Рішення

від 21.12.2009 по справі 39/380

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/380

21.12.09

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо –екологічна фірма «ЗЕФИР»

до   Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»

про   стягнення 534080,54  грн.

  Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: . Ракова О.В.(довіреність № б/н від 11.12.2009 р.)

Від відповідача:  Тимошенко К.А. (довіреність № 127 від 19.10.2009 р.)

  СУТЬ СПОРУ:

  Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо –екологічна фірма «ЗЕФИР»(позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»(відповідача) про стягнення 534080,54 грн. заборгованості за Договором № 22е/08 на надання послуг 525597,06 грн. –загальна сума боргу з урахуванням інфляції  та 8483,48 грн. –3% річних за період з 05.02.2009 року по 31.08.2009 року. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач надав замовлені відповідачем послуги з досліджень та експериментальних розробок у галузі природних і технічних наук, проте, відповідач в порушення умов договору зобов'язання щодо оплати таких послуг не виконав в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2009 р. порушено провадження у справі № 39/380 та призначено справу до розгляду на 21.12.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. подав Заяву про уточнення позовних вимог № б/н від 21.12.2009 р., відповідно до якої підтвердив позовні вимоги в сумі 534080,54 грн., при цьому визначив основний борг у сумі 498626,16 грн., інфляційні нарахування у сумі 26970,90 грн. за період лютий –липень 2009 р. та 3% річних у сумі 8483,48 грн. за період з 05.02.2009 року по 31.08.2009 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.12.2009 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.12.2009 р., зокрема відзив на позовну заяву, копії Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 247589 та Довідки Головного управління статистики у м. Києві АА № 265347 з ЄДРПОУ щодо Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація», Акт звірки взаємних розрахунків від 14.12.2009 р., Статуту відповідача.

Відповідно до вищенаведеного відзиву на позовну заяву відповідач позов визнає в частині основного боргу, але заперечує проти нарахування штрафних санкцій з посиланням на той факт, що фінансування діяльності відповідача здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду Державного бюджету України. Зокрема, відповідач зазначає, що розподілення цільових коштів (на реструктуризацію вугільної та торфодобувальної промисловості), здійснюється головним розпорядником –Міністерством вугільної промисловості України згідно паспорту бюджетної програми, що затверджено спільним наказом Міністерства вугільної промисловості України та міністерства фінансів України № 110/427 від 18.03.2009 року. Крім того, відповідач посилається на приписи статті 3 Закону України від 25 грудня 2008 року № 800 –VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»як на підставу відмови в позові стосовно нарахування та виплати забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (до 01.01.2012 року), оскільки одним з основних видів діяльності відповідача є будівництво підприємств енергетики, добувної та обробної промисловості, що підтверджується доданою до відзиву Довідкою Головного управління статистики у м. Києві АА № 265347 з ЄДРПОУ щодо Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація».

Представник позивача в судовому засіданні подав письмові Пояснення на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, відповідно до яких зазначив, що приписами ст. 625 ЦК України не передбачено підстав звільнення боржника від відповідальності (сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та трьох відсотків річних) за неможливість виконання ним грошового зобов»язання, а рівно такою підставою не може бути той факт, що відповідач є державним підприємством та відповідно відсутність грошових коштів у бюджетній програмі. Позивач також зазначив, що відповідно до ст. 13 Конституції України, усі суб»єкти права власності рівні перед законом.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2009 р. надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні 21.12.2009 р., за згодою представників сторін оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

  ВСТАНОВИВ:

  01.09.2008 р. року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Луганська  виробничо - екологічна фірма «ЗЕФИР»(позивач), визначеним як Виконавець, та Державним підприємством «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»(відповідачем), визначеним як Замовник»був укладений Договір № 22е/08 на надання послуг (надалі –Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Виконавець (позивач) зобов'язався за завданням Замовника (відповідача) виконати у відповідності з переліком послуг класифікатора ОКО 16-97 позицію 73.10.1 "Послуги з досліджень та експериментальних розробок у галузі природничих і технічних наук" (лот № 4) (обгрунтування обсягів викидів забруднюючих речовий для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря (Луганської ВДЛШ) (Додаток № 1, який є невід'ємною частиною Договору) (надалі –Послуги) та графіком надання послуг (Додаток № 2, який є невід'ємною частиною Договору), а Замовник (відповідач) зобов'язався оплатити Виконавцеві належним чином надані послуги в порядку та у строки визначені цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору встановлено, що вартість Послуг визначається розрахунком вартості зазначених послуг (Додаток № 3, який є невід'ємною частиною Договору).

Сума Договору згідно п. 2.2 складає: 498626,16 гри., з яких 415521.80 грн. - вартість Послуг та 83104.36 гри. - ПДВ 20% (п. 2.3 Договору).

У відповідності до п. 2.6 Договору сторони погодили, що джерелом фінансування Послуг Замовника (відповідача) є державний бюджет, спрямований на

реструктуризацію вугільної промисловості. Оплата проводиться Замовником при надходженні коштів держбюджету на ці цілі на підставі підписаних актів та рахунків за виконані послуги впродовж 90 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Згідно пункту 3.3 Договору сторони зобов»язались сумлінно виконувати обов»язки, покладені на них Договором.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що завершення надання Послуг фіксується 2-х стороннім актом, підписаним уповноваженими представниками сторін.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач відповідно до умов Договору та Додатків №№ 1, 2, 3 до нього надав відповідачу Послуги з досліджень та експериментальних розробок у галузі природничих і технічних наук на загальну суму 498626,16 грн. (основний борг) Доказом належного надання позивачем спірних Послуг, а рівно отримання цих Послуг відповідачем, є підписані уповноваженими представниками сторін  та скріплені печатками сторін Акти № № 1 –35 від 20.11.2008 року (копії актів знаходяться в матеріалах справи).

Відповідач відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву заборгованість в частині основного боргу у сумі 498626,16 грн. визнав повністю, що також підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 14.12.2009 р., який підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача  (знаходиться в матеріалах справи). Зокрема, у наведеному акті зазначено сальдо на 14.12.2009 р. на користь позивача по Договору № 22е/08 від 01.09.2008 р. у сумі 498626,16 грн.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір про надання послуг (Договір № 22е/08 від 01.09.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 63 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбачених договором послуг та їх оплати. Вищезазначений договір відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України є підставою виникнення між сторонами цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 903 ЦК України встановлює обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених у договорі, якщо останнім передбачено надання такої послуги за плату.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач відповідно до відзиву на позов в частині основного боргу не заперечував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 498626,16 грн.   на підставі Договору № 22е/08 від 01.09.2008 р. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

 Позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 26970,90 грн. за період лютий –липень 2009 р. та  3% річних у сумі 8483,48 грн. за період з 05.02.2009 року по 31.08.2009 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми ,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вище було встановлено, позивач відповідно до умов Договору та Додатків №№ 1, 2, 3 до нього надав відповідачу Послуги з досліджень та експериментальних розробок у галузі природничих і технічних наук  на загальну суму 498626,16 грн., про що були підписані уповноваженими представниками сторін  та скріплені печатками сторін Акти № № 1 –35 від 20.11.2008 року.

Згідно  п. 2.6 Договору оплата проводиться Замовником  при надходженні коштів держбюджету на ці цілі на підставі підписаних актів та рахунків за виконані послуги впродовж 90 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг .

Враховуючи приписи наведеного пункту Договору, відповідач повинен був оплатити Послуги до 18.02.2009 р. (20.11.2008 р. + 90 календарних днів), а з 19.02.2009 р. почалося прострочення  виконання грошового зобов»язання у сумі 498626,16 грн. за спірним Договором.

Суд враховує, що приписами ст. 625 ЦК України не передбачено підстав звільнення боржника від відповідальності (сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та трьох відсотків річних) за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

А отже, такою підставою не може бути і той факт, що відповідач є державним підприємством та відсутність грошових коштів у бюджетній програмі.

В той же час, відповідно до п. 6.7 Договору сторони передбачили, що єдиною підставою звільнення Замовника (відповідача) від відповідальності за прострочення оплати є відсутність фінансування з Державного бюджету України.

Докази відсутності фінансування з Державного бюджету України відповідач у відзиві на позовну заяву не зазначив, в судовому засіданні не назвав, не подав, а тому у відповідності до ст. 625 ЦК України він, як боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання  за Договором, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції та три проценти річних  від  простроченої  суми за весь час прострочення,  оскільки  інший  розмір процентів не встановлений Договором.

При цьому суд зазначає, що приписи Закону України від 25 грудня 2008 року № 800 –VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»(в редакції 14.01.2009 р.) (надалі –Закон України), на які відповідач також посилається як на підставу відмови в позові стосовно стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін з огляду на наступне:

Закон України прийнято з метою стабілізації будівництва , підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей  в умовах світової фінансової кризи. Закон України спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла .

Фактично норма статті 3 «Підтримка будівництва житла»  Закону України, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, викладена наступній редакції: до 1 січня 2012 року забороняється розірвання фізичними та юридичними особами будь-яких договорів, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін . Повернення коштів, внесених фізичними та юридичними особами на користь забудовників за розірваними договорами, за якими здійснено часткову оплату вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, здійснюється після наступної реалізації такого об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва. Нарахування та виплата забудовником штрафних санкцій, передбачених договорами, та стягнення коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, на строк дії цієї статті не здійснюється (п. 6 ст. 3 Закону України).

Таким чином, вищезазначені приписи Закону України розповсюджують свою дію на будь-які договори, результатом яких є передача забудовниками завершеного об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва за умови, що за такими договорами здійснено оплату 100 відсотків вартості об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва, крім випадків, якщо таке розірвання здійснюється за згодою сторін .

Тоді як, предметом спірного Договору є надання та отримання Послуг з досліджень та експериментальних розробок у галузі природничих і технічних наук (обґрунтування обсягів викидів забруднюючих речовин для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря) (див. перелік послуг у Додатку № 1 до Договору), а отже, не в сфері житлового будівництва.

З огляду на вищезазначене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо нарахування позивачем до стягнення інфляції та 3% річних.

В той же час, суд звертає увагу на той факт, що позивачем не вірно визначений початок періоду нарахування до стягнення інфляції   з лютого 2009 р.  та 3% річних   з 05.02.2009 р. , оскільки вище було встановлено початок прострочення відповідачем виконання грошового зобов»язання за Договором у сумі 498626,16 грн.   з 19.02.2009 р.   А тому суд не приймає до уваги наведений позивачем у тексті Заяви про уточнення позовних вимог № б/н від 21.12.2009 р. розрахунок інфляційних нарахувань в сумі 26970,90 грн. за період лютий –липень 2009 р. та  3% річних у сумі 8483,48 грн. за період з 05.02.2009 року по 31.08.2009 року.

Відповідно до листа Верховного Суду України, від 03.04.1997, № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" для визначення індексу за будь - який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, помножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід враховувати, що сума, внесена за періоди з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число , то розрахунок починається з наступного місяця  –червня.

Отже, у спірному випадку, для визначення індексу інфляції за період з 19.02.2009 р. по липень 2009 р. необхідно помножити між собою індекси інфляції за березень 2009 р. (101,4 %,), квітень 2009 р. (100,9 %), травень 2009 р. (100,5 %), червень 2009 р. (101,1 %) та липень 2009 р. (99,9). Вказані індекси інфляції наведені за даними Державного комітету статистики України та опубліковані у газеті «Урядовий кур»єр»№ 63 від 08.04.2009 р., № 80 від 07.05.2009 р., № 101 від 10.06.2009 р., № 120 від 08.07.2009 р., № 143 від 08.08.2009 р. відповідно.

Таким чином, індекс інфляції  від простроченої суми у розмірі 498626,16 грн. за період з 19.02.2009 р. по липень 2009 р. за розрахунком суду становить: 498626,16 грн. х 101,4% х 100,9 % х 100,5 % х 101,1 % х 99,9 % - 498626,16 грн. = 19203,43 грн.

Крім того, 3% річних від простроченої суми у розмірі 498626,16 грн. за період з 19.02.2009 р. по 31.08.2009 р. (194 дні)  за розрахунком суду становлять суму у розмірі 7950,70 грн.: 498626,16 грн. х 3% : 365 днів у 2009 році х 194 днів прострочення виконання грошового зобов»язання = 7950,70 грн.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції та 3% річних обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню у сумі 19203,43 грн. індексу інфляції за період з 19.02.2009 р. по липень 2009 р. та 7950,70 грн. 3% річних за період з 19.02.2009 р. по 31.08.2009 р. (194 дні).

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 7767,47 грн. (26970,90 грн. - 19203,43 грн. = 7767,47 грн.) та 3% річних у розмірі 532,78 грн. (8483,48 грн. - 7950,70 грн. = 532,78 грн.) позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

 Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 625, 626, 901, 903 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

  В И Р І Ш И В:

  1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «З ліквідації збиткових вугледобувних, вуглепереробних та торфодобувних підприємств «Укрвуглеторфреструктуризація»(03142, м. Київ, проспект Академіка Паладіна, 46/2; ідентифікаційний код 35703830; рахунки № 35239001004730, № 35249002004730 Управління Державного Казначейства у Шевченківському районі, МФО 820019), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганська виробничо –екологічна фірма «ЗЕФИР» (91028, Луганська область, м. Луганськ, пров. Тріщенко, буд. 16 А; ідентифікаційний код 21762205; рахунок № 2600001005604 у ВАТ «Державний експортно – імпортний банк України»філія м. Луганська, МФО 304289) 498626,16 грн. (чотириста дев»яносто вісім тисяч шістсот двадцять шість гривень 16 коп.) основного боргу, 26970,90 грн. (двадцять шість тисяч дев»ятсот сімдесят гривень 90 коп.) індексу інфляції, 8483,48 грн. (вісім тисяч чотириста вісімдесят три гривні 48 коп.) 3% річних, 5257,81 грн. (п»ять тисяч двісті п»ятдесят сім гривень 81 коп.) держмита та 232,33 грн. (двісті тридцять дві гривні 33 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

  Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

  Дата підписання

повного тексту рішення: 25.12.2009 р.