Постанова

від 08.05.2018 по справі п/811/790/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2018 року

Київ

справа №П/811/790/17

адміністративне провадження №К/9901/15/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого Гриціва М.І.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., -

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (судді Лукманова О.М., Божко Л.А., Уханенко С.А.) в адміністративній справі № П/811/790/17 за позовом ОСОБА_2 до Долинської районної державної адміністрації Кіровоградської області (далі - РДА) про визнання протиправним та скасування розпорядження, -

встановив:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови РДА від 13 квітня 2017 року № 138-р Про визнання таким, що втратило чинність, розпорядження голови районної державної адміністрації від 03 березня 2017 року № 91-р .

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 12 вересня 2017 року позов задовольнив повністю.

Рішення обґрунтував тим, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 листопада 2017 року це рішення скасував, провадження у справі закрив. Вважав, що спір, в основі якого лежить рішення суб'єкта владних повноважень, яким у цій справі є РДА, змінити порядок та умови використання земельної ділянки, яка не була вільною і щодо якої ОСОБА_1, з посиланням на певні конкретні обставини доводить, що має (чи набув) право на користування нею, є спором про право, який вирішується за правилами цивільного судочинства.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Стверджує, що суд першої інстанції правильно скасував оспорене розпорядження, оскільки голова РДА діяв неправомірно та вийшов за межі наданих повноважень.

На касаційну скаргу РДА надіслало відзив, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді ухвалою від 23 квітня 2018 року призначив справу у попереднє судове засідання на 24 квітня 2018 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 квітня 2018 року справу призначив у судове засідання з викликом сторін на 08 травня 2018 року на 15:00 год. 25 квітня 2018 року учасникам справи направлено повістки про виклик.

В судове засідання сторони не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Відповідно пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття жодного з учасників у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд переглянув судові рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про таке.

12 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 15 грудня 2017 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (далі - Закон № 2147-VІІІ).

Згідно з підпунктом 12 пункту 1 Перехідних положень КАС заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У пункті 4 частини другої статті 213 КАС передбачено, що у касаційній скарзі мають бути наведені обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді ухвалою від 28 грудня 2017 року надавав ОСОБА_1 строк для приведення поданої ним скарги до форми і змісту, передбаченої вказаними положеннями КАС.

Натомість зміст касаційної скарги не зазнав змін та її вимоги зводиться до того, що суд першої інстанції правомірно скасував оскаржуване рішення РДА, оскільки воно суперечить Конституції та законам України, Рішенням Конституційного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 323 КАС у редакції Закону № 2147-VІІІ учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Зі змісту наведених положень убачається, що доводи касаційної скарги щодо законності рішення суду першої інстанції не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції, позаяк правильність застосування цим судом норм матеріального права не було предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд, не обговорюючи правильність застосування положень закону про виділення в натурі земельних ділянок виходив з того, що спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 не зазначає, з яких причин не погоджується із застосованим судом апеляційної інстанції підходом до визначення юрисдикційності спору, у чому полягало неправильне застосування цим судом норм процесуального права, чи вбачає він порушення судом правил предметної юрисдикції, яким чином можна залишити в силі судове рішення з висновками по суті, стосовно яких суд другого рівня не висловив своєї правової позиції, тощо.

Отримання відповіді на ці та інші питання було однією з причин призначення розгляду справи в судовому засіданні, під час якого можна би було з'ясувати позицію та обґрунтування скаржника з цих питань, а відтак з огляду на фактичні та юридичні підстави, на яких основується рішення суду апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 346 КАС вирішити питання про підсудність цієї справи відповідному суду.

ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, подав заяву від 04 травня 2018 року, в якій зазначив, що просить справу розглянути без його участі за наявними матеріалами справи. Касаційну скаргу підтримує в повному обсязі, просить її задовольнити.

Підсумовуючи слід зазначити, що касаційна скарга містить прохання про залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке не може бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, а щодо іншого рішення - суду апеляційної інстанції не наводяться обґрунтування щодо його незаконності.

Зі змісту та обсягу наведених фактичних та правових підстав висновується, що касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Гриців

Судді : Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко