Рішення

від 05.03.2018 по справі 804/8212/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2018 року Справа № 804/8212/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №804/8212/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІР ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛВІР ПЛЮС" (далі-ТОВ "АЛВІР ПЛЮС", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області із позовними вимогами щодо:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001114000 від 19.07.2017р.

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001124000 від 19.07.2017р.

Позовні вимоги ТОВ АЛВІР ПЛЮС обґрунтовані протиправністю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Адміністративний позов поданий позивачем з підстави порушення його прав відповідачем, однак не відповідав вимогам ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній до 15.12.2017р.), тому ухвалою суду від 08 грудня 2017 р. був залишений без руху, з встановленням позивачу терміну для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

На виконання ухвали суду від 08.12.2017р. позивач виправив вказані недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2018р. відкрито провадження по справі №804/8212/17 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №804/8212/17 у спрощеному провадженні

Ухвалою від 02.01.2018р. суд зобов'язав Головне управління ДФС у Дніпропетровській області надати до суду у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду від 02.01.2018р. належним чином завірену копію копію акта перевірки за №5123/04-36-400/40355637 від 17.05.2017р., на підставі якого відповідачем сформовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Окрім того, суд в ухвалі від 02.01.2018р. встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов в порядку ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України протягом 15-ти днів з моменту отримання відповідачем ухвали суду від 02.01.2018р.

Ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження по справі №804/8212/17 відповідач отримав 02 січня 2018 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою про вручення поштової кореспонденції.

Натомість відповідачем вимоги ухвали суду від 02.01.2018р. не виконано та не надано до суду витребувані документи у встановлений судом строк (тобто - до 17.01.2018р.).

Станом на 05.03.2018р. відповідачем до суду не надано відзив на позовну заяву.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів

Відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

ТОВ АЛВІР ПЛЮС (код ЄДРПОУ 40355637) зареєстровано як суб'єкта підприємницької діяльності - юридичну особу від 21.03.2016р. та взято на податковий облік у Західно-Донбаській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.03.2016р. за №041016048350.

Основним видом економічної діяльності позивача (за КВЕД) є 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Зі змісту позовної заяви слідує, що 02.08.2017р. підприємством було отримано засобами поштового зв'язку спірні рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, а саме:

-податкове повідомлення-рішення №0001114000 від 19.07.2017р., яким контролюючим органом збільшено грошове зобов'язання позивача за платежем Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів шляхом застосування до платника штрафних санкцій у розмірі (10% від суми грошового зобов'язання 77 790, 00 грн.) 7779, 00 грн.;

-податкове повідомлення-рішення №0001124000 від 19.07.2017р. яким контролюючим органом збільшено грошове зобов'язання позивача за платежем Акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів шляхом застосування до платника штрафних санкцій у розмірі (20% від суми грошового зобов'язання 7356, 00 грн.) 1471, 20 грн.

Наведені податкові повідомлення-рішення сформовані відповідачем на підставі акта перевірки №5123/04-36-400/40355637 від 17.05.2017р., однак позивач стверджує, що даний акт ним не отримано та надано суду клопотання про витребування відповідного акта.

Суд ухвалою від 02.01.2018р. задовольнив клопотання позивача щодо витребування даного акта та зобов'язав Головне управління ДФС у Дніпропетровській області надати до суду у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду від 02.01.2018р. належним чином завірену копію акта перевірки за №5123/04-36-400/40355637 від 17.05.2017р., однак відповідачем вимоги ухвали суду не виконано.

Також судом було встановлено, що позивач звертався до Державної фіскальної служби України зі скаргою за вих.№1 від 08.08.2017р. стосовно оскарження податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №№0001114000,0001124000 від 19.07.2017р.

За результатами розгляду поданої підприємством скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення №23042/6/99-99-11-03-01-25 від 13.10.2017р., у якому скаргу позивача задоволено частково та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Дніпропетровській області №0001114000 від 19.07.2017р. в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3365, 40 грн., а в решті зазначене податкове повідомлення-рішення та інші оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001124000 від 19.07.2017р. - залишено без змін.

Правомірність податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС в Дніпропетровській області за №0001114000 від 19.07.2017р. та за №0001124000 від 19.07.2017р., є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В свою чергу, нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із приписами ст. 16 Податкового кодексу України - платник податків зобов'язаний, зокрема:

-подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

-сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З 1 січня 2015 року відповідно до Закону України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71) запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів (пиво, алкогольні напої, тютюнові вироби, нафтопродукти та інше паливо) та одночасно скасовано збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства.

Згідно положень п.п. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України, акцизний податок належить до загальнодержавних податків.

Акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції) (п.п. 14.1.4 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Перелік осіб, які являються платниками даного податку, закріплений в ст. 212 розд. VI Податкового кодексу України.

У відповідності до положень п.п. 212.3.1-1 п. 212.1 ст. 212 Податкового кодексу України, зокрема, платниками акцизного податку є особи - суб'єкти господарювання роздрібної торгівлі, які здійснюють реалізацію підакцизних товарів.

Такі суб'єкти підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу підакцизних зазначених товарів. Реєстрація здійснюється не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється реалізація таких товарів.

Отже, реєстрація контролюючими органами таких платників, як платників акцизного податку здійснюється автоматично при поданні ними декларації з акцизного податку до контролюючих органів, які обслуговують адміністративно-територіальні одиниці, на яких розташовано пункти продажу підакцизних товарів.

Декларація з акцизного податку подається платником контролюючому органу за місцем реєстрації за встановленою формою щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу (п.223.2 Податкового кодексу України).

Порядок і строки сплати акцизного податку врегульовані ст. 222 Податкового кодексу України.

Згідно із приписами ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

-платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

-дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

-згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

-дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

- результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

У разі якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п. 54.5 ст. 54 Податкового кодексу України)..

Податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (п.п. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (п. 55.1 ст. 55 ПК).

Відповідно до положень пунктів 56.1 - 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із п. 56.4 ст. 56 Податкового кодексу України, під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня. Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (п. 56.6, п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд зазначає, згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, безсторонньо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення неупереджено, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із ст.ст. 73-76 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, вимоги ухвали суду від 02.01.2018р. не виконано та не надано до суду витребувані документи у встановлений судом строк та не надано до суду відзив на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваних рішень та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

Водночас, стосовно податкового повідомлення-рішення №0001114000 від 19.07.2017р. суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 60.1.3 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, у разі якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення містяться у Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 22 січня 2016 р. за № 124/28254; далі- Порядок №1204).

Так, згідно із п. 5 розділу ІІ Порядку №1204, у разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня в тому числі за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства.

Податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, у разі якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що зазначені у раніше прийнятому податковому повідомленні-рішенні (п.п. 2 п. 1 розділу V Порядку №1204).

При цьому, у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, суму зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені, в тому числі за порушення норм іншого законодавства (п. 3 розділу V Порядку №1204).

Отже, з вищенаведених положень слідує, що у випадку зменшення нарахованого контролюючим органом платнику грошового зобов'язання (в т.ч. зобов'язання по сплаті штрафних санкцій) за податковим повідомленням-рішенням, яке скасовано за результатами адміністративного оскарження - таке рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків нового податкового повідомлення-рішення, що містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатами адміністративного оскарження наведеного рішення контролюючого органу, Державною фіскальною службою України прийнято рішення №23042/6/99-99-11-03-01-25 від 13.10.2017р., яким податкове повідомлення-рішення №0001114000 від 19.07.2017р. скасовано в частині застосування штрафних санкцій в сумі 3365, 40 грн., а в решті - залишено без змін.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази прийняття Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області та, відповідно, отримання ТОВ АЛВІР ПЛЮС нового податкового повідомлення-рішення, яке має бути сформовано відповідачем з урахування вищенаведених вимог Податкового кодексу України та Порядку №1204

З огляду на вищевикладене, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0001114000 від 19.07.2017р. не може вважатись відкликаним в розумінні положень ст. 60 Податкового кодексу України та п. 3 розділу V Порядку №1204), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, порушеного оскаржуваним рішенням шляхом скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за №0001114000 від 19.07.2017р.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням відсутності відзиву або заперечень на позов відповідача (суб'єкт владних повноважень), з огляду на положення ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІР ПЛЮС" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1600,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №6807 від 21.11.2017р. на суму 1600,00 грн. Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ТОВ АЛВІР ПЛЮС - задоволено повністю, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1600,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №804/8212/17 (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІР ПЛЮС" (зазначене позивачем у позовній заяві місцезнаходження: 51400, Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул. Дніпровська, 334А/1; код ЄДРПОУ 40355637) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001114000 від 19.07.2017р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0001124000 від 19.07.2017р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВІР ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 40355637) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) судові витрати в сумі 1600, 00 грн. (одна тисяча шістсот гривень).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський