Рішення

від 02.05.2018 по справі 902/12/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2018 р. Cправа № 902/12/18

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м. Вінниця

до: Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області, с. Райгород, Немирівський район, Вінницька область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія", с.Коржівка, Немирівський район, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації, м. Вінниця

про визнання незаконним рішення та повернення земельної ділянки

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурор: Побережна-Войтенко Олександра Михайлівна, службове посвідчення № 022005 від 28.10.2013 р.

позивача: Чугаєнко Катерина Євгенівна, довіреність № 06-14/75 від 06.03.2018 р. строком на один рік; службове посвідчення № 71 без дати.

відповідача: (Райгородської сільської ради) - Мандрик Павло Олександрович, довіреність б/н від 02.02.2018 р. дійсна до 02.02.2019 р.; паспорт НОМЕР_1 виданий Немирівським РС УДМС України у Вінницькій області 03.07.2014 р.

третьої особи : Потупчик Михайло Валентинович, довіреність № 1587/02-25 від 02.05.2018 р. строком на три роки; службове посвідчення №199 від 04.01.2016 р.

відповідача (ТОВ "ВТВ Надія"): не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Заступником прокурора Вінницької області подано в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" про визнання незаконним та скасування п. 4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р. "Про надання в оренду землі історико-культурного призначення" та повернення земельної ділянки Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області.

02.01.2018 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області між всіма суддями суду без врахування спеціалізації, за результатами якого справу передано на розгляд судді Тісецькому С.С.

Ухвалою суду від 05.01.2018 р. (суддя Тісецький С.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 902/12/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.02.2018 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації.

09.01.2018 р. від судді Тісецького С.С. надійшла заява про здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 902/12/18 на підставі ч. 2 п. 16 Порядку.

На підставі розпорядження керівника апарату суду від 10.01.2018 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/12/18 з числа суддів Господарського суду Вінницької області, які спеціалізуються на розгляді справ позовного провадження, за результатами якого справу передано на розгляд судді Банаську О.О.

Ухвалою суду від 15.01.2018 р. справу № 902/12/18 прийнято новим складом суду до свого провадження та призначено підготовче засідання на 05.02.2018 р.

30.01.2018 р. до суду від Райгородської сільської ради (відповідач 1) надійшов відзив на позовну вих. № 02/19-44 від 26.01.2018 р. в якому остання заявлений прокурором позов не визнає та просить суд відмовити у його задоволенні повністю.

01.02.2018 р. на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення до позовної заяви вих. № 0-2-0.6-1072/2-18 від 01.02.2018 р.

05.02.2018 р. прокурором до суду подано відповідь на відзив № 05/3-47вих-18 від 02.02.2018 р., в якому останній просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Крім того, 05.02.2018 р. подано клопотання вих. № 05/3-50вих-18 від 05.02.2018 р. про витребування додаткових доказів, в якому останній просить суд витребувати у Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області оригінал розпорядження № 314 від 11.11.2013 р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Новообиходівської сільської ради".

Ухвалою суду від 05.02.2018 р. оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 01.03.2018 р.

09.02.2018 р. до суду від позивача надійшло клопотання вих.№ 0-2-0.6-1471/2-18 від 09.02.2018 р., в якому останній просить суд вирішити питання про заміну позивача з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на Вінницьку обласну державну адміністрацію.

16.02.2018 р. на адресу суду від Немирівської районної державної адміністрації на виконання вимог ухвали суду надійшов супровідний лист вих. № 01.28-479 від 16.02.2018 р. з долученою до нього копіює розпорядження Немирівської районної державної адміністрації № 314 від 11.11.2013 р.

Також, 16.02.2018 р. до суду від прокуратури Вінницької області надійшло заперечення проти клопотання щодо заміни неналежного позивача вих. № 05/3-85вих-18 від 16.02.2018 р. Додатком до заперечення додано ряд документів.

20.02.2018 р. на адресу суду від Райгородської сільської ради (відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву № 02/19-96 від 15.02.2018 р., в якому остання просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою суду від 01.03.2018 р. відкладено підготовче засідання до 28.03.2018 р. та продовжено строк підготовчого засідання передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів.

28.03.2018 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву вх. № 06-52/2738/18 від 28.03.2018 р., в якій останній просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру.

Крім того, позивачем подано до суду подано клопотання вх.№ 06-52/2737/18 від 28.03.2018 р., в якому останній просить суд замінити позивача у справі на Вінницьку обласну державну адміністрацію.

Ухвалою від 28.03.2018 р. відкладено підготовче засідання на 02.04.2018 р. у зв'язку із зміною процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації яку залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія".

При цьому, вказаною ухвалою відхилено клопотання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про заміну первісного позивача належним.

За результатами підготовчого судового засідання 02.04.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Крім того, ухвалою суду від 02.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.04.2018 р.

Відповідно до ухвали суду від 04.04.2018 р. відкладено судове засідання до 26.04.2018 р.

Ухвалою суду від 26.04.2018 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 02.05.2018 р.

В судове засідання 02.05.2018 р. представник відповідача 2 (ТОВ "ВТВ Надія") вкотре не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином - ухвалою суду, яка надсилалась йому рекомендованою кореспонденцією.

Окрім того відповідач 2 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи телефонограмою від 02.05.2018 р .

Зважаючи на вищевикладене, судом при неявці Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" в судове засідання враховується наступне.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 6-9 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою , телеграмою, засобами факсимільного зв'язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв'язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Згідно із п.п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача 2 про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При неявці в судове засідання відповідача 2 суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов'язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане відповідач 2 не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою від 26.04.2018 р. у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, як слідує матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштового відправлення № 2285600008260 (вх. № 742 від 24.01.2018 р.), відповідач 2 (ТОВ "ВТВ Надія") був обізнаний про наявність спору в суді між ним та позивачем ще 12.01.2018 р. , а тому суд при прийнятті рішення по справі виходить з того, що останній мав достатньо часу для того щоб сформулювати свою процесуальну позицію щодо позову та надати на підтвердження її обґрунтування необхідні докази.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу , суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача 2 (ТОВ "ВТВ Надія" ).

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви прокурор в якості підстави позовних вимог посилається на незаконність п. 4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р. "Про надання в оренду землі історико-культурного призначення" з огляду на відсутність у сільської ради повноважень на розпорядження земельною ділянкою державної власності.

Зокрема, прокурор зазначає, що передана в оренду земельна ділянка площею 14,2257 га, розташована на території Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) перебуває у державній власності і їй присвоєно кадастровий номер 0523085700:03:001:0079.

При цьому, відповідач 1 (Райгородська сільська рада), як зазначає прокурор, розпорядився вказаною земельною ділянкою шляхом передачі в оренду відповідачу 2 (ТОВ "ВТВ Надія") не маючи на це повноважень, без дотримання встановленого порядку, так як на земельній ділянці знаходиться пам'ятка археології місцевого значення.

13.06.2017 р. Райгородською сільською радою укладено з відповідачем 2 (ТОВ "ВТВ Надія") договір оренди земельної ділянки площею 14,2254 га сільськогосподарського призначення державної власності, на яких розташовані пам'ятки археології місцевого значення.

Вказаний договір, за твердження прокурора, укладено без проведення аукціону, у відсутність розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та погодження його з Управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації. При цьому державна реєстрація зазначеного договору оренди не відбулась, а отже він є неукладеним.

Таким чином, як вказує прокурор, на даний час ТОВ "ВТВ Надія" незаконно користується земельною ділянкою, чим порушує вимоги земельного законодавства.

Посилаючись на порушення прийнятим Райгородською сільською радою рішенням від 26.04.2017 р. прав та інтересів держави на розпорядження земельною ділянкою, прокурор звернувся з даним позовом до суду.

Позивач (Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області) у поданому до суду поясненні по справі позов прокурора підтримав в частині визнання незаконним та скасування п. 4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р., зазначивши, що Райгородська сільська рада перевищила свої повноваження та незаконно передала земельні ділянки державної власності в оренду, розпорядником яких є Вінницька обласна державна адміністрація.

Крім того, у поданих до суду клопотаннях позивач вказує, що Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області законодавством надана можливість розпорядження виключно земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, у зв'язку з чим останнє не є розпорядником земель, які є предметом спору.

При цьому, як вказує позивач, враховуючи те, що пам'ятка археології місцевого значення - поселення пеньківської культури VI-VII ст. н. е. відповідно до рішення виконкому Вінницької обласної ради від 17.02.1983 р. № 96, ох. № 142, взята на державний облік як пам'ятка місцевого значення остання є пам'яткою археологічної спадщини місцевого значення до вирішення питання про її включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам'яток, в зв'язку з чим належним, на думку Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позивачем у справі є Вінницька обласна державна адміністрація на залученні якої до участі у справі наполягав позивач.

Відповідач 1 (Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія") у відзиві на позовну заяву позовні вимоги прокурора не визнає, посилаючись на наступні обставини:

- Управління культури і мистецтв облдержадміністрації погодило надання земель історико-культурного призначення в обмежене сільськогосподарське використання відповідно до умов визначених охоронним договором. Наявність охоронного договору є підставою для укладення в подальшому договору оренди;

- враховуючи, що на земельній ділянці розташована пам'ятка археології місцевого значення, Держгеокадастр не є розпорядником даних земель, отже Райгородська сільська рада не порушила інтересів держави;

- в матеріалах справи наявний паспорт об'єкта культурної спадщини відповідно до якого об'єкт узято на державний облік та визначено категорію пам'ятки рішенням Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 10.05.2012 р. розпорядженням Немирівської районної державної адміністрації № 256 затверджено технічну документацію по створенню планової геодезичної основи та горизонтальній зйомці земель колективного сільськогосподарського призначення колективного сільськогосподарського підприємство "Полісся", що підлягають поділу на земельні частки (паї) загальною площею 512,4116 га на території Новообиходівської сільської ради та створено по колективному сільськогосподарському підприємству "Полісся" на території Новообиходівської сільської ради землі резервного фонду загальною площею 91,0000 га та землі історико-культурного призначення загальною площею 88,2723 га.

11.11.2013 р. розпорядженням Немирівської районної державної адміністрації № 314 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Новообиходівської сільської ради загальною площею 229,1100 га, в тому числі 192,0361 га ріллі та 37,0739 га пасовищ (а.с. 189, т. 1).

26.04.2017 р. четвертою сесією першого скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області прийнято рішення про надання а оренду землі культурного призначення, п. 4 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" (відповідач 2) надано в короткострокову оренду земельну ділянку площею 14,2257 га, в тому числі 14,2257 га ріллі із земель історико-культурного призначення, що розташовані на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 11 місяців (а.с. 29, т.1).

10.05.2017 р. між Управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації (орган охорони) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" (користувач) укладено Охоронний договір № 21 на пам'ятку культурної спадщини, відповідно до п. 1 якого відповідач 2, як користувач, взяв на себе зобов'язання щодо охорони частини (площею 14,2257 га) пам'ятки археології місцевого значення - поселення пеньківської культури VI-VII ст. н. е. (а.с. 39-41, т. 1).

Додатком до Охоронного договору сторонами визначено акт технічного стану пам'ятки археології місцевого значення та паспорт об'єкта культурної спадщини: поселення пеньківської культури пам'ятка археології місцевого значення VI-VII ст. н. е., місце знаходження об'єкта Вінницька область, Немирівський район, с.Самчинці за 0,4 км на північний захід від села; охоронний номер № 142, державна власність, об'єкт взято на державний облік та визначено категорію пам'ятки на підставі рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96 (а.с. 42-50, т. 1).

13.06.2017 р. між Райгородською сільською радою Немирівського району Вінницької області (відповідач 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" укладено договір оренди земельної ділянки площею 14,2254 га ріллі, яка має історико-культурне призначення, строком на 11 місяців (а.с. 30-35, т. 1).

Пунктом 43 вказаного Договору оренди сторонами погоджено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як стверджується матеріалами справи та безпосередньо поясненнями прокурора та відповідача 1, після підписання сторонами зазначеного Договору оренди його державна реєстрація не здійснювалась.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 111071716 від 18.01.2018 р. відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження відносно земельної ділянки кадастровий номер номером 0523085700:03:001:0079 у реєстрі відсутні (а.с. 83, т. 1).

Також у справі, наявна інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відповідно до якої земельна ділянка площею 14,2257 га, розташована на території Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності (а.с. 51, т. 1).

Згідно листа завідувача сектором охорони культурної спадщини Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації вих. № 3439/02-25 від 10.06.2017 р. на земельній ділянці історико-культурного призначення , що знаходиться на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради площею 14,2257 га знаходяться пам'ятки археології місцевого значення (а.с. 52, т. 1).

Крім того, у справі міститься лист Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації вих. № 6894/02-25 від 10.11.2017 р. відповідно до якого проектна документація щодо передачі в оренду земельних ділянок історико-культурного призначення, що розташовані на території Новообиходівського старостингського округу Райгородської сільської ради Немирівського району до управління культури і мистецтв облдержадміністрації не погодження не надходила. Також у вказаному листі Управлінням культури, наряду з іншим зазначено, що листом від 10.06.2017 р. № 3439/02-25 управління погодило надання пам'яток археології в обмежене сільськогосподарське використання, відповідно до умов, визначених охоронними договорами. Охоронні договори були укладенні на наступні пам'ятки археології, зокрема, поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е., рішення Вінницької обласної ради депутатів трудящих від 17.02.1983 р. № 96, охоронний договір № 142 з ТОВ "ВТВ Надія". Наявність охоронного договору на пам'ятку не звільняє від необхідності укладення договору оренди чи іншого виду користування (а.с. 55-56, т. 1).

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача, надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам та наявним в справі доказам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" представницькі органи місцевого самоврядування, сільські , селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

При прийнятті актів як нормативного, так і ненормативного (індивідуального характеру) державний чи інший орган повинен бути на це уповноважений, діяти в межах наданої йому компетенції.

Вказана норма, в першу чергу, закріплена Конституцією України, у ч. 2 ст. 19 Конституції України згідно якої органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, у справах щодо оскарження рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування суд повинен перевірити чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими Законами до їх відання.

Статтею 11 вказаного Закону визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських рад є їх комітети, відділи, управління та інші виконавчі органи, які відповідно до ст. 5 цього Закону входять в систему органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За приписами ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Таким чином, підставами для визнання акта незаконним (недійсним) є, зокрема, невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Предметом позову у даній справі є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування п. 4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р. "Про надання в оренду землі історико-культурного призначення" з підстав відсутності у сільської ради повноважень на розпорядження земельною ділянкою державної власності, в контексті чого суд зазначає слідуюче.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення ; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Так, зі змісту вказаної норми слідує, що територія, на якій розташована пам'ятка археології віднесена до земель саме історико-культурного призначення, а не до будь-якої іншої категорії.

Відповідно до ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 122 Цивільного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до статті 122 ЗК України, згідно з якою з 01 січня 2013 року передача у власність або у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Разом з тим, до земель історико-культурного призначення, в силу вимог ст. 53 ЗК України, належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території , музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку відповідно до якої земельна ділянка площею 14,2257 га, розташована на території Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності.

В той же час, згідно рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96 на земельній ділянці, площею 14,2257 га, переданій в оренду ТОВ "ВТВ Надія" розташована пам'ятка археології місцевого значення - поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е., охоронний номер № 142.

На підтвердження віднесення земельної ділянки, площею 14,2257 га, переданої в оренду ТОВ "ВТВ Надія" до земель історико-культурного призначення в справі наявні Охоронний договір № 21 від 10.05.2017 р., акт технічного стану пам'ятки археології місцевого значення та паспорт об'єкта культурної спадщини.

Крім того, матеріали справи також містять листи Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації вих. № 3439/02-25 від 10.06.2017 р. та вих. № 6894/02-25 від 10.11.2017 р. зі змісту яких слідує, що на земельній ділянці історико-культурного призначення , що знаходиться на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради площею 14,2257 га знаходяться пам'ятки археології місцевого значення : поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" археологічним об'єктом є рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскальні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам'ятки археології, перебувають у державній власності .

Як вказувалось вище, розташований на земельній ділянці площею 14,2257 га об'єкт археології (поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е., охоронний номер № 142) віднесено до пам'ятки археології місцевого значення згідно рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96, тобто в період дії Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 17.07.1978 р. № 3601-ІХ.

Згідно зі ст. 6 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 17.07.1978 р. № 3601-ІХ (в редакції чинній на момент прийняття рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96) до пам'яток історії та культури відповідно до статті 1 цього Закону належать, зокрема, пам'ятки археології - городища, кургани, залишки стародавніх поселень , укріплень, виробництв, каналів, шляхів, стародавні місця поховань, кам'яні скульптури, наскельні зображення, старовинні предмети, ділянки історичного культурного шару стародавніх населених пунктів.

Державне управління в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами обласних , районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами охорони пам'яток відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР (ч. 1 ст. 7 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 17.07.1978 р. № 3601-ІХ (в редакції чинній на момент прийняття рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 17.07.1978 р. № 3601-ІХ (в редакції чинній на момент прийняття рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96) виконавчі комітети обласних , міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів затверджують переліки пам'яток історії та культури місцевого значення (стаття 17), встановлюють зони їх охорони (стаття 29), а також вирішують інші питання в галузі охорони і використання пам'яток історії та культури, віднесені до їх відання законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" від 17.07.1978 р. № 3601-ІХ (в редакції чинній на момент прийняття рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96) з метою організації обліку і охорони пам'яток історії та культури нерухомі пам'ятки поділяються на пам'ятки загальносоюзного, республіканського і місцевого значення . Віднесення пам'яток історії та культури до категорії пам'яток загальносоюзного, республіканського чи місцевого значення провадиться відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР. Перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних , міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Виключення об'єктів з переліків пам'яток республіканського і місцевого значення допускається лише з дозволу Ради Міністрів Української РСР.

За змістом пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 16.12.2004 р. об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" до вирішення питання про їх включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам'яток вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Отже, враховуючи факт перебування земельної ділянки площею 14,2257 га , розташованої на території Новообиходівського старостинського округу Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079 у державній власності та історико-культурне значення даної земельної ділянки, суд приходить до висновку про незаконність пункт 4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р. "Про надання землі історико- культурного призначення".

За вказаних обставин, вказаний пункт рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017р. "Про надання землі історико-культурного призначення" підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що наявність підписаного між Райгородською сільською радою Немирівського району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" договору оренди земельної ділянки площею 14,2254 га ріллі за відсутності його державної реєстрації не порушує інтереси держави на розпорядження земельною ділянкою площею 14,2257 га, так як ТОВ "ВТВ Надія" не набуло прав орендаря за таким договором, позаяк цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення зазначеного Договору оренди землі, набуваються після відповідної державної реєстрації, чого як слідує з матеріалів справи не здійснено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.06.2016 р. у справі № 6-643цс16.

Прийшовши до висновку про задоволення позову у цій частині суд виходив з того, що у п.п. 30 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 р. № 333 Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок, що свідчить про наявність у позивача порушеного права в частині заявленої вимоги про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та необхідність його захисту в судовому порядку шляхом визнання незаконним та скасування рішення Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Щодо вимог прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 14,2257 га, розташовану на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, за інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 14,2257 га, розташована на території старостинського округу Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079 є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення державної форми власності.

При цьому, в Державному реєстрі нерухомих пам'яток на сьогоднішній не міститься інформації про те, що на території Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області є пам'ятки археологічної спадщини місцевого значення. Відомості про наявність об'єкта історико-культурного призначення на вищевказаній земельній ділянці або віднесення цієї земельної ділянки до земель історико-культурного призначення у Державному земельному кадастрі відсутні.

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів, зокрема Охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини № 21 від 10.05.2017 р., акту технічного стану пам'ятки археології місцевого значення, паспорту об'єкта культурної спадщини відповідно до якого рішення виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. розташований на земельній ділянці площею 14,2257 га об'єкт археології (поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е., охоронний номер № 142) віднесено до пам'ятки археології місцевого значення (охоронний номер № 142), слідує, що спірна земельна ділянка з кадастровим № 0523085700:03:001:0079 є пам'яткою археології місцевого значення.

Крім того, належність земельної ділянки до земель історико-культурного призначення підтверджується поясненнями відповідача 1 (Райгородська сільська рада) в ході розгляду справи та у поданих до суду відзивах на позовну заяву, а також опосередковано свідчить розпорядженням Немирівської районної державної адміністрації № 256 від 10.05.2012 р. відповідно до якого, наряду з іншим, створено на території Новообиходівської сільської ради землі історико-культурного призначення загальною площею 88,2723 га., яке передувало прийняттю розпорядження Немирівської районної державної адміністрації № 314 від 11.11.2013 р. та оскаржуваного рішення Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В свою чергу згідно зі ст. 53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам'ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 194 ЗК України визначено, що призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державний земельний кадастр", ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Як встановлено судом та стверджується самим Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області, спірна земельна ділянка вважається пам'яткою національного чи місцевого значення до вирішення питання про її включення (не включення) до Державного реєстру нерухомих пам'яток.

У ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України вказано, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Матеріалами справи підтверджено той факт, що земельна ділянка площею 14,2257 га, яка розташована на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079 належить до земель історико-культурного, а не до сільськогосподарського призначення, а тому Райгородська сільська рада (відповідач 1) не мала повноважень щодо передачі земельної ділянки історико-культурного призначення в оренду ТОВ "ВТВ Надія" (відповідач 2).

При цьому, на вказаній земельній ділянці площею 14,2257 га розташовано об'єкт археології (поселення пеньківської культури VI-VII ст. н.е., охоронний номер № 142), який віднесено до пам'ятки археології місцевого значення згідно рішення Виконкому Вінницької обласної ради народних депутатів від 18.02.1983 р. № 96.

Вказана пам'ятка археології місцевого значення включена до Переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області (охоронний номер пам'ятки № 142).

Згідно листа Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації вих. № 6894/02-25 від 10.11.2017 р., проектна документація щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки до Управління культури і мистецтв облдержадміністрації на погодження не надходила.

Разом з тим, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (позивач) не наділений повноваженнями щодо відання землями історико-культурного призначення.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із п.п. 1, 2 ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних , Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України та про внесення змін до нього.

Вказане дає право відповідному суб'єкту владних повноважень, який розпоряджається землями певної категорії, надати таку інформацію органу, що забезпечує ведення Державного земельного кадастру.

З огляду на вказане у своїй сукупності, у суду відсутні підстави для задоволення вимог прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 14,2257 га, розташовану на території Новообиходівської сільської ради Немирівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) з кадастровим номером 0523085700:03:001:0079, в зв'язку з чим позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову прокурора з врахуванням вищевикладених мотивів стосовно відмови в задоволенні позову в частині вимог про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача 1 (Райгородська сільська рада) відповідно до ст.129 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

02.05.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати п.4 рішення 4 сесії 1 скликання Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області від 26.04.2017 р. "Про надання в оренду землі історико-культурного призначення".

3. У задоволенні позову в частині вимоги про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТВ Надія" повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності площею 14,2257 з кадастровим номером 052308500:03:001:0079, що розташована на території Новообиходівського старостинського округу Райгородської сільської ради (за межами населеного пункту) Немирівського району Вінницької області відмовити повністю.

4. Стягнути з Райгородської сільської ради Немирівського району Вінницької області на користь прокуратури Вінницької області 1 600 грн 00 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 10 травня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 7 прим.:

1 - до справи.

2 - Прокуратурі Вінницької області - вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050.

3 - Немирівській місцевій прокуратурі - вул. Тараса Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800.

4 - позивачу - вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027.

5 - відповідачу 1 - вул. Миру, 16, с. Райгород, Немирівський район, Вінницька область, 22880.

6 - відповідачу 2 - вул. Перемоги, 19, с. Коржівка, Немирівський район, Вінницька область, 22856.

7 - третій особі - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036.