Рішення

від 16.04.2018 по справі 758/4210/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4210/16-ц

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2018 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Лупінос Я. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІС-КІНО", за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ ГРАВІС-КІНО , за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди

Позов обґрунтовано тим, що 24.02.16 в передачі Люстратор 7.62 . Підсумковий випуск за 24.02.2016 р. , сповіщеної на телевізійному каналі 2+2 , був показаний сюжет з недостовірною інформацією стосовно позивача, зокрема, стосовно володіння вказаною особою об'єктами нерухомості - будинками, розташованими в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вулиця Лісова, та корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю КЕЙПТАУН ІНВЕСТ та ОВЕРЛОШИНИ .

Крім того, 24.04.16 в передачі Люстратор 7.62 , було повторно сповіщено на телевізійному каналі 2+2 зазначену недостовірну інформацію, а також було її розміщено на офіційному сайті каналу 2+2 http//2plus2.ua.

Позивач зазначив, що поширена стосовно нього інформація не відповідає дійсності, та є такою, що принижує честь та гідність позивача, завдає шкоди його діловій репутації, чим порушуються його особисті немайнові права.

У зв'язку з цим позивач, згідно заяви про зменшення позовних вимог, просив суд визнати недостовірною та такою, що принижує та посягає на честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62".Підсумковий випуск за 24.02.2016 р.", сповіщеної на каналі "2+2" 24 лютого 2016 року, та в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р., а також розміщену на офіційному сайті каналу "2+2" http//2plus2.ua, а саме інформацію стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 об'єктами нерухомості - будинками, розташованими в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вулиця Лісова, зокрема інформацію:

- "Селище Буча у Києво - Святошинському районі за 30 км. від столиці. Крихітне котеджне містечко, що складається із сімох гарненьких будинків. Поблизу лісу й подалі від зайвих очей. І за даними державного реєстру прав на нерухоме майно три із семи будинків належать ОСОБА_1";

- "- Доброго дня! Я шукаю ОСОБА_1.

- Что-то знакомая фамилия, а кто - не знаю.

- Ну, він є власником цього будинку.

- А, это ОСОБА_1. Да, это ж он хозяин этого, продаёт эти дома. Все, все вспомнила, где-то слышала.

- Він продає?

- Да, да.

- А тут не живе?

- Нет нет, мы купили."

- "І для довідки: згідно з тим же реєстром прав на нерухоме майно, сукупна вартість усіх трьох будинків, які значаться за народним депутатом, майже шість мільйонів гривень" (на зображенні зазначено адреси: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вул. Лісова, будинок № 201 - 1 573 855 грн., № 203 - 2 067 813 грн., № 199/2 - 1 981 353 грн., всього - 5 623 021 грн.)."

- "Это его котеджный городок, он его построил."

- "Окрім нерухомості під Києвом, ОСОБА_1 разом із дружиною та донькою (…) володіють ще п'ятьма будинками на Херсонщині."

- "(…) І от ми дивимось - Херсон - один, Києво-Святошинський, с. Буча - один, два";

та стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зокрема інформацію:

- "А ми продовжимо розповідати, що ще вдалося дізнатись про цього мажоритарника. Як водиться, наші народні обранці, навіть після отримання мандату продовжують володіти бізнесом. І ОСОБА_1 - не виняток. Згідно із реєстром юридичних осіб він є власником та засновником щонайменше трьох фірм: (…) та двох - у Києві."

- "У цьому бізнес-центрі зареєстровані два товариства з обмеженою відповідальністю - "Кейптаун Інвест" (на зображенні: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" (ТОВ " Кейптаун Інвест ") та Оверлошини (на зображенні: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверлошини" (ТОВ "Оверлошини"), 35961613, 04070, м. Київ, вул, Верхній Вал, будинок 72, засновник - ОСОБА_1, адреса засновника: 01042, АДРЕСА_1)."

- "- Ви є засновником ще кількох фірм, так ? (…)Таке собі товариство "Оверлошини"

- ЯК?

- "Оверлошини". А "Кейптаун Інвест"? Є таке?

- Ні, нема.

- (…) Ну давайте подивимось - товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" , правильно?

- Кейптаун?

- Перелік засновників - ОСОБА_1, кінцеві власники",

та зобов'язати ТОВ ГРАВІС-КІНО спростувати в ефірі каналу 2+2 в найближчому (із дати набрання рішенням законної сили) випуску передачі "Люстратор 7.62" (або випуску інформаційних новин у випадку закриття програми або припинення її мовлення) недостовірну інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62".Підсумковий випуск за 24.02.2016 р.", сповіщеної на каналі "2+2" 24 лютого 2016 року, та в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р., щодо народного депутата України ОСОБА_1, шляхом поширення, а саме зачитування ведучим тексту спростування наступного змісту:

"24 лютого 2016 року в передачі "Люстратор 7.62. Підсумковий випуск за 24.02.2016 р.", сповіщеної на каналі "2+2", та в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р., був оприлюднений підготовлений кореспондентом ОСОБА_2 сюжет, у якому стосовно народного депутата України ОСОБА_1 було поширено низку відомостей, які не відповідають дійсності, а саме:

поширено недостовірну інформацію стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 об'єктами нерухомості у вигляді трьох будинків, розташованих на території котеджного містечка по вулиці Лісовій в с. Буча Києво-Святошинського району Київської області. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не володів і не володіє будь-якими будинками, що розташовані на території котеджного містечка по вулиці Лісовій в с. Буча Києво-Святошинського району Київської області;

поширено недостовірну інформацію стосовно того, що саме народний депутат України ОСОБА_1 є забудовником і власником вказаного вище котеджного містечка та здійснює продаж будинків цього містечка. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не був і не є ні забудовником, ні власником вказаного вище котеджного містечка та не здійснює продаж будинків цього містечка;

поширено недостовірну інформацію стосовно заснування народним депутатом України ОСОБА_1 товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та володіння ним корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не був і не є засновником товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та не володіє корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю;

поширено недостовірну інформацію з метою посіяти сумнів щодо бездоганності біографії народного депутата України ОСОБА_1, невідповідності наявних у нього коштів існуючим витратам, можливого існування у нього недобрих намірів стосовно несплати податків або небажання здійснювати діяльність в правовому полі.

Підсумовуючи викладене вище, ми хочемо принести свої вибачення народному депутату України ОСОБА_1 за поширення стосовно нього відомостей, які не відповідають дійсності, та запевнити наших глядачів у виключенні виникнення таких фактів у подальшому"

а також зобов'язати ТОВ ГРАВІС-КІНО спростувати недостовірну інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62".Підсумковий випуск за 24.02.2016 р." та в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р. і розміщену на офіційному сайті каналу "2+2" http//2plus2.ua, шляхом розміщення на офіційному сайті каналу "2+2" http//2plus2.ua сповіщеної передачі, яка містить текст спростування, не пізніше, ніж на наступний день після сповіщення передачі, яка містить текст спростування;

стягнути з ТОВ ГРАВІС-КІНО на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 137700 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 15 551 грн. 20 коп.

Ухвалою суду від 21.02.18 було задоволено клопотання представників позивача та відповідача, та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ Гравіс Кіно , оскільки вважає що саме ним було порушено його особисте немайнове право, шляхом сповіщення на телеканалі 2+2 недостовірної щодо нього інформації.

Власником ліцензій на мовлення (супутникове, ефірне) під логотипом "2+2" на момент виходу вказаних передач є Товариство з обмеженою відповідальністю "Гравіс-Кіно" (ліцензії Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення серії НР №00178-м та серії НР№00181-м).

Позивач згідно поданої позовної заяви з подальшим її уточненням просив суд, зокрема, визнати недостовірною інформацію, що була сповіщена 24.02.16 в передачі Люстратор 7.62 . Підсумковий випуск за 24.02.2016 р. , на телевізійному каналі 2+2 .

А саме, як зазначає позивач, така інформація містила недостовірні відомості про те, що народний депутат України ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомості - будинків, що розташовані в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вул. Лісова, а також корпоративних прав в ТОВ КЕЙПТАУН ІНВЕСТ та ТОВ ОВЕРЛОШИНИ .

На його думку, це не відповідає дійсності, а поширена недостовірна інформація принижує його честі, гідність та негативно впливає на ділову репутацію.

Як вбачається матеріалів справи, а саме, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 53492437 від 18 лютого 2016 року позивач, а саме ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 є власником двох будинків: житлового будинку АДРЕСА_2". (а.с. 22-23)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1000777105 позивач, а саме ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, станом на 24 лютого 2016 року не був засновником товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35877050) та "ОВЕРЛОШИНИ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35961613), зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та не володів корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю. (а.с. 24-35)

Враховуючи це, позивач станом на 18.02.16 не мав у власності трьох будинків, розташованих в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вул. Лісова, №№ 199/2, 201, 203, а станом на 24.02.16 не володів корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ".

Відтак, інформація про це не відповідає дійсності, адже спростовується наданими позивачем доказами.

Виходячи з положень статей 16 та 277 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема, права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.

Відповідно до абзацу першого п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до п. 18 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, як чітко вбачається зі змісту п. 18 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 саме на позивача покладається обов'язок по доказуванню факту поширення інформації відповідачем, а також того, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З метою отримання доказів сповіщення вказаної інформації на телеканалі 2+2 , 04.03.16 представник позивача звернувся до ТОВ Гравіс Кіно із скаргою щодо змісту передачі, в якій вимагав зберегти запис передачі Люстратор 7.62 . Підсумковий випуск за 24.02.2016 р. , сповіщеної 24 лютого 2016 року на каналі 2+2 . (а.с. 36)

04.03.16 представник позивача звернувся до ТОВ Гравіс Кіно із заявою аналогічного змісту щодо надання копії запису фрагменту передачі Люстратор 7.62 . Підсумковий випуск за 24.02.2016 р. , сповіщеної 24 лютого 2016 року на каналі 2+2 , в якій також пропонував ТОВ Гравіс Кіно спростувати поширену недостовірну інформацію (а.с. 39-40)

Як вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, представник ТОВ Гравіс Кіно , отримав зазначену скаргу та заяву 09.03.16. (а.с. 38, 42)

Представник позивача звернувся також до ТОВ Гравіс Кіно із заявою, в якій викладав спосіб спростування поширеної недостовірної інформації, а саме текст спростування, що має бути зачитано ведучим найближчого підсумкового випуску передачі Люстратор 7.62 (а.с. 43-44)

Зазначену заяву від 04.03.16 представник ТОВ Гравіс Кіно отримав 14.03.16, що підтверджено відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. (а.с. 46)

Згідно з ч. 4 ст. 48 Закону України Про телебачення та радіомовлення усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту.

Відповідно до ст. 64 Закону України Про телебачення та радіомовлення громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. Телерадіоорганізація зобов'язана розглянути заяву у семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачено законодавством України. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.

Як вбачається зі змісту Листа ТОВ Гравіс Кіно від 11.03.16, адресованого представнику позивача як відповідь на запит від 04.03.16, ТОВ Гравіс Кіно не має змоги надати запитувану інформацію, оскільки строк її зберігання встановлений ч. 4 ст. 48 Закону України Про телебачення та радіомовлення , сплинув.

Як вбачається з матеріалів справи скарга щодо змісту інформації, сповіщеної в телепередачі подана представником позивача до ТОВ Гравіс Кіно лише 09.03.18, хоча і адресовано до відповідача 04.03.16. Відтак, строк зберігання відеозапису сплинув.

Зазначену вище позицію виклала в своїх запереченнях на позовну заяву представник відповідача, і наголошувала на тому, що відповідач правомірно знищив відеозапис передачі Люстратор 7.62 . Підсумковий випуск за 24.02.2016 р. , сповіщеної 24 лютого 2016 року на каналі 2+2 , оскільки таке знищення відбувається автоматично, а скарга щодо змісту інформації сповіщеної в цій телепередачі надійшла надто пізно.

Представник відповідача в поданих запереченнях наголошувала також на тому, що позивачем не було доведено факт поширення оспорюваної інформації, адже запис її, що міститься у наданому до суду диску, здійснено з мережі Інтернет та не слугує доказом розповсюдження інформації, що оспорюється, з боку відповідача.

Запис на диску, що додано до справи містить відео сюжет з мережі Інтернет, а відтак не може слугувати доказом, що підтверджує факт розповсюдження сюжету, що містить оспорювань інформацію, саме в телевізійному ефірі каналу 2+2 від 24.02.16.

Відтак, цю частину позовних вимог суд вважає необґрунтовано, недоведеною та такою, що не знайшла своє підтвердження доказами, що містяться в матеріалах справи. Відтак, в цій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується спростування інформації аналогічного змісту, сповіщеної 24.04.16 в передачі Люстратор 7.62 на телевізійному каналі 2+2 , а також розміщеної на офіційному сайті каналу 2+2 http//2plus2.ua, судом встановлено наступне.

05.05.16 представник позивача звернувся до ТОВ Гравіс Кіно зі скаргою щодо змісту передачі, в якій зазначав, що 24.04.16 в передачі Люстратор 7.62 у випуску за 24.04.16 сповіщеної на каналі 2+2 було розповсюджено інформацію, яка не відповідає дійсності та є також, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Вимагав також зберегти запис передачі Люстратор 7.62 випуск за 24.04.16 на телеканалі 2+2 .

Із заявою аналогічного змісту до ТОВ Гравіс Кіно 05.05.16 звернувся представник позивача, в якій також пропонував спростувати недостовірну інформацію сповіщену у вказаному ефірі телепередачі Люстратор 7.62 .

Зазначену заяву та скаргу ТОВ Гравіс Кіно отримано 05.05.16, що підтверджено відповідною відміткою на транспортній накладній, якою супроводжувалась доставка поштового відправлення. (а.с. 142)

На виконання ухвали суду, представником відповідача в судовому засіданні було надано відеозапис телепередачі Люстратор 7.62 за 24.04.16 (а.с. 191)

У вказаному сюжеті, зокрема, як зазначає позивач, поширено недостовірну інформацію наступного змісту:

- "Селище Буча у Києво - Святошинському районі за 30 км. від столиці. Крихітне котеджне містечко, що складається із сімох гарненьких будинків. Поблизу лісу й подалі від зайвих очей. І за даними державного реєстру прав на нерухоме майно три із семи будинків належать ОСОБА_1";

- "- Доброго дня! Я шукаю ОСОБА_1.

- Что-то знакомая фамилия, а кто - не знаю.

- Ну, він є власником цього будинку.

- А, это ОСОБА_1. Да, это ж он хозяин этого, продаёт эти дома. Все, все вспомнила, где-то слышала.

- Він продає?

- Да, да.

- А тут не живе?

- Нет нет, мы купили."

- "І для довідки: згідно з тим же реєстром прав на нерухоме майно, сукупна вартість усіх трьох будинків, які значаться за народним депутатом, майже шість мільйонів гривень" (на зображенні зазначено адреси: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вул. Лісова, будинок № 201 - 1 573 855 грн., № 203 - 2 067 813 грн., № 199/2 - 1 981 353 грн., всього - 5 623 021 грн.)."

- "Это его котеджный городок, он его построил."

- "Окрім нерухомості під Києвом, ОСОБА_1 разом із дружиною та донькою (…) володіють ще п'ятьма будинками на Херсонщині."

- "(…) І от ми дивимось - Херсон - один, Києво-Святошинський, с. Буча - один, два".

- "А ми продовжимо розповідати, що ще вдалося дізнатись про цього мажоритарника. Як водиться, наші народні обранці, навіть після отримання мандату продовжують володіти бізнесом. І ОСОБА_1 - не виняток. Згідно із реєстром юридичних осіб він є власником та засновником щонайменше трьох фірм: (…) та двох - у Києві."

- "У цьому бізнес-центрі зареєстровані два товариства з обмеженою відповідальністю - "Кейптаун Інвест" (на зображенні: Товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" (ТОВ " Кейптаун Інвест ") та Оверлошини (на зображенні: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оверлошини" (ТОВ "Оверлошини"), 35961613, 04070, м. Київ, вул, Верхній Вал, будинок 72, засновник - ОСОБА_1, адреса засновника: 01042, АДРЕСА_1)."

- "- Ви є засновником ще кількох фірм, так ? (…)Таке собі товариство "Оверлошини"

- ЯК?

- "Оверлошини". А "Кейптаун Інвест"? Є таке?

- Ні, нема.

- (…) Ну давайте подивимось - товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" , правильно?

- Кейптаун?

- Перелік засновників - ОСОБА_1, кінцеві власники".

Проте, при дослідженні відеозапису судом встановлено, що зазначена інформація не в повному обсязі міститься в сюжеті телепередачі від 24.04.18, а зокрема, міститься лише такі її частини:

1) "(…) А, это ОСОБА_1. Да, это ж он хозяин этого, продаёт эти дома. Все, все вспомнила, где-то слышала.

- Він продає?

- Да, да.

- А тут не живе?

- Нет нет, мы купили."

2) "(…) І от ми дивимось - Херсон - один, Києво-Святошинський, с. Буча - один, два".

3) "- Ви є засновником ще кількох фірм, так ? (…)Таке собі товариство "Оверлошини"

- ЯК?

- "Оверлошини". А "Кейптаун Інвест"? Є таке?

- Ні, нема.

- (…) Ну давайте подивимось - товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" , правильно?

- Кейптаун?

- Перелік засновників - ОСОБА_1, кінцеві власники".

Аналіз вказаного сюжету в цілому та окремих його фрагментів, його візуального ряду разом зі звуковим супроводом (закадровими коментарями) свідчить про те, що відповідачем було поширено інформацію безпосередньо стосовно позивача - ОСОБА_1 та у формі тверджень про володіння вказаною особою об'єктами нерухомості - трьома будинками, розташованими в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вулиця Лісова, №№ 199/2, 201, 203, та корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ". Той факт, що спірна інформація стосувалася саме позивача, не заперечувався жодним учасником судового розгляду справи.

Як встановлено обставинами справи та відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 53492437 від 18 лютого 2016 року позивач, а саме ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 є власником двох будинків: житлового будинку АДРЕСА_2". (а.с. 22-23)

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № НОМЕР_2 позивач, а саме ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, станом на 24 лютого 2016 року не був засновником товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35877050) та "ОВЕРЛОШИНИ" (ідентифікаційний код юридичної особи: 35961613), зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та не володів корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю. (а.с. 24-35)

Враховуючи це, позивач станом на 18.02.16 не мав у власності трьох будинків, розташованих в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вул. Лісова, №№ 199/2, 201, 203, а станом на 24.02.16 не володів корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ".

Відтак, інформація про це не відповідає дійсності, адже спростовується наданими позивачем доказами.

У спірному сюжеті від 24.04.16 наявні висловлювання, зміст яких дає можливість адресатам зробити висновок про невідповідність діяльності позивача вимогам законодавства і сприяє формуванню в аудиторії телепередачі негативного ставлення до позивача та негативної оцінки його діяльності.

Як наслідок, поширення недостовірної інформації щодо позивача в контексті порушення Позивачем положень чинного законодавства України шляхом, зокрема, ухилення від декларування нерухомого майна - трьох будинків, розташованих в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вулиця Лісова, та володіння корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", безпосередньо негативно впливає на ділову репутацію позивача та завдає шкоди його честі та гідності, оскільки переконує аудиторію телепередачі в тому, що позивач вчиняє протиправні дії, справляє негативне враження у аудиторії щодо позивача, створює негативне уявлення про особу позивача, його морально-ділові якості.

Представник відповідача подала заперечення на позов, і в частині поширення недостовірної інформації в телепередачі від 24.04.16 зазначила про таке. Представник відповідача зазначила, що інформація щодо майнового стану народних депутатів являє неабиякий громадський інтерес, є відкритою. Вільне та безперешкодне здійснення журналістської діяльності є невід'ємною частиною права на свободу вираження поглядів і неодмінною умовою реалізації права суспільства отримувати інформацію з питань, що мають для нього інтерес. При цьому, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.

В письмових запереченнях на позов представник третьої особи вказано на те, що ОСОБА_2 на виконання вимог ст. 60 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" перевірила достовірність отриманої інформації, інформація була подана у вигляді оціночного судження та позивачу вже було надано можливість надати відповідь або спростувати інформацію.

За змістом ст. 34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 302 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 5 Закону України Про інформацію кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно п. 61 рішення у справі "Сюрек проти Туреччини" (N 1), пункт 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес (рішення у справі "Сюрек проти Туреччини" (N 1) [ВП], заява N 26682/95, п. 61, ECHR 1999-IV).

В той же час, стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають "достовірну та точну" інформацію, як того вимагає журналістська етика. За пунктом 2 статті 10 Конвенції свобода вираження поглядів пов'язана з "обов'язками та відповідальністю", які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці "обов'язки та відповідальність" мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення "прав інших осіб" (рішення у справі "Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Джулай проти Франції" [ВП], заяви NN 21279/02 і 36448/02, п. 67, ECHR 2007-..., і "Педерсен і Баадсгаард проти Данії" [ВП], заява N 49017/99, п. 78, ECHR 2004-XI).

Крім того, згідно рішення у справі "The Observer and The Guardian v. the United Kingdom", від 26 листопада 1991 року, п. 59, Series A no. 216, повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль "сторожового пса суспільства". У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі "Педерсен і Баадсгаард проти Данії", зазначене вище, п. 77; рішення у справі "Торгейр Торгейрсон проти Ісландії", від 25 червня 1992 року, п. 65, Series A, no. 239; і рішення у справі "Джерсільд проти Данії", зазначене вище, п. 35).

Преса відіграє провідну роль у демократичному суспільстві: якщо вона не повинна заходити за деякі межі, зокрема, для захисту репутації або прав інших осіб, а також для запобігання розголошенню конфіденційної інформації, вона повинна передавати, з повагою до своїх прав і відповідальності, інформацію та ідеї з усіх питань, які становлять загальний інтерес (рішення у справі Де Гаєс і Ґійзельс проти Бельгії (De Haes et Gijsels c. Belgique) від 24 лютого 1997 року, Збірник, 1997-І, с. 233-234, п. 37).

Разом з тим, положеннями вищезазначених нормативно-правових актів кожному, в тому числі юридичній особі, гарантується право на захист честі, гідності та ділової репутації, а також спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Так, зі змісту статей 269, 270 ЦК України вбачається, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Також згідно з ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а на підставі статті 299 ЦК України - фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Згідно з ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З наведених норм права вбачається, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суд, поширену інформацію у телепередачі Люстратор 7.62 від 24.04.16 стосовно ОСОБА_1, а саме:

1) "(…) А, это ОСОБА_1. Да, это ж он хозяин этого, продаёт эти дома. Все, все вспомнила, где-то слышала.

- Він продає?

- Да, да.

- А тут не живе?

- Нет нет, мы купили."

2) "(…) І от ми дивимось - Херсон - один, Києво-Святошинський, с. Буча - один, два".

3) "- Ви є засновником ще кількох фірм, так ? (…)Таке собі товариство "Оверлошини"

- ЯК?

- "Оверлошини". А "Кейптаун Інвест"? Є таке?

- Ні, нема.

- (…) Ну давайте подивимось - товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" , правильно?

- Кейптаун?

- Перелік засновників - ОСОБА_1, кінцеві власники".

не вважає оціночним судженням, адже журналіст обґрунтовував телеглядачам свої твердження посиланням на офіційні документи, як то витягами з державних реєстрів.

Як вбачається із зображення фрагменту телепередачі, глядачам демонструється Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, де чітко зображено що ОСОБА_1 належить на праві власності нерухоме майно, як то будинки, що знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Буча, вул. Лісова, будинок № 201, № 203, № 199/2.

Проте, чітко видно також той факт, що демонстрована в телевізійному ефірі Інформаційна довідка не містить реєстраційного номеру облікової картки платника податків, а містить лише прізвище, ім'я та по-батькові - ОСОБА_1.

Відтак, наявна в матеріалах справи Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо позивача, а саме: ОСОБА_1, якому присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1, спростовує той факт, що позивач є власником об'єктів зазначеного нерухомого майна. Очевидно продемонстрована в ефірі Інформаційна довідка стосувалась іншої фізичної особи.

Аналогічна ситуація з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Продемонстрований в телевізійному ефірі документ не стосується позивача, адже як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що міститься в матеріалах справи (а.с. 24-29) та стосується саме позивача, корпоративних прав у позивача в товариствах з обмеженою відповідальністю КЕЙПТАУН ІНВЕСТ та ОВЕРЛОШИНИ , не зареєстровано.

Так, згідно з абзацом п'ятим п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У свою чергу ані відповідач, ані третя особа не надали належних та допустимих доказів на підтвердження достовірності спірної інформації, поширеної 24 квітня 2016 року в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р. Суду відповідачем або третьою особою не надано жодних доказів володіння саме позивачем вищезазначеними об'єктами нерухомості та корпоративними правами у вказаних товариствах.

Так, відповідно до абзацу другого п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Твердження третьої особи про те, що спірна інформація є оціночним судженням, суд вважає недостатньо обґрунтованим.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України Про інформацію дійсно ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно з ч. 2 ст. 30 зазначеного Закону оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до п. 19 постанови Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Пленум Верховного Суду України в п. 19 своєї Постанови Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної юридичної особи №1 від 27 лютого 2009 року, роз'яснив судам, що відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Разом з тим слід констатувати, що спірна інформація, поширена відповідачем, містить конкретні фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їх достовірності і спростовані в разі встановлення факту їх недостовірності, зокрема, дані про володіння позивачем певними об'єктами нерухомості та корпоративними правами. Так, дані щодо володіння конкретною особою таким майном можуть бути перевірені у відповідних державних реєстрах з використанням реєстраційного номеру облікової картки платника податків такої особи і підтверджені шляхом отримання відповідних витягів з цих реєстрів.

Вказані твердження не є за своїм змістом критикою чи оцінкою дій позивачів, а подаються як констатація фактів.

У вказаних фразах відсутні будь-які мовні засоби, які б давали підстави вважати їх оціночними судженнями.

Більше того, під час судового розгляду справи відповідач або третя особа та їх представники не надали обґрунтувань, чому саме вони вважають спірні висловлювання оціночними судженнями.

Враховуючи приписи зазначених норм чинного законодавства України, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, а також встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що вищезазначена інформація, поширена відповідачем, містить фактичні дані, а тому ці висловлювання є фактичними твердженнями.

В абз. 2 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Таким чином, суд вважає, що спірна інформація, поширена відповідачем стосовно позивача містить відомості про події і явища, яких не існувало взагалі, а тому її слід вважати недостовірною.

Суд вважає, що поширенням відповідачем недостовірної інформації стосовно позивача порушено право на повагу до честі і гідності та недоторканість ділової репутації позивача.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").

Судом достовірно встановлено під час судового розгляду про наявність вищезазначених чотирьох обставин, а саме поширення відповідачем негативної інформації про позивача, яка є недостовірною і яка порушує його особисті немайнові права.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Позовні вимоги в частині сповіщення в найближчій телепередачі Люстратор 7.62 тексту, що слугує спростуванням поширеної недостовірної інформації про позивача є не належним в повному обсязі.

Текст спростування містить такі, зокрема, вимоги: поширено недостовірну інформацію з метою посіяти сумнів щодо бездоганності біографії народного депутата України ОСОБА_1, невідповідності наявних у нього коштів існуючим витратам, можливого існування у нього недобрих намірів стосовно несплати податків або небажання здійснювати діяльність в правовому полі.

Підсумовуючи викладене вище, ми хочемо принести свої вибачення народному депутату України ОСОБА_1 за поширення стосовно нього відомостей, які не відповідають дійсності, та запевнити наших глядачів у виключенні виникнення таких фактів у подальшому.

Позивачем не було надано до суду жодних доказів тому, що поширена інформація, яку суд вважає недостовірною, була поширена з боку відповідача з будь-якою метою, зокрема, як він стверджує з метою посіяти сумнів щодо бездоганності біографії тощо. Біографія позивача взагалі не була предметом даного позову, а тому надавати їй оцінку в судовому порядку вбачається безпідставним.

Крім того, позивач просить суд зобов'язати відповідача принести йому свої вибачення та запевнити глядачів про недопущення такого у майбутньому.

Такий спосіб захисту також не є коректним, адже відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 № 1, суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

Крім того, запевняти глядачів на майбутнє у вчиненні тих чи інших дій, також є неспівмірним зі способами захисту порушеного щодо позивача особистого немайнового права.

З огляду на те, суд в цій частині позовних вимог вважає за необхідне відмовити.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач просив стягнути на його користь 137700 грн. відшкодування моральної шкоди, яку він зазнав внаслідок оприлюднення недостовірної інформації відповідачем.

Однак, суд зазначений розмір відшкодування моральної шкоди вважає недоведеним та таким, що є надто завищеним. Відтак, керуючись засадами розумності, суд вважає за необхідне розмір відшкодування моральної шкоди зменшити до 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1280 грн. 00 коп.

У зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог суд вважає за необхідне повернути позивачеві з Державного бюджету України суми переплати судового збору в розмірі 12 934 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 32 Конституції України, статей 16, 23, 201, 270, 275, 277, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, Закону України Про інформацію , Закону України Про телебачення і радіомовлення , керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 259, 263-265, 268, 352, 354, а також п.п. 9, 15 Перехідних положень ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАВІС-КІНО", за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати недостовірною та такою, що принижує та посягає на честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_1) інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р., а саме інформацію стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 об'єктами нерухомості - будинками, розташованими в Київській області, Києво-Святошинському районі, с. Буча, вулиця Лісова, зокрема інформацію:

1) (…) - А, это ОСОБА_1. Да, это ж он хозяин этого, продаёт эти дома. Все, все вспомнила, где-то слышала.

- Він продає?

- Да, да.

- А тут не живе?

- Нет нет, мы купили."

2) (…) І от ми дивимось - Херсон - один, Києво-Святошинський, с. Буча - один, два.

та стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 корпоративними правами в товариствах з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зокрема інформацію:

3) (…) - Ви є засновником ще кількох фірм, так ? (…)Таке собі товариство "Оверлошини"

- ЯК?

- "Оверлошини". А "Кейптаун Інвест"? Є таке?

- Ні, нема.

- (…) Ну давайте подивимось - товариство з обмеженою відповідальністю "Кейптаун Інвест" , правильно?

- Кейптаун?

- Перелік засновників - ОСОБА_1, кінцеві власники .

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю ГРАВІС-КІНО (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257228) спростувати в ефірі каналу 2+2 в найближчому (із дати набрання рішенням законної сили) випуску передачі "Люстратор 7.62" (або випуску інформаційних новин у випадку закриття програми або припинення її мовлення) недостовірну інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р., щодо народного депутата України ОСОБА_1, шляхом зачитування наступного тексту спростування:

В передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., сповіщеної на каналі "2+2" 24 квітня 2016 р. був оприлюднений сюжет, у якому стосовно народного депутата України ОСОБА_1 було поширено низку відомостей, які не відповідають дійсності, а саме:

поширено недостовірну інформацію стосовно володіння народним депутатом України ОСОБА_1 об'єктами нерухомості у вигляді трьох будинків, розташованих на території котеджного містечка по вулиці Лісовій в с. Буча Києво-Святошинського району Київської області. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не володів і не володіє будь-якими будинками, що розташовані на території котеджного містечка по вулиці Лісовій в с. Буча Києво-Святошинського району Київської області;

поширено недостовірну інформацію стосовно того, що саме народний депутат України ОСОБА_1 є забудовником і власником вказаного вище котеджного містечка та здійснює продаж будинків цього містечка. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не був і не є ні забудовником, ні власником вказаного вище котеджного містечка та не здійснює продаж будинків цього містечка;

поширено недостовірну інформацію стосовно заснування народним депутатом України ОСОБА_1 товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та володіння ним корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю. Насправді, народний депутат України ОСОБА_1 ніколи не був і не є засновником товариств з обмеженою відповідальністю "КЕЙПТАУН ІНВЕСТ" та "ОВЕРЛОШИНИ", зареєстрованих за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 72, та не володіє корпоративними правами у цих товариствах з обмеженою відповідальністю .

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю ГРАВІС-КІНО (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257228) спростувати недостовірну інформацію, поширену в передачі "Люстратор 7.62" у випуску за 24.04.2016 р., шляхом розміщення на офіційному сайті каналу "2+2" http//2plus2.ua сповіщеної передачі, яка містить текст спростування, не пізніше, ніж на наступний день після сповіщення передачі, яка містить текст спростування.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВІС-КІНО (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257228) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_1) відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ГРАВІС-КІНО (ідентифікаційний код юридичної особи: 36257228) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1200 (одну тисячі двісті) грн. 00 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи: НОМЕР_1) суму переплаченого судового збору в розмірі 12 934 грн. 50 коп. (дванадцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири гривну п'ятдесят копійок) з Державного бюджету України.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, або якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Васильченко