Рішення

від 04.06.2007 по справі 14/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"04" червня 2007 р.                                                                            Справа  № 14/202

за позовом          Сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Ватутіна  

до відповідача   Товариство з обмеженою відповідальністю "Атіка - ЛТД"       

про стягнення в сумі 48101 грн. 00 коп.

                                                                                                              Суддя  

Представники:

Від позивача  :  Карпець В.А. довіреність у справі;

Від відповідача :  Романчук І.М. довіреність у справі;    

СУТЬ СПОРУ:     

Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка - ЛТД" про стягнення 41200 грн. 00 коп. попередньої оплати, 6592 грн. 00 коп. пені та 309 грн. 00 коп. - 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнав повністю та просить суд відстрочити виконання рішення у зв'язку із важким фінансовим станом підприємства.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи,  господарський суд  прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Позивачем, відповідно до платіжного доручення № 75 від 13.02.2007 року, на розрахунковий рахунок відповідача було перераховано 61800 грн. 00 коп. за селітру аміачну, згідно рахунка-фактури №СФ-0000002 від 13.02.2007 року.

Натомість відповідачем поставлено позивачу, відповідно до накладних №2 від 14.02.2007 року та №3 від 20.02.2007 року, селітру аміачну в кількості 20 тонн на загальну суму 20600 грн. 00 коп.

13.03.2007 року позивач звернувся до відповідача із письмовою вимогою про виконання зобов'язання в натурі, а саме із вимогою про поставку селітри аміачної в кількості 40 тонн на решту суми, яка складає 41200 грн. 00 коп. Відповідач дану вимогу залишив без задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вказує ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Крім того, частина 2 даної статті визначає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем направлено вимогу про виконання зобов'язання 13.03.2007 року, отже обов'язок виконання зобов'язання у відповідача виник через 7 днів після направлення вимоги, тобто 21.03.2007 року.

Таким чином вимоги позивача про повернення суми попередньої оплати у розмірі 41200 грн. 00 коп. правомірні, грунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Крім того, в позвній заяві позивач ставить вимоги про стягнення 6592 грн. 00 коп. пені та 309 грн. 00 коп. - 3% річних.

При обгрунтуванні стягнення пені позивач посилається на абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України. Частина 2  ст. 231 ГК України зазначає, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором. Виходячи з того, що в даному зобов'язанні жодна зі сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, дані відносини не пов'язані з виконанням державного контракту, виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, посилання позивача на дану норму закону не є обгрунтованим, а відтак судом не приймається.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Зважаючи на те, що між сторонами не дотримано письмової форми правочину, в якому зазначено про можливість нарахування та стягнення штрафних санкцій, дані штрафні санкції не можуть бути застосовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Оскільки предметом даних відносин є поставка селітри аміачної, відповідачем не виконаний обов'язок саме по поставці даної селітри, а відтак дане зобов'язання не є грошовим.

При нарахуванні 3% річних позивач посилається на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вказано раніше відповідачем не виконаний обов'язок саме по поставці селітри, а відтак дане зобов'язання не є грошовим.

Зважаючи на вищевикладене вимоги позивача про стягнення пені та 3% річних не є правомірними, не грунтуються на законі, а відтак задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача підлягають задоволенню частково із покладенням судових витрат,  відповідно до ст. 49 ГПК України, на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. В решті позову слід відмовити.   

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атіка - ЛТД" (33018, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 16, р/р 26007000159001 в РФ АТ "Індекс-Банк" м. Рівне МФО 333001, код 33803631) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Ватутіна (45107, Волинська область, Рожищенський район, с.Топільно, р/р 26008234020001 в ВРУ "Приватбанк" в м.Луцьк МФО 303440, код 03735908) 41200 грн. 00 коп. попередньої оплати, 412 грн. 00 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити в задоволенні.

   Суддя                                                                

підписано "21" червня 2007 р.