Постанова

від 02.05.2018 по справі 909/1097/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2018 р. Справа № 909/1097/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Малех І.Б.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "555-Торгова мережа" (надалі ТзОВ "555-ТМ") за вих. № 40 від 06.03.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/827/18 від 12.03.2018)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2018 про стягнення штрафу, суддя Рочняк О.В., повний текст ухвали складено 06.03.2018

у справі № 909/1097/17

за позовом : ТзОВ "555-ТМ", м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область

до відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю "Арте" (надалі ТзОВ "Арте"), м. Івано-Франківськ

про стягнення збитків в сумі 75 790,00 грн.

за участю учасників справи:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

22.11.2017 ТзОВ "555-Торгова мережа" звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ "Арте" про стягнення збитків в сумі 75 790,00 грн. за неналежне виконання умов договору централізованої охорони об'єктів.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2018 у справі № 909/1097/17 визнано зловживанням процесуальними правами дії ТзОВ "555-ТМ" з метою перешкоджання судочинству поданням клопотання для вирішення питання, яке вже вирішено судом. Клопотання ТзОВ "555-ТМ" №34 від 27.02.18 (вх.№3414/18 від 28.02.18) залишено без розгляду. Застосовано до ТзОВ "555-ТМ" захід процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 5 286,00 грн. за зловживання процесуальними правами. Стягнуто з ТзОВ "555-ТМ" в дохід державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів: УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/21081000; код за ЄДРПОУ 38004897; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31110106700007; код класифікації доходів бюджету : 21081100 - 5 286,00 грн. - штрафу. Стягувач: Державна судова адміністрація України. Боржник: ТзОВ "555-ТМ".

Дана ухвала суду мотивована тим, що за наслідками розгляду клопотань про зупинення провадження у справі, поданих ТзОВ "555-ТМ" 31.01.2018 та 09.02.2018, судом було постановлено ухвали про відмову в їх задоволенні, які занесено до протоколу судового засідання, мотивуючи тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в порядку кримінального судочинства розглядається справа, до вирішення якої просить зупинити позивач. Подаючи 28.02.2018 ТзОВ "555-ТМ" ідентичне за змістом двом попереднім клопотанням про зупинення провадження у справі, які вже були вирішені судом, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач тим самим зловживає своїми процесуальними правами з метою перешкоджання судочинству.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ТзОВ "555-ТМ" подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне судове рішення, просить його скасувати. Зокрема, скаржник зазначає, що процесуальна необхідність позивача в подачі повторного клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, була обумовлена об'єктивною причиною - необхідністю документального підтвердження розслідування кримінального провадження, про неможливість подання якого наголошувалось в попередньому клопотанні, шляхом долучення листа Калуського відділу поліції ГУНП. Зазначає, що позиція суду при відхилені клопотання полягала в тому, що не було подано доказів в підтвердження розгляду справи в порядку кримінального судочинства. Відтак апелянт вважає, що виконання вимог суду і норм ГПК України не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів скаржника заперечив (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/2586/18 від 19.04.2018), ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, відтак просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 909/1097/17 за позовом ТзОВ 555- ТМ до ТзОВ Арте про стягнення збитків в сумі 75 790,00 грн. за неналежне виконання умов договору централізованої охорони об'єктів № 1611-ОП від 01.07.2013.

При розгляді справи в підготовчому провадженні, 31.01.2018 судом першої інстанції було розглянуто клопотання позивача про зупинення провадження у справі у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням, прийняти у кримінальному провадженні (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 1469/18 від 31.01.2018). У вказаному клопотанні позивач покликається на те, що за наслідками проникнення в приміщення магазину "Колібріс №25", що знаходиться по вул. Грушевського, 99а та викрадення грошових коштів невідомими особами ТзОВ "555-ТМ" подала до Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області заяву про кримінальне правопорушення, за наслідками якої 21.11.2014 відкрито кримінальне провадження № 12014090170001081. На думку заявника, існує об'єктивна неможливість розгляду даної господарської справи до вирішення справи за кримінальним провадженням №12014090170001081, оскільки за результатами досудового слідства можливо встановити винних осіб, в тому числі, причетність осіб відповідача, а також фактори, причини, які впливали на скоєння крадіжки (наприклад несправність сигналізації, суб'єктивні фактори і т.д). Окрім того, заявник вказував на обов'язок суду зупинити провадження у справі з підстав, визначених п.5 ч.1 ст.227 ГПК України (а.с. 1-7 том ІІ).

Відповідно до ч.2 ст. 232 ГПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Приписами ч.4, ч.5 ст. 233 ГПК України передбачено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

За наслідками розгляду даного клопотання в судовому засіданні 31.01.2018, судом постановлено ухвалу про відмову в його задоволенні, яку занесено до протоколу судового засідання, мотивуючи тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що в порядку кримінального судочинства розглядається справа (а.с. 10-11 том ІІ).

09.02.2018 до суду першої інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (з уточненням фактичних та юридичних підстав) № 29 від 09.02.18 (вх.№1837/18), яке аналогічне за змістом попередньому. До даного клопотання долучено копію витягу з кримінального провадження №12014090170001081, запиту ТзОВ "555-ТМ" №25 від 01.02.18 до Калуського відділу поліції про стан виконавчого провадження №12014090170001081 та довідки Калуського відділу поліції в Івано-Франківській області №19572/59/108/2017 від 24.10.2017, де зазначено, що на даний час проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014090170001081 від 21.11.14 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України (а.с. 14-20 том ІІ).

За наслідками розгляду вказаного клопотання судом першої інстанції у судовому засіданні 09.02.2018 постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відмову в його задоволенні та, у відповідності до ч.10 ст.240 ГПК України , оголошено мотиви такої відмови (а.с. 23 том ІІ).

Зокрема, суд зазначив, що згідно зп.5 ч.1 ст.227 ГПК України , суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

У відповідності до ст. 129 Конституції України , суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов'язковість судового рішення.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

За приписами ст.5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Народ бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Кримінальне судочинство - це врегульована кримінально-процесуальними нормами діяльність суду з відправлення правосуддя у кримінальних справах.

Таким чином, з системного аналізу правових норм вбачається, що кримінальне судочинство це діяльність суду. Оскільки позивачем не подано суду доказів перебування матеріалів кримінального провадження №12014090170001081 на розгляді суду, суд відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

При цьому, суд зазначає, що п.5, п.10 та п.24 ч.1 ст.3 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність;

досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

судове провадження - кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами;

Отже, чинне законодавство України розрізняє поняття кримінальне провадження та кримінальне судочинство.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 24-27 том ІІ).

28.02.2018 до місцевого господарського суду від ТзОВ "555-ТМ" третє надійшло клопотання (з уточненням фактичних та юридичних підстав) №34 від 27.02.2018 (вх. №3414/18) про зупинення провадження у даній справі у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, що розглядається в порядку кримінального судочинства (а.с. 28-32 том ІІ).

Суд, дослідивши вказане клопотання, встановив, що воно (клопотання) за своїм змістом є ідентичним двом попереднім. Обставини, на які посилається позивач, як на підставу зупинення провадження у даній справі є такими ж, на які посилався позивач, обґрунтовуючи попередні клопотання про зупинення провадження у справі, які вже вирішені судом в підготовчому провадженні.

Довідка Калуського відділу поліції в Івано-Франківській області №2398/59/108/2018 від 21.02.2018) про те, що станом на 21.02.2018 проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014090170001081 від 21.11.2014 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України , тільки підтверджує той факт, що кримінальне провадження №12014090170001081 знаходиться на стадії досудового розслідування .

Враховуючи, що подані позивачем клопотання без наведення інших підстав або нових обставин, вже було вирішено судом, господарський суд Івано-Франківської області визнав такі дії ТзОВ 555-ТМ як зловживанням своїми процесуальними правами та виніс ухвалу від 01.03.2018 про стягнення з позивача штрафу. Подане клопотання №34 від 27.02.2018 (вх. №3414/18) про зупинення провадження у справі, суд, у відповідності до ч.3 ст.43 ГПК України , залишив його без розгляду (а.с. 43-46 том ІІ).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч.1 ст. 2 ГПК України).

Статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Приписами ч.1 ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч.2 ст. 43 ГПК України).

У п.3.14 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 зазначено, що зловживанням процесуальними правами слід вважати також і подання учасниками судового процесу, зокрема подання другого і наступних клопотань (заяв) з одного й того самого питання, яке вже вирішено господарським судом.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Проаналізувавши подані позивачем клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі клопотання за своїм змістом є ідентичними, обставини, на які посилається позивач, як на підставу зупинення провадження у даній справі, є тими самими.

ТзОВ 555-ТМ не подано суду доказів, які би підтверджували інші підстави чи нові обставини обґрунтування таких клопотань.

Відтак, подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, суперечать завданню господарського судочинства, а такі дії розцінюються зловживанням процесуальними правами з метою перешкоджання здійснення судом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення справи по суті.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 43 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 132 ГПК України заходами процесуального примусу є, зокрема штраф.

Приписами п.2 ч.1 ст. 135 ГПК України встановлено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Зважаючи на зловживання позивачем своїми процесуальними правами, передбаченими ст. ст. 4 2 ГПК України під час заявлення клопотань про зупинення провадження у справі, з метою спонукання його до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, передбачених ст. 42 ГПК України, припиненню зловживання ним процесуальними правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правомірність накладення судом першої інстанції на ТзОВ 555-ТМ штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 5 286,00 грн., який в даному випадку є належним, адекватним та співрозмірним заходом процесуального примусу до позивача.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, відповідно не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 43, 135, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2018 у справі № 909/1097/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

3. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.

4. Справу повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Малех І.Б.

ОСОБА_1