Постанова

від 19.06.2007 по справі 15/21-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/21-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2007 р.                                                           Справа № 15/21-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пушай В.І., судді Плужник О.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Безрук В.В.

відповідача -  Давиденко В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1562Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 03.04.07 р. по справі № 15/21-07

за позовом ПП "Науково-виробнича фірма "Юнітек" м. Харків

до ТОВ Агрофірма "Іванівський лан" с. Іванівка

про  стягнення 175276,24 грн.

встановила:

В січні 2007 р. позивач –ПП НВФ „Юнітек”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –ТОВ АФ „Іванівський лан”, с. Іванівка 142713,92 грн. заборгованості, 32562,32 грн. штрафних санкцій, та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.04.07 р. (суддя Лаврова Л.С.) по справі № 15/21-07 позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 142713,92 грн. заборгованості, 17125,67 грн. штрафної неустойки, 4281,42 грн. разового штрафу, 4281,30 грн. пені, 1684,02 грн. держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за одержаний від позивача товар в рамках договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р.; що штрафні санкції нараховані до стягнення на підставі умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України; що позовні вимоги в частині стягнення 6874,05 грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки вимоги суперечать вимогам Закону України „Про відшкодування за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, в зв'язку з чим господарський суд виніс оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача,  чим порушив процесуальні права відповідача. Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до умов спірного договору він зобов'язався сплатити позивачу за товар на загальну суму 97194,72 грн., з яких він сплатив 54408,88 грн., тобто залишок заборгованості за договором, складає 42785,84 грн., а решта заборгованості в розмірі 99928,08 грн., на думку відповідача, не є заборгованістю за договором в зв'язку з чим, на дану суму не може розповсюджуватись накладення штрафних санкцій, передбачених вказаним договором.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 21.03.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 21/03-01 тк (поставки на умовах товарного кредиту) з додатками за №№ 1, 2, 4, 5 (2 шт.) 6, 7. Відповідно до умов вказаного договору "Кредитор" (надалі позивач) зобов'язався передати "Позичальнику" (надалі відповідачу) товар, на умовах відстрочки кінцевого розрахунку на визначений строк і за умови по наданню товарного кредиту, а відповідач зобов'язався прийняти товар, сплатити його вартість та послуги на умовах договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору позивач надає відповідачу відстрочку кінцевого розрахунку до 25.08.06 р.. Відповідач зобов'язався здійснити оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача по схемі:

- 1943,94 грн. до 15.04.06 р.

- кінцевий розрахунок в сумі 77755 грн. до 25.08.06 р.

Відповідно до п. 2.3 договору розрахунок по договору здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача або іншим, не забороненим законом шляхом.

У період з 07.04.2006 року по 14.08.2006 року відповідно до п. 2 договору та додатків до нього, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 197 122,80 грн. (у т.ч. ПДВ), що підтверджується видатковими накладними № РН-00056 від 07.04.2006 року на суму 39628,80 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465163 від 07.04.2006 року, видаткова накладна № РН-00355 від 13.05.2006 року на суму 52864,56 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465190 від 13.05.2006 року, видаткова накладна № РН-00418 від 19.05.2006 року на суму 44407,44 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465199 від 19.05.2006 року, видаткова накладна № РН-00467 від 25.05.2006 року на суму 22620 грн. , видаткова накладна № РН-00528 від 31.05.2006 року на суму 18720 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465229 від 25.05.2006 року, видаткова накладна № РН-00536 від 01.06.2006 року на суму 180 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465229 від 25.05.2006 року, видаткова накладна № РН-00627 від 13.06.2006 року на суму 360 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465240 від 13.06.2006 року, видаткова накладна № РН-00662 від 22.06.2006 року на суму 12474 грн., довіреність серія ЯЛМ № 465248 від 22.06.2006          року, видаткова накладна № РН-00714 від 05.07.2006 року на суму 5148 грн., довіреність серія ЯКУ № 813210 від 05.07.2006 року, видаткова накладна № РН-00762 від 14.08.2006 року на суму 720 грн., довіреність ЯКУ № 813239 від 14.08.2006 року. В накладних відзначено, що виконання має відношення до вказаного договору

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, а саме, 19.05.2006 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму 44228,88 грн., 14.06.2006 року - 180 грн.

21.12.06 р. між сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків станом на день складання, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем саме за договором № 21/03-01 тк склала 142713,92 грн., що може вважатися додатковим узгодженням відповідної суми платежу за договором.

З матеріалів справи вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач не надав доказів повної оплати заборгованості за одержаний від позивача товар в рамках договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р.; що штрафні санкції нараховані до стягнення на підставі умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства України.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення з наступних підстав:

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт того, що товар на загальну суму 197 122,80 грн. (у т.ч. ПДВ), який передавався за накладними № РН-00056 від 07.04.2006 року, № РН-00355 від 13.05.2006 року, № РН-00418 від 19.05.2006 року, № РН-00467 від 25.05.2006 року № РН-00528 від 31.05.2006 року, № РН-00536 від 01.06.2006 року, № РН-00627 від 13.06.2006 року, № РН-00662 від 22.06.2006 року, № РН-00714 від 05.07.2006 року, № РН-00762 від 14.08.2006 року та одержувався відповідачем в рамках договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р.

Як свідчать матеріали справи, зокрема вищевказані накладні, підставою для його передачі відповідачу був саме договір № 21/03-01 тк від 21.03.06 р.. Крім того, в довіреностях серія ЯЛМ № 465163 від 07.04.2006 року, серія ЯЛМ № 465190 від 13.05.2006 року, серія ЯЛМ № 465199 від 19.05.2006 року, серія ЯЛМ № 465229 від 25.05.2006 року, серія ЯЛМ № 465240 від 13.06.2006 року, серія ЯЛМ № 465248 від 22.06.2006 року, серія ЯКУ № 813210 від 05.07.2006 року, серія ЯКУ № 813239 від 14.08.2006 року на підставі яких уповноважені особи підприємства відповідача одержували спірний товар вказано, що вони видавались для одержання товару за вказаним договором. До того ж в актах звірки взаєморозрахунків від 02.08.06 р. та від 21.12.06 р. сторонами було визначено що заборгованість за одержаний товар виникла у відповідача в рамках договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р.

Таким чином є безпідставними посилання відповідача на те, що сума заборгованості в розмірі 99928,08 грн., не є заборгованістю за спірним договором, оскільки вищевказане свідчить про усвідомлення та визнання відповідачем того, що товар передавався йому позивачем саме в рамках договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р. .

З урахуванням того, що відповідач не надав доказів оплати заборгованості за одержаний товар в сумі 142713,92 грн., господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості  у вказаному розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.3 договору № 21/03-01 тк від 21.03.06 р. за несвоєчасний або неповний розрахунок за товар відповідач сплачує на користь позивача штрафну неустойку в розмірі 12 % від вартості договору, яка залишається несплаченою та разовий штраф в розмірі 3 %.

Згідно з п. 5.4 цього ж договору, за порушення термінів виконання зобов'язань нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості товару за кожен день прострочення, після 30-го простроченого дня –щоденна пеня в розмірі 0,7 вартості товару.

З урахуванням вказаного, а також того, що відповідач прострочив виконання зобов'язання на 132 дні, господарський суд також правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17125,67 грн. штрафу у формі неустойки, 4281,42 грн. разового штрафу та 4281,30 грн. пені.

Як свідчать матеріали справи, відповідач просить скасувати рішення господарського суду по мотивах того, що його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Однак, враховуючи по-перше те, що норми ГПК України передбачають можливість розгляду справи без участі представників сторін, по-друге те, що з моменту подачі позовної заяви до моменту прийняття господарським судом рішення по даній справі мав можливість надати вичерпний перелік доказів в обґрунтування своїх заперечень, посилання відповідача на незаконність винесення господарським судом оскаржуваного рішення є необґрунтованими в зв'язку з чим, не можуть бути прийняті судом до уваги. Тобто в даному випадку відповідачем, з урахуванням ст. 33 ГПК України не надано жодного доказу того, що господарський суд при винесенні рішення порушив норми процесуального права, які могли б в будь-якому випадку бути підставою для скасування даного рішення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 03.04.07 р. по справі № 15/21-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                    Пушай В.І.  

                                 Судді                                                                    Плужник О.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.