Рішення

від 19.04.2018 по справі 911/3370/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2018 р. м. Київ Справа № 911/3370/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (04112, м. Київ, вул. Бажова, 12, кімн. 13, код 36194121)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (08153, Київська обл., м. Боярка, вул. Білогородська, 49, код 39625710)

про стягнення 1201727,12 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: Мазур О.В. (ордер КВ № 130357 від 13.11.2017 р.);

від відповідача: Вовк О.В. (довіреність б/н від 08.12.2017 р.)

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (далі - ТОВ "Мінералмаркет", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (далі - відповідач, ТОВ "Клевер Агро Трейд") про стягнення 1241065,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення 10.08.2017 р. з ТОВ "Клевер Агро Трейд" договору поставки мінеральних добрив № 08/2017-2, відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ "Мінералмаркет" товар, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах договору, у зв'язку з чим ТОВ "Мінералмаркет" було перераховано на користь ТОВ "Клевер Агро Трейд" попередню оплату в сумі 2990000,00 грн. Як зазначає позивач, відповідачем було частково поставлено товар, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1223600,00 грн. не повернутої передоплати, 5229,63 грн. 3% річних, 12236,00 грн. пені, а також відшкодувати судовий збір та витрати на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2017 р. було порушено провадження у даній справі № 911/3370/17 і розгляд справи призначено на 11.12.2017 р.

08.12.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява б/н від 08.12.2017 р. (вх. № 26306/17 від 08.12.2017 р.) про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач просив суд стягнути з відповідача 1180187,87 грн. коштів за недопоставлений товар, 7878,39 грн. 3 % річних, 12236,00 грн. пені та покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору, а також витрати на оплату послуг адвоката в сумі 61198,00 грн.

11.12.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 11.12.2017 р. (вх. № 26329/17 від 11.12.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує, оскільки строки поставки, на його переконання, не порушувались, а термін поставки кожної партії товару визначається сторонами в специфікації. У свою чергу, специфікація, яку позивачем долучено до позову, не містить підписів та відбитків печаток сторін, отже, не є доказом. Натомість у специфікації, яку було направлено ТОВ "Клевер Агро Трейд" на адресу позивача з підписом директора та печаткою, вказано строк поставки товару - серпень-грудень 2017 року. Також відповідач зазначив, що ТОВ "Клевер Агро Трейд" не відмовляється від поставки товару, про що було повідомлено позивача відповідним листом з проханням надати транспортні інструкції з реквізитами вантажоодержувача, а також повторно направлено підписану з боку відповідача специфікацію на поставку. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд витребувати у позивача товарно-транспортну накладну (інструкцію), специфікацію та супровідний лист, а також просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 р. розгляд справи було відкладено на 11.01.2018 р.

15.12.2017 р. набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 р., відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 176 ГПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 р. про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, строк для подання відповідачем відзиву на позов; веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

На момент порушення провадження у даній справі діяла попередня редакція ГПК України, а тому відповідні дії не були вчинені.

Поряд з цим, згідно з пп. 9 п. 1 Перехідних положень Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 р., дослідивши матеріали справи, враховуючи думку представників сторін, суд дійшов висновку щодо розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження та зі стадії підготовчого провадження.

За приписами статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

З огляду на викладене суд дійшов висновку щодо проведення судового засідання, відкладеного ухвалою господарського суду Київської області від 11.12.2017 р. на 11.01.2018 р., за правилами підготовчого провадження.

10.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшов лист б/н від 10.01.2018 р. (вх. № 487/18 від 10.01.2018 р.), за змістом якого позивач надає документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про призначення експертизи, пояснення щодо заперечень відповідача щодо моменту виникнення у відповідача грошового зобов'язання та розгорнутий розрахунок пені, а також уточнення суми позовних вимог.

Так, згідно поданих пояснень, позивач зазначив, що, не заперечуючи факту укладання між позивачем та відповідачем договору поставки мінеральних добрив № 08/2017-2 від 10.08.2017 р., отримання суми передоплати в розмірі 2990000,00 грн. та часткової поставки товару на суму 1766400,00 грн., відповідач заперечує проти позову та аргументує це специфікацією, яка містить строк поставки до грудня 2017 року. Між тим, обмін документами здійснювався сторонами за допомогою електронної пошти. Так, 10.08.2017 р. на електронну адресу позивача з електронної адреси директора відповідача надійшов договір поставки № 08/2017-2, датований 10.08.2017 р., специфікація № 1 від 10.08.2017 р. до договору та рахунок на оплату № 117 від 10.08.2017 р. Специфікація, яка знаходилась як вкладення в цей електронний лист, містила термін поставки - серпень 2017 року.

