Рішення

від 03.05.2018 по справі 826/6369/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2018 року № 826/6369/16

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЕНТЕЛІ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "ЕНТЕЛІ" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2015 №0005062202 та №0005072202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.04.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У зв'язку з припиненням повноважень судді Шулежка В.П., в провадженні якого перебувала адміністративна справа та не була ним розглянута, справу було повторно розподілено між суддями.

За результатом повторного автоматичного розподілу судових справ, для розгляду справи було визначено суддю Вєкуа Н.Г.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.04.2017 року прийнято справу до провадження та призначено до судового розгляду у судовому засіданні.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з контрагентом є реальними, що підтверджується, за твердженнями позивача, належним чином оформленою первинною документацією.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у адміністративному позові.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Натомість в матеріалах справи наявні письмові заперечення, в яких відповідач проти позову заперечив посилаючись на обґрунтованість висновків акта перевірки від 10.08.2015 року №4064/26-58-22-02-18/23931770 та відповідно, податкових повідомлень-рішень від 01.09.2015 №0005062202 та №0005072202 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНТЕЛІ" (код за ЄДРПОУ 23931770) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Перевіркою ТОВ Науково-Технічний центр Охоронні системи по взаємовідносинам із ТОВ Структум , ТОВ БК ГРАНДБІЛДІНГ та ТОВ КИЙТЕХТОР за перевіряємий період встановлено наступні порушення:

- п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 185 228,00 грн. - 2014 рік - 1 185 228,00 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 950 577 грн., в тому числі по періодам: січень - 2014 року - 3010 грн., лютий 2014 року - 170 445 грн., березень 2014 року - 48 020 грн., квітень 2014 року - 19 997 грн., травень 2014 року - 27 561 грн., червень 2014 року - 87 229 грн., липень 2014 року - 148 423 грн., серпень 2014 року - 122 046 грн., вересень 2014 року - 93 769 грн., листопад 2014 року - 82 832 грн., грудень 2014 року - 147 245 грн.;

- пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. а п. 171.2 ст. 171, пп а п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження сум податку на доходи фізичних осіб на суму 1500,00 грн. за липень 2014 року;

- п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року №49 щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за І квартал 2014 року- ІV квартал 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.08.2015 року №4064/26-58-22-02-18/23931770 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 01.09.2015 року № 0005062202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в загальному розмірі 1 425 866 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 95 0577 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 475 289 грн.;

- від 01.09.2015 року № 0005072202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 777 842 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 1 185 228 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 592 614 грн.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 23.02.2016 року №3894/6/99-99-10-01-01-25 яким податкові повідомлення-рішення від 01.09.2015 року №0005062202 та №0005072202, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "ЕНТЕЛІ" зареєстровано 01.02.1996 р. Солом'янською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.02.1996 р. за № 370, на день підписання акту перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Структум , ТОВ БК ГРАНД БІЛДІНГ та ТОВ КИЙТЕХТОР за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року. Структум ,

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ "ЕНТЕЛІ" з ТОВ Структум , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (підрядник) та ТОВ Структум (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно-монтажні роботи від 20.03.2014 року №20-03/14, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку і на умовах договору роботи по об'єкту ВАТ Запоріжсталь : ДП-4. Демонтаж котла КПНЄГ-25 в об'ємі, передбаченому п. 3.1 Договору.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (підрядник) та ТОВ Структум (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно- монтажні роботи від 20.03.2014 року №20-05/2014, відповідно до умов якого з ціллю виконання робіт території ВАТ Запоріжсталь по капітальному будівництву об'єкта: Доменный цех. Востановительный ремонт ДП-4 , підрядник получає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах передбачених договором будівельно-монтажні і пусконалагоджувальні роботи (згідно графіку виконаних робіт і проектно - кошторисної документації).

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (підрядник) та ТОВ Структум (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно- монтажні роботи від 08.04.2014 року №08-04/14, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується в порядку та на умовах договору роботи по капітальному будівництву ВАТ Запоріжсталь : ЦХП-1. Колпаковые печи. Демонтаж в об'ємі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами або проектами.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (підрядник) та ТОВ Структум (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно- монтажні роботи від 03.07.2014 року №03-06/14, відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати в порядку і на умовах договору роботи по ліквідації основних засобів об'єктів ВАТ Запоріжсталь в об'ємі, передбаченому затвердженими замовником кошторисами і проектами.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (підрядник) та ТОВ Структум (субпідрядник) укладено договір субпідряду на будівельно- монтажні роботи від 10.09.2013 року №10-09/2013 відповідно до умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати на свій ризик в порядку та на умовах договору роботи по капітальному будівництву об'єкту ВАТ Запоріжсталь : Реконструкція КПП №2, КПП №3, КПП №10, КПП №11 в об'ємі, передбаченому затвердженими підрядником кошторисами чи проектами.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду рахунки-фактури, податкові накладні, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, договори підряду на будівельно-монтажні роботи укладені ВАТ Запоріжсталь та ТОВ фірма ЕНТЕЛІ .

В той же час, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Структум зроблені з огляду на те, що ТОВ Структурум не мало матеріальних та трудових ресурсів на виконання укладених договорів. Так відповідно до звітів 1-ДФ у товариства працювало лише 11 осіб, в той час, як для виконання вищезазначених договорів необхідно 89 працівників. Також, у товариства відсутні ліцензії на виконання робіта та документальне підтвердження матеріального забезпечення робіт. Разом з тим в матеріалах справи відсутня інформація про допуск на об'єкт будівельників та машиністів контрагента.

Таким чином, позивачем не підтверджено реальність здійснення фінансової-господарської діяльності з ТОВ Структум .

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ "ЕНТЕЛІ" та ТОВ БК ГРАНД БІЛДІНГ , суд зазначає наступне.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (орендар) та ТОВ ГРАНД БІЛДІНГ (орендодавець) укладено договір оренди №27-01/14 Г від 27.01.2014 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне корристування наступне майно: гідромолот МТВ -120, гідромолот МТВ - 150, гідромолот МТВ - 180, гідромолот МТВ-210, гідромолот МТВ-215.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акт приймання-передачі обладнання, акти надання послуг, податкові накладні, рахунки-фактури.

В той же час, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ БК ГРАНД БІЛДІНГ зроблені з огляду отриманий акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.07.2014 року №1834/26-55-22-07/38913054 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БК ГРАНД БІЛДІНГ щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року, згідно якого оскільки ТОВ БК ГРАНД БІЛДІНГ до перевірки не надано первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не підтверджують фактичного постачання послуг та товарів.

Щодо господарських взаємовідносин ТОВ "ЕНТЕЛІ" та ТОВ КИЙТЕХТОР , суд зазначає наступне.

Між ТОВ "ЕНТЕЛІ" (орендар) та ТОВ КИЙТЕХТОРГ (орендодавець) укладено договір оренди 28-01/14А від 28.01.2014 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне майно:копр-молот СП 7Г (МСТШ-2-3000-102), гідроножиці RНС5531, гідроножиці RНС5531 R, асфальтоукладчик VOGELE S-2100-2, асфальтоукладчик VOGELE S-1900-2.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти надання послуг, податкові накладні, рахунки-фактури.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що ТОВ КИЙТЕХТОРГ не досягнуто згоди по істотних умовах договору оренди. Разом з тим, сторонами договору не визначено порядок передачі майна в оренду та не надано жодного документу на підтвердження передачі майна між сторонами. Також, контролюючим органом зазначено, що ТОВ КИЙТЕХТОРГ починаючи з серпня 2014 року припинило звітувати до органів, а тому встановити чи було наявне майно у контрагента немає можливості. Разом з тим наголошено, що жодного технічного документа на обладнання у позивача немає, а тому визначити що це були за об'єкти оренди, чи в технічно-справному стані неможливо. Водночас, відповідно до акту ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 23.07.2014 року №1986/26-55-22-07/38864746 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КИЙТЕХТОРГ встановлено, що у підприємства відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема:

- Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

- Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Зокрема, встановити статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

- Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Для з'ясування зазначених обставин суду необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість та формування валових витрат.

Так, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на наступне.

Так, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем не надано суду доказів наявності трудових та матеріальних ресурсів, доказів залучення техніки, наявності ліцензії на виконання робіт та документальне підтвердження матеріального забезпечення робіт

Так, наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Враховуючи вищенаведене, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а, відтак, позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

З наданих позивачем первинних та бухгалтерських документів вбачається лише формальне документування господарських операцій на папері.

Оцінюючі надані позивачем первинні документи, суд вважає їх недостатніми та такими, що не можуть бути достовірними та належними доказами для встановлення товарності господарських операцій.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з виконання робіт (надання послуг) фактично не мали реального характеру, замовлення послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні , що є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту та валових витрат, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту та валових витрат є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Під час розгляду справи позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів. При цьому наведений аналіз копій первинних документів, досліджених у судовому засіданні не дозволяє зробити висновок про реальність оформлених, відповідно до наданих документів господарських відносин.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд відмічає, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, в розумінні статей 73-74 КАС України, які б доводили протиправність дій та рішень відповідача. На противагу вищенаведеному, стороною відповідача надано належні та допустимі докази на правомірність своїх дій.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

В даному випадку суд не встановив порушення законних прав та інтересів позивача, а тому відсутні підстави для їх захисту чи поновлення.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "ЕНТЕЛІ" відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Г. Вєкуа