Постанова

від 24.04.2018 по справі 808/3276/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2018 рокусправа № 808/3276/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Добродняк І.Ю.

судді: Бишевська Н.А. Семененко Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ-ЛТД

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (суддя Прасов О.О.)

у справі № 808/3276/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ-ЛТД

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю НЬЮ-ЛТД звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення №0008381406 за формою Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 69152 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17288 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0008391406 за формою Р , яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 62237 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображенні в податковому обліку господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ ТБС і К , оскільки всі господарські операції мали реальний характер та підтверджені належними документами.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.12.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено з тих підстав, що позивачем документально не підтверджено формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат по операціях з контрагентом ТОВ ТБС і К . Суд дійшов висновку, що товари, зазначені в документах, складених позивачем з кінцевими споживачами, могли бути фактично і поставленими, але первинні документи не свідчать, що вони є саме товарами, придбаними у ТОВ ТБС і К , а не залишком на складі, тому відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з цим контрагентом є необґрунтованим. Судом встановлено, що виявлені контролюючим органом порушення вимог Податкового кодексу України знайшли своє документальне підтвердження. Крім того, судом враховано, що первинні документи від імені вказаного товариства підписувались директором ТОВ ТБС і К ОСОБА_1, стосовно якого винесений вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 у справі № 337/5060/16-к, що визнає ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено всі обставини справи, що призвело до не вірного вирішення спору по суті. Позивач наполягає на тому, що податковому органу під час перевірки і додатково після її проведення надані в повному обсязі всі документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій і, відповідно, право на відображення господарських операцій у податковому обліку при визначені об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з ПДВ.

Крім того, позивач вважає, що вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 не має преюдиційного характеру у розрізі господарських відносин між ТОВ ТБС і К та ТОВ Нью-ЛТД , оскільки у даному вироку не міститься переліку підприємств, яким ТОВ ТБС і К надавало послуги всупереч вимог чинного законодавства України, так само і не встановлено конкретних періодів, не наведено жодних конкретних обставин та підприємств, з якими ТОВ ТБС і К мало господарські взаємовідносини, також не вказано, що такі господарські взаємовідносини не відбулись та були спрямовані виключно на надання податкової вимоги, не встановлено, що посадові особи ТОВ Нью-ЛТД є причетними до злочину ОСОБА_1 С, не встановлено, що саме господарські операції між ТОВ ТБС і К та ТОВ Нью-ЛТД є фіктивними. При цьому з вироку вбачається, що інших обставин, аніж, те, що ОСОБА_1 був формальним керівником та учасником ТОВ ТБС і К , суд не встановив, і у даному випадку вказаним вироком лише затверджено угоду про визнання винуватості щодо ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України, а тому свою позицію про відсутність реальності господарських операцій позивача з ТОВ ТБС і К контролюючий орган доводити на загальних підставах.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що операції з ТОВ ТБС і К не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, і враховуючи обсяги задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів, відсутність основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, вбачається неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності позивача, що свідчить про документальне оформлення операцій при їх фактичному невиконанні.

При цьому відповідач вважає помилковими доводи позивача, що вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 не має преюдиційного характеру у розрізі господарських відносин між ТОВ ТБС і К та ТОВ Нью-ЛТД , оскільки ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він своїми умисними діями, які полягали у здійсненні фіктивного підприємництва, тобто у створенні та придбанні особою суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.205 КК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ НЬЮ-ЛТД з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб'єктами господарювання ТОВ БТТК (код ЄДРПОУ 39541635) та ТОВ ТБС і К (код ЄДРПОУ 35113434), за період з 01.01.2015 по 22.03.2017, за результатами якої складено акт №253/08-01-14-02/23287702 від 04.05.2017.

В ході перевірки (з урахуванням розгляду заперечень до акту від 04.05.2017) встановлено, що ТОВ НЬЮ-ЛТД порушено вимоги п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п.134 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 62237 грн., в тому числі за 2015 рік - на загальну суму 62237 грн.;

пп.14.1.36, пп.14.1.181, пп. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 69152 грн., в тому числі за періоди: жовтень 2015 року на загальну суму 33500 грн.; листопад 2015 року на загальну суму 16300 грн.; грудень 2015 року на загальну суму 19352 грн.

За висновками контролюючого органу заниження податку на прибуток виникло внаслідок завищення витрат ТОВ НЬЮ-ЛТД з придбання послуг та товарів від ТОВ ТБС і К , заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ через безпідставне віднесення ТОВ НЬЮ-ЛТД до складу податкового кредиту суми ПДВ з придбання послуг та товарів від ТОВ ТБС і К з огляду на те, що первинні документи по взаємовідносинам позивача з вказаним контрагентом не засвідчують факт реального здійснення господарських операцій позивача по придбанню інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг та поставки температурної прокладки.

На підставі вищевказаного акту перевірки 23.06.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0008381406 за формою Р , яким ТОВ НЬЮ-ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 69152 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17288, грн., загальна сума - 86440 грн.;

№ 0008391406 за формою Р , яким ТОВ НЬЮ-ЛТД збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 62237 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Господарською операцією, згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За визначенням, наведеним п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем витрат) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами абз.1 п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому за положеннями п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до абз.1, 2 п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також згідно з абз.1 п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

В свою чергу, у відповідності до п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, реалізація господарських операцій суб'єктами господарської діяльності має підтверджуватись первинними документи. І первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції, не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах господарського та податкового обліку.

Тобто будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ Нью-ЛТД за КВЕД-2010 є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалам санітарно-технічним обладнанням (46.73).

В акті перевірки від 04.05.2017 зафіксовано і підтверджено матеріалами справи, що у періоді, який перевірявся, ТОВ Нью-ЛТД мало господарські відносини з ТОВ ТБС і К за наступними договорами:

- за договором № 3011/15 від 30.11.2015, укладеним між ТОВ Нью-ЛТД (покупець) та ТОВ ТБС і К (постачальник) на поставку продукції в кількості і в терміни відповідно до Специфікацій до нього, які від імені ТОВ ТБС і К підписані директором ОСОБА_1 (т.1, а. с.95, 96).

- за договором № 0610/1 від 06.10.2015, предметом якого є надання ТОВ ТБС і К інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг Товариству, підписаний від ТОВ ТБС і К директором ОСОБА_1 (т.1, а. с.72).

Факт виконання договору № 3011/15 від 30.11.2015, а саме: поставка температурної прокладки підтверджується позивачем наданими під час перевірки відповідачу первинними документами, копії яких також долучено до матеріалів справи,: специфікація, рахунок-фактура № 2 від 04.12.2015, видаткова накладна № 2 від 04.12.2015, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, підписані директором ТОВ ТБС і К ОСОБА_1, платіжні документи, що свідчать про оплату товару позивачем (т.1, а. с.96-102,157-160).

На підтвердження реалізації отриманого від ТОВ ТБС і К товару кінцевому споживачу - ПАТ Запорізькій металургійний комбінат Запоріжсталь позивачем надано договір постачання № 20/2014/967 від 09.04.2014, додаткові угоди до нього (т.1, а. с.103-113), податкові накладні, виписані позивачем на адресу ПАТ ЗМК Запоріжсталь (т.1, а. с.159, 160), товарно-транспортні накладні щодо перевезення ТОВ Підприємство Київська Русь пиломатеріалу (температурної прокладки) до ПАТ Запоріжсталь , у яких вказано пункт навантаження: 14014, м.Чернігів, вул.Ушинського, б.26, а також пункт розвантаження: 69008, м.Запоріжжя, Південне шосе, б.72, ПАТ Запоріжсталь (т.1, а. с.114-125).

В результаті дослідження вказаних документів в їх сукупності, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що товар, зазначений в документах, складених ТОВ Нью-ЛТД з кінцевим споживачем ПАТ ЗМК Запоріжсталь , міг бути і фактично поставленими, але первинні документи не свідчать, що він є саме товаром, придбаним у ТОВ ТБС і К .

В укладеному договорі поставки № 3011/15 від 30.11.2015, специфікації до нього, відсутні умови та адреса поставки, реквізити фактичного отримувача товару (приймаючи до уваги, що поставка товару здійснювалась на адресу третьої особи). Обумовлена в п.3.1 вказаного договору письмова заявка покупця відсутня.

Подані позивачем документи свідчать, що товар - температурна прокладка відвантажувалась і перевозилась одночасно за товарно-транспортними накладними із вказаними у них наступними даними:

№ 2 від 04.12.2015 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4), № 2 від 15.12.2015 (автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6) - вантажовідправник ТОВ ТБС і К , вантажоодержувач ТОВ Нью-ЛТД , пункт навантаження: 14014, м.Чернігів, вул.Ушинського, б.26, пункт розвантаження - м.Запоріжжя, Південне шосе, б.72, ПАТ Запоріжсталь (товар прийняв повноважена особа - ОСОБА_2 - директор ТОВ Нью-ЛТД ) - а.с.99,100.

№ 0512/2 від 05.12.2015 (автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_4), № 1612/2 від 16.12.2015 (автомобіль НОМЕР_5, НОМЕР_6) - вантажовідправник ТОВ Нью-ЛТД , вантажоодержувач ПАТ Запоріжсталь , пункт навантаження: 14014, м.Чернігів, вул.Ушинського, б.26, пункт розвантаження - м.Запоріжжя, Південне шосе, б.72, ПАТ Запоріжсталь (здав товар повноважена особа - ОСОБА_2 - директор ТОВ Нью-ЛТД ) - а.с. 117, 121.

Також суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем не обґрунтовано, в який спосіб здійснювалось оприбуткування ТОВ НЬЮ-ЛТД придбаного у ТОВ ТБС і К товару, яким чином отримувались документи аналітичного обліку запасів для їх подальшого синтетичного віднесення на відповідні рахунки (субрахунки) бухгалтерського обліку.

В той же час, ТОВ НЬЮ-ЛТД надано до суду Картку субконто (звіт з деталізацією проводки) по контрагенту ТОВ ТБС і К за період 01.01.2015 по 29.02.2016 про рух товарно-матеріальних цінностей (запасів) у позивача (т.1, а.с.176-179).

Виходячи з встановлених обставин, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає вірним висновок контролюючого органу про необґрунтоване відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ ТБС і К з приводу поставки товару.

Стосовно укладеного позивачем договору № 0610/1 від 06.10.2015 про надання послуг, на підтвердження отримання наданих послуг за вказаним договором позивачем під час перевірки надані відповідачу та суду наступні документи: звіти про надані інформаційно-консультаційні послуги та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписані директором ТОВ ТБС і К ОСОБА_1, як виконавцем, рахунки-фактури, платіжні документи про оплату позивача вказаних послуг тощо (т.1, а. с.73-94).

При цьому ані у договорі № 0610/1 від 06.10.2015, ані у актах та звітах про надані інформаційно-консультаційні послуги не визначено, яким чином формується вартість конкретної послуги, звіти про надані інформаційно-консультаційні послуги містять загальне найменування послуг, суть яких полягає, серед іншого, у моніторингу споживчого попиту на товари замовника, які він реалізує на ринках України (лісоматеріали); роз'ясненні законодавства України, консультації в різних областях права складання висновків (довідок) по правовим питанням; розробці та аналізі господарських договорів, інших документів правового характеру: наказів, розпоряджень, актів, протоколів, листів, заяв, звернень, претензій і позовних заяв; консультаційному захисті (допомозі) прав і інтересів суб'єктів підприємницької діяльності при взаєминах з контролюючими органами тощо.

Складені на підтвердження виконання вказаного договору акти та звіти не відображають зміст та обсяг певних операцій, що б давало можливість встановити фактичне надання перелічених вище послуг. Інші документи, які б свідчили про використання позивачем у власній господарській діяльності зазначених інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, позивачем як контролюючому органу, так і суду не надані.

При цьому апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до наданого звіту 1-ДФ на ТОВ ТБС і К в 4 кварталі 2015 року працювало 10 осіб, серед яких один керівник - ОСОБА_1, при цьому основний вид діяльності ТОВ ТБС і К - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, здійснення ТОВ ТБС і К господарської діяльності у сфері інформаційних послуг, які носять правовий та маркетинговий характер, не передбачено, що в своїх сукупності ставить під сумнів реальний характер відповідних господарських операцій.

Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції цілком обґрунтовано врахував вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 у справі №337/5060/16-к (провадження № 1-кп/337/43/2017) (відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень набрав законної сили 07.03.2017), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 20.12.2016 між ОСОБА_1 та прокурором відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, та визнано винуватим ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, а також яким призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (т.1, а. с.207-211).

Даним вироком встановлено факт створення видимості фактичного призначення керівником суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи ТОВ ТБС і К та формального введення ОСОБА_1 до складу учасників юридичної особи ТОВ ТБС і К . ОСОБА_1, не маючи наміру здійснювати заявлену у статуті ТОВ ТБС і К фінансово-господарську діяльність, був юридично оформлений єдиним учасником та керівником указаного товариства. З моменту формального призначення ОСОБА_1 директором ТОВ ТБС і К та введення його як єдиного (одноособового) учасника ТОВ ТБС і К , ОСОБА_1 участі у діяльності товариства фактично не брав, розрахунковим рахунком на власний розсуд не користувався, статутними, реєстраційними, фінансово-господарськими та іншими документами ТОВ ТБС і К , печаткою ТОВ ТБС і К не володів, не розпоряджався і доступу до них не мав.

Відповідно до ч.1 ст.205 Фіктивне підприємництво КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - карається штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, ОСОБА_1, саме як директора (підписанта) та учасника ТОВ ТБС і К , визнано винним у скоєнні злочину - у фіктивному підприємництві, тобто створенні ТОВ ТБС і К з метою прикриття незаконній діяльності, тому апеляційний суд вважає помилковими доводи позивача, що вирок Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 03.02.2017 не стосується господарських відносин між ТОВ ТБС і К та ТОВ Нью-ЛТД , а тому не має преюдиційного характеру.

З огляду на викладене, всі первинні документи контрагента позивача - ТОВ ТБС і К є неналежними, оскільки підписані гр. ОСОБА_1, який лише формально значився як засновник і директор товариства, але фактично ніякого відношення до вказаного підприємства не мав, участі у діяльності товариства не брав, адміністративно-розпорядчих функцій керівника підприємства не виконував.

За правовою позицією Верховного Суду, що міститься в постанові від 16.01.2018 у справі № 2а-7075/12/2670, статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2017 № 0008381406 і № 0008391406, прийнятих ГУ ДФС у Запорізькій області.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю НЬЮ-ЛТД залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року у справі № 808/3276/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко