ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України та договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

До 01.01.2013 року реєстрація права користування землею здійснювалася органом Держземагентства, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Обов'язковість державної реєстрації прав та їх обтяжень передбачено Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Процедуру державної реєстрації прав та надання інформації з Державного реєстру прав визначає Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703.

З 01.01.2013 року реєстрація користування земельною ділянкою проводиться відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором.

Відповідно до ст.ст. 6, 13, 21, 36, 41, 43, 50 Закону України Про місцеві державні адміністрації , питання щодо розпорядження землями державної власності підлягає вирішенню відповідною місцевою державною адміністрацією, голова якої в межах своїх повноважень видає розпорядження, що в передбачених законом випадках можуть бути оскаржені до органу влади вищого рівня або до суду.

Статтями 13, 21 цього Закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, в тому числі, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля, місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Згідно ст. 17 Земельного кодексу України, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Як вбачається із змісту розпорядження №Р-295/0/291-16 від 07.09.2016 р., Дніпропетровська районна державна адміністрація з посиланням на ст.13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , ст. 16 Закону України Про Державний земельний кадастр , Закон України Про оренду землі , передала в довгострокову оренду ТОВ Агрофірма Дніпро нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки (земельні частки (паї) площею 60,1840 га (рілля) та 78,8301 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Слобожанської селищної ради Дніпропетровського району, до моменту отримання власником правовстановлюючих документів на право власності на земельні ділянки.

Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 р. №720/95 визначено порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) № 899-IV від 05.06.2003 р.

Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією; документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п'ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, прийняті в межах їх повноважень (ст.ст. 3, 5 Закону).

Розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі (ст.9 Закону).

Під час розгляду справи судом встановлено, що протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) не складався, що не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні.

Відповідно до ст.13 Закону, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) від 04.02.2004 №122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

З огляду на викладене, нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Таким чином, предметом укладання договорів оренди невитребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв) є умовна частка сільськогосподарських угідь, яка не має чітко визначених меж та розміру, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай), власник якого не взяв участь у розподілі земельних ділянок, що проводився між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства, відповідною сільською, селищною, міською радою чи райдержадміністрацією, що підтверджується протоколом, який підписуються власниками земельних часток (паїв) або їх представниками, які взяли участь у розподілі.

Крім того, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій.

Разом з тим, предметом договорів оренди нерозподілених земельних ділянок № 1 та № 2 є земельні ділянки, що мають кадастрові номери.

Так, згідно копії технічної документації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на запит суду від 20.04.2017 р. вбачається, що земельні ділянки площею 60,1840 га та 78,8301 га мають кадастрові номери № 1221455800:01:015:0238 та № 1221455800:01:014:0197, відповідно, а також перебувають у державній власності (а.с. 91-126).

За викладених обставин, а також враховуючи відсутність у позивача протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), сертифікату на право на земельну частку (пай), а також те, що земельні ділянки, які є предметом договорів оренди, перебувають у державній власності та мають кадастрові номери, а отже, не є невитребуваними (нерозподіленими) земельними частками (паями), суд приходить до висновку, що укладення договорів оренди № 1 та № 2 не підпадає під дію положень ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) і не породжує передбачених цими положеннями закону правових наслідків.

З урахуванням викладених обставин у їх сукупності, суд не знаходить правових підстав для зобов'язання виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області вчинити дії щодо подальшої реєстрації таких договорів.

Окремо суд також враховує, що у відповідності до п. 8 ч. 1 статті 3 КАС України, позивачем в адміністративній справі є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень до суду якого подана позовна заява.

В даному випадку оскаржувані дії відповідача прямо стосуються прав та інтересів третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дніпро , яка, будучи залученою до участі у справі, не заявляла самостійних вимог до відповідача. Що стосується позивача - Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, то, обґрунтовуючи свою участь у справі як належного позивача, у позовній заяві в новій редакції від 21.02.2017 р., а також безпосередньо під час судового розгляду справи, останній повідомив, що в даних правовідносинах Дніпровська РДА не є суб'єктом владних повноважень, а є особою, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав. Зокрема, своєю відмовою, яка, на думку позивача, не містить правових підстав, виконком Слобожанської селищної ради порушує права Дніпровської РДА в реалізації повноважень по використанню земель.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд виходить з того, що розпорядженням голови Дніпровської РДА №Р-295/0/291-16 від 07.09.2016 р. відповідні земельні ділянки були передані в оренду ТОВ Агрофірма Дніпро терміном на 49 років, а отже, позивач безперешкодно використав свої повноваження щодо розпорядження землею. Натомість, обов'язок укладення відповідних договорів та здійснення їх державної реєстрації цим же розпорядженням було покладено на ТОВ Агрофірма Дніпро . Відповідно, відмова виконкому Слобожанської селищної ради у проведенні реєстрації вказаних договорів оренди, яка є предметом оскарження у цій справі, прямо стосується прав, обов'язків та інтересів ТОВ Агрофірма Дніпро , яка відповідних вимог не заявила.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні адміністративного позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 122, 160 - 162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 28 листопада 2017 року.

Суддя В.В. Чорна