Постанова

від 09.08.2018 по справі 911/3370/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2018 р. м.Київ Справа№ 911/3370/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

За участю секретаря судового засідання : Цибульського Р.М.

за участю представників учасників справи: згідно з протоколом судового засідання від 09.08.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд"

про стягнення 1 201 727,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (далі - ТОВ "Мінералмаркет", позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (далі - відповідач, ТОВ "Клевер Агро Трейд") про стягнення 1 184 600,00 грн. - передоплати, 4891,12 грн. - 3% річних, 12 236,00 - грн. пені, а також відшкодувати судовий збір та витрати на послуги адвоката (в редакції заяви від 10.01.2018 про зменшення позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення 10.08.2017 з ТОВ "Клевер Агро Трейд" договору поставки мінеральних добрив № 08/2017-2, відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ "Мінералмаркет" товар, а позивач - прийняти та оплатити його на умовах договору, у зв'язку з чим ТОВ "Мінералмаркет" було перераховано на користь ТОВ "Клевер Агро Трейд" попередню оплату в сумі 2990000,00 грн. Як зазначав позивач, відповідачем було частково поставлено товар, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 1184600,00 грн. передоплати, 4891,12 грн. 3% річних, 12236,00 грн. пені, а також відшкодувати судовий збір та витрати на послуги адвоката. Додатково у письмових поясненнях по суті спору, позивач вказував на те, що обмін документами здійснювався сторонами за допомогою електронної пошти. Так, 10.08.2017 на електронну адресу позивача з електронної адреси директора відповідача надійшов договір поставки № 08/2017-2, датований 10.08.2017, специфікація № 1 від 10.08.2017 р. до договору та рахунок на оплату № 117 від 10.08.2017 Специфікація, яка знаходилась як вкладення в цей електронний лист, містила термін поставки - серпень 2017 року. Також, сторони підписали акт звіряння, в якому борг позивача перед відповідачем відповідно до акту відшкодування витрат на перевезення партії товару № 47 становить 4412,13 грн. Проте, жодних документів про зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами підписано не було. Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за недопоставлений товар становить 1223600,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що строки поставки, на його переконання, не порушувались, а термін поставки кожної партії товару визначається сторонами в специфікації. У свою чергу, специфікація, яку позивачем долучено до позову, не містить підписів та відбитків печаток сторін, отже, не є доказом. Натомість у специфікації, яку було направлено ТОВ "Клевер Агро Трейд" на адресу позивача з підписом директора та печаткою, вказано строк поставки товару - серпень-грудень 2017 року. Також відповідач зазначав, що ТОВ "Клевер Агро Трейд" не відмовляється від поставки товару, про що було повідомлено позивача відповідним листом з проханням надати транспортні інструкції з реквізитами вантажоодержувача, а також повторно направлено підписану з боку відповідача специфікацію на поставку. Специфікація, на яку посилається позивач як на доказ правомірності своєї позиції, з боку відповідача не підписана, не скріплена печаткою, та в подальшому не направлена протягом 14 календарних днів позивачем на адресу відповідача у підписаному та скріпленому печаткою паперовому вигляді, а отже не відповідає вимогам п.п. 11.4, 11.6, 11.7 договору. Крім того, листування велося, що підтверджує і сам позивач, з порушеннями вимог розділу 12 договору (з електронних адрес, які не зазначені в договорі), тому вказана специфікація не може слугувати належним та допустимим доказом в суді на підтвердження досягнутої між сторонами домовленості щодо встановлення строків поставки у серпні 2017 року. Специфікація з терміном поставки серпень-грудень 2017 та повідомлення з проханням про надання транспортних інструкцій з реквізитами вантажоодержувача завірені підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Клевер Агро Трейд", які були направлені відповідачем Укрпоштою на адресу позивача разом з супровідним листом 17.11.2017, відповідають всім вимогам законодавства та умовам договору щодо ділового листування. Водночас, всупереч п.п. 6.10, 6.11, 11.6, 11.7 договору, на адресу ТОВ "Клевер Агро Трейд" не надійшли ні транспортні інструкції, відповідно до яких має відбуватися поставка товару, ні підписана з боку ТОВ "Мінералмаркет" специфікація, отже, на переконання відповідача, саме кредитор прострочив виконання господарського зобов'язання. Також відповідач зазначав, що направлену у жовтні 2017 року вимогу про повернення суми передоплати ТОВ "Клевер Агро Трейд" отримало лише 21.11.2017, тобто вже після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі. Крім того, відповідач посилався на необґрунтованість витрат на послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі №911/3370/17 позов задоволено частково, а саме: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1184600 (один мільйон сто вісімдесят чотири тисячі шістсот) грн. 00 коп. грошових коштів, 12236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) грн. 00 коп. пені, 17952 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 54 коп. судового збору, 60947 (шістдесят тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 09 коп. витрат на послуги адвоката. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на загальну суму 2 990 000,00 грн. здійсненої позивачем попередньої оплати, як і докази повернення відповідачем позивачу залишку суми попередньої оплати в обсязі не виконаної відповідачем частини зобов'язання з поставки. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами договору у даному випадку було досягнуто згоди щодо найменування товару, кількості, ціни та терміну його поставки. Відтак, позивач належним чином виконав свою частину зобов'язань, перерахувавши на користь відповідача передбачену пунктом 4.2 договору попередню оплату у визначеному рахунком обсязі. Натомість відповідач у встановлений пунктом 6.4 договору строк тривалістю 30 календарних днів з моменту повної оплати товару (тобто - до 24.09.2017 р.) поставку останнього у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим судом присуджено до стягнення 1 184 600,00 грн. попередньої оплати. Також, оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 12 236,00 грн. пені, оскільки станом на 24.09.2017 відповідачем не було поставлено позивачеві товару на суму 1 223 600,00 грн., чим допущено порушення договірного зобов'язання.

Також, рішенням Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі №911/3370/17 було відмовлено у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4891,12 грн. з посиланням на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, а також здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з прийнятим по справі рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило наведене рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги позицію представника відповідача, а саме посилання на те, що підприємство не відмовлялось і не відмовляється від поставки товару згідно договору та наполягав на тому, що жодних порушень стосовно термінів поставки з боку відповідача не відбувалось. Так, всупереч п.п. 6.10, 6.11., 11.6, 11.7 договору на адресу ТОВ "Клевер Агро Трейд" не надійшли ні транспортні інструкції, відповідно до яких відбувається поставка товару, ні підписана з боку ТОВ "Мінералмаркет" специфікація, отже кредитор прострочив виконання господарського зобов'язання. Таким чином, на думку апелянта, жодних порушень з боку відповідача по справі стосовно невиконання строків поставки товару не було, як і не вбачається в цьому і його вини. Крім того, апелянт зазначив, що, на його думку, саме з вини позивача порушено умови договору, у зв'язку з відсутністю направлення на адресу відповідача транспортних інструкцій, без яких поставка неможлива.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 07.06.2018, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Гончаров С.А., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 залишено без руху.

12.07.2018 до Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/3370/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018), розгляд справи призначено на 09.08.2018 (ухвала отримана ТОВ "Клевер Агро Трейд" згідно поштового повідомлення 0815300230699 - 27.07.2018, ухвалу для ТОВ "Мінералмаркет" повернуто до суду згідно поштового конверту 0411622419548, причина - адресат вибув).

Скаржник в судовому засіданні 09.08.2018 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 09.08.2018 надав пояснення по суті спору та заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити апеляційну ксаргу без задоволення, а рішенян суду першої інстанції без змін як таке, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (покупець) було укладено договір поставки № 08/2017-2 від 10.08.2017.

Так, 10.08.2017 на електронну адресу покупця office.minmarket@gmail.com з електронної адреси директора продавця sobova-sv@kleveragrotreyd.com надійшов договір поставки від 10.08.2017, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець прийняти у свою власність і оплатити мінеральні добрива, іменовані надалі "товар". Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник здійснює поставку товару покупцю партіями в межах обсягу, який узгоджений сторонами у відповідних специфікаціях на поставку товару, що є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що підставою для оплати товару покупцем є рахунок-фактура, який надається постачальником покупцю. Оплата здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за партію товару на поточний рахунок постачальника, якщо інше не зазначено в специфікації (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору товар поставляється покупцю окремим партіями на умовах, які узгоджуються сторонами у відповідній специфікації на поставку товару.

