Рішення

від 25.04.2018 по справі 923/1201/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2018 року м. Херсон Справа № 923/1201/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дочірнього підприємства "Скадовський кооперативний ринок" Скадовського районного споживчого товариства (вул. Лазурна, 36, м. Скадовськ, Скадовський р-н, Херсонська обл., 75700, код ЄДРПОУ 30709382)

до фізичної особи-підприємця Олійник Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

про звільнення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача: Петренко Н.О., представник, довіреність від 26.12.2016;

від відповідача: Старчеус С.І., адвокат, договір про надання правової допомоги № 03 від 10.01.2017.

Дочірнє підприємство "Скадовський кооперативний ринок" Скадовського районного споживчого товариства (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до фізичної особи-підприємця Олійника Ігора Васильовича (надалі - відповідач), яким просить усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Скадовськ, вул. Лазурна (Рози Люксембург), 36 фізичною особою-підприємцем Олійником Ігорем Васильовичем, яка належить ДП "Скадовський кооперативний ринок" СРСТ шляхом демонтажу тимчасової споруди (кіоску).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 16.01.2018 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено розгляд справи на 06.02.2018. Двічі в судових засіданнях 06.02.2018, 27.02.2018 суд ухвалював про відкладення розгляду справи за клопотанням сторін з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Розгляд справи розпочатий 06 березня 2018 року з перервою до 26 березня 2018 року відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 26.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 16.04.2018, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 06.04.2018.

Розгляд справи розпочатий 06.04.2018 з перервою до 25.04.2018 відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України.

В судовому засіданні від 25.04.2018 суд постановляє ухвалу про закінчення підготовчого провадження та перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу в його задоволенні, з підстав, які вказано у відзиві на позов. Відповідач доводить. що між сторонами не існував і не існує земельний спір, має місце спір щодо строків оренди торгівельних місць, а ніяк не земельний спір.

Відповідач звернув увагу, що в позовних вимогах не вказується ні розмір земельної ділянки, яку має звільнити відповідач, не вказується яка взагалі земельна ділянка виділена для ринку, та виділена під конкретні торгівельні місця, на підставі чого позивач стверджує, що він є власник даної земельної ділянки. Відповідач доводить, що не отримував від позивача ніяких листів щодо припинення дії договору про закріплення (бронювання) торгівельних місць №ДГ0000186 від 01.11.2015 і вважає, що даний договір діє на сьогоднішній день.

Відповідач зазначає, що до сьогодні продовжує користуватися вказаними торгівельними місцями, вносить позивачу передбачену договором плату за послуги, відсутні підстави для припинення дії вказаного договору, тому договір неодноразово продовжено на новий строк.

Крім того відповідач звертає увагу суду на заперечення позивача проти продовження дії договору. В листі від 14.09.2017 не вказано нічого щодо аргументації цих заперечень, а саме чому позивач не бажає продовжувати дію договору. Позивач з особистих причин відмовляється продовжити дію договору. Тобто позивач вважає що він має право без будь-яких причин відмовитись продовжувати договір, що суперечить діючому законодавству, звичаям ділового обороту та справедливості.

Відповідач вважає, що будь-які заперечення позивача про відмову продовжити дію договору оренди мають обов'язково бути аргументовані, як це випливає з положень п.5.3 вказаного договору.

На думку відповідача, договір від 01.11.2015 є змішаний і містить в тому числі і елементи договору найму (оренди). А якщо керуватися ст.777 ЦК України, то наймач має переважне право на укладення чи продовження оренди. Позивач в будь-якому випадку торгівельні місця, які орендує відповідач буде здавати в оренду. У відповідача відсутній з позивачем спір щодо розміру орендної плати, та інших умов договору тому відповідач має першочергове право продовження дії договору оренди і будь-яка безпричинна відмова позивача продовжити оренду є протизаконною.

Відповідач доводить, що Цивільним кодексом України не врегульовані питання порядку укладення та виконання договору про закріплення (бронювання) торгівельного місця, тому відповідно до ст.7 ЦК України діє принцип звичай ділового обороту. Тобто позивач надає відповідачу послуги по бронюванню торгівельного місця на ринку (фактично оренда). В разі закінчення дії вказаного договору позивач не має права відмовити в його продовженні без будь-яких мотивів. В даному випадку діє принцип аналогії (ст.8 ЦК України), тобто якщо певні правовідносини не врегульовані ЦК, то вони регулюються актами цивільного законодавства, яким врегульовані подібні за змістом цивільні відносини. Тому за аналогією подібні відносини можуть вважатися - оренда (найм) майна, зокрема відповідно до ст.777 ЦК України наймач, який належним чином виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку дії договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Тобто і в даному випадку відповідач має переважне право на укладення (продовження) договору про закріплення (бронювання) торгівельного місця на новий строк.

Адміністрація ринку не має права йому відмовити не аргументуючи такі свої дії.

Також відповідач звернув увагу суду, що відповідно до Постанови Верховного суду (КГС) від 18.01.2018 у справі №910/12017/17 ВС вказав, що відмова власника майна в продовжені оренди майна має бути обов'язково аргументована. Власник має запропонувати орендарю укласти новий договір оренди, на нових умовах і лише у разі відмови має право укласти договір оренди з іншою особою. Крім того відповідач продовжує користуватися даним майном, вносить орендну плату за користування майном, та плату за інші послуги, заборгованість відсутня. Позивач приймає від відповідача вказану плату за договором від 01.11.2015, тому такий договір діє до цього часу.

Згідно із ст.222 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Між Дочірнім підприємством Скадовський кооперативний ринок Скадовського районного споживчого товариства, з одного боку та фізичною особою - підприємцем Олійник Ігорем Васильовичем , з іншого боку був укладений Договір про закріплення (бронювання) торгових місць № ДГ-0000186 від 01.11.2015, (далі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору адміністрація ринку зобов'язана надати продавцю у тимчасове платне користування торгівельне місце № 1032,1033,1034 1/2 розміром 2*2,25 для торгівлі промисловою групою товарів, яке розташовано на території Скадовського кооперативного ринку за адресою м. Скадовськ, вул. Рози Люксембург, 36 для проведення підприємницької діяльності, а Підприємець в свою чергу зобов'язується оплатити за надане торгівельне місце згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 30 квітня 2016.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку, повідомивши Підприємця за 10 календарних днів. Підприємець вважається належним чином повідомлений про розірвання договору в односторонньому порядку з моменту відправлення поштою рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

У відповідності до п.5.2 договору позивач направляв лист-повідомлення про розірвання договору на адресу відповідача, зважаючи на те, що місцезнаходження відповідача відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та адреса зазначена ФОП Олійника І.В. в договорі відрізняється, позивачем направлялися відповідні листи на обидві адреси.

Так, позивач зазначає, що 14 вересня 2017 Новою поштою було направлено лист повідомлення про припинення дії договору вих.. № 228 з описом вкладення на адресу відповідача зазначену в ЄДРПОУ м.Скадовськ, вул. Фрунзе, буд. 58. (експрес накладна № 59000282004512). Та такий же лист повідомлення про припинення дії договору вих.№ 229 з описом вкладення Новою поштою було направлено на іншу адресу відповідача АДРЕСА_1 (експрес накладна №59000282002511).

Вдруге антологічне повідомлення відповідачу було направлено позивачем Укрпоштою 28 вересня 2017 вих. № 239 з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу м. Скадовськ, вул.. Фрунзе, буд. 58 (№ 7570002116924). Та відповідно таке ж повідомлення про вручення направлено на іншу адресу відповідача м. Скадовськ, вул. Гоголя, буд. к 6, кв. 26(№ 7570002116940). Проте дані листи не були доставлені адресату, а повернуті за закінченням строку зберігання відправнику.

Згідно відповіді ТОВ Нова Пошта на запит позивача про надання інформації чи були доставлені листи по експрес накладним № 59000282002511 та № 59000282004512 на ім'я Олійник І.В., дані експрес накладні були переадресовані відповідачем на відділення № 1 ТОВ Нова Пошта у м. Скадовськ для отримання, однак на протязі місяця за відправленнями ніхто не з'явився, тому відповідно до положень публічного договору про надання послуг з організацією перевезення відправлень та Умов надання послуг співробітником компанії було відправлено вказані відправлення до м. Полтави на склад.

На запит позивача про надання інформації про доставку листів ПАТ Укрпошта . відповіла, що листи з оголошенням цінності з повідомленням про вручення №7570002116924, № 7570002116940 у день надходження листа, адресату було доставлене повідомлення про його надходження. Повторне повідомлення було доставлено 05.10.2017 проте за одержанням адресат не з'явився і вказані листи повернуті відправнику.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що ФОП Олійник І.В. був належним чином повідомлений про розірвання договору № ДГ-0000186(103) від 01.11.2015 про закріплення бронювання торгівельного місця.

Оскільки на день звернення до суду відповідач по справі продовжує використовувати переданні йому раніше торгівельні місця які знаходяться на земельній ділянці ДП Скадовський кооперативний ринок СРСТ, то ДП "Скадовський кооперативний ринок" Скадовського районного споживчого товариства звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки відповідач самовільно зайняв земельну ділянку та використовує в свої цілях як торгівельне місце. Свої вимоги позивач обґрунтовує нормами ст.ст. 152, 211 Земельного кодексу України, ст.ст. 90, 319 Цивільного кодексу України.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки та порушення Олійником І.В. позивач підтверджує Актом обстеження торгівельних місць від 15 листопада 2017 № 3, за результатами якого було встановлено що на території ДП Скадовський кооперативний ринок СРСТ на торгівельних місцях № 1032,1033,1034 1/2 встановлені тимчасову споруду розміром 2*2,25, дана споруда належить Олійник І.В. Копія акту вручено ФОП Олійнику І.В. проте від підпису він відмовився, що також зазначено в акті.

Позивач доводить, що земельна ділянка, на який розташовані спірна тимчасова споруда на торгівельних місцях належить Скадовському кооперативному ринку Скадовського районного споживчого товариства на підставі акту на право постійного користування землею від 31.08.2001 державний акт серії № ІІ-ХС № 000369, надано у постійне користування для розміщення центрального ринку в м. Скадовськ по вул. Р.Люксембург,36.

Позивач доводить, що ФОП Олійник І.В. самовільно займає земельну ділянку та використовує торгівельні місця де встановлено тимчасову споруду, не зважаючи на те що, договір припинив свою дію та відповідач був належним чином про це повідомлений. тому позивач змушений звертатися за захистом своїх майнових права та інтересів.

Вивчивши матеріали справи, встановивши факти та проаналізувавши чинне законодавство, суд прийшов до наступного .

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за частиною 3 цієї ж статті - захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Частиною першою статті 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом б частини першої статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначає, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11 "Про деякі питання розгляду справ у спорах, що витікають із земельних відносин" відповідно до вимог законодавства обов'язковою вимогою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правоустановчих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

В ході розгляду справи суд звернув увагу, що в позовній заяві заявлена вимога усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка на день звернення до суду самовільно зайнята відповідачем, який не заперечує факт користування земельною ділянкою. Як витікає із наведеної судової практики зазначеної у постанові Пленуму ВГСУ України № 6 наявність фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття

Як витікає з Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ХС № 000369 Скадовському кооперативному ринку Скадовського районного споживчого товариства надано у постійне користування для розміщення центрального ринку в м. Скадовську по вул. Рози Люксембург, 36, земельну ділянку, площею 0,8148 га.

Судовими рішеннями Господарського суду Херсонської області та Одеського апеляційного господарського суду у справі № 923/279/16 від 20.05.2016 та від 14.09.2016 відповідно встановлено, що названа земельна ділянка надана фактично у користування Дочірньому підприємству Скадовський кооперативний ринок Скадовського районного споживчого товариства, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань скороченою назвою дочірнього підприємства є Скадовський кооперативний ринок . Ці обставини не потребують повторного доведення у відповідності до статті 75 ГПК України.

З аналізу схеми торгових місць на Скадовському кооперативному ринку та плану зовнішнього користування земельною ділянкою, який є складовою частиною названого вище Державного акту на землю, вбачається, що земельна ділянка, на якій розміщені спірні кіоски, є частиною земельної ділянки, наданою позивачу у постійне користування.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку. що позивач набув прав землекористувача на спірну земельну ділянку і випадку їх порушення іншими особами в розумінні ст.152 ЗК України має право вимагати усунення будь-яких порушень.

Судом встановлено, що відповідач використовував земельну ділянку на підставі двохстороннього договору від 01.11.2015 про закріплення (бронювання) торгівельних місць. Тобто вказано що відповідач на договірних засадах користувався земельною ділянкою, на якій розміщені торгівельні місцями, а сама земельна ділянка, виділена для організації ринку. Зазначені факти спростовують доводи позивача щодо самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем. Адже, укладаючи з відповідачем договір від 01.11.2015 позивач дозволив відповідачу розмістити на земельній ділянці торгівельне місце.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведені обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги щодо самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, тому позивачем не доведено порушення його прав землекористувача та вимоги усунені перешкод у користуванні цією земельною ділянкою не підлягають задоволенню.

Що стосується висновків позивача про розірвання договору № ДГ -0000186(103) в односторонньому порядку за повідомленням відповідача на умовах п.5.3 договору, то суд вважає, що факт розірвання договору позивачем недоведений , бо дії позивача щодо припинення дії договору вчинені в порушення умов п.5.3 договору. Такі висновки суд обґрунтовує наступним.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За нормами ст.526 ЦК України зобов'язання за договором має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору договір може бути автоматично продовжено, якщо підприємець продовжує користуватися закріпленими торгівельним місцями після закінчення строку дії договору за умови відсутності протягом 10 днів до закінчення договору письмових заперечень Адміністрації ринку.

За п. 5.3 договору Адміністрація ринку має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, письмово повідомивши Підприємця за 10 календарних днів, а саме уразі нездійснення Підприємцем оплати в порядку закріпленому п.4.2 договору та існування заборгованості станом на 30 число поточного місяця. Підприємець вважається належним чином повідомлений про розірвання договору в односторонньому порядку з моменту отримання відповідного повідомлення під розпис або з моменту відправлення поштою рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

Як витікає із матеріалів справи, за умовами п.5.1 договору дія договору погоджена сторонами до 30.04.2016, тобто договір був укладений на 18 місяців За умовами п.5.2 договору на протязі 10 днів, тобто до 11.05.2016 Адміністрація ринку мала направити заперечення щодо продовження дії договору. В матеріалах справи відсутня докази такого повідомлення, відповідно дія договору автоматично була продовжена на той строк, тобто до 30.10.2017. Адміністрація ринку мала направити заперечення щодо продовження дії договору до 11.10.2017.

Як витікає із матеріалі справи, з 30.10.2017 по 11.11.2017 позивач не направляв відповідної інформації відповідачу.

В той же час, достроково намагався направити лист повідомлення про припинення дії договору № 228 від 14.09.2017 Новою поштою та 28.09.2017 листа -повідомлення № 227 Укрпоштою з описом вкладення та повідомлення про вручення. Однак, зазначена кореспонденція не була вручена адресату з незалежних від позивача причин.

Судом оглянуті листи-повідомлення та встановлено, що за вищезазначеними листами позивач повідомляв відповідача, що з особистих причин повідомляє про припинення договору 30.10.2017 та зобов'язував звільнити надане торгівельне місце, займану земельну ділянку та демонтувати належні відповідачу тимчасові споруди.

Таким чином, як витікає із зазначених листів позивач вважав припиненими договір від 01.11.2015, а не повідомляв про дострокове його розірвання, як він доводив у судовому засіданні. Тому суд прийшов до висновку, що в ході розгляду справи не знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо дострокове розірвання договору за його умовами, передбаченими п.5.3. через невиконання грошових зобов'язань Підприємця як сторони договору. До того ж в ході розгляду справи не було встановлено факту наявності грошового боргу Підприємця перед Адміністрацією ринку. Намагаючись направити листи-повідомлення про припинення договору в вересні 2017 року відповідачу, позивач діяв більше в межах умов п.5.2 договору (хоча на протязі 10 днів після закінчення дії договору відповідного листа про припинення дії договору не направив) ніж умов п.5.3 договору щодо дострокового розірвання договору.

Суд не виходить за межі позовних вимог та не надає правової оцінки чинності договору від 01.11.2015 на день розгляду справи.

Відповідно до ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою несуть сторони, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом розглянуто клопотання адвоката Старчеуса С.І. про покладення на позивача судових витрат відповідача, які пов'язанні з наданням правничої допомоги у сумі 5600 грн. Адвокат надав суду копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серія ХС № 81281 від 22.01.2018, договір про надання правової допомоги № 03 від10.01.2017, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги № 03 від10.01.2017, квитанції до прибуткового касового оренду про сплату відповідачем адвокату суму 5600 грн., опис затрат часу на надання послуг.

Із огляду на надані докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та можливість його задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати окрім судового збору, суд покладає на позивача у випадку відмови у позові.

При таких обставинах суд покладає судові витрати, пов'язані з наданням правничих послуг на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240, суд

у х в а л и в :

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог.

2.Судові витрати на правничу допомогу відповідача у сумі 5600 грн. покласти на позивача та стягнути з Дочірнього підприємства "Скадовський кооперативний ринок" Скадовського районного споживчого товариства (вул. Лазурна, 36, м. Скадовськ, Скадовський р-н, Херсонська обл., 75700, код ЄДРПОУ 30709382) на користь фізичної особи-підприємця Олійник Ігора Васильовича (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 5600 грн. в рахунок відшкодування правничих послуг.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України).

Повне судове рішення складено 05.05.2018

Суддя Л.М. Немченко