Постанова

від 02.05.2018 по справі 922/4411/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р. Справа № 922/4411/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Гребенюк Н.В., суддя Пушай В.І.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 27.04.2018р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх539Х/3-38) на рішення господарського суду Харківської області, ухвалене 20.02.2018 року об 12:01 год. у приміщенні вказаного суду, суддя Хотинець П.В., у справі №922/4411/17

за позовом Близнюківського районного комітету Товариства сприяння обороні України (Близнюківський РК ТСО України), с. Близнюки

до Громадської організації "Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий клуб "ГРАНД ОСОБА_2", м. Лозова

про стягнення 3774,67 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Близнюківський районний комітет Товариства сприяння обороні України (Близнюківський РК ТСО України) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Громадської організації "Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий клуб "ГРАНД ОСОБА_2" про стягнення 2980,00 грн. основного боргу, 390,49 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 324,82 грн. інфляційного збільшення суми заборгованості та 79,82 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що після закінчення 31.12.2016 р. строку дії договору оренди №02/2016 від 01.04.2016 р. відповідач продовжив користуватись нежитловим приміщенням та звільнив його лише 04.02.2017р., у зв'язку з чим, на підставі п.3.6 договору оренди, останній зобов'язаний сплатити позивачу плату за користування приміщенням у подвійному розмірі до дня фактичного звільнення. Крім того, позивачем на підставі п.6 ст.232 Господарського кодексу України та ч.2 ст.625 Цивільного кодексу країни, нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.02.2018 у справі №922/4411/17 позов задоволено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що СК Гранд ОСОБА_2 як позашкільний навчальний заклад, за відсутності належного приміщення для здійснення учбового процесу, був змушений укласти договір з позивачем на невигідних умовах, а тому вказаний договір, відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України, є недійсним. Також позивач зазначає, що фактично у січні 2017 року, після закінчення строку дії договору оренди, спірне приміщення не використовувалось відповідачем, оскільки не відповідало санітарно-гігієнічним нормам в холодну пору року для проведення занять. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про відсутність підстав для стягнення з нього плати за користування приміщенням, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що договір оренди було укладено за ініціативою відповідача, а посилання апелянта на статтю 27 Закону України Про позашкільну освіту є безпідставним, оскільки надання приміщень в оренду безоплатно або на пільгових умовах належить до компетенції органів виконавчої влади та місцевого самоврядування та не є обов'язком позивача. Крім того, позивач зазначає про необгрунтованість доводів відповідача стосовно неналежного санітарно-гігієнічного стану орендованого приміщення, оскільки укладаючи договір оренди сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення, який підтверджує передачу відповідачу приміщення в належному стані після проведення капітального ремонту. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В судове засідання 02.05.2018р. позивач свого представника не направив.

Ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018р., якою розгляд справи призначено на 02.05.2018р. направлялась на адресу позивача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб), однак повернулась підприємством зв'язку із довідкою про невручення за закінченням терміну зберігання .

Позивач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження під час розгляду справи.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано вимоги статті 242 ГПК України щодо повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01 квітня 2016 року між Близнюківським районним комітетом Товариства сприяння обороні України (Близнюківський РК ТСО України) (орендодавцем) та Громадською організацією "Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий клуб "ГРАНД ОСОБА_2" (орендарем) укладено договір оренди № 02/2016 (далі-договір) (а.с.12-14).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 49,7 кв.м., яке розміщене в Адміністративному будинку Близнюківського РК ТСОУ, розташованому за адресою: 64801, сел. Близнюки Харківської області, вул. Радянська, буд. № 40 (позиція 1-З на плані поверхів громадського будинку). Приміщення перебуває на балансі і у власності орендодавця.

Згідно пункту 1.2. договору, приміщення передається в оренду з метою здійснення орендарем діяльності, а саме: проведення тренувальної роботи з вільної боротьби.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю, а орендар прийняти приміщення за актом прийому-передачі (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього договору, протягом 3 робочих днів з моменту підписання цього договору.

Право користування приміщенням виникає у орендаря з дати підписання сторонами договору та акту прийому-передачі приміщення (п.2.2 договору).

Відповідно до п.2.6 договору, по закінченню строку оренди орендар зобов'язується передати орендодавцю приміщення та всі наявні ключі від замків дверей приміщення за відповідним актом прийому-передачі, протягом 3 робочих днів, починаючи від дати закінчення строку оренди.

Дата підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення з оренди вважається днем фактичного повернення приміщення з оренди (п.2.7 договору).

В п.3.1 договору визначено, що орендна плата за користування приміщенням, площею 49,7 кв.м., за один календарний місяць складає 1490,00 грн. без ПДВ. ПДВ - відсутній.

У відповідності до п.3.4. договору, щомісячна плата за користування приміщенням протягом 2016 року є незмінною та сплачується орендарем не пізніше 20 числа поточного місяця.

Нарахування плати за користування приміщенням за цим договором проводиться по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом прийому-передачі (п.3.5 договору).

Відповідно до пункту 3.6. договору, у разі використання приміщення після закінчення строку дії цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця плату за користування приміщенням у подвійному розмірі до дня фактичного звільнення приміщення і це не передбачає пролонгації терміну дії договору.

Згідно пункту 9.1. договору, договір набирає чинності з 01.04.2016р. і діє до 31.12.2016р.

Пунктом 9.2 договору визначено, що використання орендованого приміщення орендарем після закінчення терміну дії договору не є продовженням дії цього договору на новий термін.

У разі наявності бажання у орендаря продовжити строк дії договору, сторони в п.9.4 договору оренди встановили, що орендар зобов'язаний не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити в письмовій формі орендодавця про намір продовжити договір оренди.

На виконання п.2.1 договору, 01.04.2016 року сторони підписали акт прийому-передачі нежитлового приміщення. Орендар одержав приміщення в оренду.

Відповідач не скористався своїм правом на продовження строку договору оренди в порядку п.9.4 договору.

30.01.2017 року позивач листом №02-2017вих повідомив відповідача про припинення з 01.02.2017 року будь-яких відносин щодо оренди та використання для проведення тренувальної роботи нежитлового приміщення, площею 49,7 кв.м., яке розміщене в Адміністративному будинку Близнюківського РК ТСОУ, розташованому за адресою: 64801, сел. Близнюки Харківської області, вул. Свободи (колишня Радянська), буд. № 40 (позиція 1-З на плані поверхів громадського будинку). Підставою для припинення договірних відносин позивач вказав невиконання орендарем п.9.4 договору (а.с.19).

Судова колегія враховує наступне.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 6 статті 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Частиною 1 статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що договір оренди №02/2016 від 01.04.2016 р. укладений до 31.12.2016 року.

Відповідач, в порядку п.9.4 договору, не повідомляв орендодавця про намір продовжити строк дії договору.

Додаткова угода про продовження дії договору сторонами в письмовому вигляді укладена не була.

За умовами п.п.2.6, 4.5 договору, у разі закінчення строку оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцю приміщення за актом прийому-передачі протягом 3 робочих днів.

Відповідач не надав суду доказів повернення орендованого майна після закінчення строку дії договору оренди.

Акт приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди, передбачений п.2.6 договору, відсутній.

За поясненнями позивача, орендар фактично звільнив приміщення 04.02.2017р., однак, відмовився підписувати акт прийому-передачі приміщення.

Сторони в пунктах 3.5, 3.6 договору передбачили, що у разі сплинення терміну дії договору, плата за користування приміщенням здійснюється орендарем по день фактичного повернення приміщення у подвійному розмірі.

Сторони мають право укладати договори на свій розсуд (ст.ст.6,627 ЦК України).

Отже, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання з повернення об'єкту оренди після 31.12.2016р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на підставі п.3.6 договору плати за користування приміщенням у січні 2017р. у подвійному розмірі.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2980 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що СК Гранд ОСОБА_2 як позашкільний навчальний заклад, за відсутності належного приміщення для здійснення учбового процесу, був змушений укласти договір з позивачем на невигідних умовах, а тому вказаний договір, відповідно до ч.1 ст.233 ЦК України є недійсним.

Однак, такі доводи відповідача не приймаються колегією суддів, оскільки предметом даного позову є стягнення плати за користування приміщенням після закінчення строку договору оренди.

Відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції не заявлявся зустрічний позов про визнання договору оренди недійсним.

З огляду на наведене, обставини, на які посилається відповідач, не входять до предмету дослідження судом у даній справі.

Апелянт посилається на ст.27 Закону України Про позашкільну освіту , відповідно до якої, для здійснення навчально-виховної роботи позашкільним навчальним закладам надаються в користування або в оренду спортивні об'єкти, культурні, оздоровчі та інші заклади безоплатно або на пільгових умовах.

Втім, правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди, який укладено за взаємним волевиявленням сторін, на засадах юридичної рівності та майновій самостійності його учасників.

Орендоване відповідачем нежитлове приміщення є власністю позивача.

Таким чином, правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем є приватноправовими, пов'язані з виконанням і припиненням договору оренди, регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Натомість, порядок надання позашкільним навчальним закладам в оренду об'єктів безоплатно або на пільгових умовах встановлюється відповідними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному законодавством України.

З огляду на викладене, посилання відповідача ст.27 Закону України Про позашкільну освіту при вирішення даного спору є безпідставним.

Також позивач в апеляційній скарзі зазначає, що фактично у січні 2017 року, після закінчення строку дії договору оренди, спірне приміщення не використовувалось відповідачем, оскільки не відповідало санітарно-гігієнічним нормам в холодну пору року для проведення занять.

Судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За умовами п.2.7 договору, дата підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення з оренди вважається днем фактичного повернення приміщення з оренди.

Таким чином, до підписання акту прийому-передачі приміщення вважається таким, що знаходиться в користуванні орендаря.

Відповідачем не надано суду доказів виконання ним п.2.6 договору оренди та повернення приміщення за актом протягом 3 робочих днів з дня закінчення строку дії договору.

Стосовно доводів відповідача про незадовільний технічний стан приміщення, судова колегія зазначає, що при укладенні договору оренди 01.04.2016р. сторони підписали акт прийому-передачі приміщення, в якому зафіксовано, що приміщення оглянуто сторонами та передане в стані після проведення капітального ремонту.

Відповідно до п.4.9 договору, саме на орендаря покладається обов'язок забезпечувати та утримувати приміщення в належному технічному та санітарному стані. Орендар самостійно несе повну відповідальність за виконання вимог та дотримання правил протипожежної безпеки, техніки безпеки та охорони праці, санітарно-епідеміологічних норм та правил.

Враховуючи викладене, доводи відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим не приймаються судом.

В апеляційній скарзі відповідача також зазначає, що договір оренди укладено позивачем виключно в комерційних цілях, а не для організації виховання та навчання дітей, що суперечить положенням статуту Близнюківського районного комітету Товариства сприяння обороні України.

Судова колегія враховує, що відповідно до п.4.2 Статуту Близнюківського районного комітету Товариства сприяння обороні України (затвердженого рішенням позачергової конференції Близнюківської районної організації Товариства сприяння обороні України), кошти товариства утворюються, в тому числі, від орендної плати, виробничої, господарської, комерційної діяльності.

Районний комітет товариства є юридичною особою, має право розпоряджатись майном і коштами, укладати договори (п.4.3 Статуту позивача).

Враховуючи наведене, доводи відповідача є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення термінів плати за користування приміщенням, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми несплаченої плати за користування приміщенням за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла за період стягнення пені. Сплата пені за цим договором не звільняє орендаря від виконання зобов'язання з оплати за користування приміщенням у повному розмірі.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, дійшла висновку про його обгрунтованість та наявність підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 390,49 грн. за період з 01.02.2017р. по 31.07.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, сплата трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання з плати за користування приміщенням у січні 2017р., наявні підстави для стягнення з відповідача 3% річних за період з 01.02.2017р. по 21.12.2017р. (кількість прострочених днів 324) у розмірі 79,36 грн., а отже, позовні вимоги в цій частині правомірними та підлягають задоволенню.

Стосовно розміру заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, колегія суддів, здійснивши власний розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, встановила, що розмір інфляційних втрат за період з лютого 2017р. по листопад 2017р. складає 337,30 грн.

Однак, враховуючи диспозитивне право позивача на визначення розміру позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в заявленому позивачем розмірі, а саме - 324,82 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду Харківської області.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2018р. у справі №922/4411/17 - без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст.276, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 20.02.2018 року у справі №922/4411/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 07.05.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Гребенюк Н.В.

Суддя Пушай В.І.