У відповідності з п. 6.4 договору поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати партії товару, вказаного у специфікації на поставку товару. Постачальник сповіщає покупця про готовність товару до постачання (прибуття товару на склад постачальника, або про відвантаження товару на адресу покупця) факсом або телефоном.

Пунктом 6.10 договору встановлено обов'язок покупця завчасно, але не пізніше ніж за 7 (сім) днів до дати поставки, надати постачальнику транспортну інструкцію у письмовій формі, яка повинна відповідати вимогам п. 6.11 договору.

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості невідвантаженого товару.

Даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2017 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення (п. 11.5 договору).

Відповідно до п. 11.6 договору сторони домовилися, що будуть визнавати юридичну правомірність документів, складених при виконанні умов цього договору, переданих факсом або електронною поштою, які вказані в розділі 12 цього договору, до моменту обміну оригіналами, а специфікації - з підтвердженням отримання стороною та (або) виконання стороною, що отримала, умов специфікації, в тому числі - здійснення оплати за товар, або отримання товару, або здійснення інших дій, підтверджуючих отримання специфікації. Після передачі вищевказаних документів за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти сторони протягом 14 календарних днів зобов'язані здійснити обмін оригіналами таких документів на умовах, викладених в пункті 11.5 договору.

Згідно з п. 11.7 договору додаткові угоди до даного договору або специфікації, що направляються сторонами один одному, повинні бути здійснені в письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою відповідної сторони, і будуть вважатися спрямованими іншій стороні належним чином, якщо вони відправлені поштою або доставлені за вказаними в договорі адресами для пошти сторін.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, від ТОВ "Клевер Агро Трейд" разом з договором поставки на електронну адресу ТОВ "Мінералмаркет" було надіслано рахунок на оплату № 117 від 10.08.2017 із зазначенням в його реквізитах:

договору, на підставі якого був виставлений рахунок - № 08/2017-2 від 10.08.2017;

найменування товару - добриво азотне фосфорно-калійне марки 8-19-29-3(S);

ваги товару - 325 т;

вартості товару в сумі 2 990 000,00 грн.

На виконання умов договору та відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 117 від 10.08.2017 покупцем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця 2990000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 38 від 11.08.2017 на суму 1 000 000,00 грн., № 40 від 15.08.2017 на суму 1 960 000,00 грн., № 44 від 23.08.2017 р. на суму 30 000,00 грн.

ТОВ "Клевер Агро Трейд" було частково поставлено ТОВ "Мінералмаркет" товар - добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 8-19-29-3(S) вагою 192 т на суму 1 766 400,00 грн. згідно з видатковою накладною № 138 від 29.08.2017.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються.

Таким чином, відповідачем не було поставлено позивачеві товару на суму 1 223 600,00 грн. здійсненої останнім попередньої оплати.

Не отримавши у повному обсязі попередньо оплаченої поставки, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/10 від 20.10.2017 р. про повернення коштів у вказаній сумі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, ТОВ "Клевер Агро Трейд" було здійснено часткове повернення позивачеві суми передоплати, а саме - 27.11.2017 в розмірі 20000,00 грн., 28.11.2017 в розмірі 4 000,00 грн., 30.11.2017 в розмірі 10 000,00 грн., 07.12.2017 р. в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Мінералмаркет".

Враховуючи вищенаведені обставини, а також те, що здійснена позивачем попередня оплата в сумі 1 1846 00,00 грн. залишається неповернутою, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 184 600,00 грн. - передоплати, 4891,12 грн. - 3% річних, 12 236,00 грн. - пені, а також відшкодувати судовий збір та витрати на послуги адвоката (в редакції заяви від 10.01.2018 про зменшення позовних вимог).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 641 Цивільного кодексу України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено у спрощений спосіб договір поставки, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Отже, як вже зазначалося вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет" (покупець) було укладено договір поставки № 08/2017-2 від 10.08.2017, на виконання якого та відповідно до виставленого відповідачем рахунку № 117 від 10.08.2017 покупцем було перераховано на розрахунковий рахунок продавця 2 990 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 38 від 11.08.2017 на суму 1 000 000,00 грн., № 40 від 15.08.2017 на суму 1 960 000,00 грн., № 44 від 23.08.2017 на суму 30 000,00 грн. Однак, ТОВ "Клевер Агро Трейд" було частково поставлено ТОВ "Мінералмаркет" товар - добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне марки 8-19-29-3(S) вагою 192 т на суму 1766400,00 грн. згідно з видатковою накладною № 138 від 29.08.2017.

