Постанова

від 27.04.2018 по справі 911/2554/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2018 р. Справа№ 911/2554/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тищенко О.В.

секретар судового засідання Даниленко Т.О.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня"

на рішення Господарського суду Київської області

від 03.11.2017 (повний текст складено 16.11.2017)

у справі № 911/2554/17 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЛОЦЕРКІВВОДА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня"

про стягнення 16 300,77 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (відповідач) про стягнення 16 300,77 грн., які складаються з 14 381, 46 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод з перевищенням концентрації забруднюючих речовин, 1 221,83 грн. пені, 144, 21 грн. 3% річних, 553, 27 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі № 911/2554/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі № 911/2554/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі № 911/2554/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Чорної Л.В., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі №911/2554/17 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

26.01.2018 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшло клопотання, до якого додано платіжне доручення № 14985745 від 24.01.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) від 21.01.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня".

15.02.2018 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого, останній просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

14 серпня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Білоцерківвода" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берегиня" (споживач) було укладено договір № 2851 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати споживачу послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення у необхідних обсягах та відповідної якості, а відповідач зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати отримані послуги за встановленим тарифом у строки і на умовах, передбачених Договором.

Згідно п. п. 5.5.20, 5.5.21 Договору, споживач зобов'язаний забезпечити якість стічних вод, які потрапляють до міської каналізації відповідно до норм допустимих концентрацій забруднюючих речовин визначених Додатком № 3 до Договору. Виключити можливість скиду стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Пунктом 4.5 Договору № 2851 встановлено, що у разі перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах споживач здійснює оплату за послуги водовідведення згідно наданого виконавцем рахунку із застосуванням коефіцієнта кратності у відповідності до вимог "Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Біла Церква", затверджених рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 424 від 25.12.2013 (далі - місцеві Правила приймання стічних вод).

У відповідності до пункту 2.1. місцевих Правил приймання стічних вод, водоканал має право контролювати якість стічних вод шляхом здійснення раптового відбору проб стічних вод, що скидаються підприємствами до системи каналізації міста, а також пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень.

Аналогічні права та обов'язки сторін містяться в положеннях Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 19 лютого 2002 року № 37 (Правила приймання стічних вод), який був чинним на момент здійсненої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2017 року представниками ТОВ "Білоцерківвода" у присутності головного юрисконсульта ТОВ "Берегиня" Коваленко Юлії Олександрівни, на підставі п. 2.1. Правил приймання стічних вод, п. п. 2.1.3, 2.2.4, місцевих Правил приймання стічних вод, з контрольного колодязя (далі - КК) відповідача, розташованого за адресою бульвар Олександрійський, 179, у місті Біла Церква було проведено відбір проб стічних вод для визначення вмісту забруднюючих речовин, що скидаються підприємством із стічними водами в каналізаційну мережу м. Біла Церква.

Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься Акт відбору проб стічної води від 06.03.2017, який був складений представниками позивача із зазначенням дати, місця та умов їх відбору, який підписаний представником відповідача із зазначенням відсутності зауважень, щодо здійсненого відбору проб.

За результатами лабораторних досліджень відібраних проб, проведеним хіміко - технологічною лабораторією стічних вод ТОВ "Білоцерківвода" (свідоцтво про атестацію № 70А-98-13 від 17.12.2013) було встановлено, що у стічних водах, які скидаються відповідачем до міської каналізаційної мережі, містяться забруднюючі речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, встановлені місцевими Правилами приймання стічних вод.

На виконання вимог п. 8.10 Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізації м. Біла Церква позивач факсограмою № 1-04/08-659 від 17 березня 2017 року повідомив відповідача про перевищення допустимої концентрації у стічних водах підприємства та результати хімічного аналізу відібраних проб.

У відповідності до п. 8.12.12 Правил приймання, контрольна проба, відібрана одночасно з робочою пробою та пробою для підприємства, має зберігатися у відповідних умовах в лабораторії Водоканалу, але не більше семи календарних днів з моменту відбору проби.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що протягом зазначеного терміну від відповідача звернення щодо проведення арбітражного аналізу контрольної проби не надійшло.

Відповідно до п. 9.6. місцевих Правил приймання стічних вод та п. 3.6. Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої Наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37 - період, за який стягується плата за скид Підприємством стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій, установлений разовим аналізом, становить три місяці (місяць, у якому відібрана проба, та два попередніх місяці). Підвищена плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих Підприємством за цей період з даного об'єкта.

Враховуючи викладене, як зазначає позивач, ним було проведено нарахування плати за скид наднормативно забруднених стічних вод до міських каналізаційних мереж ТОВ "Берегиня" у січні, лютому та березні 2017 року, у відповідності до вимог місцевих Правил приймання стічних вод, що за своєю правовою природою не є штрафом.

Згідно розрахунку, який наданий позивачем та міститься в матеріалах справи, розмір плати за скид наднормативних забруднень за вказаний період становить 14 381,46 грн. з ПДВ.

28 березня 2017 року відповідачу, було направлено розрахунок за скид наднормативних забруднень, а також Рахунок № 30 від 27.03.2017, який, у відповідності до приписів п. 8.12.22 місцевих Правил приймання стічних вод, мав бути оплачений протягом 10 днів після його отримання.

Однак, враховуючи відсутність оплати рахунку за скид наднормативних забруднень у визначений строк, а також вимоги пункту 7.10. Правил приймання стічних вод, позивач 28.07.2017 направив на адресу відповідача претензію № 1-04/09-1789 з вимогою здійснити оплату рахунку № 30 від 27.03.2017, яка залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підприємства зобов'язані, зокрема, виконувати в повному обсязі вимоги Правил приймання стічних вод, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги; дотримуватись установлених Водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках Підприємства; оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників (п.2.4 Правил приймання стічних вод).

Водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають Підприємства (п.7.5. Правил приймання стічних вод).

Для визначення вмісту забруднень у стічних водах Підприємств використовуються як дані лабораторії Водоканалу, так і результати вибіркового контролю, виконаного лабораторіями місцевих органів Держсанепіднагляду, охорони навколишнього природного середовища або іншими лабораторіями, акредитованими у даній галузі акредитації (п.7.6. Правил приймання стічних вод).

З метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимої концентрації (далі - ДК) забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента (п.7.8. Правил приймання стічних вод).

При виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві) (п. 7.10. Правил приймання стічних вод).

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що відсутність належним чином затвердженого тарифу - нормативу плати за скид понаднормових забруднень, який повинен дорівнювати виробничій собівартості очищення 1 куб. м. стічних вод виключає можливість правильного обрахування додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації ТОВ Білоцерківвода , у зв'язку з чим здійснений позивачем розрахунок не відповідає положенням п. 2.1 Договору №2851.

Вказані посилання скаржника спростовуються положеннями п. 3.12 договору №2851 від 01.07.2013 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до якого у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Споживач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня отримання рахунку, направити до Виконавця уповноваженого представника з відповідними обгрунтовуючими документами для врегулювання розрахунків. У випадку невиконання цієї умови рахунок Виконавця вважаються прийнятими до сплати.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми законодавства, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" 14 381, 46 грн. заборгованості за скид до міської каналізації стічних вод, в яких містяться забруднюючі речовини у концентраціях, які перевищують допустимі, заборгованість щодо виникнення якої відповідачем не спростована, а тому вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 221,83 грн. пені за несвоєчасну сплату послуг з 11.04.2017 по 10.08.2017.

Підпунктом 2 п. 6.1. Договору № 2851 від 14.08.2013 за несвоєчасну оплату споживачем наданих послуг, позивач має право нараховувати пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в розрахунковий період, від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Так, з урахуванням п. 4.5 Договору, а також направленого 27.03.2017 на адресу споживача рахунку, останній мав бути сплачений протягом 10 днів з дня його отримання.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, рахунок було отримано представником відповідача - Коваленко 31.03.2017, а відтак нарахування пені починаючи з 11.04.2017 здійснено позивачем обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга-Закон", з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ та періоди, зазначені позивачем, встановив, що розрахунок є арифметично вірним та відповідає обставинам справи, не перевищує подвійної ставки НБУ, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявлена пеня підлягає задоволенню у розмірі 1 221,83 грн. (за період з 11.04.2017 по 10.08.2017).

Також позивач просить стягнути з відповідача 144,21 грн. 3% річних (з 11.04.2017 по 10.08.2017) та 553,27 грн. інфляційних втрат (з 11.04.2017 по 10.08.2017) за неналежне виконання зобов'язань за період з січня 2017 року по березень 2017 року.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 144,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 553,27 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не подано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" на рішення Господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі №911/2554/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берегиня" залишити без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 03.11.2017 у справі №911/2554/17 - без змін.

Матеріали справи №911/2554/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27.04.2018.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

О.В. Тищенко