Постанова

від 26.04.2018 по справі 803/1684/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/1564/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Большакової О.О., Глушка І.В.

за участю секретаря судового засідання - Гнідець Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (головуючий суддя в суді першої інстанції Димарчук Т.М., м. Луцьк, повний текст рішення складено 26 січня 2018 року) у справі №803/1684/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

07 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області ДФС України від 22.11.2017 року №0011401401 та №0011391401.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011401401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1 391 043 грн 25 коп.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 листопада 2017 року № 0011391401 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 444 921 грн 25 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліхтнер Бетон Луцьк" (Волинська область, місто Луцьк, провулок Дорожній, будинок 4, ідентифікаційний код 35684017) судові витрати на суму 42 539 грн 47 коп. (сорок дві тисячі п'ятсот тридцять дев'ять грн 47 коп.).

Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996 (зі змінами та доповненнями), п. 44.1 ст. 44, п. 134 ст. 134, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що надані первинні документи оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, і такі документи є підставою для бухгалтерського обліку, тому наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави в межах апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 28 серпня по 08 вересня 2017 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 30 червня 2017 року, нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за цей самий період, за наслідками якої складено акт № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

04 жовтня 2017 року ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" подано заперечення на висновки, викладені контролюючим органом в акті перевірки № 10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

В період з 25 жовтня по 02 листопада 2017 року контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" з питань, що стали предметом заперечень від 04 жовтня 2017 року на акт планової документальної виїзної перевірки №10025/14-01/35684017 від 22 вересня 2017 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт № 12953/14-01/35684017 від 09 листопада 2017 року (а.с. 54-76, т. 1), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем абзацу 5 статті 1, статті 2, пункт 3.2 статті 3, абзац 8 статті 4, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; підпункт 1.2 пункту 1, підпункт 2.1 пункту 2, пункти 2.4, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України); пункти 6, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати"; пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"; Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 186 872 грн; підпункти 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 201.10 статті 201, пункти 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 1 318 749 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22 листопада 2017 року № 0011401401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн 25 коп., з яких: 1 186 872 грн за податковим зобов'язанням, 204 171 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), № 0011391401, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 1 444 921 грн 25 коп., з яких: 1 155 937 грн за податковим зобов'язанням, 288 984 грн 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Згідно із ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Сторони самостійно визначають форму договору. В силу ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені (п. 186.1 ст. 186 ПК України).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.2, 198.3 ст. 193 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 13 ПК України безоплатно наданими товарами, роботами, послугами є: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до зазначеної норми безоплатно наданими вважаються товари, що надані згідно з договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення. Роботи (послуги) вважаються наданими безоплатно у разі, якщо не висовуються вимоги щодо компенсації їх вартості.

Судом першої інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (постачальник) і ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" (покупець) були укладені договори поставки: № 3 від 10 січня 2014 року, № б/н, від 05 січня 2015 року, № б/н від 04 січня 2016 року, № 1 від 03 січня 2017 року (т. 1 а.с. 107, т. 2 а.с. 1, 114, т. 3 а.с. 1).

Відповідно до умов вказаних договорів постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар (пісок), а останній - прийняти і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору. Поставка товару на територію ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" здійснюється постачальником на підставі усної або письмової заявки покупця. В ціну піску включаються витрати на доставку.

На виконання умов вказаних договорів позивач у перевіреному періоді придбав у підприємця ОСОБА_3 товар (пісок) всього в кількості 39 847 м.куб. загальною вартістю 5 640 700 грн, зокрема: у 2015 році 9 665 м.куб. вартістю 2 056 592 грн; у 2016 році 20 060 м.куб. вартістю 2 305 241 грн; у 2017 році 10 122 м.куб. вартістю 1 278 868 грн для використання в господарській діяльності - виробництва виробів з бетону для будівництва. Поставку піска здійснював постачальник - ФОП ОСОБА_3, вартість якої, відповідно до умов договору, включена у вартість товару. За придбаний товар позивач здійснив оплату всього в сумі 5 640 700 грн, станом на момент здійснення перевірки кредиторської заборгованості позивача перед постачальником контролюючий орган не виявив. На підставі вказаних господарських операцій позивач сформував податкові показники та відобразив їх у податковій звітності (т. 1 а.с. 129-204, т. 2 а.с. 42-113, 159-219, т. 3 а.с. 37-66)

Вказані обставини ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" підтвердило копіями накладних на відпуск товарів (т. 1 а.с. 108-127, т. 2 а.с. 2-41, 115-158, т. 3 а.с. 2-36), актами звірки взаємних розрахунків (т. 3 а.с. 67-74), протоколами випробувань зразків продукції випробувальною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація ЛАД" (т. 3 а.с. 75-86), регістрами бухгалтерського обліку "Аналіз розхідних накладних" (т. 3 а.с. 87-238, т. 4 а.с. 1-25), витягами з Журналу обліку результатів вхідного контролю (т. 4 а.с. 30-200), товарно-транспортними накладними (т. 4 а.с. 201-271).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи оформлені відповідно до вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Судом апеляційної інстанції не встановлено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку. Факт придбання товарів позивачем, доставки, повної оплати та подальшого використання в господарській діяльності підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, не заперечено і не спростовано відповідачем.

При цьому, документи та інші дані, що підтверджують факти придбання ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" у ФОП ОСОБА_3 товару в кількості 39 847 м.куб. загальною вартістю 5 640 700 грн, які відображені в податковому обліку позивача, оцінювались судом з урахуванням специфіки таких господарських операцій. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само неточності у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Тому, отримані позивачем у ФОП ОСОБА_3 товари не відповідають жодним із наведених вище таких ознак, які відносять ці товари до безоплатно наданих, оскільки згідно з договорами поставок вони придбані на платній основі, що підтверджується належними доказами.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін; спори між сторонами щодо недійсності договорів відсутні. Контролюючим органом також не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та вказаним контрагентом вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків. Крім того, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку про фактичне підтвердження сплати коштів позивачем за отриманий товар, а отже порушень при здійсненні господарської діяльності позивачем ГУ ДФС у Волинській області не виявлено.

Суд апеляційної інстанції вважає, що наведене спростовує доводи позивача щодо нереальності господарських операцій між ТзОВ "Ліхтнер Бетон Луцьк" та підприємцем ОСОБА_3 в частині неналежного оформлення видаткових накладних (неідентифікація особи, що її підписала, не зазначення назви та сорту товару), оскільки докази, що містяться в справі свідчать про те, що правочин, укладений між позивачем та покупцем виконані сторонами.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України передбачено, що з метою отримання податкової інформації, контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до пунктів 2 - 4 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі - Порядок №1232), зустрічні звірки проводяться у суб'єктів господарювання щодо здійснення операцій, з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов'язань.

Відповідно до п. 7 Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб'єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Отже, проведення звірки - це дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, за результатами здійснення яких складається довідка.

Відповідно до приписів пп. 4.4 п. 4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що оскільки зустрічну звірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фактично не проведено, тому доводи контролюючого органу про відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, основних фондів не можуть бути підставою для висновку щодо здійснення позивачем правочинів без мети настання реальних наслідків, проведення безтоварних операцій, та, відповідно, однією з підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань, в даному випадку - збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 391 043 грн 25 коп., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 444 921 грн 25 коп.

Щодо зазначеного відповідачем неможливості проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 як підстава для висновку контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення будь-яких правил ведення господарської діяльності останнім не може бути підставою для позбавлення позивача права формування податкових показників за умови, якщо не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента, злагодженість дій між ними або про те, що він діяв без належної обачності у виборі контрагента. Будь-яких доказів, що позивач при здійсненні господарської діяльності із вищезгаданим контрагентом діяв недобросовісно, контролюючий орган не надав суду.

Взявши до уваги наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано контролюючому органу всі належним чином оформлені первинні документи, передбачені податковим законодавством, доведено правомірність формування податкових зобов'язань, а отже контролюючим органом безпідставно зроблено висновки про нереальність господарських операцій, що стало підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2018 року у справі № 803/1684/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. Я. Макарик судді О. О. Большакова І. В. Глушко Повний текст постанови складений 05 травня 2018 року.