Як встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару на загальну суму 2 990 000,00 грн. здійсненої позивачем попередньої оплати, як і докази повернення відповідачем позивачу залишку суми попередньої оплати в обсязі не виконаної відповідачем частини зобов'язання з поставки.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги посилання як позивача, так і відповідача на специфікації, які узгоджували б строк поставки товару, з чим суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

Специфікація № 1 від 10.08.2017, на яку посилається позивач як на доказ в обгрунтування своєї позиції, навіть в електронному її вигляді, з боку відповідача не підписана, не скріплена печаткою. Водночас, зазначена специфікація, копію якої надано до матеріалів справи, не підписана і не скріплена печаткою і самого позивача ТОВ "Мінералмаркет".

Специфікація ж, яку в якості доказу надав відповідач, з терміном поставки товару - серпень-грудень 2017 року, скріплена підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "Клевер Агро Трейд", однак не підписана та не завірена печаткою з боку покупця ТОВ "Мінералмаркет".

Таким чином, сторонами не було узгоджено жодного варіанту специфікації до договору. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Проте, як зазначалося вище, сторонами не заперечується укладення договору поставки № 08/2017-2 від 10.08.2017, яким було визначено загальні умови та строк поставки товару.

Зокрема, пунктом 6.4 договору було передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту оплати партії товару вказаного у специфікації на поставку товару.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем разом із договором було надано позивачу рахунок № 117 від 10.08.2017 із зазначенням в його реквізитах: договору, на підставі якого був виставлений рахунок - № 08/2017-2 від 10.08.2017; найменування товару - добриво азотне фосфорно-калійне марки 8-19-29-3(S); ваги товару - 325 т; вартості товару в сумі 2990000,00 грн., тобто в якому визначене найменування товару, його ціна та кількість, і цей рахунок був оплачений позивачем.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами договору у даному випадку було досягнуто згоди щодо найменування товару, кількості, ціни та терміну його поставки, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Відтак, позивач належним чином виконав свою частину зобов'язань, перерахувавши на користь відповідача передбачену пунктом 4.2 договору попередню оплату у визначеному рахунком обсязі.

Натомість відповідач у встановлений пунктом 6.4 договору строк тривалістю 30 календарних днів з моменту повної оплати товару (тобто - до 24.09.2017 р.) поставку останнього у повному обсязі не здійснив. Зазначеної обставини матеріалами справи не спростовано.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності з приписами частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом першої інстанції, як і судом апеляційної інтенції враховано, що відповідач здійснював часткове повернення сплачених в якості попередньої оплати позивачем коштів за вимогою останнього.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Мінералмаркет" в частині стягнення з відповідача 1 184 600,00 грн. попередньої оплати, на яку не було здійснено поставку товару, підлягають задоволенню, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

При цьому, судом першої інстанції залишено поза увагою посилання позивача на висновок експертного дослідження № 2180/18-35 від 16.02.2018 за результатами проведення експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення позивача дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів, з чим суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.

На вирішення експертного дослідження позивачем були поставлені запитання: чи надходив на електронну поштову скриньку office.minmarket@gmail.com з електронної поштової скриньки sobova-sv@kleveragrotreyd.com лист із вкладеннями 10 серпня 2017 року? Якщо так, то якого формату вкладення містить електронний лист та якого вони змісту?

За висновком експерта, 10.08.2017 на електронну поштову скриньку office.minmarket@gmail.com з електронної поштової скриньки sobova-sv@kleveragrotreyd.com надійшов лист, який містив у собі вкладення, а саме - 3 електронні документи з назвами "Рахунок ТОВ Клевер Агро Трейд; ДОГОВІР ТОВ КЛЕВЕР АГРО ТРЕЙД МІНЕРАЛМАРКЕТ; специфікація № 1 2017", зміст яких зафіксовано та збережено на оптичному диску, який є додатком до висновку експерта.

Проте, як зазначалося вище, судом першої інстанції вірно встановлено відсутність узгодження сторонами жодного з варіантів специфікації, відтак обставини направлення засобами електронного зв'язку специфікації № 1 від 10.08.2017, яка не була узгоджена сторонами, а тому не входять до предмету доказування у даній справі.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 12 236,00 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором та законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі недотримання термінів поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк товару, за кожен день прострочення, але не більше 1% від вартості не відвантаженого товару.

Оскільки станом на 24.09.2017 відповідачем не було поставлено позивачу товару на суму 1 223 600,00 грн., то суд першої інстанції дійшов висновку, що визначений позивачем розмір пені є обґрунтованим, становить 12 236,00 грн. (1% від вартості непоставленого товару, оскільки сума пені згідно з розрахунком є більшою), а тому вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню, з чим суд апеляційної інстанції погоджується

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 4 891,12 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних за прострочення саме грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 15.10.2013 р. у справі № 5011-42/13539-2012, від 16.09.2014 у справі № 921/266/13-г/7.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 891,12 грн., нарахованих на суми попередньої оплати, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінералмаркет", з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи скаржника в обґрунтування підстав скасування рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та фактичними обставинами.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (у тому числі - витрати зі сплати судового збору) покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Окрім судового збору, позивач просить суд стягнути з відповідача 61198,00 грн. витрат з оплати правової допомоги.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 19.10.2017 між позивачем (клієнт) та адвокатським об'єднанням "АРМА" (адвокатське об'єднання) був укладений договір № 20/19-10/2017 про надання правової допомоги, за умовами якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати клієнту юридичні послуги та правову допомогу. Пунктом 1.2 договору передбачено, що під послугами в межах цього договору розуміються - юридична допомога як представника клієнта в спорі з ТОВ "Клевер Агро Трейд" (код 39625710), підготовка скарг, заяв, позовів, повідомлень, листів, клопотань та інших документів у зазначених вище справах, складання інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення, в тому числі під час провадження в господарських судах.

Також 19.10.2017 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "АРМА" (адвокатське об'єднання) було укладено додаток № 1 до договору № 20/19-10/2017, відповідно до п. 1 якого сторони погодили оплату за договором в розмірі 122396,00 грн., з яких 61198,00 грн. клієнт сплачує одночасно з підписанням договору, а решту - після фактичного стягнення заборгованості, яка виникла між клієнтом та боржником ТОВ "Клевер Агро Трейд".

Слід зазначити, що за змістом статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 20.10.2017 ТОВ "Мінералмаркет" було перераховано Адвокатському об'єднанню "АРМА" 61 198,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку адвокатського об'єднання.

Представником ТОВ "Мінералмаркет" у даній справі за позовом до ТОВ "Клевер Агро Трейд" була адвокат Мазур О.В. (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4209 від 26.10.2010 ), що діяла на підставі ордеру на надання правової допомоги серії КВ № 130357, виданого Адвокатським об'єднанням "АРМА".

Також слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Беручи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та розмір витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, участь адвоката у судових засіданнях 11.12.2017, 11.01.2018, 26.02.2018, 22.03.2018, 12.04.2018 та 19.04.2018, а також за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та вказаними обставинами, а тому витрати позивача на надання правової допомоги адвокатом підлягають стягненню з відповідача в розмірі 60 947,09 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Також, позивач просив суд покласти на відповідача витрати на проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз замовленого позивачем експертного дослідження комп'ютерної техніки та програмних продуктів (висновок № 2180/18-35 від 16.02.2018) в сумі 2230,80 грн.

Як зазначено у ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, а згідно з ч. 4 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Проте, оскільки у даній справі судом першої інстанції не було враховано при вирішенні спору зазначений вище експертний висновок № 2180/18-35 від 16.02.2018, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача вартості цього експертного дослідження пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд" на рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 19.04.2018 (повне рішення складено 07.05.2018) у справі № 911/3370/17 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Клевер Агро Трейд".

4. Матеріали справи № 911/3370/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст підписано: 10.08.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов