Постанова

від 02.08.2018 по справі 910/2061/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2018 р. Справа№ 910/2061/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018р. (повний текст складено 07.05.2018р.)

у справі №910/2061/18 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ"

про стягнення 472 835,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" про стягнення 472 835,67 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання за умовами договору страхування PKS №1601528 від 07.09.2016р. і не виплатив позивачу страхове відшкодування після настання страхового випадку, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 456 150,00 грн. страхового відшкодування і нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання 4 378,56 грн. пені, 3 599,21 грн. 3% річних, 8 707,90 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2018р. у справі №910/2061/18 у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ОЛ-ЛІЗИНГ подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказував, що прийняте страховиком рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування передчасне та необґрунтоване, без з'ясування відповідачем усіх обставин по страховому випадку.

За твердженням позивача, відповідачем не доведено відмови водія застрахованого транспортного засобу від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а листи Ізяславської центральної районної лікарні Хмельницької області №1606 від 06.12.2017р., №297 від 19.03.2018р. не є належними доказами відмови страховиком у визнанні випадку страховим.

На думку скаржника, судом першої інстанції помилково не враховано положення чинного законодавства щодо дотримання процедури фіксації відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відсутність складеного протоколу про адміністративне правопорушення, у якому повинні були зазначені ознаки сп'яніння або дії водія щодо ухилення від огляду, відсутність застосування адміністративного стягнення до водія; лист №8358/106/02-2017 від 15.11.2017р. за підписом слідчого СВ Ізяславського ВП Славутського ВП ГУ НП в Хмельницікій області, у зв'язку з чим прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 05.07.2018р.

25.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу.

03.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на заперечення на апеляційну скаргу.

05.07.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов детальний опис робіт виконаних для надання правової допомоги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2018р. оголошено перерву до 02.08.2018р.

01.08.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю забезпечити явку представника товариства у судове засідання у зв'язку з його відпусткою.

Клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення з огляду на те, що за висновками суду, його неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами. Крім того, апелянт не був позбавлений можливості залучити іншого представника для участі у судовому засіданні.

Представники позивача до судового засідання, що відбулось 02.08.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 07.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (страховик) укладено договір страхування PKS №1601526 Просто-Каско Плюс (далі - договір), відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням або розпорядженням транспортним засобом, марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 (далі - застрахований транспортний засіб).

Згідно з п. 1.9 договору страховими ризиками є: пошкодження (ДТП, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, стихійне лихо, зовнішній вплив), незаконне заволодіння.

Пунктом 2.2.7 договору передбачено, що страховий випадок (подія / події), зазначена в п. 1.9 цього договору, яка відбулася із настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування (страхову виплату).

Зі змісту довідки про дорожньо-транспортну пригоду №3017214459523819 від 02.08.2017р. випливає, що 02.08.2017р. о 02 год. 10 хв. на автодорозі Т-23-13 Кам'янка - Шепетівка, 36 км. 200 м. сталася ДТП - перекидання транспортного засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а водій ТЗ - ОСОБА_5 та учасники ДТП ОСОБА_6, ОСОБА_7 були травмовані.

Відповідно до звіту №18/2017 Про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 10.11.2017р. вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 склала 457 021,30 грн.

24.10.2017р. листом №04-2613 відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з огляду на те, що подія, яка трапилася 02.08.2017р. не є страховим випадком, у зв'язку з тим, що водій транспортного засобу "Toyota Camry", д.н.з. НОМЕР_1, ОСОБА_5 відмовився від освідчення на стан сп'яніння, що є підставою у відповідності до умов договору страхування (п. 2.11.3.10 (16), п. 2.3.15 договору) для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Листом №64 від 20.11.2017р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перегляд рішення щодо відмови у виплаті страхового відшкодування в порядку досудового врегулювання спору.

Відповідач листом №04-122382 від 28.11.2017р. щодо проведення розслідування по справі №122382 повідомив позивача, що не отримав відповіді на ряд запитань стосовно обставин випадку, який має ознаки страхового, а тому не прийняв рішення про здійснення страхового відшкодування.

Листом №04-3171 від 27.12.2017р. щодо результатів проведеного страхового розслідування по справі 122382 відповідач повідомив позивача про залишення рішення своєї відмови у визначенні події страховою та проведенні страхового відшкодування в силі.

З пояснень представника відповідача випливало, що позивач до страховика із заявою на виплату страхового відшкодування не звертався, тому термін для проведення страхового відшкодування не розпочинався, а отже права позивача не були порушені.

Згідно статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 979 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Статтею 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно зі ст. 25 Закону "Про страхування" здійснення страхових виплат проводиться страховиком відповідно до договору страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката). Зазначений страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром - особою, яка займається визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються чинним законодавством) у формі, що визначається сертифікатом.

Відповідно до пункту 2.7.2.5 договору для отримання страхового відшкодування, крім письмового повідомлення про подію, яка має ознаки страхової, страхувальнику необхідно надати страховику заяву про виплату страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком, та документи, які є обґрунтуванням заяви про виплату страхового відшкодування.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право страхувальника на отримання відшкодування шкоди кореспондується з обов'язком страховика у визначених законодавством межах та порядку здійснити страхову виплату.

Тобто право страхувальника на отримання відшкодування завданої йому шкоди, шляхом виконання страховиком за договором узятих на себе зобов'язань, не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування).

Таким чином, положеннями чинного законодавства закріплюється можливість відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування.

Аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові №910/7449/17 від 05.06.2018р.

Всупереч наведеним положенням законодавчих норм та умов договору, позивачем до матеріалів справи не додано доказів звернення до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування з необхідними документами, тож у відповідача в силу Закону та умов договору не виникає обов'язку з виплати страхового відшкодування.

При цьому, посилання апелянта на лист страховика №04-2613 від 24.10.2017р. зроблених судом висновків не спростовує, оскільки зі змісту вказаного листа вбачається, що страхувальник 03.08.2017р. лише повідомив страховика про настання випадку, який не визнано відповідачем страховим.

Звернення позивача до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, яка є обов'язковим елементом юридичного складу, за наявності якого у відповідача (страховика) настає обов'язок з виплати страхового відшкодування, позивачем документально не підтверджено, а страховиком її подання заперечується.

Відповідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, висновок місцевого господарського суду, яким відмовлено позивачу у позові за недоведеністю вимог, є вірним, і доводи скаржника правомірності цього висновку не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі в частині покладення на позивача витрат відповідача на правову допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідачем до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги №1 від 16.04.2018р.; детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги; акт виконаних робіт від 06.06.2018р.; платіжне доручення №10021 від 06.06.2018р. на суму 27 000,00 грн.; ордер на надання правової допомоги серії КС №444151 від 30.05.2018р. на ім'я адвоката Синюк С.Л.; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 15.02.2018р.

Перевіривши співрозмірність заявлених витрат за послуги адвоката, врахувавши ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, судова колегія вважає, що заявлені відповідачем витрати на відшкодування адвокатських послуг підлягають стягненню з позивача у розмірі 3 000,00 грн.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018р. у справі №910/2061/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.04.2018р. у справі №910/2061/18 - залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛ-ЛІЗИНГ" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Бандери Степана, буд. 71А; ЄДРПОУ 36301046) на користь Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; ЄДРПОУ 24745673) 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

3. Матеріали справи №910/2061/18 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 14.08.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Дідиченко