Також позивач зазначив, що сторони підписали акт звіряння, в якому борг позивача перед відповідачем відповідно до акту відшкодування витрат на перевезення партії товару № 47 становить 4412,13 грн. Проте, жодних документів про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами підписано не було. Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за недопоставлений товар становить 1223600,00 грн.

Крім того, 20.10.2017 р. позивач направляв відповідачу вимогу про повернення суми передоплати. Відповідно до даних пошукової системи Укрпошти відповідач отримав вимогу 21.11.2017 р., тобто обов'язок із повернення грошових коштів виник у відповідача з 22.11.2017 р.

У зв'язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 1184600,00 грн. передоплати, 4891,12 грн. 3% річних, 12236,00 грн. пені, а також відшкодувати судовий збір та витрати на послуги адвоката.

За приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н від 10.01.2018 р. про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 1184600,00 грн. передоплати, 4891,12 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 12236,00 грн. пені.

11.01.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 565/18 від 11.01.2018 р.) про приєднання доказів, зокрема, платіжних доручень № 38 від 14.08.2017 р, № 44 від 23.08.2017 р. та № 40 від 15.08.2017 р.

20.02.2018 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 1/20/02 від 20.02.2018 р. (вх. № 3607/18 від 20.02.2018 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Специфікація, на яку посилається позивач як на доказ правомірності своєї позиції, з боку відповідача не підписана, не скріплена печаткою, та в подальшому не направлена протягом 14 календарних днів позивачем на адресу відповідача у підписаному та скріпленому печаткою паперовому вигляді, а отже не відповідає вимогам п.п. 11.4, 11.6, 11.7 договору. Крім того, листування велося, що підтверджує і сам позивач, з порушеннями вимог розділу 12 договору (з електронних адрес, які не зазначені в договорі), тому вказана специфікація не може слугувати належним та допустимим доказом в суді на підтвердження досягнутої між сторонами домовленості щодо встановлення строків поставки у серпні 2017 року.

Поряд з цим, відповідач зазначив, що специфікація з терміном поставки серпень-грудень 2017 р. та повідомлення з проханням про надання транспортних інструкцій з реквізитами вантажоодержувача завірені підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ Клевер Агро Трейд , які були направлені відповідачем Укрпоштою на адресу позивача разом з супровідним листом 17.11.2017 р., відповідають всім вимогам законодавства та умовам договору щодо ділового листування. Водночас, всупереч п.п. 6.10, 6.11, 11.6, 11.7 договору, на адресу ТОВ Клевер Агро Трейд не надійшли ні транспортні інструкції, відповідно до яких має відбуватися поставка товару, ні підписана з боку ТОВ Мінералмаркет специфікація, отже, на переконання відповідача, саме кредитор прострочив виконання господарського зобов'язання.

Також відповідач зазначив, що направлену у жовтні 2017 року вимогу про повернення суми передоплати ТОВ Клевер Агро Трейд отримало лише 21.11.2017 р., тобто вже після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Щодо вимог про відшкодування понесених судових витрат відповідач зазначав, що позивачем було порушено ч. 1 ст. 124 ГПК України, а саме - не надано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Також всупереч вимогам ст.ст. 74, 80, 126 ГПК України позивачем, на думку відповідача, не надано доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, а саме - обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості; детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; співмірності послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

22.02.2018 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв'язку від позивача надійшов лист б/н від 22.02.2018 р. (вх. № 3779/18 від 22.02.2018 р.), за змістом якого позивач надає висновок експертного дослідження № 2180/18-35 для долучення до матеріалів справи.

13.03.2018 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Клевер Агро Трейд" були подані письмові пояснення №1/13/03 від 13.03.2018 р. (вх. № 5000 від 13.03.2018 р.) щодо висновку експертного дослідження № 2180/18-35 від 16.02.2018 р., відповідно до яких відповідач вважає даний висновок неналежним та недопустимим доказом у даній справі.

22.03.2018 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано супровідний лист б/н від 22.03.2018 р. (вх. № 5763/18 від 22.03.2018 р.) про долучення документів до матеріалів справи на підтвердження ділового листування між сторонами з приводу виконання умов договору поставки мінеральних добрив, у тому числі - і транспортних інструкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.03.2018 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2018 р.

У судовому засіданні 12.04.2018 р. було оголошено в порядку ст. 216 ГПК України перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.04.2018 р.

У судовому засіданні 19.04.2018 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 19.04.2018 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Клевер Агро Трейд (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мінералмаркет (покупець) було укладено договір поставки № 08/2017-2 від 10.08.2017 р.

Так, 10.08.2017 р. на електронну адресу покупця office.minmarket@gmail.com з електронної адреси директора продавця sobova-sv@kleveragrotreyd.com надійшов договір поставки від 10.08.2017 р., відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти у свою власність і оплатити мінеральні добрива, іменовані надалі товар . Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в межах обсягу, який узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що підставою для оплати товару покупцем є рахунок-фактура, який надається постачальником покупцю. Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору товар поставляється покупцю окремим партіями на умовах, які узгоджуються сторонами у відповідній специфікації на поставку товару.

У відповідності з п. 6.4 договору поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати партії товару, вказаного у специфікації на поставку товару. Постачальник сповіщає покупця про готовність товару до постачання (прибуття товару на склад постачальника, або про відвантаження товару на адресу покупця) факсом або телефоном.

Пунктом 6.10 договору встановлено обов'язок покупця завчасно, але не пізніше ніж за 7 (сім) днів до дати поставки, надати постачальнику транспортну інструкцію у письмовій формі, яка повинна відповідати вимогам п. 6.11 договору.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості невідвантаженого товару.

Даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п. 11.5 договору).

Відповідно до п. 11.6 договору сторони домовилися, що будуть визнавати юридичну правомірність документів, складених при виконанні умов цього договору, переданих факсом або електронною поштою, які вказані в розділі 12 цього договору, до моменту обміну оригіналами, а специфікації - з підтвердженням отримання стороною та (або) виконання стороною, що отримала, умов специфікації, в тому числі - здійснення оплати за товар, або отримання товару, або здійснення інших дій, підтверджуючих отримання специфікації. Після передачі вищевказаних документів за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти сторони протягом 14 календарних днів зобов'язані здійснити обмін оригіналами таких документів на умовах, викладених в пункті 11.5 договору.

Згідно з п. 11.7 договору додаткові угоди до даного договору або специфікації, що направляються сторонами один одному, повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою відповідної сторони, і будуть вважатися спрямованими іншій стороні належним чином, якщо вони відправлені поштою або доставлені за вказаними в договорі адресами для пошти сторін.

Судом встановлено, що факт укладання сторонами договору на вищенаведених умовах сторонами не заперечується.

Як слідує з матеріалів справи, від ТОВ Клевер Агро Трейд разом з договором поставки на електронну адресу ТОВ Мінералмаркет було надіслано рахунок на оплату № 117 від 10.08.2017 р. із зазначенням в його реквізитах:

договору, на підставі якого був виставлений рахунок - № 08/2017-2 від 10.08.2017 р.;

найменування товару - добриво азотне фосфорно-калійне марки 8-19-29-3(S);

ваги товару - 325 т;

вартості товару в сумі 2990000,00 грн.

На виконання умов договору та відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 117 від 10.08.2017 р. покупцем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця 2990000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 38 від 11.08.2017 р. на суму 1000000,00 грн., № 40 від 15.08.2017 р. на суму 1960000,00 грн., № 44 від 23.08.2017 р. на суму 30000,00 грн.

ТОВ Клевер Агро Трейд було частково поставлено ТОВ Мінералмаркет товар - добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 8-19-29-3(S) вагою 192 т на суму 1766400,00 грн. згідно з видатковою накладною № 138 від 29.08.2017 р.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, відповідачем не було поставлено позивачеві товару на суму 1223600,00 грн. здійсненої останнім попередньої оплати.

Не отримавши у повному обсязі попередньо оплаченої поставки, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/10 від 20.10.2017 р. про повернення коштів у вказаній сумі.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ Клевер Агро Трейд було здійснено часткове повернення позивачеві суми передоплати, а саме - 27.11.2017 р. в розмірі 20000,00 грн., 28.11.2017 р. в розмірі 4000,00 грн., 30.11.2017 р. в розмірі 10000,00 грн., 07.12.2017 р. в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ Мінералмаркет .

Як вказував позивач, здійснена ним попередня оплата в сумі 1184600,00 грн. (станом на час звернення із останньою заявою про зменшення розміру позовних вимог) залишається неповернутою, що і спричинило звернення товариства з позовом до суду.

Слід зазначити, що відповідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Поряд з цим, приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Також слід зазначити, що у відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір поставки.

Поряд з цим, приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на загальну суму 2990000,00 грн. здійсненої позивачем попередньої оплати, як і докази повернення відповідачем позивачу залишку суми попередньої оплати в обсязі не виконаної відповідачем частини зобов'язання з поставки.

При цьому, посилання як позивача, так і відповідача на специфікації, які узгоджували б строк поставки товару, не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Специфікація № 1 від 10.08.2017 р., на яку посилається позивач як на доказ в обгрунтування своєї позиції, навіть в електронному її вигляді, з боку відповідача не підписана, не скріплена печаткою. Водночас, зазначена специфікація, копію якої надано до матеріалів справи, не підписана і не скріплена печаткою і самого позивача ТОВ Мінералмаркет .

Специфікація ж, яку в якості доказу надав відповідач, з терміном поставки товару - серпень-грудень 2017 року, скріплена підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ Клевер Агро Трейд , однак не підписана та не завірена печаткою з боку покупця ТОВ Мінералмаркет .

Таким чином, сторонами не було узгоджено жодного варіанту специфікації до договору. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Проте, як зазначалося вище, сторонами не заперечується укладення договору поставки № 08/2017-2 від 10.08.2017 р., яким було визначено загальні умови та строк поставки товару.

Зокрема, пунктом 6.4 договору було передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати партії товару вказаного у специфікації на поставку товару.

Судом встановлено, що відповідачем разом із договором було надано позивачу рахунок № 117 від 10.08.2017 р. із зазначенням в його реквізитах: договору, на підставі якого був виставлений рахунок - № 08/2017-2 від 10.08.2017 р.; найменування товару - добриво азотне фосфорно-калійне марки 8-19-29-3(S); ваги товару - 325 т; вартості товару в сумі 2990000,00 грн., тобто в якому визначене найменування товару, його ціна та кількість, і цей рахунок був оплачений позивачем.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що сторонами договору у даному випадку було досягнуто згоди щодо найменування товару, кількості, ціни та терміну його поставки.

Відтак, позивач належним чином виконав свою частину зобов'язань, перерахувавши на користь відповідача передбачену пунктом 4.2 договору попередню оплату у визначеному рахунком обсязі.

Натомість відповідач у встановлений пунктом 6.4 договору строк тривалістю 30 календарних днів з моменту повної оплати товару (тобто - до 24.09.2017 р.) поставку останнього у повному обсязі не здійснив. Зазначеної обставини матеріалами справи не спростовано.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з приписами частини другої статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом враховано, що відповідач здійснював часткове повернення сплачених в якості попередньої оплати позивачем коштів за вимогою останнього.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ Мінералмаркет в частині стягнення з відповідача 1184600,00 грн. попередньої оплати, на яку не було здійснено поставку товару, підлягають задоволенню.

При цьому судом залишено поза увагою посилання позивача на висновок експертного дослідження № 2180/18-35 від 16.02.2018 р. за результатами проведення експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення позивача дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів, з огляду на таке.

На вирішення експертного дослідження позивачем були поставлені запитання: чи надходив на електронну поштову скриньку office.minmarket@gmail.com з електронної поштової скриньки sobova-sv@kleveragrotreyd.com лист із вкладеннями 10 серпня 2017 року? Якщо так, то якого формату вкладення містить електронний лист та якого вони змісту?

За висновком експерта, 10.08.2017 р. на електронну поштову скриньку office.minmarket@gmail.com з електронної поштової скриньки sobova-sv@kleveragrotreyd.com надійшов лист, який містив у собі вкладення, а саме - 3 електронні документи з назвами Рахунок ТОВ Клевер Агро Трейд; ДОГОВІР ТОВ КЛЕВЕР АГРО ТРЕЙД МІНЕРАЛМАРКЕТ; специфікація № 1 2017 , зміст яких зафіксовано та збережено на оптичному диску, який є додатком до висновку експерта.

Проте, як зазначалося вище, судом встановлено відсутність узгодження сторонами жодного з варіантів специфікації, відтак обставини направлення засобами електронного зв'язку специфікації № 1 від 10.08.2017 р., яка не була узгоджена сторонами, не входять до предмету доказування у даній справі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 12236,00 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором та законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості не відвантаженого товару.

Оскільки станом на 24.09.2017 р. відповідачем не було поставлено позивачеві товару на суму 1223600,00 грн., то визначений позивачем розмір пені є обґрунтованим, становить 12236,00 грн. (1% від вартості непоставленого товару, оскільки сума пені згідно з розрахунком є більшою), у зв'язку з чим вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 4891,12 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, від 16.09.2014 р. у справі № 921/266/13-г/7.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4891,12 грн., нарахованих на суми попередньої оплати, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет".

Решта доводів учасників процесу та долучених до матеріалів справи документів та письмових пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

З приводу розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (у тому числі - витрати зі сплати судового збору) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім судового збору, позивач просить суд стягнути з відповідача 61198,00 грн. витрат з оплати правової допомоги.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

19.10.2017 р. між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням АРМА (адвокатське об'єднання) був укладений договір № 20/19-10/2017 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту юридичні послуги та правову допомогу. Пунктом 1.2 договору передбачено, що під послугами в межах цього договору розуміються - юридична допомога як представника клієнта в спорі з ТОВ "Клевер Агро Трейд" (код 39625710), підготовка скарг, заяв, позовів, повідомлень, листів, клопотань та інших документів у зазначених вище справах, складання інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі під час провадження в господарських судах.

Також 19.10.2017 р. між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням АРМА (адвокатське об'єднання) було укладено додаток № 1 до договору № 20/19-10/2017, відповідно до п. 1 якого сторони погодили оплату за договором в розмірі 122396,00 грн., з яких 61198,00 грн. клієнт сплачує одночасно з підписанням договору, а решту - після фактичного стягнення заборгованості, яка виникла між клієнтом та боржником ТОВ "Клевер Агро Трейд".

Слід зазначити, що за змістом статті 126 ГПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як слідує з матеріалів справи, 20.10.2017 р. ТОВ "Мінералмаркет" було перераховано Адвокатському об'єднанню АРМА 61198,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку адвокатського об'єднання.

Представником ТОВ "Мінералмаркет" у даній справі за позовом до ТОВ "Клевер Агро Трейд" була адвокат Мазур О.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4209 від 26.10.2010 р.), що діяла на підставі ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 130357, виданого Адвокатським об'єднанням АРМА .

Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Беручи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, участь адвоката у судових засіданнях 11.12.2017 р., 11.01.2018 р., 26.02.2018 р., 22.03.2018 р., 12.04.2018 р. та 19.04.2018 р., а також за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та вказаними обставинами, а тому витрати позивача на надання правової допомоги адвокатом підлягають стягненню з відповідача в розмірі 60947,09 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також позивач просив суд покласти на відповідача витрати на проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз замовленого позивачем експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів (висновок № 2180/18-35 від 16.02.2018 р.) в сумі 2230,80 грн.

Як зазначено у ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, а згідно з ч. 4 ст. 127 ГПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Проте, оскільки у даній справі судом не було враховано при вирішенні спору зазначений вище експертний висновок № 2180/18-35 від 16.02.2018 р., то підстави для покладення на відповідача вартості цього експертного дослідження пропорційно розміру задоволених позовних вимог є відсутніми.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (08153, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 49, код 39625710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (04112, м. Київ, вул. Бажова, 12, кім. 13, код 36194121) 1184600 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. грошових коштів, 12236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 00 коп. пені, 17952 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 54 коп. судового збору, 60947 (шістдесят тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 09 коп. витрат на послуги адвоката.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повне рішення підписане 07.05.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна