Рішення

від 07.05.2018 по справі 913/110/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022  м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79  inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ РІШЕННЯ 07 травня 2018 року                                                   Справа № 913/110/18                                                                                 Провадження №25/913/110/18 Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк” (вул.Енергетиків, б.36, м.Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верес” (вул.Леніна, б.124, смт.Біловодськ  Луганської області, 92800) про стягнення 5399 грн 79 коп. Суддя Господарського суду Луганської області Іноземцева Л.В. Секретар судового засідання Бикова К.А. У засіданні брали участь: від позивача: представник не прибув; від відповідача: представник не прибув. Публічне акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” в особі філії – Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк” звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верес” про стягнення за договором №41 на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк” від 11.04.2013 заборгованості за щомісячне розрахункове обслуговування (комісія) у сумі 4068 грн 65 коп., інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 року в сумі 1128 грн 26 коп., 3% річних за період з 06.10.2014 по 06.02.2018 у сумі 202 грн 88 коп., що нараховані за прострочення виконання грошових зобов'язань. Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 530, 625, 627, 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України), статтю 193 Господарського кодексу України (далі за текстом – ГК України) обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за договором №41 на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк” від 11.04.2013 в частині поповнення рахунку грошовими коштами для сплати вартості послуги та своєчасної оплати послуг банку за виконання операцій із застосуванням системи “Інтернет-Клієнт-банк”. Клопотанням б/н від 04.05.2018, яке надійшло на адресу електронної пошти суду, позивач просив розглянути справу за відсутності представника. Суд вважає можливим задовольнити вказане клопотання. У письмових поясненнях б/н від 03.05.2018, які надійшли на адресу електронної пошти суду, позивач зазначає, що банк зі свого боку відповідно до п.2.1 договору №41 від 11.04.2013 виконував свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідно до п.4.3.4 договору клієнт зобов'язується забезпечити один раз на 6 місяців перегенерацію особистого ключа ЄЦП. Застосування п.4.2.4 договору в частині зупинення надання послуг у зв'язку із неотриманням оплати є правом банку. Також позивач зазначив, що договором не передбачена залежність нарахування щомісячної плати за договором від фактичного користування відповідачем системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-Банк”, отримання особистого ключа ЕЦП. Відповідач відзив на позовну заяву не подав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення Укрпошти.   Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Дослідивши матеріали справи, подані позивачем докази в підтвердження заявлених вимог, суд В С Т А Н О В И В: 11.04.2013 між Публічним акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (ПАТ “Ощадбанк”) – позивачем у справі, як банком, і Товариством з обмеженою відповідальністю “Верес” (ТОВ “Верес”) – відповідачем у справі, як клієнтом, укладений договір №41 на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк” (а.с.10-13). За умовами розділу 2 договору банк зобов'язався надати клієнту послуги: - з підключення користувачів до системи “Інтернет-Клієнт-банк”; - з надання доступу до перегляду руху коштів по рахунках клієнта; - з виконання операцій по переказу грошей з рахунків клієнта; - з відображення виплат по рахунках та інші послуги згідно договору. Згідно з п.2.3 договору клієнт зобов'язався оплачувати одержані послуги, вартість яких визначається тарифами банку, розмір яких наведено в додатку №1 до договору. Пунктом 3.1 договору встановлено, що банк передає клієнту дистрибутив для підключення клієнта до системи “Інтернет-Клієнт-банк”, надає інструкцію з підключення робочих місць та макети особистих ключів ЕПЦ (в разі бажання клієнта – захищені носії ключової інформації), перелік яких клієнт надає банку в заявці на отримання доступу, протягом 5 банківських днів після укладення цього договору. Розділом 5 договору банку надано право здійснювати договірне списання з поточного рахунку клієнта №26005300514438, відкритого в ТВБВ №10012/159, код банку 304665, вартості наданих послуг в розмірі, визначеному додатком №1 до цього договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем, за який надано послуги. З метою своєчасної оплати банком послуг за цим договором, клієнту належить своєчасно поповнювати поточний рахунок грошовими коштами. Згідно з п.10.1 договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів, відбитками печаток сторін та діє протягом 1 року, у випадку невиконання будь-якою із сторін своїх зобов'язань по даному договору, строк дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за цим договором. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії цього договору. Додатком №1 до договору сторони узгодили тарифи на послуги банку, що надаються суб'єктам господарювання на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк”. Зокрема, вартість послуги за виконання операцій із застосуванням системи “Інтернет-Клієнт-банк” становить 100 грн 00 коп. за місяць (а.с.14). Додатком №2 до договору Вимоги щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації зазначено, що генерація (виготовлення), використання і зберігання особистих ключів та встановлення індивідуальних паролів до них виконується виключно власниками ключів. Строк дії особистого ключа становить не більше 6 місяців. Відповідальність за своєчасну генерацію нового ключа несе власник ключа. Договір №41 на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк” прийнятий сторонами до виконання, що підтверджується заявкою від 11.04.2013 відповідача на отримання доступу до системи “Інтернет-Клієнт-банк”; актом приймання-передачі від 18.04.2013, за змістом якого відповідач прийняв від позивача дистрибутив для підключення до системи “Інтернет-Клієнт-банк”, ключі ЕЦП, захищені носії ключової інформації Secure Token (а.с.15-16). Відповідач порушив умови договору в частині внесення платежів за щомісячне розрахункове обслуговування тарифного пакету та своєчасного поповнення  рахунку грошовими коштами для оплати вартості послуг, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про усунення порушень від 01.09.2017 №110.20-13/4244/4471 (а.с.20). Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду про стягнення 5399 грн 79 коп., з яких 4068 грн 65 коп. заборгованість за обслуговування тарифного пакету за період з 06.10.2014 по 06.02.2018, 1128 грн 26 коп. інфляційні нарахування за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 року, 202 грн 88 коп. 3% річних за період з 06.10.2014 по 06.02.2018, що нараховані з підстав прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором. Доказів погашення заборгованості відповідач суду не подав. Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Правовідносини сторін за цим позовом визначені укладеним між ними договором і регулюються главами 63 “Послуги”, 72 “Банківський рахунок” ЦК України. Частиною 1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. За приписом ч.ч.1,2 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Згідно зі ст.1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. Згідно із ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Обставини справи свідчать, що укладення договору на виконання розрахункових операцій системою дистанційного обслуговування “Інтернет-Клієнт-банк” спрямоване на обслуговування банківських операцій по банківському рахунку, відкритому відповідачеві згідно договору банківського рахунку. Позивач нарахував і пред'явив до оплати послуги за період з 06.10.2014 по 06.02.2018. Водночас матеріали справ не містять, а позивачем не подано доказів використання відповідачем з жовтня 2014 року системи “Інтернет-Клієнт-банк” та доказів надання послуг з виконання операцій по переказу грошей з/на рахунки відповідача. Відповідач взагалі не використовував банківський рахунок. Останній платіж по банківському рахунку відповідача ініційований банком 28.11.2014 (а.с.22) шляхом списання коштів в сумі 31 грн 35 коп., що були на рахунку відповідача для часткового погашення заборгованості по оплаті послуг банку. Як вже зазначалось, за умовами розділу 2 договору банк зобов'язався надати клієнту послуги: з підключення користувачів до системи “Інтернет-Клієнт-банк”; з надання доступу до перегляду руху коштів по рахунках клієнта; з виконання операцій по переказу грошей з рахунків клієнта; з відображення виплат по рахунках та інші послуги згідно договору. Відповідно до умов договору на виконання розрахункових операції №41 від 11.04.2013 надання банком послуг обумовлює необхідність використання відповідачем особистого ключа Електронного цифрового підпису. Строк дії ключа ЕЦП, одержаного згідно акту приймання-передачі від 18.04.2013 закінчився, докази перегенерації відповідачем одержаних ключів відсутні. Згідно з п.4.3.4 клієнт зобов'язався забезпечити один раз в 6 місяців перегенерацію особистого ключа ЕЦП згідно “Вимог щодо поводження з засобами криптографічного захисту інформації”. Як встановлено судом та підтверджується позивачем в письмових поясненнях відповідач перегенарацію особистого ключа ЕЦП не здійснював, що унеможливило отримання відповідачем від позивача у спірний період послуг, обумовлених договором №41 від 11.04.2013. Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Частиною 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суду в порушення викладених приписів законодавства позивачем не надано документального підтвердження надання відповідачеві послуг з виконання операцій із застосуванням системи “Інтернет-Клієнт-банк” у заявлений період. Враховуючи викладене суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги (несплачена комісія) з 06.10.2014 по 06.02.2018 у сумі 4068 грн 65 коп. необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Суд зауважує, що відповідно до умов п.4.2.4 договору банк має право отримувати плату за надані послуги за цим договором, а у разі їх неотримання в строк, визначений розділом 5 цього договору, призупиняти надання послуг за цим договором до моменту погашення клієнтом заборгованості. Відповідно до п.10.3 договору сторони дійшли згоди, що недотримання клієнтом умов щодо оплати (передплати) послуг є підставою для призупинення надання банком шляхом відключення клієнта-підрозділу від системи “Інтернет-Клієнт-банк”, попередивши його про це письмово не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати такого відключення. У разі непогашення клієнтом-підрозділом заборгованості перед банком протягом десяти банківських днів з дня відключення від системи “Інтернет-Клієнт-банк”, банк має право достроково розірвати цей договір у відповідності до зазначеного письмового попередження. Та обставина, що відповідач не подав заявку про припинення або розірвання договору  в порядку визначеному п.10.1, п.10.2 договору не підтверджує надання банком послуг системою “Інтернет-Клієнт-банк”. Крім того, банк також не скористався своїм правом, передбаченим п.10.3 договору про його розірвання у зв'язку з неоплатою послуг, а продовжував нараховувати плату за не надану ним та не використану відповідачем послугу. З огляду на недоведеність позивачем факту надання послуг за договором №41 від 11.04.2013 з виконання операцій із застосуванням системи “Інтернет-Клієнт-банк”, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачем 3% річних за період з 06.10.2014 по 06.02.2018 у сумі 202 грн 88 коп. та інфляційних втрат за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 року в сумі 1128 грн 26 коп. Таким чином, вказані вимоги задоволенню не підлягають. З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити. Судовий збір покладається на позивача згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 238, 240-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд У Х В А Л И В: 1. У позові Публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” в особі філії – Луганського обласного управління АТ “Ощадбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Верес” про стягнення 5399 грн 79 коп. відмовити повністю. 2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені  ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5  Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 10.05.2018. Суддя                                                                                                 Л.В. Іноземцева