Постанова

від 03.05.2018 по справі 820/4177/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №820/4177/17

адміністративне провадження №К/9901/25462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у складі судді Бідонька А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у складі колегії суддів Бершова Г.Є, Катунова В.В., Ральченка І.М. у справі №820/4177/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Офіс Меблі Дизайн до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Офіс Меблі Дизайн (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 30 серпня 2017 року № 0038861213, яким позивача за порушення строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб зобов'язано сплатити штраф у розмірі 9000 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

07 листопада 2017 року Харківський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року, позовні вимоги задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності у податкового органу законних підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, оскільки позивачем показники рядків 32 та 35 у розмірі 90000,00 грн та 2700,00 грн є сплаченими у встановлені законом строки, а допущена позивачем у поданій 26 квітня 2017 року уточнюючій податковій декларації помилка не призвела до заниження податкового зобов'язання за 3 квартал 2016 року та затримки сплати такого податкового зобов'язання.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач у період часу з 27 квітня 2017 року по 12 травня 2017 року мав обов'язок перед бюджетом по сплаті 90 000 грн (самостійно задекларована сума) і такий обов'язок припинив свою дію у часі лише після 12 травня 2017 року через уточнення раніш задекларованих показників. Погашення податкового боргу позивачем, на думку податкового органу, відбулось шляхом подання Товариством уточнюючої декларації. Відповідач вбачає наявними підстави для застосування положень статті 126 Податкового кодексу України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства, за результатами якої складено акт від 07 серпня 2017 року № 9246/20-40-12-13-21/31632541 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення Товариством строків сплати узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток, встановлених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (кількість днів затримки - 16 днів, дата сплати - 12 травня 2017 року шляхом подання уточнюючої декларації № 9270926340).

30 серпня 2017 року податковим органом на підставі висновків акту перевірки та пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати на 16 днів грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 90 000 грн прийнято податкове повідомлення - рішення № 0038861213, яким зобов'язано Товариство сплатити штраф у розмірі 10 відсотків в сумі 9000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій також установили, що Товариство 03 листопада 2016 року під час подання декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2016 року не відобразило в рядку 23 ПН суму податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентам, нарахованих за звітний період, в рядку 25. В подальшому зазначена помилка виявлена Товариством самостійно та внаслідок чого 05 грудня 2016 року подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2016 року, в якій уточнено показники рядка 23 ПН, де відображено суму податку на прибуток підприємств, яку утримано під час нарахування дивідендів Акціонерному товариству ВГХ Стіл Трейдінг в розмірі 90 000,00 грн. та в рядку 25. Сума податку на прибуток в розмірі 90 000 грн сплачена Товариством 31 серпня 2016 року. Також, у зв'язку з самостійним виявленням помилки, в рядку 35 декларації нарахована сума штрафу в розмірі 3 % - 2700 грн, які сплачені 02 грудня2016 року.

26 квітня 2017 року, у зв'язку з коригуванням даних статистичної звітності за 2016 рік, виникла необхідність внести відповідні зміни до декларації з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2016 року шляхом подання уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств. При цьому під час подання такої уточнюючої декларації змінювались показники рядку 01 (дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, що не призводило до зміни розміру податкового зобов'язання за вказаний період. 26 квітня 2017 року під час заповнення уточнюючої декларації з податку на прибуток за 3 квартал 2016 року Товариством не були видалені показники рядків 33 та 35, які заповнювались під час подання уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємств 05 грудня 2016 року, що в свою чергу призвело до того, що подана уточнююча декларація з податку на прибуток від 26 квітня 2017 року містила в собі помилкові дані щодо самостійно виявленої помилки з податку на прибуток, які утримуються при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів (рядок 32 та 35).

12 травня 2017 року Товариством виявлено цю помилку, внаслідок чого подана уточнююча декларація з податку на прибуток підприємств за 3 квартал 2016 року, якою виключено показники рядків 32 та 35, як помилково відображені. Разом з декларацією було подано Лист - пояснення від 16 травня 2017 року вих. № 2017/044.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд виходив з наступного.

За положеннями абзацу 1 пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовою підставою застосування до Товариства штрафу податковим органом визначено статтю 126 Податкового кодексу України, пунктом 126.1 якої передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах, зокрема при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз зазначеної норми дозволяє здійснити висновок про те, що об'єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума узгодженого грошового зобов'язання.

Положеннями пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем на виконання вимог статті 50 Податкового кодексу України подано уточнюючу декларацію, якою виключено помилково відображені показники, які за позицією податкового органу несвоєчасно сплачені позивачем до бюджету. Отже, податковим органом застосовано штраф за несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання на суму, яка зменшена Товариством шляхом подання уточнюючої декларації. Відтак, об'єкт застосування штрафу в межах спірних правовідносин відсутній.

За положеннями статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення Товариством строків сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за 3 квартал 2016 року, відповідачем не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2018 року у справі №820/4177/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер