Постанова

від 24.04.2018 по справі 910/7004/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/7004/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтеграл",

представник - адвокат Діденко С.М. (договір про надання правової допомоги від 06.11.2017)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтеграл"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 18.10.2017

у складі колегії суддів: Майданевич А.Г. (головуючий), Коротун О.М., Разіна Т.І.

за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь"

про розірвання договору оренди та повернення майна

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 07.11.2017 поштовим відправленням Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (далі - ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №910/7004/17 в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. 03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №910/7004/17 Господарського суду міста Києва передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. 26.02.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 14.02.2018, колегією суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г. відкрито касаційне провадження у справі №910/7004/17 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 24.04.2018 о 10 год. 00 хв.

4. Позивач - Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь" 16.03.2018 поштовим відправленням подало відзив на касаційну скаргу відповідача, яке надійшло до суду касаційної інстанції 21.03.2018.

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 652, 782 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та норм процесуального права згідно із статтею 22 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

6. 21.04.2017 поштовим відправленням Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (далі - відповідач) про розірвання договору оренди обладнання №3/5 від 01.08.2005 та повернення відповідачем позивачу майна: ліфта вантажного вантажопідйомністю 500т, інв. №00380, щитового управління 70, інв. №00395, розподільчого пункту (2шт.) інв. №00397 та №00398.

7. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протягом трьох місяців підряд не вносить оплату за оренду обладнання, що свідчить про порушення останнім істотних умов договору оренди та відповідно до статті 782 ЦК України є підставою для його розірвання та зобов'язання відповідача повернути обладнання.

8. 02.06.2017 позивачем до суду подано заяву про зміну (доповнення) підстав позову, якою просив доповнити підстави позову тим, що сторони не досягли згоди щодо приведення спірного договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, тому відповідно до частини 2 статті 652 ЦК України та частини 4 статті 179 ЦК України цей договір також може бути розірваний.

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду з подальшим відкладеннями.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. 21.06.2017 рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у складі судді Чебикіної С.О. у позові відмовлено.

10.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване встановленням фактів недоведення позивачем істотного порушення договору відповідачем, оскільки заборгованість з орендної плати була ним сплачена, та недоведення наявності одночасно чотирьох умов, необхідних для розірвання договору згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України.

10.2. Судом встановлено факт укладення 01.08.2005 Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" (далі - орендодавець) та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" (далі - орендар) договору оренди обладнання №3/5 (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в оренду холодильну установку МВК (2шт.) інв. №09042-09043; ліфт вантажний в/п 500 т, інв. №00381; ліфт вантажний вантажопідйомністю 500т, інв. №00380; щитове управління 70, інв. №00395; розподільчий пункт (2шт.) інв. №00397-00398; ліфт вантажний, інв. №00402; орендна плата становить без ПДВ за базовий місяць оренди (липень 2005 року) 41, 78 грн., яка за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, яка сплачується щомісячно в повному обсязі (пункти 3.1, 3.2, 5.1).

10.3. Приймаючи до уваги фактичні обставини сплати заборгованості відповідачем за користування майном за спірним договором згідно з платіжними дорученнями №444 від 21.02.2017 на суму 3 204, 02 грн., №460 від 21.03.2017 на суму 169, 72 грн., №480 від 14.04.2017 на суму 171, 42 грн. та №509 від 19.05.2017 на суму 174, 50 грн., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором оренди обладнання №3/5 від 01.08.2005 відсутня, а отже, відсутні підстави для розірвання договору на підставі статті 782 ЦК України.

10.4. Судом встановлено, що позивачем не доведено наявності одночасно чотирьох умов, необхідних для розірвання договору згідно з частиною 2 статті 652 ЦК України. З огляду на таке, місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, відмовивши у задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. 18.10.2017 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Майданевич А.Г., Коротун О.М., Разіна Т.І. апеляційну скаргу Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 у справі №910/7004/17 задовольнив, рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2017 скасував, прийняв нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, розірвав договір оренди обладнання №3/5 від 01.08.2005, укладений між Тернопільським державним науково-технічним підприємством "Промінь" та ТОВ "Науково-виробнича фірма "Інтеграл", зобов'язав відповідача повернути позивачу орендоване майно, а саме: ліфт вантажний вантажопідйомністю 500т, інв. №00380, щитове управління 70, інв. №000395, розподільчий пункт (2 шт.) інв. №00397 та №00398., стягнув відповідача на користь позивача 8 122, 04 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

11.1. Апеляційний суд погодився з правильністю встановлення обставин справи місцевим господарським судом про виникнення спірних правовідносин між сторонами договору оренди державного майна (обладнання) №3/5 від 01.08.2005, який є чинним, та про встановлення за його умовами орендної плати за базовий місяць оренди (липень 2005 року) в розмірі 41, 78 грн. без ПДВ, яка за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (пункти 3.1, 3.2, 5.1).

11.2. Судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було нараховано орендну плату за 2005 рік в сумі 211, 30 грн.; за 2006 рік - 540, 83 грн.; за 2007 рік - 544, 63 грн., за 2008 рік - 679, 48 грн.; за 2009 рік - 792, 97 грн.; за 2010 рік - 869, 24 грн.; за 2011 рік - 941, 78 грн.; за 2012 рік - 950, 74 грн.; за 2013 рік - 947, 70 грн.; за 2014 рік - 1 043, 07 грн.; за 2015 рік - 1 537, 28 грн.; за 2016 рік - 1 782, 52 грн.; за січень-квітень 2017 року - 650 грн. За актом звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на жовтень складала 2 537, 04 грн., а враховуючи ще три місяці несплати, заборгованість станом на 30.01.2017 складала - 3 036, 15 грн. (166, 37 грн. - за жовтень 2016 року; 166, 37 грн. - за листопад 2016 року; 166, 37 грн. - за грудень 2016 року), тобто відповідач неналежно сплачував орендну плату понад півтора року, а за період з жовтня по грудень 2016 року понад три місяці підряд.

11.3. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що мало місце порушення вимог договору щодо сплати орендної плати та прострочення в оплаті оренди понад три місяці підряд, що відповідно до частини 1 статті 782 ЦК України може бути самостійною підставою розірвання договору оренди, незалежно від подальшого погашення заборгованості відповідачем.

11.4. Також, судом встановлено, що пунктом 10.1 договору сторони домовились, що даний договір укладено строком на 10 років (з 01 серпня 2005 року по 01 серпня 2015 року), а пунктом 10.6. договору передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Пунктом 10.4. договору визначено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством. Згідно з пунктом 10.8. договору, його чинність припиняється, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

11.5. Щодо визначення позовних вимог позивача про розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з посиланням на порушення частини 2 статті 652 ЦК України згідно Письмового пояснення 15.06.2017, поданого суду 22.06.2017, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначений документ доповнює обставини справи, зазначені позивачем в обґрунтування своїх вимог та не є процесуальною заявою, яка змінює одночасно предмет та підстави позову (т. 1, а.с. 157-158).

11.6. Апеляційний суд встановив, що пунктом 3.3. договору оренди обладнання №3/5 від 01.08.2005 передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках передбачених чинним законодавством.

11.7. Судом встановлено факт повідомлення 24.03.2017 за вих. №215 відповідача про перерахунок орендної плати, у зв'язку із внесенням змін до Методики розрахунку орендної плати, та надіслання 10.05.2017 проекту угоди про внесення змін до договору. Однак, відповідач повідомив про відмову від внесення змін до договору оренди та підписання додаткового договору.

11.8. Відтак, апеляційний суд зазначив, що відповідач визнав той факт, що сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з встановленими нормативами орендної плати державного майна. Позивачем доведено факт вчинення всіх передбачених законом та договором дій, необхідних для внесення змін до умов договору в частині визначення розміру орендної плати, що зумовлені зміною Методики розрахунку, проте зазначену обставину не було прийнято до уваги судом першої інстанції.

11.9. Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не міг передбачити, що сума орендної плати буде підвищена згідно з Методикою розрахунку орендної плати державного майна, затвердженої уповноваженим державою органом; не міг в односторонньому порядку змінити умови договору (привести договір у відповідність з обставинами), тобто не міг усунути обставини що зумовлені внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 №629, а при укладенні договору сторони передбачили можливість зміни (збільшення) розміру орендної плати; виконання договору порушує майнові інтереси позивача, як державного підприємства, на отримання орендної плати з урахуванням ринкової вартості переданого в оренду майна.

11.10. З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 ЦК України, для розірвання спірного договору у зв'язку з істотними змінами обставин, як додаткового обґрунтування прийнятого ним рішення про розірвання договору за поданими первісно вимогами відповідно до статті 782 ЦК України, які в позовній заяві не конкретизувалися з посиланням на окремі частини даної норми, а були чітко визначені у Поясненні 15.06.2017, поданому суду 22.06.2017.

11.11. Враховуючи, що відповідно до пункту 2.4 договору у випадку розірвання договору оренди, закінчення терміну його дії та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний в 15-денний термін повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу даного майна, апеляційний суд зазначив, що право позивача на повернення орендованого майна підлягає захисту, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

11.12. Апеляційним судом спростовані посилання відповідача на те, що він був позбавлений можливості сплачувати орендну плату з посиланням на врегулювання договором такої процедури, яка дозволяє помісячну сплату за орендоване майно і без отримання рахунку на оплату, а також зазначив, що факт погашення ним заборгованості 19.05. 2017 свідчить про те, що відповідач мав об'єктивну можливість належним чином виконувати умови договору.

11.13. З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення місцевого суду, прийняття нового рішення про розірвання спірного договору та повернення орендодавцю переданого ним майна.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

12. Скаржник доводив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в даній справі наявні достатні правові підстави для розірвання договору оренди та повернення майна позивачу з посиланням на порушення апеляційним судом як норм процесуального права (статей 4-2, 22, 43, 84, 104 ГПК України), так норм матеріального права (частини 2 статті 652, статі 782 ЦК України), зазначаючи про те, що апеляційним судом зроблено посилання одночасно на дві різні правові підстави розірвання договору: розірвання договору на підставі положень частини 1 статті 782 ЦК України у зв'язку з істотним порушенням умов договору, та розірвання договору на підставі положень частини 2 статті 652 ЦК України у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо приведення умов договору оренди у відповідність з обставинами, які істотно змінились. Дана обставина не відповідає вимогам статті 22 ГПК України, яка не передбачає можливості заявити дві різні підстави, отже є підставою для скасування постанови.

Доводи інших учасників справи

13. Позивач - Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь" у відзиві зазначив, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Цивільний кодекс України

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 509 - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 530 - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Стаття 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 651 - договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина 2-4 статті 652 - якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Частина 1 статті 759 - за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частина 1 статті 762 - за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частина 1 статті 782 - наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Стаття 785 - у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

15. Господарський кодекс України

Частина 1 статті 174 - господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.

Частина 1 пункту 4 статті 179 - при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частини 2, 4 статті 188 - сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Стаття 193 - суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 283 - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути, у тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

16. Закон України "Про оренду державного та комунального майна"

Частина 1 статті 2 - орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 4 статті 10 - умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Частина 1 статті 19 - орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Стаття 21 - розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

17. Господарський процесуальний кодекс України в редакції, чинній до 15.12.2017

Частина 4 статті 22 - позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме щодо застосування статей 652, 782 ЦК України, та норм процесуального права відповідно до статті 22 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, можуть бути предметом касаційного розгляду.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги, висновків судів попередніх інстанцій та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

19. Статтею 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості визначені як одні з основних засад судочинства. Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях 4-2, 4-3 ГПК України в редакції до 15.12.2017. Зазначені принципи реалізуються у наданих позивачу повноваженнях до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі або змінити предмет чи підставу позову до початку розгляду господарським судом справи по суті шляхом подання письмової заяви (частина 4 статті 22 ГПК України). Разом з тим, законодавець виключає можливість одночасної зміни предмета та підстав позову згідно даної процесуальної норми. Відтак, встановлення обставин одночасної зміни предмета та підстав позову має наслідком залишення без розгляду такої заяви, оскільки вона подана з порушенням статті 22 ГПК України, а первісний позов розглядається по суті.

20. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Приписи частини 4 статті 22 ГПК України не застосовуються під час розгляду справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій.

Отже, предметом позову в даному випадку є матеріально-правова вимога про розірвання стороною договору оренди державного майна з підстави, зазначеної у його позовній заяві (частина 1 статті 782 ЦК України). Обгрунтування у поясненні до позовної заяви 15.06.2017, поданому суду 22.06.2017, одночасно додаткових підстав розірвання договору оренди згідно частини 2 статті 652 ЦК України, з посиланням на істотну зміну обставин справи (наведення додаткових обставин відмови відповідача щодо внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною Методики розрахунку орендної плати державного майна), є за своєю правовою природою одночасною зміною предмета та підстав позову. Апеляційний суд необґрунтовано прийняв до розгляду таке пояснення, надавши оцінку новим обставинам та новим матеріально-правовим підставам зміненого предмету та підстав позову, в порушення статті 22 ГПК України.

21. За змістом постанови апеляційного суду вбачається, що встановлюючи факт невиконання відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати відповідно до умов договору (зокрема, протягом трьох місяців підряд) за спірний період, апеляційний суд також прийняв до уваги додатково заявлені обставини відмови орендаря від внесення змін до договору оренди у зв'язку із зміною Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою КМУ №629 від 10.08.1995 повно та всебічно дослідив обставини справи та задовольнив позовні вимоги про розірвання договору оренди обладнання відповідно до частини 1 статті 782 ЦК України.

22. З огляду на таке, колегія суддів касаційного суду у складі Верховного Суду погоджується з доводами скаржника згідно з пунктом 12 мотивувальної частини даної постанови про допущене апеляційним судом порушення норм процесуального права (статей 22, 34, 43 ГПК України) в частині необхідності дослідження додатково заявлених обставин порушення відповідачем договірних умов на предмет відмови у зміні розміру орендної плати за державне майно та предмету спору - розірвання договору з підстав частини 2 статті 651 ЦК України, оскільки такі пояснення відповідача мали залишитись без розгляду як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. З огляду на таке, висновки мотивувальної частини постанови апеляційного суду за наслідком оцінки зазначених обставин є необґрунтованими.

23. Разом з тим, Суд вважає висновки мотивувальної частини постанови про правомірність розірвання спірного договору оренди та повернення майна орендодавцю такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права в частині, де судом було досліджено обставини щодо несплати відповідачем упродовж більше трьох місяців підряд орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди згідно з частиною 1 статті 782 ЦК України, незалежно від подальшої сплати заборгованості за такий період.

З огляду на зазначене, Суд не вбачає правових підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки в цілому таке рішення є правильним по суті, незважаючи на допущене процесуальне порушення, яке не мало наслідком прийняття рішення без дослідження первісно заявлених позовних вимог, та керуючись частиною 2 статті 309 ГПК України в чинній на даний час редакції.

24. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Верховенство права в розумінні Конвенції базується на застосуванні судами принципу юридичної визначеності, згідно з яким рішення суду, яке набрало законної сили не може ставитися під сумнів по завершенню розгляду спору. Повага до остаточного рішення суду означає, що жодна з сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з тією метою, щоб домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі і непереборні обставини (справа "Рябих проти Росії" пункт 52 Рішення ЄСПЛ). Вирішуючи питання про перегляд судового рішення у касаційному порядку у зв'язку з допущеними процесуальними порушеннями суди повинні діяти таким чином, щоб забезпечити, наскільки це можливо, справедливу рівновагу між інтересами відповідної особи та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства (Рішення ЄСПЛ "Савінський проти України" 28.02.2006, пункт 23).

Відтак, переглядаючи постанову суду апеляційної інстанції через призму необхідності дотримання принципу юридичної визначеності, Суд не встановив "суттєвих та неспростовних обставин", які мали б наслідком необхідність її скасування для виправлення помилки апеляційного суду щодо дослідження додатково зазначених обставин та правових підстав, які можна було залишити без розгляду, з огляду на правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права в частині позовних вимог згідно із заявою №93 від 10.02.2017, за якою порушено позовне провадження. З огляду на таке, доводи скаржника про необхідність скасування постанови апеляційного суду є необґрунтовані як такі, що вимагають скасування за формальними підставами (скасування для скасування).

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення касаційної скарги відповідача та залишення в силі постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №910/7004/17.

В. Судові витрати

26. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі постанову апеляційного суду, Суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Інтеграл" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі №910/7004/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков