Рішення

від 08.05.2018 по справі 905/481/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   61022,  м. Харків, пр. Науки, 5,  тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua Р І Ш Е Н Н Я    іменем України 08.05.2018                                                         м.Харків                                     Справа № 905/481/18                                Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою:  Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-МАРІУПОЛЬ», м.Маріуполь, Донецька область до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» в особі Маріупольської Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД», м.Маріуполь, Донецька область про: стягнення 400132,16грн. за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Суть справи:  Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-МАРІУПОЛЬ» м.Маріуполь, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 400132,16грн., з яких: 349318,02грн. – основний борг, 33272,43грн. – пеня, 14114,71грн. – інфляція та 3427,00грн. – 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором поставки №276-пм-13/2496 від 06.09.13р. 12.03.18р. до суду від позивача надійшла заява №б/н від 05.03.18р. про забезпечення позову. Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/481/18. Ухвалою господарського суду від 14.03.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/481/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.04.18р. Також, 14.03.18р. судом постановлено ухвалу, якою задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “РОШЕН-МАРІУПОЛЬ”, м.Маріуполь, Донецька область №б/н від 05.03.18р. про забезпечення позову. Вжиті заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти (гривню та іноземні валюти) на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” (проспект Соборності, буд. 43, м.Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 33170637), а також відокремлених підрозділах Маріупольської філії ТОВ “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” (Запорізьке шосе, буд. 2, м.Маріуполь, Донецька область, 87512, код ЄДРПОУ 38181340), та Київської філії ТОВ “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД” (вул. Березняківська, буд. 31, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 38592317) в межах розміру позовних вимог у сумі 400132,16грн. 10.04.18р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти застосування заходів забезпечення позову та просить суд скасувати заходи забезпечення позову та відкласти засідання суду на іншу дату. Ухвалами суду від 11.04.18р. відмовлено в задоволенні заяви відповідача про скасування заходів забезпечення позову та розгляд справи відкладений на 08.05.18р. 20.04.18р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача. У відповіді на відзив, позивач, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, просить суд задовольнити позовні вимоги, заходи забезпечення позову залишити незмінними. Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути справу по суті за наявними матеріалами. Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд ВСТАНОВИВ: 06.09.13р. між позивачем (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-МАРІУПОЛЬ» та відповідачем (покупець) Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» в особі Маріупольської Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» укладений договір поставки №276-пм-13/2496 (з додатковими угодами до нього від 01.01.14р., від 30.10.14р., від 16.02.15р.), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і здійснити оплату відповідно до умов цього договору (п.2.1. договору). Згідно п.2.2. договору, покупець направляє постачальнику замовлення на підставі специфікації (яка діє на момент направлення замовлення покупцем), затвердженої сторонами, в якій вказуються асортимент, вимоги до якості й ціна товару. Замовлення оформлюється на бланку замовлення, де вказується асортимент, кількість і ціна товару, який поставляється, термін і місце поставки, загальна вартість замовлення (п.2.3. договору). Відповідно до підпункту 3.1.1. п.3.1. договору, постачальник зобов'язується своєчасно поставити товар до місця поставки відповідно до затвердженого сторонами графіку поставки, в кількості, якості, по цінам та в асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації і замовлення. Згідно підпункту 3.2.1. п.3.2. договору, покупець зобов'язується прийняти поставлений відповідно до умов цього договору товар у місці постачання і сплатити його вартість відповідно до розділу 8 даного договору. Пунктом 6.1. договору (в редакції узгодженої сторонами згідно протоколу розбіжностей від 06.09.13р.) визначено, що поставка товару здійснюється товарними партіями відповідно до замовлення покупця. Замовлення направляється покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою або шляхом вручення представнику постачальника (спосіб передачі замовлення постачальнику визначається покупцем самостійно). Постачальник зобов'язаний підтвердити замовлення покупця електронною поштою та підписати, скріпити печаткою і відіслати замовлення покупцю засобами факсимільного зв'язку або вручити представнику покупця. Якщо протягом шести годин з моменту отримання замовлення постачальник не повідомить покупця про неможливість виконання його замовлення або необхідність внесення до нього змін, замовлення вважається прийнятим постачальником. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або автомобільним транспортом третьої особи та в будь-якому випадку за рахунок постачальника. Поставка товару здійснюється на умовах DDP (згідно Інкотермс-2010). Місце поставки вказується у замовленні покупця. (п.6.2. договору). Відповідно до п.6.3. договору, фактичною датою поставки товару є дата приймання покупцем даного товару в місці поставки, яка відповідає даті товарної накладної, підписаної сторонами. Згідно підпунктів 8.1.1., 8.1.3. п.8.1. договору, ціна товару вказується у замовленні на підставі специфікації, яка діє на момент відправлення замовлення. Загальна вартість замовлення вказується в замовленні. Загальна вартість даного договору – вартість всього товару поставленого за даним договором (п.8.2. договору). Умовами підпунктів 8.2.1. (в редакції додаткової угоди від 16.02.15р.), 8.2.2. п.8.2. договору, сторонами визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки. Оплата здійснюється в національній валюті України. Відповідно до п.10.5. договору, в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення. Згідно п.12.3. договору, сторони визначають, що всі можливі претензії за даним договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання претензії. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015р., а в частині взаєморозрахунків – до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.13.1. договору в редакції додаткової угоди від 30.10.14р.). Згідно п.13.2. договору  у тому випадку, якщо сторони у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомили один одну про бажання розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік. Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб. В матеріалах справи відсутні докази розірвання даного договору сторонами у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що в період спірних правовідносин договір був чинним. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі видаткових накладних №50660 від 05.10.17р., №50661 від 05.10.17р., №51930 від 12.10.17р., №51931 від 12.10.17р., №52946 від 18.10.17р., було здійснено поставку товару на загальну суму 350095,62грн. При цьому, при прийомі товару на товарному складі ТОВ «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» по видатковим накладним №50660 та №52946 представниками сторін були складені акти від 05.10.17р. та від 18.10.17р. про виявлені недоліки. Відповідно до вказаних актів товар по видатковим накладним №50660 від 05.10.17р. та №52946 від 18.10.17р. було прийнято відповідачем не у повному обсязі у зв'язку із тим, що деякий асортимент товару покупцем не замовлявся. Отже, представником відповідача був прийнятий товар по видатковим накладним №50660 від 05.10.17р., №50661 від 05.10.17р., №51930 від 12.10.17р., №51931 від 12.10.17р., №52946 від 18.10.17р. на загальну суму 349318,02грн., що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень. Видаткові накладні мають посилання на договір №276-пм-13/2496 від 06.09.13р. Прийняття відповідачем товару вищевказаним видатковим накладним на суму 349318,02грн. також підтверджується підписаним представниками постачальника та покупця, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.17р. по 31.10.17р. Таким чином, на виконання умов договору поставки №276-пм-13/2496 від 06.09.13р.  позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 349318,02грн. Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований. 06.12.17р. претензією №1 позивач звернувся до відповідача з вимогою у найкоротший строк сплатити заборгованість в сумі 349318,02грн. У відповіді №12 від 21.02.18р. на претензію відповідач визнав наявність заборгованості в сумі 349318,02грн. та просив надати можливість погасити заборгованість частинами, шляхом укладання угоди про реструктуризацію боргу. Доказів укладання між сторонами відповідної угоди про реструктуризацію боргу сторонами суду не надано. За твердженнями позивача, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань, поставлену на його адресу продукцію у встановлений договором строк не оплатив, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в загальному розмірі 349318,02грн. Крім суми основного боргу,    позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України  нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 3427,00грн. та інфляційні нарахування у розмірі 14114,71грн., а також на підставі п.10.5. договору пеню у розмірі 33272,43грн. Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою. Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного: Внаслідок укладення договору поставки №276-пм-13/2496 від 06.09.13р. між сторонами склалися господарські правовідносини, до яких слід застосовувати положення Господарського кодексу України  як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України   за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст.692 Цивільного кодексу України   покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.  У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару. Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору. При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України   встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовами п.8.1. договору в редакції додаткової угоди від 16.02.15р., визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки. З матеріалів справи вбачається, що товар на суму 349318,02грн. був отриманий відповідачем згідно видаткових накладних від 05.10.17р. №50660 та №50661, від 12.10.17р. №51930 та №51931, від 18.10.17р. №52946. Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставлених товарів на суму 349318,02грн. Товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо відсутності необхідних товаросупровідних документів. За вказаних підстав, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно видаткових накладних від 05.10.17р. до 26.10.17р. (включно), згідно видаткових накладних від 12.10.17р. до 02.11.17р. (включно), та згідно видаткової накладної від 18.10.17р. до 08.11.17р. (включно). Виходячи з наведених вище норми законодавства та встановлених судом фактичних обставин щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №276-пм-13/2496 від 06.09.13р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати. Відповідно до   ст.13 Господарського процесуального кодексу України   судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України   та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Заперечення відповідача проти позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, судом до уваги не приймаються як такі, що не підтвердженні жодними належними, допустимими та достовірними доказами в розумі ст.ст.76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 349318,02грн. Доказів перерахування коштів у сумі 349318,02грн. на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано. Таким чином, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору поставки №276-пм-13/2496 від 06.09.13р., не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано. За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 349318,02грн. підлягає задоволенню. Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних за період з 27.10.17р. по 01.03.18р. в розмірі 3427,00грн. та інфляційні втрати за період з 27.10.17р. по 01.03.18р. в розмірі 14114,71грн. Вказані нарахування здійснені окремо по кожній видатковій накладній. Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем вірно визначений період нарахування, при цьому за розрахунком суду розмір 3% річних складає 3436,01грн., тоді як позивачем заявлено 3427,00грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 3427,00грн. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується. Також, у вказаній постанові Верховним Судом з посиланням на Рекомендації Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 15260,22грн., тоді як позивачем заявлено 14114,71грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 14114,71грн. Крім 3% річних та інфляційних нарахувань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 33272,43грн. Відповідно до п.10.2. договору, в разі невчасної сплати покупцем поставленого товару покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення, від вартості поставленого, але непоставленого товару, за кожен день прострочення. Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період нарахування пені, при цьому за розрахунком суду розмір пені складає 33578,88грн., тоді як позивачем заявлено 33272,43грн. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 33272,43грн. Перевірка розрахунку 3% річних, інфляційних нарахувань та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”. Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно   ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача. Стосовно забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що містяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, а також відокремлених підрозділів Маріупольської філії ТОВ “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, та Київської філії ТОВ “КОНТИНІУМ-ТРЕЙД”, суд зазначає наступне: Відповідно до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно ч.8 вказаної статті, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Керуючись ст.ст.12, 13, 46,   73, 74,   76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОШЕН-МАРІУПОЛЬ», м.Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 400132,16грн., з яких: 349318,02грн. – основний борг, 33272,43грн. – пеня, 14114,71грн. – інфляція та 3427,00грн. – 3% річних., задовольнити повністю. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНТИНІУМ-ТРЕЙД» (Запорізьке шосе, буд. 2, м.Маріуполь, Донецька область, 87512; ЄДРПОУ ВП 38181340) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «РОШЕН-МАРІУПОЛЬ» (вул. Миколаївська, буд. 27, м.Маріуполь, Донецька область, 87515; ЄДРПОУ 33653542) суму основного боргу у розмірі 349318,02грн., 3% річних у розмірі 3427,00грн., інфляційні нарахування у розмірі 14114,71грн, пеню у розмірі 33272,43грн., судовий збір у сумі 6882,98грн. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України). Рішення складено та підписано 08.05.18р. Суддя                                                                                                                        М.О. Лейба