Рішення

від 27.04.2018 по справі 373/45/18

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/45/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 р. м. Переяслав-Хмельницький

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого ? судді Реви О.І.

за участю:

секретаря судових засідань: ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницький справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом та просить здійснити тлумачення змісту заповіту ОСОБА_5, померлої 26.12.2016 в с. Віненці Переяслав-Хмельницького району Київської області, посвідченого 08.04.2003 секретарем виконкому Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ОСОБА_6, як волевиявлення волі заповідати ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рівних долях земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,1909 га (ділянка №1- пл. 3,8357 га з кадастровим номером: 3223384200:04:023:0024, ділянка №2 - пл. 0,3553 га з кадастровим номером: 3223384200:04:016:0054) згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 021100, зареєстрованим у Книзі записів державних актів за № 191, та право на майновий пай №110.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_5 у заповіті від 08.04.2003 розпорядилась своїм правом на земельну частку (пай) з посиланням на сертифікат, хоча на той час земельна частка (пай) вже була виділена в натурі у виді двох земельних ділянок та було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю. Нотаріус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що позивач для оформлення спадщини подала державний акт на право власності на землю, а не сертифікат на право на земельну частку (пай), як зазначено в заповіті.

З метою захисту спадкових прав, позивач просить суд розтлумачити зміст заповіту, як заповідальне розпорядження ОСОБА_5 своїми майновими правами на земельну ділянку згідно державного акту серії Р2 № 021100 та правом на майновий пай згідно свідоцтва №110.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що на момент складання заповіту, потенційний орендар земельної ділянки за дорученням власників паїв, в тому числі ОСОБА_5 особисто займався питанням визначення земельних часток (паїв) на місцевості та оформленням права власності на відповідні земельні ділянки. Отримані в такий спосіб державні акти на землю він не відразу віддавав їх власникам, а тому ОСОБА_5, складаючи заповіт на землю, що наділялась їй як пай, вказала сертифікат, а не державний акт, який перебував в орендаря.

Відповідач ОСОБА_3 позов визнав та пояснив, що він є сином померлої ОСОБА_5С і також включений до заповіту, однак він не претендує на спадщину ні за заповітом, ні за законом. Його мати бажала, щоб після її смерті земельний і майновий пай перейшли до нього та його дружини - позивача по справі. Будь-якого іншого земельного наділу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ніж той, який вона отримала в результаті розпаювання земель, мати не мала.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини на підставі наданих позивачем та витребуваних судом доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно заповіту від 08 квітня 2003 року, посвідченого секретарем Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за №18, ОСОБА_5 заповіла сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ №0306457 та свідоцтво про право на майновий пай №110 ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у рівних частинах.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру заповітів.

З показань свідка ОСОБА_6, яка посвідчувала заповіт, судом встановлено, що ОСОБА_5 в день складання заповіту, з'явилась до сільської ради з сертифікатом про право на земельну частку (пай) та повідомила, що вона бажає заповідати сину та невістці (сторони по справі) свої майнові права щодо земельного та майнового паю.

26 грудня 2016 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ОК №387797.

Після її смерті, позивач ОСОБА_4 прийняла спадщину за заповітом, шляхом подачі до нотаріальної контори відповідної заяви, а відповідач ОСОБА_3 подав заяву про відмову від своєї долі в спадщині за заповітом на користь позивача.

Згідно матеріалів спадкової справи, окрім позивача спадщину після смерті ОСОБА_5 ніхто не прийняв. Спадкоємців, які б в інший спосіб заявили про свої права на спадщину за законом чи за заповітом в суді не встановлено.

24 січня 2017 року державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа №8 за 2017 рік.

Згідно довідки Лецьківської сільської ради від 12.01.2017 за № 24 ОСОБА_5 до дня своєї смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На день її смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали: син - ОСОБА_3 та невістка - ОСОБА_4.

20 жовтня 2017року постановою за №25-54/02-31 державний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні нотаріальних дій, пов'язаних з оформленням спадкових прав після смерті ОСОБА_5 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Відмова нотаріуса мотивована тим з тим, що ОСОБА_5 в заповіті заповіла земельну частку (пай) за сертифікатом КВ № 0306457, а спадкоємицею був пред'явлений документ на конкретні земельні ділянки.

Враховуючи те, що в суді не встановлено наявність у ОСОБА_5 прав на іншу земельну частку (пай) або на інші земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд при вирішенні питання тлумачення заповіту вважає за необхідне встановити ідентифікацію земельних ділянок, на які позивач просить нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, з майновими правами ОСОБА_5, які зазначені в заповіті.

Згідно довідки Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району від 09.07.2018 за №19 ОСОБА_5 належала лише одна земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в землях КСП Віненці площею 4,49 в умовних кадастрових гектарах, право на яку було посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0306457.

Вказана інформація підтверджується копією сертифікату на земельну частку (пай), виданого Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією та зареєстрованого 28.01.2001 року у Книзі реєстрації за №133.

Зі змісту державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 021100, який виданий ОСОБА_5 12 березня 2003 року, вбачається, що їй за розпорядженням Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 20.01.2003 № 18 передана земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,1909 га (3,8357 га + 0,35563 га), яка складається з двох земельних ділянок (діл. 206), розташованих на території Лецьківської сільської ради.

Задля реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі ОСОБА_5 у грудні 2016 року на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 021100 замовила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі.

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельній ділянці площею 3,8357 га присвоєно кадастровий номер 3223384200:04:023:0024, а земельній ділянці площею 0,3553 га присвоєно кадастровий номер 3223384200:04:016:0054.

Відповідно до пункту 17 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Отже, після виділу земельної частки (паю) у натурі на заміну Сертифікату на право на земельну частку (пай) громадянам видається Державний акт на право власності на земельну ділянку.

За звичаєм, особи земельна частка (пай), яких виділена, продовжують вважати себе власником земельного паю, хоч вже мають державний акт на право власності на конкретну земельну ділянку, як об'єкт матеріального світу.

Тобто, термін право на земельний пай трансформувався на земельні ділянки тих осіб, які виділили свій пай в натурі та отримали інший правовстановлюючий документ на землю - держаний акт на право приватної власності.

Відповідно до п. г ч.1 ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Отже у суду не має сумнівів, що підставою для одержання ОСОБА_5 у власність земельних ділянок, право на які посвідчується державним актом Р2 № 021100 від 12.03.2003, стало виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України, тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідей до ст.213 цього кодексу.

В розумінні ст.ст. 213, 1256 ЦК України, тлумачення заповіту здійснюється з метою встановлення точної волі заповідача і може мати місце, якщо заповіт викликає питання в спадкоємців, має суперечливий характер, у зв'язку з чим необхідно уточнити його зміст.

Встановлений ст. 213 ЦК України перелік обставин, які мають значення для тлумачення змісту правочину, не є вичерпним.

Правила тлумачення змісту правочину визначені частинами 3, 4 ст.213 ЦК України. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Таким чином, встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що заповіт ОСОБА_5, посвідчений 08 квітня 2003 року секретарем Лецьківської сільської ради ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №18, слід розуміти як розпорядження ОСОБА_5 на випадок своєї смерті про передачу у спадок належної їй земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отриманої у власність на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їй земельної частки (паю), право на яку посвідчувалось сертифікатом серії КВ № 0306457.

Враховуючи те , що таке тлумачення заповіту не виходить за межі розпорядження зробленого ОСОБА_5 на випадок своєї смерті, та не порушує прав та інтересів інших осіб, суд задовольняє позов в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує підстави виникнення спору, та у відповідності до положень ч.9 ст. 141 ЦПК України покладає їх на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 213, 1233, 1235, 1256 ЦК України, статтями ст.ст.10-14, 77-82, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд - ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту задовольнити .

Заповіт ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, складений нею 08 квітня 2003 року і посвідчений цього дня секретарем Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ОСОБА_6, реєстр №18 в його оригінальному змісті …на випадок моєї смерті роблю таке розпорядження: Сертифікат на право на земельну частку (пай) серії КВ № 0306457, виданого КСП Віненці та свідоцтво про право на майновий пай № 110 заповідаю ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частинах… слід розуміти як розпорядження (заповіт) ОСОБА_5 на випадок своєї смерті про успадкування належної їй земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,1909 га (ділянка №1 площею 3,8357 га з кадастровим номером 3223384200:04:023:0024; ділянка №2 площею 0,3553 га з кадастровим номером 3223384200:04:016:0054), що розташована на території Лецьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю, виданого громадянину України від 12.03.2003 (серія Р2 № 021100) та Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3207770492016 та права на майновий пай, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом за № 110 спадкоємцям ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в рівних долях.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення виготовлено 07.05.2018.

Суддя О. І. Рева