Постанова

від 02.05.2018 по справі 923/1178/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1178/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Чисті Джерела" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 (Головуючий суддя Колоколов С. І., судді Разюк Г. П., Принцевська Н. М.) у справі Господарського суду Херсонської області за позовом Державної екологічної інспекції у Херсонській області до Комунального підприємства "Чисті Джерела" про стягнення 588191,39 грн.,

Короткий зміст позовних вимог

1. 31.10.2016 Державна екологічна інспекція у Херсонській області (далі - Позивач) звернулась до Комунального підприємства "Чисті Джерела" (далі - Відповідач) з позовом про стягнення заподіяної державі шкоди у розмірі 588191,39 грн., які просила перерахувати до фонду охорони навколишнього середовища Чорноморівської сільської ради на р/р 33116331700154, МФО 852010, ККД 24062100, ЄДРПОУ 37953845, УДКСУ у Голопристанському районі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства виявлено, що у дозволі на спеціальне водокористування, виданому Відповідачу, основним видом діяльності якого є зокрема збирання, очищення та розподілення води, встановлено термін його дії до 01.10.2013. Таким чином Відповідачем в період з 02.10.2013 по 01.04.2014 забір підземних вод з артезіанських свердловин здійснювався без дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням пункту 9 статті 44 Водного кодексу України (далі - ВК України), статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 26.01.2017 Господарський суд Херсонської області вирішив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої пунктом "з" статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки відсутня кваліфікуюча ознака правопорушення, а саме самовільне спеціальне використання природних ресурсів. Фактично і юридично Відповідач здійснював спеціальне використання природних ресурсів (води) з 02.10.2013 по 01.04.2014 при наявності дозволу, а не самовільно. Право спеціального водокористування Відповідача, що виникло на підставі дозволу на спеціальне водокористування № Укр. 6485-ХРС з терміном дії до 01.10.2013, повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення згідно з встановленим статтею 56 ВК України порядком. У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про те, що Позивачем не доведено, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування призвела до втрати (знищення або пошкодження державного майна, власності), або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), чи неотримання державою доходів як суб'єктом цивільних відносин.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 08.06.2017 Одеський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Позивача задовольнив. Рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2017 скасував. Позовні вимоги задовольнив. Стягнув з Відповідача на користь Позивача 588191,39 грн.

Прийняте у справі судове рішення мотивоване тим, що право спеціального водокористування у Відповідача відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 ВК України припинилося із закінченням строку дії дозволу № Укр. 8.26 ХРС від 02.04.2014, тому, враховуючи наявність протиправної поведінки Відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою Відповідача та заподіяною державі шкодою, заявлені позовні вимоги визнав обґрунтованими. При цьому судом зазначено, що закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права Відповідача на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважається самовільним водокористуванням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 13.11.2017 Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017, а рішення Господарського суду Херсонської області від 26.01.2017 залишити без змін.

5. Відзив на касаційну скаргу від Позивача не надійшов.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Відсутня вина Відповідача у здійсненні спеціального водокористування у період з 02.10.2013 по 01.04.2014 без відповідного дозволу з порушенням вимог статті 44 ВК України. Процедура одержання дозволу на спеціальне водокористування потребує погоджень кількох органів, при цьому строки їх надання не завжди дотримуються, тому вина Відповідача у здійсненні спеціального водокористування без одержання дозволу відсутня.

7. Право спеціального водокористування Відповідача, що виникло на підставі попереднього дозволу, який діяв до 01.10.2013, мало бути припинено шляхом прийняття органом, який його видав, відповідного рішення згідно з встановленим статтею 56 ВК України порядком. Враховуючи, що право спеціального водокористування не було припинено шляхом видання такого рішення, а також те, що водокористування здійснювалось Відповідачем з метою водопостачання населення с. Чорноморське, підстави для висновку про протиправність дій останнього відсутні.

8. Відсутні правові підстави для застосування до Відповідача відповідальності, передбаченої пунктом "з" статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", оскільки відсутня кваліфікуюча ознака правопорушення - самовільне спеціальне використання природних ресурсів.

9. Позивачем не доведено, що відсутність дозволу на спеціальне водокористування призвела до втрати або ж до витрат, які держава зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), чи неотримання державою доходів як суб'єктом цивільних відносин.

Позиція Верховного Суду

10. Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 7) на те, що право спеціального водокористування мало бути припинено шляхом прийняття рішення відповідним органом згідно з вимогами статті 56 ВК України з огляду на те, що, як мотивовано зауважено апеляційним судом, закінчення строку дії дозволу на спеціальне водокористування за відсутності рішення органу, що його видав, про припинення права Відповідача на спеціальне водокористування, без його продовження та за відсутності рішення компетентного органу про припинення спеціального водокористування, вважається самовільним водокористуванням. При цьому відсутність рішення про припинення права спеціального водокористування, прийнятого відповідно до положень статті 56 ВК України, чинної на час проведення перевірки, не свідчить про існування законних підстав здійснення спеціального водокористування після спливу строку дії відповідного дозволу.

11. Посилання Скаржника (пункт 6) на те, що процедура одержання дозволу на спеціальне водокористування потребує погоджень декількох органів, при цьому строки їх не завжди дотримуються, що свідчить про відсутність вини Відповідача, як складової відповідальності, відхиляються Судом з огляду на те, що, судами не встановлено, а Відповідачем не доведено завчасне вжиття усіх можливих заходів щодо продовження строку дії дозволу на спеціальне водокористування.

12. За наведених підстав Суд не приймає до уваги посилання Скаржника (пункт 8) на відсутність підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої пунктом "з" статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", яким встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

13. Таким чином, враховуючи наявність протиправної поведінки Відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного водокористування (спеціального водокористування без наявності дозволу на нього), причинного зв'язку між такою поведінкою Відповідача та, як встановлено апеляційним судом, заподіяною державі шкодою, перевіривши розрахунок якої, суд дійшов обґрунтованого висновку про підставність заявлених позовних вимог. За наведених обставин, а також враховуючи встановлені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 9) на недоведеність завдання збитків.

14. З огляду на викладене постанова апеляційного господарського суду прийнята за наслідками встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки у сукупності та правильного застосування наведених норм права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Чисті Джерела" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі № 923/1178/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак