Постанова

від 02.05.2018 по справі 920/722/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/722/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Бойка В.С.,

представники учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - Черненко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017

(головуючий - Тихий П.В., судді: Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.)

у справі №920/722/17 Господарського суду Сумської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина"

про стягнення 1 566 279,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал" (далі - ТОВ "Керуюча компанія "Потенціал") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" (далі - ТОВ "Горобина") про стягнення з відповідача суми заборгованості по погашенню векселів у розмірі 1 566 279,23 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що векселі були пред'явлені до платежу, але не погашені відповідачем у повному обсязі, а здійснено лише часткове погашення векселя АА1459937 на суму 16 031,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою за №16 від 29.06.2017, яка була отримана відповідачем 10.07.2017, але в задоволенні якої відповідачем було відмовлено листом від 02.08.2017 №1-06.

1.3. Відповідачем подано заяву про застосування позовної давності.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 28.09.2012 ТОВ "Горобина" (відповідачем) були емітовані прості векселі:

АА 1459931 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 20.01.2014;

АА 1459932 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 20.01.2014;

АА 1459933 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 19.02.2014;

АА 1459934 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 19.02.2014;

АА 1459937 на суму 160 310,23 грн з датою платежу - 28.12.2013;

АА 1459938 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.12.2013;

АА 1459939 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.01.2014,

АА 1459940 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.01.2014;

АА 1459941 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.02.2014;

АА 1459942 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.02.2014.

2.2. Зазначені векселі були видані відповідачем на користь ЗАТ "НВП "Нафтогазова техніка" (ідентифікаційний код 33412036) та передані останнім ПП "Паритет-А" (ідентифікаційний код 36295635) на підставі договору цесії (уступки права вимоги) №05/10-2 від 05.10.2012 за актом приймання-передачі права вимоги та документів від 05.10.2012.

2.3. Векселі були пред'явлені відповідачу до платежу ТОВ "Паритет-А", яке було законним векселедержателем на дату пред'явлення векселів до оплати: 1) Акт пред'явлення векселів до оплати №4 від 27.12.2013 - пред'явлені до оплати векселі АА 1459937 та АА 1459938; 2) Акт пред'явлення векселів до оплати №8 від 17.01.2014 - пред'явленні до оплати векселі АА 1459931 та АА 1459932; 3) Акт пред'явлення векселів до оплати №9 від 27.01.2014 - пред'явленні до оплати векселі АА 1459939 та АА 1459940; 4) Акт пред'явлення векселів до оплати №10 від 18.02.2014 - пред'явлені до оплати векселі АА 1459933 та АА 1459934; 5) Акт пред'явлення векселів до оплати №11 від 27.02.2014 - пред'явленні до оплати векселі АА 1459941 та АА 1459942.

Відповідач погодився оплатити векселі, про що свідчать підписані з його боку акти пред'явлення векселів до платежу.

2.4. Відповідно до угоди від 19.06.2014 про розірвання договору цесії (уступки права вимоги) №05/10-2 від 05.10.2012, укладеної між ЗАТ "НВП "Нафтогазова техніка" (ідентифікаційний код 33412036) та ПП "Паритет-А" (ідентифікаційний код 36295635), за актом приймання-передачі права вимоги та документів від 19.06.2014 ПП "Паритет-А" передало, а ЗАТ "НВП "Нафтогазова техніка" прийняло право вимоги від ТОВ "Горобина" (ідентифікаційний код 31162928) за зобов'язанням по сплаті грошових коштів у розмірі 1 566 279,23 грн та зазначені вище векселі у кількості 10 штук разом з зазначеними вище актами пред'явлення векселів до оплати у кількості 5 штук.

2.5. 23.07.2014 ЗАТ "Науково-виробниче підприємство "Нафтогазова техніка" (ідентифікаційний код 33412036) та ТОВ "Керуюча компанія "Потенціал" був укладений договір відступлення права вимоги №23/06, за яким позивач набув право вимоги за наведеними векселями, що були емітовані відповідачем.

Згідно з актом від 23.07.2014 приймання-передачі права вимоги та документів до договору відступлення права вимоги №23/06 від 23.07.2014 (додаток №1 до договору) ЗАТ "НВП "Нафтогазова техніка" передало, а позивач (новий кредитор) прийняв право вимоги погашення заборгованості за векселями на суму 1 566 279,23 грн та оригінали 10 векселів, емітованих відповідачем, і оригінали 5 актів пред'явлення векселів до платежу.

2.6. Відступлені векселі були передані первісним кредитором (ЗАТ "НВП "Нафтогазова техніка") новому кредитору (позивачу) у формі і з наслідками звичайної цесії, без оформлення індосаменту, що не суперечить нормам чинного законодавства та не позбавляє відповідача обов'язку оплатити заборгованість за виданими, але не оплаченими векселями.

Позивач є законним векселедержателем векселів відповідача.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 22 вересня 2017 року рішенням Господарського суду Сумської області позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по погашенню векселів у загальній сумі 1 566 279,23 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 23494,21 грн.

3.1.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства України не здійснив погашення векселів в сумі 1 566 279,23 грн і сума заборгованості за непогашеними векселями відповідачем не оспорюється, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за векселями є правомірними та обґрунтованими.

3.2. 12 грудня 2017 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Сумської області від 22.09.2017 скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Керуюча компанія "Потенціал" на користь ТОВ "Горобина" 258 43,63 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

3.2.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, проте позовна заява була подана 26.07.2017, тобто після спливу строку позовної давності. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності, що за наявності заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, та відсутності поважності причин пропуску строку позовної давності, є підставою для відмови в позові.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 03 січня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, а рішення Господарського суду Сумської області від 22.09.2017 залишити в силі.

4.2. Скаржник обґрунтовує вимоги, що містяться у касаційній скарзі, зокрема, такими доводами.

4.2.1. Харківським апеляційним господарським судом безпідставно не враховано той факт, що лист TOB "Горобина" від 27.05.2016 за №1-06/562 свідчить про те, що відповідач по справі - боржник за векселями, визнав свій борг, а також вчинив дії, передбачені ст. 264 ЦК України, а також такі дії були вчинені від імені боржника уповноваженою на те особою - директором підприємства, у зв'язку з чим ці обставини повинні були бути враховані судом, оскільки вони свідчать про факт переривання строків позовної давності.

4.2.2. Отже, судом апеляційної інстанції необґрунтовано було застосовано норми матеріального права, а саме ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України та не застосовано норми статті 264 ЦК України щодо переривання строків позовної давності. Також судом, було порушено норми процесуального права, зокрема ст.ст. 34, 105 ГПК України (норми, які діяли на момент прийняття оскаржуваної постанови Харківським апеляційним господарським судом).

4.3. Відзив від ТОВ "Горобина" до Верховного Суду не надходив.

4.4. 02.05.2018 від представника ТОВ "Горобина" надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що відповідач не отримав копію касаційної скарги та не має змоги направити на адресу суду відзив на касаційну скаргу.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеним вимог ГПК України, розглянувши зазначену заяву представника відповідача, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про її відхилення з подальшим розглядом касаційної скарги позивача по суті, оскільки представник відповідача з'явився у судове засідання та мав можливість ознайомитися з матеріалами справи та заперечити проти поданої касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення 1 566 279,23 грн в рахунок погашення заборгованості за простими векселями у зв'язку з відмовою відповідача оплачувати векселі, які відповідають вимогам законодавства.

5.2.2. Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено (з урахуванням застережень, передбачених у Додатку ІІ до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про цінні напери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" вексель є борговим документом.

Водночас вексельні правочини (зокрема щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України). Тому за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.

5.2.3. Як встановлено господарськими судами, спірні векселі були передані позивачу на виконання цивільно-правової угоди про відступлення права вимоги без вчинення відповідного напису на векселях.

Чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, але у цьому зв'язку послідовну передачу векселя слід вважати перерваною.

Оскільки передача векселів була здійснена за договором відступлення права вимоги без вчинення індосаментного напису, тобто послідовна передача векселів, передбачена вимогами закону, була перервана, векселі набули статусу боргового документа і відносини щодо них регулюються нормами цивільного законодавства.

У зв'язку з викладеним, Верховний Суд вважає помилковими доводи суду апеляційної інстанції про те, що у цьому випадку відносини сторін регулюються вексельним законодавством.

Однак, посилання суду апеляційної інстанції на те, що спірні відносини регулюються вексельним законодавством, а не цивільним, не призвело до прийняття необґрунтованого рішення у справі, з огляду на таке.

Відступлення права вимоги за векселем має бути оформлене письмово окремим документом (документами), складеним (складеними) цесіонарієм та цедентом відповідно до вимог ст. 207 ЦК України. У цьому документі слід індивідуалізувати вексель, відступлення права за яким є предметом угоди про відступлення права вимоги. У разі відсутності такої індивідуалізації правочин про відступлення права вимоги не вважається таким, оскільки не містить умов стосовно того, яка вимога і на підставі якого векселя передається.

Особа, яка обґрунтовує належність їй права вимоги правочином про відступлення цього права, укладеним нею і (або) будь-ким із її попередників, повинна надати письмові докази укладання такого правочину, якщо його не оформлено на векселі чи на додатковому аркуші (алонжі).

Господарськими судами встановлено, що за договором відступлення права вимоги № 23/06 від 23.07.2014 відбулося відступлення позивачеві права вимоги погашення заборгованості за векселями на загальну суму 1 566 279,23 грн, який є дійсним і ніким не оспорювався.

При цьому, з огляду на відсутність безперервного ряду індосаментів, законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться.

Отже, як правильно зазначено судами, позивач є законним векселедержателем векселів відповідача.

Враховуючи, що зазначена заборгованість за векселями відповідачем оплачена не була, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог, тобто наявність порушеного права позивача.

5.2.4. Разом з тим, відповідачем до суду першої інстанції було подано заяву про застосування позовної давності, в якій він на підставі ст.ст. 257, 267 ЦК України просив відмовити позивачу в задоволенні позову повністю у зв'язку зі спливом позовної давності тривалістю у три роки.

У цьому зв'язку позивач зазначив про те, що відповідач підтвердив суму боргу за векселями листом від 27.05.2016 за №1-06/562, який був направлений на адресу ТОВ "НВО Нафтогазова техніка", і у якому зазначено про те, що ТОВ "Горобина" та його контрагент встановили, що ТОВ "Горобина" має заборгованість перед цим підприємством у розмірі 942 548,69 грн.

Дослідивши цей лист, судом апеляційної інстанції було встановлено, що лист був направлений не ЗАТ "НВО Нафтогазова техніка" (код ЄДРПОУ 33412036), а ТОВ "НВО "Нафтогазова техніка" (код ЄДРПОУ 37764125), яке є зовсім іншою юридичною особою, а тим більше, сума боргу, зазначена ТОВ "Горобина" в такому листі, не співпадає з зазначеною сумою позивачем 1 566 279,23 грн. Крім того, у цьому листі є посилання на зовсім інший договір поставки №15/03 від 15.03.2012, який був укладений ТОВ "Горобина" та ТОВ "НВО "Нафтогазова техніка", і за яким розрахунок векселями не здійснювався та векселі не видавались.

Також судом апеляційної інстанції зазначено про те, що у листі №1-06/52 від 27.05.2016 не індивідуалізовано векселі, у зв'язку з чим не можна дійти висновку, що визнання ТОВ "Горобина" заборгованості відбулося саме за векселями, які є предметом розгляду за цією справою.

Отже, господарським судом апеляційної інстанції лист №1-06/52 від 27.05.2016 не визнаний як належний доказ, який би підтверджував визнання ТОВ "Горобина" боргу за спірними векселями та у зв'язку з чим переривання строку позовної давності не відбулося.

Відповідно до частини 1 статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, як правильно зазначено господарським судом апеляційної інстанції, перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції у векселях зазначено, що датою платежу за ними є: АА 1459931 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 20.01.2014; АА 1459932 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 20.01.2014; АА 1459933 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 19.02.2014; АА 1459934 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 19.02.2014; АА 1459937 на суму 160 310,23 грн з датою платежу - 28.12.2013; АА 1459938 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.12.2013; АА 1459939 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.01.2014, АА 1459940 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.01.2014; АА 1459941 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.02.2014; АА 1459942 на суму 158 000,00 грн з датою платежу - 28.02.2014.

Отже, позивач, звернувшись до господарського суду з позовом 26.07.2017, пропустив позовну давність до заявлених ним вимог, що є підставою для відмови в позові.

5.2.5. Верховний Суд погоджується з тим, що позивачем доведено порушення його прав у зв'язку з невиконанням відповідачем його обов'язку щодо оплати заборгованості за векселями. Водночас, враховуючи, що позивач звернувся з позовом 26.07.2017 і не зазначив існування об'єктивних причин, які стали перешкодою для своєчасного звернення з позовом до суду у строк, встановлений ст. 257 ЦК України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте виключно суди першої та апеляційної інстанції наділені компетенцією оцінювати докази, подані сторонами.

Таким чином, суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, оскільки питання достовірності того чи іншого доказу, наявного у справі, їх додаткова перевірка чи переоцінка не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст. 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку зі спливом позовної давності обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал" без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Потенціал" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №920/722/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець