Постанова

від 10.05.2018 по справі 905/133/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018р. справа №905/133/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Попков Д.О. Стойка О.В., Радіонова О.О. секретар судового засідання Максимова-Амельченко О.Ю. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області ухваленого 13.03.2018р. (повний текст підписано 19.03.2018р.) у м. Харкові по справі №905/133/18 (суддя Левшина Я.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , м.Маріуполь Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м. Луцьк в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 99928,55грн., пені в сумі 5928,90грн., інфляційних нарахувань в сумі 1415,02грн., 3% річних в сумі 794,82грн.

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , м. Маріуполь Донецької області (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м. Луцьк в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , м. Маріуполь Донецької області (далі - Відповідач) з вимогами про стягнення 108067,29грн., у тому числі: 99928,55грн. заборгованості за поставлений товар в межах договору поставки №04/02 від 04.02.2016р. (з протоколом розбіжностей), 5928,90грн. - пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, 794,82грн. - 3% річних за прострочення виконання таких зобов'язань та 1415,02грн. інфляційної індексації.

Також Позивачем в ході розгляду справи заявлялось про стягнення з Відповідача 11762,00грн. судових витрат, в тому числі: 1762,00грн. судового збору за подання позовної заяви та 10000,00грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с.103).

2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 19.03.2018р.) у справі №905/133/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс були задоволені частково - стягнуто з Відповідача пеню в розмірі 5875,59грн., 3% річних в розмірі 643,02грн., інфляційну індексацію в розмірі 681,58грн., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1746,70грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00грн. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 99928,55грн. було закрито.

3. Означене рішення суду було обґрунтоване встановленням матеріалами справи факту прострочення виконання зобов'язання Відповідачем з оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними №Р40533 від 08.09.2017р., №Р41670 від 15.09.2017р., №Р42182 від 19.09.2017р., №Р42185 від 19.09.2017р., №Р47976 від 20.10.2017р., №Р488429 від 24.10.2017р. та №Р48436 від 24.10.2017р. за договором поставки №04/02 від 04.02.2016р. (з протоколом узгодження розбіжностей). Своєю чергою, часткове задоволення позовних вимог було зумовлено:

- в частині стягнення пені та 3% тим, що Позивач невірно визначив початкові дати періодів можливого нарахування пені та 3% річних, а саме не врахував приписи п.5 ст.254 Цивільного кодексу України (якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день);

- в частині інфляційної індексації тим, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки (найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат). Також судом було зазначено, що розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін ).

В той час, суд закрив провадження у справі в сумі 99928,55грн., оскільки Відповідач в перебігу розгляду справи здійснив оплату суми заборгованості (платіжне доручення №487 від 08.02.2018р. на суму 50000,00грн., та №572 від 15.02.2018р. на суму 49928,55грн.).

Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу місцевий суд зазначив, що враховуючи незначну складність справи та інші факти (обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо), в контексті принципу розумного обґрунтування заявлені до відшкодування Позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00грн. є завищеними, отже згідно з приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України стягнув з Відповідача на підставі договору про надання правової допомоги від 14.11.2017р. витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00грн.

ІІ. Короткий зміст вимог та узагальнених доводів апеляційної скарги:

4. Товариство з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулося з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. у справі №905/133/18 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних в розмірі 145,65грн. та інфляційних втрат в розмірі 733,44грн., та ухвалити в цій частині нове рішення, яким означені позовні вимоги задовольнити, а також стягнути з Відповідача судовий збір в розмірі 1762,00грн., витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00грн. та витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2643,00грн.

5. Підставами для задоволення вказаних апеляційних вимог Скаржник зазначає:

- неправильне застосування судом норм матеріального права при розрахунку стягуваних 3% річних, інфляційної індексації та розподілу судових витрат (в тому числі стягнення 2000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, замість заявлених 10000,00грн.), а саме ст.ст.254, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст.ст.27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ;

- також порушення норм процесуального права - ст.ст.123, 126 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України Про судоустрій та статус суддів та не врахування позиції Верховного суду України, викладеної в листі №62-97р від 03.04.1997р.

ІІІ. Узагальнені доводи та заперечення Відповідача:

6. Товариством з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд в межах визначеного апеляційним судом строку в порядку ст.ст.262, 263 Господарського процесуального кодексу України, відзив на апеляційну скаргу подано не було.

IV. Щодо процедури апеляційного провадження:

7. Відповідно до ч.1 ст.253 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції у господарських справах є апеляційний господарський суд, у межах апеляційного округу якого знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

8. Указом Президента України №454/217 від 29.12.2017р. Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах (набрання чинності 16.01.2018р. з публікацією в Офіційному віснику України №5 за 2018р.) постановлено ліквідувати, у тому числі Донецький апеляційний господарський суд та утворити Східний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Донецьку, Луганську, Полтавську та Харківську області, з місцезнаходженням у місті Харкові.

9. Згідно з п.3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.6 ст.148 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VІІІ у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Наразі, відповідної публікації про початок роботи Східного апеляційного господарського суду на момент прийняття цієї постанови здійснено не було.

10. У відповідності до вимог ст.32 та ч.1 ст.260 Господарського процесуального кодексу України за протоколом автоматизованого розподілу від 13.04.2018р. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В., Радіонова О.О.

11. Враховуючи викладене в п.п.7-10 цієї постанови, та відсутність визначених ст.ст.38, 39 Господарського процесуального кодексу України підстав для відводу/самовідводу члені судової колегії, сформована судова колегія Донецького апеляційного господарського суду у складі Попков Д.О. (головуючий, суддя-доповідач), Стойка О.В. і Радіонова О.О. відповідає вимогам суду, створеним відповідно до закону у розумінні п.1 ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

12. Ухвалою від 16.04.2018р. вказана колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №905/133/18, а ухвалою від 02.05.2018р. після проведення підготовчих дій призначила розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс в порядку письмового провадження в світлі приписів ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи, що відповідного клопотання від учасників справи не надходило, а судова колегія з власною ініціативи не вбачає необхідності розгляду означеної апеляційної скарги з повідомленням учасників справи. Учасники справи були повідомлені про розгляд означеної апеляційної скарги в порядку письмового провадження належним чином.

13. Згідно із вимогами ст.269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

V. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

14. Як встановлено місцевим судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 04.02.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд в особі Маріупольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд (Покупець) укладено договір поставки №04/02 (договір з протоколом розбіжностей - а.с.а.с.15-32, який містить вказівку на узгоджену сторонами редакцію спірних умов), відповідно до п.2.1 якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Згідно з п.3.1.1 договору, Постачальник зобов'язується своєчасно поставити товар до місця поставки, в кількості, якості по цінам та в асортименті згідно з умовами цього договору, специфікації і замовлення.

15. В п.8.2.1 договору сторони встановили, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Оплата здійснюється в національній валюті України (п.8.2.2 договору).

За умовами п.8.4 договору (в редакції протоколу розбіжностей) Покупець має право зменшити оплату, що належить Постачальнику за товари, на вартість товарів повернених Постачальнику, а також на інші суми, що мають бути сплачені Постачальником згідно з цим договором, шляхом підписання акта зустрічних вимог.

16. Відповідно до п.10.5 договору, в разі несвоєчасної оплати Покупцем поставленого товару останній сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент прострочення від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожен день прострочення.

16. Згідно з п.13.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017р., а в частині взаєморозрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань.

17. Місцевим судом встановлено, що на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу продукцію за видатковими накладними на загальну суму 107391,11грн., а саме:

- №Р40533 від 08.09.2017р. на суму 43050,00грн. (а.с.33),

- №Р41670 від 15.09.2017р. на суму 24730,34грн. (а.с.34),

- №Р42182 від 19.09.2017р. на суму 3360,26грн. (а.с.35),

- №Р42185 від 19.09.2017р. на суму 11997,00грн. (а.с.36),

- №Р47976 від 20.10.2017р. на суму 14423,20грн. (а.с.а.с.37,38),

- №Р488429 від 24.10.2017р. на суму 7089,79грн. (а.с.39),

- №Р48436 від 24.10.2017р. на суму 2740,52грн. (а.с.40).

18. Відповідач частково повернув товар за видатковими накладними №Р42182 від 19.09.2017р. та №Р47976 від 20.10.2017р. на загальну суму 296,42грн. (а.с.а.с.108, 109), тоді як за видатковою накладною №Р40533 від 08.09.2017р. сторони зменшили заборгованість на суму 7216,14грн. відповідно до протоколу зарахування зустрічних однорідних грошових вимог від 16.11.2017р. (а.с.110). Таким чином залишилась несплаченою заборгованість на загальну суму 99928,55грн.

19. Відтак, враховуючи нездійснення Відповідачем оплати за отриману продукцію на загальну суму 99928,55грн. за договором поставки №04/02 від 04.02.2016р. (з протоколом розбіжностей), Товариство з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс звернулось до господарського суду з позовними вимогами про стягнення означеної суми заборгованості, нарахувавши на неї пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 3% річних та інфляційну індексацію.

20. Між тим, під час розгляду справи Відповідач здійснив оплату заборгованості за поставлений товар в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №487 від 08.02.2018р. на суму 50000,00грн., №572 від 15.02.2018р. на суму 49928,55грн. (а.с.а.с.101, 102), з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу в розмірі 99928,55грн. та закрив провадження у справі в цій частині.

21. Вказані в п.п.14-20 цієї постанови обставини підтверджуються матеріалами справи та сторонами не оспорюються так само, як і встановлена місцевим судом обставина нездійснення Відповідачем своєчасної оплати поставленого товару на користь Позивача.

Зважаючи на вказані обставини, спірні правовідносини були розглянуті місцевим судом в контексті приписів законодавства, що регулюють відносини з поставки (купівлі-продажу).

VІ. Оцінка апеляційного суду:

22. За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у Позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного Відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для Позивача, унеможливлює задоволення позову.

23. Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до примусового виконання порушених (прострочених у виконанні) грошових зобов'язань з оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс товару за видатковими накладними №Р40533 від 08.09.2017р., №Р41670 від 15.09.2017р., №Р42182 від 19.09.2017р., №Р42185 від 19.09.2017р., №Р47976 від 20.10.2017р., №Р488429 від 24.10.2017р. та №Р48436 від 24.10.2017р., які (зобов'язання) випливають з договору поставки №04/02 від 04.02.2016р. (з протоколом розбіжностей), та застосуванні наслідків прострочення такого виконання у вигляді стягнення нарахованих на суму заборгованості 3% річних, інфляційної індексації та пені.

24. Беручи до уваги правову природу укладеного договору поставки №04/02 від 04.02.2016р. (з протоколом розбіжностей), кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

25. Беручи до уваги встановлену ст.204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст.215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов'язків сторін.

26. Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, ст.655, ч.1ст.691 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Означений обов'язок ч.1 ст.712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки. Наразі, отримання цих коштів в межах таких зобов'язань і є приналежним і захищуваним у розглядуваній справі у розумінні ст.5 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України правом Позивача, примушення Відповідача до виконання обов'язку щодо якого - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого з боку останнього.

27. Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

28. Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

29. Враховуючи викладене, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення розрахунку за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №Р40533 від 08.09.2017р., №Р41670 від 15.09.2017р., №Р42182 від 19.09.2017р., №Р42185 від 19.09.2017р., №Р47976 від 20.10.2017р., №Р488429 від 24.10.2017р. та №Р48436 від 24.10.2017р. на загальну суму 99928,55грн. на умовах передбачених п.8.2.1 укладеного договору (протягом 30 календарних днів з моменту поставки). Нездійснення такого розрахунку є порушенням відповідного грошового зобов'язання у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважає таким, що прострочив виконання такого грошового зобов'язання у розумінні ч.1 ст.612 цього Кодексу.

Відтак, початком виникнення заборгованості у Відповідача з оплати отриманого ним товару, як вірно було визначено місцевим господарським судом враховуючи приписи ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, слід вважати:

- за видатковою накладною №Р40533 від 08.09.2017р.- 10.10.2017р.,

- за видатковою накладною №Р41670 від 15.09.2017р. - 17.10.2017р.,

- за видатковою накладною №Р42182 від 19.09.2017р. - 20.10.2017р.,

- за видатковою накладною №Р42185 від 19.09.2017р. - 20.10.2017р.,

- за видатковою накладною №Р47976 від 20.10.2017р. - 21.11.2017р.,

- за видатковою накладною №Р488429 від 24.10.2017р. - 24.11.2017р.,

- за видатковою накладною №Р48436 від 24.10.2017р. - 24.11.2017р.

30. Своє чергою, згідно з п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, враховуючи оплату Відповідачем під час розгляду справи заборгованості за поставлений товар в сумі 99928,55грн. (підтверджується платіжними дорученнями №487 від 08.02.2018р. та №572 від 15.02.2018р.), місцевий суд правомірно закрив провадження у справі в цій частині (стягненні 99928,55грн. заборгованості) на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

30. За змістом ст.ст.611, 625 Цивільного кодексу України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати, зокрема, сплати заборгованості, з нарахованими впродовж періоду прострочення на неї 3% річних, інфляційної індексації та пені, передбаченої умовами договору.

31. Таким чином, апеляційний суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційної індексації, які були надані Позивачем на підтвердження права вимоги (а.с.а.с.13, 14), враховуючи також наведений розрахунок означених сум в апеляційній скарзі (а.с.а.с.133, 134), в якій Скаржник, визнаючи власні недоліки в розрахунку позовних вимог, наголошує і на помилках в розрахунках, допущених судом першої інстанції, зазначає наступне:

31.1. Щодо розрахунку 3% річних:

Наведений Позивачем в апеляційній скарзі розрахунок 3% річних, відповідно до якого стягненню з Відповідача підлягає 788,67грн., різниться порівняно з розрахунком суду першої інстанції за видатковою накладною №Р42182 від 19.09.2017р. на суму 3120,85грн., відповідно якого (розрахунку) Позивач, не оскаржуючи визначену місцевим судом дату початку виникнення заборгованості у Відповідача та наводячи вірний арифметичний розрахунок, включаючи вірно визначену кількість днів прострочення такого зобов'язання (3% річних розраховується за формулою: Сума нарахування = С х 3 х Д / 365 / 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення) дійшов невірного арифметичного висновку про підсумкову суму такого розрахунку в розмірі 166,68грн., замість необхідної та вірно розрахованої місцевим судом (також випливає з розрахунку Скаржника) - 21,03грн.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи Скаржника в цій частині та погоджується з правомірністю стягнення з Відповідача 3% річних нарахованих за прострочення виконання зобов'язання в загальній сумі 643,02грн., наводячи наступний розрахунок:

- за видатковою накладною №Р40533 від 08.09.2017р. на суму 35883,86грн., період розрахунку з 10.10.2017р. по 09.01.2018р. - 271,34грн. (35883,86 х 3 х 92 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р41670 від 15.09.2017р. на суму 24730,34грн., період розрахунку з 17.10.2017р. по 09.01.2018р. - 172,77грн. (24730,34 х 3 х 85 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р42182 від 19.09.2017р. на суму 3120,85грн., період розрахунку з 20.10.2017р. по 09.01.2018р. - 21,03грн. (3120,85 х 3 х 82 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р42185 від 19.09.2017р. на суму 11997,00грн., період розрахунку з 20.10.2017р. по 09.01.2018р. - 80,86грн. (11997 х 3 х 82 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р47976 від 20.10.2017р. на суму 14366,19грн., період розрахунку з 21.11.2017р. по 09.01.2018р. - 59,04грн. (14366,19 х 3 х 50 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р488429 від 24.10.2017р. на суму 7089,79грн., період розрахунку з 24.11.2017р. по 09.01.2018р. - 27,39грн. (7089,79 х 3 х 47 (днів прострочення) / 365 / 100);

- за видатковою накладною №Р48436 від 24.10.2017р. на суму 2740,52грн., період розрахунку з 24.11.2017р. по 09.01.2018р. - 10,59грн. (2740,52 х 3 х 47 (днів прострочення) / 365 / 100).

31.2. Щодо розрахунку інфляційної індексації:

Місцевим судом, враховуючи положення п.3.2 Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. було вірно визначено період нарахування інфляційної індексації (за цілий місяць починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, та застосовуватися відносно суми заборгованості, що існувала на останній день місяця, індекс інфляції якого використовується).

Доводи апелянта з приводу неврахування місцевим судом при здійснені розрахунку рекомендацій листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., на який міститься посилання в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., як альтернативної методики розрахунку інфляційних втрат та яким керувався Позивач, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки:

- зазначений апелянтом лист Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. має рекомендаційний характер та не є його правовою позицією у розумінні п.10-1 ч.2 ст.46 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України;

- до повноважень Верховного Суду України не віднесено визначення методики розрахунку інфляційної індексації.

Своєю чергою, застосування судом першої інстанції наказу Держкомстату від 27.07.2007 №265 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін є обґрунтованим та відповідає вимогам ч.3 ст.11 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи Скаржника в цій частині та погоджується з правомірністю стягнення місцевим судом з Відповідача інфляційної індексації в загальній сумі 681,58грн., наводячи наступний розрахунок:

- за видатковою накладною №Р40533 від 08.09.2017р. на суму 35883,86грн., період нарахування листопад 2017р. - 322,95грн. (індекс інфляції 100,9%);

- за видатковою накладною №Р41670 від 15.09.2017р. на суму 24730,34грн., період нарахування листопад 2017р. - 222,57грн. (індекс інфляції 100,9%);

- за видатковою накладною №Р42182 від 19.09.2017р. на суму 3120,85грн., період нарахування листопад 2017р. - 28,09грн. (індекс інфляції 100,9%);

- за видатковою накладною №Р42185 від 19.09.2017р. на суму 11997,00грн., період нарахування листопад 2017р. - 107,97грн. (індекс інфляції 100,9%).

32. Щодо стягнення місцевим господарським судом з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00грн. (співмірним обставинам розглядуваної справи), замість заявлених Позивачем 10000,00грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

32.1. Відповідно до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, згідно з ч.4 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

32.2. Позивачем в якості доказів отримання послуг адвоката було надано до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги від 14.11.2017р. (а.с.а.с.97-99), акту про надані послуги від 20.02.2018р. за договором про надання правової допомоги від 14.11.2017р. (а.с.104), видатковий касовий ордер від 20.02.2018р. на суму 10000,00грн. (а.с.105) та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3606 від 20.10.2010р. (а.с.106).

33. Так, апеляційний суд зазначає, що дійсно, передбачене ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України дискреційне повноваження суду зі зменшення розміру адвокатського гонорару може бути реалізовано не тільки в контексті дотримання умов співмірності, вказаних в ч.4 цієї норми, але й виключно при наявності клопотання Відповідача про таке зменшення.

Своєю чергою, матеріали справи не містять відповідного клопотання Відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а отже місцевий суд не мав повноважень на таке зменшення з власної ініціативи, проте, за висновком колегії апеляційного суду це не призвело до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат по суті, з огляду на таке:

33.1. Частина 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлює вимоги про наявність взаємозв'язку між розподілом витрат та відповідною розглядуваною справою, де такий розподіл здійснюється. Необхідність врахування цієї обставини є обов'язком суду в силу п.1 ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

33.2. Виходячи із встановленого в п.1.1 договору про надання правової допомоги від 14.11.2017р. предмету сторонами не тільки не конкретизовані спірні правовідносини по періоду виникнення, реквізитам договору поставки та несплаченим видатковим накладним, але й в п.2.1.2 договору до кола обов'язків адвоката передбачено представництво останнім інтересів клієнта як перед третіми особами, так і в судах України загальної юрисдикції.

Враховуючи, що розглядувані правовідносини передбачають своє вирішення в одному конкретному господарському суді, у колегії суддів відсутні підстави для однозначного висновку про те, що сплачений гонорар в розмірі 10000,00грн. в повному обсязі пов'язаний зі справою №905/133/18.

33.3. Вказані сумніви відносно цих витрат Позивача, доведення достовірного зв'язку із цією справою є процесуальним обов'язком останнього, до належного розподілу в межах цієї справи в повному обсязі також кореспондуються з такими доводами:

- в п.1.1 договору про надання правової допомоги до предмету також було включено підготовку процесуальних документів та здійснення інших процесуальних дій в межах судового процесу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Співдружність про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Континіум-Трейд , що також в якості виконаних послуг відображено в акті про надані послуги від 20.02.2018р. Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю Співдружність не має ніякого відношення до розглядуваної справи, а бажання та дії Позивача з оплати адвокатських послуг, наданих іншій особі, не є підставою для їх покладення на Відповідача в межах справи №905/133/18;

- п.2.2.6 договору про надання правової допомоги передбачає право адвоката підписувати, заявляти, подавати будь-які документи процесуального характеру в судах загальної юрисдикції. В акті про надані послуги від 20.02.2018р. також було згадано підготовку позовної заяви та її подачу до суду. Між тим, позовна заява підписана директором Позивача 09.01.2018р. (як і всі інші документи по справі, за виключенням складеної та поданої адвокатом супровідної заяви до акту про надані послуги за договором про надання правової допомоги від 14.11.2017р. та пояснення відносно проведеного заліку та повернення частини товару). При цьому, наявна в матеріалах справи довіреність на адвоката Звереву С.С., яка передбачає право на підготовку підпису та подачу позовної заяви, датована лише 11.01.2018р., що не дозволяє однозначно ідентифікувати складену Позивачем та розглянуту судом позовну заяву виключно як результат правової допомоги адвоката в межах цієї справи, а не інших можливих правовідносин з Позивачем або стосовно цього ж Відповідача або власних дій Позивача поза межами правової допомоги цього адвоката;

- п.2.11 договору про надання правової допомоги встановлює обов'язок адвоката надавати правову допомогу відповідно до п.1.1 цього договору якісно, своєчасно та повному обсязі, в тому числі - відносно участі у всіх судових засіданнях. Між тим, у судовому засіданні 13.03.2018р. (коли було ухвалено оскаржуване рішення) адвокат Позивача не з'явився.

34. Таким чином, враховуючи означені обставини пов'язаності понесених Позивачем витрат на правову допомогу з конкретною розглядуваною справою, часткове задоволення позовних вимог з урахуванням допущених недоліків у розрахунках (п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України), покладення на Відповідача 2000,00грн. компенсації адвокатських витрат є цілком правомірним, але з підстав, викладених в п.п.32-33 цієї постанови, адже жодних пояснень з цього приводу апеляційна скарга не містить.

35. Відтак, оскільки доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, які ст.277 Господарського процесуального кодексу України визначені у якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс залишається без задоволення, а переглядуване рішення без змін.

36. За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок Скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 269, 270, 273, 275-277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , м.Маріуполь Донецької області на рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 19.03.2018р.) у справі №905/133/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 13.03.2018р. (повний текст підписано 19.03.2018р.) у справі №905/133/18 залишити без змін з підстав щодо розподілу судових витрат з оплати професійної правової допомоги, приведених в цій постанові.

3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячне місто плюс , м. Маріуполь Донецької області.

4. Постанова набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту, з урахуванням порядку подання касаційної скарги, передбаченого п.17.5. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.05.2018р.

Головуючий, суддя-доповідач: Д.О. Попков

Судді: О.В. Стойка

О.О. Радіонова

Надрук. 4примірн.: 1-2 - сторонам, 3-у справу, 4- ГСДО

Надіслано судом до ЄДРСР - 10.05.2018р.