Рішення

від 17.04.2018 по справі 910/2061/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.04.2018Справа № 910/2061/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М. , при секретарі судового засідання Мартинюк М.О. , розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ БАНДЕРИ СТЕПАНА, будинок 71А; код ЄДРПОУ 36301046)

до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10; код ЄДРПОУ 24745673)

про стягнення 472 835,67 грн.

Представники сторін :

від позивача: Потрохов А.О. - довіреність від 15.01.2018 року;

від відповідача: Синюк С.Л. - договір про надання правової допомоги №1 від 16.04.2018 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" про стягнення 472 835,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині виплати позивачу страхового відшкодування після настання страхового ризику за умовами Договору страхування PKS №1601528 від 08.09.2016 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 456 150,00 грн. - страхового відшкодування, 4 378,56 грн. - пені, 3 599,21 грн. - 3% річних, 8 707,90 грн. - інфляційних втрат, 7 092,54 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 28.03.2018 року.

В судовому засіданні 28.03.2018 року оголошено перерву до 17.04.2018 року.

16.04.2018 року через відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні 17.04.2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 17.04.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ОЛ-ЛІЗИНГ (далі по тексту - страхувальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ (далі по тексту - страховик, відповідач) укладено Договір страхування №PKS 1601526 Просто-Каско Плюс (далі за текстом - Договір), за умовами якого застраховано транспортний засіб марки Toyota Camry , державний номер НОМЕР_1 (далі по тексту - застрахований транспортний засіб).

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку.

Згідно з п. 1.9. Договору страховими ризиками є: пошкодження (ДТП, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, стихійне лихо, зовнішній вплив), незаконне заволодіння.

Згідно з п. 2.2.7. Договору страховий випадок (подія / події) , зазначена в п. 1.9 цього договору, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату)

З матеріалів справи слідує, що 02.08.2017 року о 02 год. 10 хв. на автодорозі Т-23-13 Кам'янка - Шепетівка, 36 км. 200 м. сталося ДТП, в результаті якої водій транспортного засобу Toyota Camry , державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 допустив небезпечний маневр, внаслідок чого застрахований транспортний засіб злетів у кювет та перекинувся (довідка №3017214459523819 про дорожньо-транспортну пригоду наявна в матеріалах справи), а тому, на думку позивача, із застрахованим транспортним засобом сталася подія, яка має ознаки страхового ризику.

Відповідно до звіту №18/2017 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 457 012,30 грн.

03.08.2017 року позивач звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку.

Листом від 24.10.2017 року вих. №04-2613 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з огляду на те, що подія, яка трапилася 02.08.2017 року не є страховим випадком в зв'язку з тим, що водій транспортного засобу Toyota Camry , державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3 відмовився від свідчення на стан сп'яніння, що є підставою (п. 2.11.3.10 (16), п. 2.3.15 Договору) для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Листом від 20.11.2017 року вих. №64 позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку досудового врегулювання спору.

Відповідач листом від 28.11.2017 року вих. №04-122382 щодо проведення розслідування по справі №122382 повідомив позивача, що не отримав відповіді на ряд запитань щодо обставин випадку, який має ознаки страхового, а тому не прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування.

Листом від 29.12.2017 року вих. №04-3171 щодо результатів проведеного страхового розслідування по справі 122382 відповідач повідомив позивача про залишення рішення в силі, щодо відмови у визначенні події страховою та проведенні страхового відшкодування.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання в частині виплати позивачу страхового відшкодування після настання страхового ризику за умовами Договору страхування PKS №1601528 від 08.09.2016 року, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь: 456 150,00 грн. - (страхового відшкодування), 4 378,56 грн. (пені), 3 599,21 грн. (3% річних).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з ст. 8 Закону України Про страхування страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 979 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

З місця дорожньо-транспортної пригоди, 02 серпня 2017 року каретою швидкої допомоги, було доставлено до відділу невідкладної медичної допомоги Ізяславського ЦРЛ Хмельницької області наступних громадян:

- ОСОБА_4, з діагнозом забій поперекового відділу хребта і грудної клітки;

- ОСОБА_5 1984 р.н., з діагнозом: ЗЧМТ., Компресійний перелом XII грубного хребця;

- ОСОБА_6 1974 р.н, діагноз: ЗЧМТ, Закритий перелом п'яткової кістки зліва.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказаним особам надана невідкладна медична допомога, в подальшому за їх вимогою були направлені каретою швидкої допомоги до Хмельницької обласної лікарні, але з нез'ясованих обставин до Хмельницької лікарні не потрапили, (лист №01-08/2489 від 05.12.2017 року), а ОСОБА_4, та ОСОБА_6 за декілька днів після дорожньо-транспортної пригоди покинули територію України.

Відповідно до довідки Ізяславської центральної лікарні № 1606 від 06.12.2017 року та №297 від 19.03.2018 року, усі вищезазначені особи, втому числі водій автомобіля Toyota Сатгу , реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4, від обстеження на стан алкогольного сп'яніння відмовились.

Згідно з п. 2.3.1.5. Договору за цим Договором, незалежно від обраних страхових ризиків, страховими випадками не визнаються події , що відбулись внаслідок або під час керування ТЗ особою, яка знаходилась в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, під впливом медичних препаратів, застосування яких протипоказано при керуванні транспортним засобом, або при відмові Водія застрахованого ТЗ від освідчення на наявність алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Відповідачем отримало довідки Ізяславської центральної лікарні № 1606 від 06.12.2017 року та №297 від 19.03.2018 року, з якої вбачається що на момент настання події, ОСОБА_4 відмовився від освідчення на стан сп'яніння.

Таким чином, випадок від 02.08.2017 року, підпадає під виключення із страхових випадків, та не є страховою подією, відповідно до умов Договору страхування, а тому із його настанням у відповідача не виникає обов'язку по виплаті страхового відшкодування.

У п. 2.11.3.10 (16) Договору страхування, визначено, що Страховик має право відмовити Страхувальнику у виплаті страхового відшкодування у випадку якщо подія, яка призвела до збитків або збитки підпадають під Виключення із страхових випадків і обмеження страхування згідно розділу 2.3. цього Договору та інших положень цього Договору.

Відповідач листом №04-2613 від 24.10.2017 року повідомив позивача про відмову у визнанні випадку страховим та проведенні страхового відшкодування. В подальшому на прохання позивача, AT ПРОСТО-страхування в рамках ст. 25 Закону України Про страхування та у відповідності до п.п.2.11.3.3; 2.11.3.6 договору страхування PKS № 1601528, провело додаткове страхове розслідування (лист №122382 від 28.11 2017р) та окрім підтвердження факту відмови водія у проведенні в медичному закладі освічення на стан сп'яніння виявило, ще ряд обставин, які унеможливило визнання події страховою, та проведенні страхового відшкодування, про що було повідомлено позивача листом №04-3171 від 27.12.2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 року Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-241, 256 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 07.05.2018 року.