Рішення

від 26.04.2018 по справі 805/667/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2018 р. Справа№805/667/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю представників відповідачів - Чирикіної Н.В., Пономарьова А.О., Амоши Н.Г., розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східна Компанія до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0006431415 від 26 грудня 2017 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна Компанія" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0006431415 від 26 грудня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 14.12.2017 по 15.12.2017 Головним Управлінням ДФС у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача, з питання дотримання ним вимог податкового законодавства України з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2015, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2015. За результатами перевірки Податковим органом складено Акт перевірки від 19.12.2017 № 846/05-19-14-15/32724397, який отримано позивачем 19.12.2017. На підставі акту перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 26 грудня 2017 року № 0006431415, яким встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. п. г п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 пп. а , и п. 201.1 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 536 157 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 8 768 079 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, з огляду на що зауважує, що податкове-повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача надав до суду заперечення, в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представник позивача до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31.01.2018 відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Компанія" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0006431415 від 26 грудня 2017 року. Справу призначено до підготовчого засідання на 20.02.2018.

20.02.2018 розгляд справи відкладено на 13.03.2018 для надання додаткових доказів.

13.03.2018 розгляд справи відкладено на 27.03.2018 для надання додаткових доказів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2018 закрито підготовче провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Компанія" до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0006431415 від 26 грудня 2017 року та призначено справу до судового розгляду на 24.04.2018.

24.04.2018 по справі оголошено перерву до 26.04.2018 для надання додаткових доказів та підготовки сторін до судових дебатів.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Східна компанія (далі - ТОВ Східна компанія ) - є юридичною особою, зареєстрованою 14.07.2005 Виконавчим комітетом Донецької міської ради під записом № 1 266 120 0000 009747, код за ЄДРПОУ № 32724397, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Товариство з обмеженою відповідальністю Східна компанія на момент виникнення спірних відносин перебувало на податковому обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС в Донецькій області та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: Код КВЕД 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД - 46.72 оптова торгівля металами та металевими рудами (основний); Код КВЕД 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; Код КВЕД - 35.13 розподілення електроенергії.

З 14.12.2017 по 15.12.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Східна компанія , з питання дотримання вимог податкового законодавства України з 01.01.2013 по 31.12.2015, валютного законодавства з 01.01.2013 по 31.12.2015, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 по 31.12.2015.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 19.12.2017 № 846/05-19-14-15/32724397 ( далі - акт перевірки), який отримано позивачем 19.12.2017. (а.с. 24-49)

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення: п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 541 500 тис. грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 541 500 тис. грн.; п. 44.1 п. 44.2 п. 44.6 ст. 44, пп. а п. 198.1, абзаців 1-3 п. 198.2, абзаців 1,2 п. 198.3, ст. 198, п. 200.1, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. с. 3,4,9 Закону № 996, п. 1.2 ст. 1, п. 2.1, 2.4, 2.5, 2.13 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ - 17 536 157 грн., у т.ч. по періодах: жовтень 2015 року на загальну суму ПДВ 11 903 679 грн., листопад 2015 року на загальну суму ПДВ 2 969 897 грн., грудень 2015 року на загальну суму ПДВ 2 662 581 грн.

Зазначені висновки акту перевірки сформовано відповідачем з огляду на взаємовідносини позивача із контрагентами: ТОВ ДЖАПАРТС (код ЄДРПОУ 35848208), ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ (код ЄДРПОУ 39483029), ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД (на момент написання акту перевірки ТОВ СЕНАТОР РК) (код ЄДРПОУ 39854409).

Не погодившись з актом перевірки, позивачем направлено до ГУ ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки від 19.12.2017 № 846/05-19-14-15/32724397. (а.с. 50-55)

Листом від 22.12.2017 № 7/05-99-14-15 про надання відповіді на заперечення, відповідач повідомив позивача про те, що акт перевірки від 19.12.2017 № 846/05-19-14-15/32724397 відповідає діючому законодавству та залишений без змін. (а.с. 56-58)

26.12.2017 відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0006431415, яким встановлено порушення п. 189.1 ст. 189, п. 198.3, п. п. г п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. п. а , и п. п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 536 157 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 8 768 079 грн. (а.с. 60)

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вирішуючи питання щодо реальності господарських операцій ТОВ Східна компанія з іншими контрагентами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ДЖАПАРТС (код ЄДРПОУ 35848208) укладено договір постачання № 11/11-2015 від 11.11.2015, згідно умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця мазут паливний марки 100 (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . (Т.1 а.с. 101-104)

За п. 3.2. договору, умовами поставки товару - є DDP, згідно з Інкотермс-2000 , якщо інше не обумовлено відповідними специфікаціями до договору. Місце пункту призначення поставки товару, у тому числі, але не виключно визначено: залізнична станція Сороче Донецької залізниці, код залізничної станції 489304, Вантажоотримувач - ДТЕК ЗУЇВСЬКА ТЕС, адреса Вантажоотримувача: 86783, Донецька область, м. Зугрес, сул. 60 років Жовтня, 100, код підприємства 2149.

Відповідно до специфікацій до договору від 11.11.2015 р. та від 03.12.2015, ТОВ ДЖАПАРТС здійснює постачання товару (мазуту паливного марки 100) до Зуївська ТЕС ТОВ ДТЕК СХІДЕНЕРГО за адресою 86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100. (Т.1 а.с. 105-106)

В матеріалах справи містяться сертифікати якості на мазут паливний марки 100, в яких зазначено виробника та характеристики товару.

На кожну з операцій постачання, ТОВ ДЖАПАРТС виписано податкові накладні: № 23 від 16.12.2015, № 24 від 16.12.2015, № 25 від 17.12.2015, № 26 від 17.12.2015, № 28 від 18.12.2015, № 29 від 18.12.2015, № 30 від 18.12.2015, № 31 від 19.12.2015, № 32 від 19.12.2015, № 33 від 20.12.2015, № 34 від 20.12.2015, № 36 від 21.12.2015, № 37 від 21.12.2015, № 38 від 21.12.2015, № 39 від 21.12.2015, № 40 від 21.12.2015, № 44 від 22.12.2015, № 45 від 22.12.2015, № 46 від 22.12.2015, № 47 від 22.12.2015, № 48 від 22.12.2015, № 51 від 23.12.2015, № 52 від 23.12.2015, № 53 від 23.12.2015, № 54 від 23.12.2015,№ 55 від 23.12.2015, № 56 від 24.12.2015, № 67 від 24.12.2015, № 68 від 24.12.2015, № 69 від 24.12.2015, № 70 від 24.12.2015. Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції № 1 про прийняття податкових накладних податковим органом та реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. (Т.1 а.с.107- 168)

Перевезення товару оформлено товарно-транспортними накладними, а саме: № 1612-1 від 16.12.2015, № 1612-2 від 16.12.2015, № 1712-1 від 17.12.2015, № 1712-2 від 17.12.2015, № 1812-1 від 18.12.2015, № 1812-2 від 18.12.2015, № 1912-2 від 19.12.2015, 2112-1 від 21.12.2015, № 2112-4 від 21.12.2015, №2112-2 від 21.12.2015, 2112-3 від 21.12.2015, 2112-5 від 21.12.2015, № 2212-1 від 22.12.2015, 2212-4 від 22.12.2015, 2212-5 від 21.12.2015, 2012-1 від 20.12.2015, 2012-2 від 20.12.2015, 2212-6 від 22.12.2015 від 22.12.2015, 2212-2 від 22.12.2015 № 2412-5 від 24.12.2015, № 2412-1 від 24.12.2015, № 2412-2 від 24.12.2015, № 2412-4 від 24.12.2015, № 2412-3 від 24.12.2015, № 2312-4 від 23.12.2015, № 2312-5 від 23.12.2015, № 2312-1 від 23.12.2015, № 2312-2 від 23.12.2015.

(Т. 1 а.с. 171, 174, 177, 180, 183, 186, 189, 195, 198, 201, 208, 211, 213, 216, 223, 229, 232, 238, 241, 244, 250, Т.2 а.с. 3, 9, 15, 21, 27, 33, 38, 44 )

В товарно-транспортних накладних визначено місце відвантаження товару - та місце призначення поставки з визначенням вантажоодержувача. Перевезення за товарно-транспортними накладними здійснювалось з м. Макіївка до м. Зугрес. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, зазначені міста відвантаження та розвантаження товару знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами української влади.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення про те, що товар одразу постачався до м. Зугрес з м. Макіївка, тобто перетинання лінії зіткнення не відбувалось, оскільки товар знаходився у м. Макіївка.

Також, позивачем із ТОВ ДЖАПАРТС оформлено акти приймання-передачі товару до договору № 11/11-2015, від 16.12.2015, від 17.12.2015, від 18.12.2015, від 19.12.2015, від 20.12.2015, від 21.12.2015, від 22.12.2015, від 23.12.2015, від 24.12.2015. (Т.1 а.с. 169, 172, 175, 178, 181, 184, 187, 190, 193, 196, 206, 209, 212, 214, 221, 227, 230, 236, 239, 242, 248, Т. 2 а.с. 1, 4, 7, 10, 16, 22, 28, 36, 42, 48)

Крім того, реальності виконання господарських зобов'язань за правочином в частині виконання робіт підтверджуються розрахунками-фактури по кожній операції відповідно до договору постачання № 11/11-2015 (Т.1 170, 173, 176, 179, 182, 185, 188, 191, 194, 197, 207, 210, 215, 222, 228, 231, 237, 240, 243, 249. Т.2 а.с. 5, 11, 17, 23, 29, 37, 43, 49)

Продукція поставлена у грудні 2015 року, зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем, що підтверджено платіжними дорученнями: № 396 від 18.12.2015, № 410 від 22.12.2015, № 425 від 24.12.2015, № 456 від 30.12.2015, № 20 від 15.01.2016, № 39 від 21.01.2016, № 60 від 28.01.2016. (Т.2 а.с. 51-58)

Судом також досліджено надані позивачем до матеріалів справи реєстраційні та статутні документи ТОВ ДЖАПАРТС , отримані ним від контрагента у процесі обрання контрагента, у тому числі: витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статут, свідоцтво про державну реєстрацію, довідка про взяття на облік платника податків від 27.03.2008 р. № 26094/29-004, свідоцтво № 100109631 про реєстрацію платника податку на додану вартість, фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва за 2014 р., дилерське свідоцтво, видане ТОВ ДЖАПАРТС 30.03.2015 р. зі строком дії до 31.12.2015 р., довідка про стан позичкової заборгованості № 08.7.0.0.0/1504011450503 від 01.04.2015 р., довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами ДФС від 01.03.2015 р. № 8493/10/26-58-23-01-12, протокол загальних зборів учасників ТОВ ДЖАПАРТС № 25/03/15-2, наказ про призначення директора від 26.03.2015 р. № 26/03-к із копією паспорту директора. (Т.1 а.с. 74-100)

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ укладено договір постачання № 17/11-2015 від 17.11.2015, згідно умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця мазут паливний марки 100 (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . (Т. 2 а.с. 87-90)

Відповідно до специфікацій до договору від 17.11.2015, від 25.11.2015, від 27.11.2015 та від 18.12.2015 визначено, що ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ здійснює постачання товару ( мазут паливний марки 100) до Зуївська ТЕС ТОВ ДТЕК СХІДЕНЕРГО .(Т.2 а.с. 91-94)

На кожну з операцій постачання, здійснених у листопаді 2015 року та грудні 2015 року, ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ виписано податкові накладні: № 6 від 24.11.2015, № 7 від 25.11.2015, № 8 від 26.11.2015, № 9 від 27.11.2015, № 10 від 30.11.2015, № 45 від 21.12.2015, № 47 від 23.12.2015, № 49 від 24.12.2015. В матеріалах справи містяться квитанції № 1 про прийняття податкових накладних податковим органом та реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. (Т.2 а.с. 95 - 110)

Перевезення нафтопродуктів вантажоодержувачу за договором підтверджено товарно-транспортними накладними № 1 від 23.11.2015, № 2 від 24.11.2015, № 3 від 25.11.2015, № 4 від 26.11.2015, № 5 від 30.11.2015, № 6 від 21.12.2015, № 7 від 23.12.2015, № 8 від 24.12.2015. (Т. 2 137, Т.6 а.с. 9, 15, 18, 29, 43, 50, 56)

В товарно-транспортних накладних визначено місце відвантаження товару - та місце призначення поставки з визначенням вантажоодержувача.

Перевезення за товарно-транспортними накладними здійснювалось з м. Донецьк до м. Зугрес. Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 7 листопада 2014 р. № 1085-р, зазначені міста відвантаження та розвантаження товару знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється органами української влади.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення про те, що товар одразу постачався контрагентом до м. Зугрес з м. Донецька.

Також, із матеріалів справи вбачається, що між Позивачем із ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ оформленні за договором постачання № 17/11-2015 акти приймання-передачі товару від 24.11.2015, від 25.11.2015,від 26.11.2015, від 30.11.2015, від 27.11.2015, від 21.12.2015, від 23.12.2015.(Т.6 а.с. 4, 10, 11, 16, 25, 37, 44)

В матеріалах справи містяться листи про постачання палива, згідно яких ДТЄК Зуєвська ТЄС підтверджує отримання товару (мазуту). (Т.6 а.с. 6, 13, 20, 25, 40, 47, 53 ).

Продукція поставлена у листопаді 2015 року та грудні 2015 року, зобов'язання по оплаті вартості придбаних послуг були виконані позивачем, що підтверджено платіжними дорученнями: № 287 від 26.11.2015, № 296 від 27.11.2015, № 323 від 01.12.2015, № 322 від 01.12.2015, № 454 від 30.12.2015, № 455 від 30.12.2015. (Т. 2 а.с. 163-168)

Судом також досліджено надані позивачем до матеріалів справи реєстраційні та статутні документи ТОВ ЕКО ГРУП ІНВЕСТ , у тому числі: витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статут, витяг № 1526584501613 з реєстру платників податку на додану вартість, відомості з єдиного державного реєстру підприємств та організацій. (Т. 2 а.с. 59- 86)

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД укладено договір постачання № 09-7 від 25.09.2015, згідно умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця кам'яне вугілля та вугільну продукцію (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . (Т.2 а.с. 205-211)

Відповідно до специфікацій до договору від 25.09.2015, від 29.09.2015, від 29.09.2015 та від 20.10.2015 вантажовідправником вугілля та вугільної продукції є ЦЗФ Краснолиманська , код 1111, станції вантажовідправника Родинська Донецької залізниці, код станції 492909 та Бурштинська ТЕС ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО , код 1300, адреса 77112, м. Бурштин, Івано-Франківської області, станції вантажоодержувача Бурштин Львівської залізниці, код станції 388103. (Т. 2 а.с. 212, 213, 214, 215)

На кожну з операцій постачання, здійснених у жовтні 2015 року та листопаді 2015 року, ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД виписано податкові накладні: № 58 від 15.10.2015, № 60 від 15.10.2015, № 66 від 16.10.2015, № 65 від 16.10.2015, № 65 від 16.10.2015, № 63 від 16.10.2015, № 62 від 16.10.2015, № 66 від 16.10.2015, № 73 від 19.10.2015, № № 72 від 19.10.2015, № 70 від 19.10.2015, № 95 від 21.10.2015, № 92 від 21.10.2015, № 91 від 21.10.2015, № 93 від 21.10.2015, № 94 від 21.10.2015, № 95 від 21.10.2015, № 96 від 21.10.2015, № 42 від 22.10.2015, № 44 від 23.10.2015, № 46 від 26№ 97 від 30.10.2015, № 98 від 31.10.2015, № 100 від 10.11.2015, № № 101 від 18.11.2015. Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції № 1 про прийняття податкових накладних податковим органом та реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. ( Т. 2 а.с. 216-243, Т.3 а.с. 1-19)

Відповідно до договору сторонами оформлено акти прийому-передачі вугільної продукції: № 456/483 від 16.11.2015, № 457/496 від 18.11.2015, № 456/483 від 10.11.2015, № 422/424 від 15.10.2015, № 429/432 від 16.10.2015, № 428 від 16.10.2015, № 425/247 від 15.10.2015, № 433/434 від 16.10.2015, № 436/438 від 16.10.2015, № 439/441 від 16.10.2015, № 449 від 19.10.2015, № 448 від 19.10.2015, № 443/444 від 19.10.2015, № 442 від 19.10.2015, № 468 від 21.10.2015, № 460 від 21.10.2015, № 455 від 21.10.2015,№ 452/453 від 21.10.2015,№ 450 від 21.10.2015, № 445/446 від 21.10.2015, № 447/466 від 22.10.2015, № 454/474/ від 23.10.2015, № 470/477 від 26.10.2015, № 478/486 від 30.10.2015, № 435/489 від 31.10.2015. (Т.3 а.с. 20-22, 60-61, 93, 104, 113, 117, 128, 134, 146 155, 163, 170, 174, 178, 183, 187, 193, 197, 203, 215, 240, Т. 4 а.с. 7, 20, 37-38, 78-79)

Перевезення вугілля та вугільної продукції до Бурштинська ТЕС ПАТ ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО підтверджено залізничними накладними із відомостями вагонів. Крім того, в матеріалах справи містяться договір постачання № 09-4 від 09.09.2015, укладений ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД із ДП ВК КРАСНОЛИМАНСЬКА про постачання вугілля та вугільної продукції, та схема руху вугілля та вугільної продукції від ДП ВК КРАСНОЛИМАНСЬКА до ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД до споживача, разом із посвідченням якості вугілля. (Т.3 а.с. 27-45, 65-92, 96-103, 107-112, 115-116, 120-127, 130-133, 136-145, 148-154, 157-162, 165-169, 171-173, 176-177, 180-182, 185-186, 189-192, 195-196, 199-202, 204-214, 216-239, 241-250, Т. 4 а.с. 1-6, 8-19, 21-36, 39-77, 80-110)

Продукція, поставлена за перевіряємий період - є повністю оплаченою, що підтверджено платіжними дорученнями: № 380 від 15.12.2015, № 393 від 18.12.2015, № 409 від 22.12.2015, № 417 від 24.12.2015, № 386 від 16.12.2015, № 413 від 23.12.2015, № 390 від 17.12.2015, № 416 від 24.12.2015, № 288 від 27.11.2015, № 291 від 27.11.2015, № 290 від 27.11.2015, № 292 від 11.12.2015, № 276 від 26.11.2015, № 289 від 27.11.2015, № 248 від 18.11.2015, № 275 від 26.11.2015, № 254 від 26.11.2015, № 250 від 18.11.2015, № 252 від 26.11.2015, № 253 від 26.11.2015, № 249 від 19.11.2015, № 241 від 17.11.2015, № 243 від 18.11.2015, № 246 від 19.11.2015, № 240 від 17.11.2015, № 245 від 19.11.2015, № 244 від 19.11.2015, № 247 від 19.11.2015, № 238 від 17.11.2015, № 237 від 17.11.2015, № 223 від 17.11.2015, № 224 від 17.11.2015, № 239 від 17.11.2015, № 222 від 17.11.2015, № 219 від 16.11.2015, № 173 від 28.10.2015, № 221 від 16.11.2015, № 220 від 16.11.2015, № 218 від 16.11.2015, № 172 від 28.10.2015, № 169 від 28.10.2015, № 171 від 28.10.2015, № 170 від 28.10.2015, № 168 від 28.0.2015, № 167 від 28.10.2015, № 165 від 28.10.2015, № 163 від 28.10.2015, № 164 від 28.10.2015, № 162 від 28.10.2015, № 166 від 28.10.2015, № 138 від 21.10.2015, № 137 від 21.10.2015, № 133 від 21.10.2015, № 136 від 21.10.2015, № 139 від 21.10.2015, № 134 від 21.10.2015, № 135 від 21.10.2015, № 426 від 25.12.2015, № 427 від 25.12.2015, № 293 від 25.12.2015, № 428 від 25.12.2015, № 429 від 25.12.2015. (а.с. 119-178)

Отримання вугілля та вугільної продукції вантажоодержувачем підтверджено позивачем за рахунок надання до матеріалів справи: розрахунку списання вугілля на виробництво по марках, службової записки від 23.01.2018 р. про виробництво електричної енергії в 4 кварталі 2015 р., актів про рух і залишки палива за жовтень 2015, листопад 2015, грудень 2015. (Т.4 а.с. 111-118)

Судом також досліджено надані позивачем до матеріалів справи реєстраційні та статутні документи ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД , у тому числі: витяг та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статут, договір купівлі-продажу корпоративних прав від 18.09.2015, витяг № 1510274500378 з реєстру платників податку на додану вартість, відомості з єдиного державного реєстру підприємств та організацій, протокол № 4 загальних зборів засновників ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД від 18.08.2015, протокол № 5 загальних зборів засновників ТОВ КОМПАНІ ТРЕЙД від 18.09.2015, наказ № 8-к від 18.09.2015 про призначення на посаду директора із копією паспорту директора. (Т.2 а.с. 169-204)

Крім того, судом досліджено договори, а саме: 1) договір між позивачем та ТОВ ДТЕК ТРЕЙДІНГ від 17.09.2015 р. № 5-1-2015/015, відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця мазут паливний марки 40 та/або мазут паливний марки 100 (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками, узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . За п. 3.2. договору, умовами поставки товару - є DDP, згідно з Інкотермс-2000 , якщо інше не обумовлено відповідними специфікаціями до договору. Місце пункту призначення поставки товару, у тому числі, але не виключно визначено: залізнична станція Сороче Донецької залізниці, код залізничної станції 489304, Вантажоотримувач - ДТЕК ЗУЇВСЬКА ТЕС, адреса Вантажоотримувача: 86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. 60 років Жовтня, 100, код підприємства 2149; 2) договір між позивачем та ТОВ СХІДЕНЕРГО від 11.09.2015 р. № 5-1-2015/016, відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця мазут паливний марки 40 та/або мазут паливний марки 100 (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками , узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . За п. 3.2. договору, умовами поставки товару - є DDP, згідно з Інкотермс-2000 , якщо інше не обумовлено відповідними специфікаціями до договору. Місце пункту призначення поставки товару, у тому числі, але не виключно визначено: залізнична станція Сороче Донецької залізниці, код залізничної станції 489304, Вантажоотримувач - ДТЕК ЗУЇВСЬКА ТЕС, адреса Вантажоотримувача: 86783, Донецька область, м. Зугрес, сул. 60 років Жовтня, 100, код підприємства 2149; 3) договір між позивачем та ТОВ ДТЕК ТРЕЙДІНГ від 04.08.201 № 1-1-2015/048, відповідно до умов якого: Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця кам'яне вугілля і вугільну продукцію (надалі - Товар) в асортименті, кількості, в строк, по ціні і з якісними характеристиками , узгодженими Сторонами в цьому Договорі і специфікаціях, які після їх підписання Сторонами і скріплення печатками Сторін будуть невід'ємними частинами цього договору . (Т. 5 а.с. 108-119, 120-126, 127-134)

На підставі дослідження встановлених по справі обставин та наданих сторонами документів, судом встановлено, що укладені позивачем договори (правочини) відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.п. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно п.п. 135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Відповідно до п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Тобто, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

За п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість суд повинен з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом - є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 Щодо підтвердження даних податкового обліку документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків.

Враховуючи наведені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Факт виконання укладених позивачем договорів, фактичне транспортування, передання, прийняття, оплата товару підтверджується відповідними договорами, актами приймання-передачі, податковими накладними, платіжними дорученнями, товарно-транспортними накладними, залізничними накладними, паспортами якості товару, сертифікатами відповідності та якості, податковими деклараціями із додатками, якими позивач підтверджує факт отримання придбаних товарів, які долучені позивачем до матеріалів справи і досліджені судом.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується наявність в ході перевірки зазначених документів.

З огляду на наведене, аналізуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які у повному обсязі підтверджують як придбання позивачем товарів та їх подальше використання для здійснення господарської діяльності, так і виконання позивачем умов укладених договорів підряду і отримання результатів виконаних робіт, що є належним підтвердженням реальності проведених позивачем господарських операцій та свідчить про обґрунтованість формування ним податкового кредиту та валових витрат за даними взаємовідносинами з контрагентами.

Виходячи зі змісту вказаних вище документів в їх сукупності, судом вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і в розумінні цього Закону є первинними, тобто такими, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів та виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Суд зазначає, що принцип індивідуальної відповідальності платників податків, вказує на те, що відповідальність за можливі порушення податкового законодавства повинна нести особа, що їх вчинила, в свою чергу добросовісний контрагент не повинен відповідати за правопорушення, яке він не здійснював.

Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача та його контрагентів, вчинені на виконання укладених договорів, направлені саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів відповідного виду.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України ).

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 р., заява №6689/03).

Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як елемента верховенства права (ст. 8 Конституції України), індивідуалізації відповідальності (ст. 61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст. 129 Конституції України).

Тому, суд в даному випадку враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14.03.2018 у справі №804/8834/16, в якій зокрема зазначено, що за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною 1 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, не знаходились в стані припинення та були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагентів позивача, які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до витрат та податкового кредиту відповідачем не надані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість рівно як і формування витрат по господарських операціях, порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку через те, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету - це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні і докази того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності та обережності, рівно як і про те, що йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди. Навпаки, представником позивача у ході судового розгляду справи надано ґрунтовні пояснення про укладення позивачем договорів з контрагентами за результатами проведення конкурсних процедур - відкритих одноступеневих торгів, запитів оферт. До матеріалів справи, на підтвердження цього, позивачем додано відповідні документи які посвідчують можливість постачання товарів та ведення господарської діяльності.

Зазначені обставини залишились не спростованими відповідачем в ході судового розгляду справи.

Суд наголошує і на тому, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на відображення відповідних сум в податковому обліку.

У відповідності до роз'яснень Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

До матеріалів справи відповідачем не надано доказів про причетність позивача, із посиланням на його первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, до ланцюгів постачання.

Крім того, податковий орган не навів жодних доказів на підтвердження того, що під час перевірки ним встановлено обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договорів з контрагентами (та їх умислу) без наміру створити наслідки, які передбачені укладеними договорами. Навпаки, позивачем документально доведено належне виконання зобов'язань щодо отримання від контрагентів товарів/робіт та їх оплати.

Суд критично ставиться до висновку відповідача про неможливість підтвердження реальності господарських операцій з постачання контрагентами товарів позивачу у зв'язку з неналежним заповненням товарно-транспортних накладних, залізничних накладних, з огляду на те, що відповідачем, в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено доказів, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на даних актів перевірок щодо спірних контрагентів, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, та жодним чином не стосуються аналізу змісту та наслідків господарських операцій, здійснених позивачем із контрагентами, які мали місце у перевіряємих відповідачем періодах.

При цьому згідно Закону України Про автомобільний транспорт та наказу Міністерства транспорту України (від 14.10.1997 №363) Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні , обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України (№363 від 14.10.1997), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п.п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та дорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, а тому наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про безтоварність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

При цьому, чинним законодавством України передбачено обов'язковість товарно-транспортної накладної лише у випадку надання послуг з перевезення.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, інші документи (протоколи приймання нафтопродуктів вантажоодержувачем, договори контрагентів із суб'єктами господарювання - перевізниками товарів, тощо), які підтверджують товарність господарських операцій позивача із контрагентами та факт постачання товарів від контрагентів до вантажоодержувачів.

Наведений висновок узгоджується і з практикою Верховного суду, зокрема у постановах від 21.03.2018 (№ К/9901/3992/18) у справі № 808/2140/13-а, від 21.03.2018 (№ К/9901/2538/18) у справі № 816/338/14, від 20.03.2018 (№ К/9901/1403/18) у справі № 805/6021/13-а, від 20.03.2018 (№ К/9901/1424/18) у справі від 805/10886/13-а.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості виконати зобов'язання за укладеними договорами в силу відсутності необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів суд вважає такими, що не спростовують реальний характер вчинених операцій, оскільки здійснення господарської діяльності не завжди вимагає наявності основних та транспортних засобів на праві власності, значної кількості персоналу, а звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів (договори оренди, найму та ін.). При цьому, вказані висновки зроблено відповідачем на підставі податкової інформації - відомостей про стан фінансового-господарської діяльності контрагентів позивача, у той час як фактична наявність основних засобів та матеріальних активів не встановлювалась відповідачем, як не встановлювався і факт наявності чи відсутності цивільно-правових договорів між контрагентами позивача та іншими суб'єктами господарювання, укладених з метою виконання договорів з позивачем.

За п. 3 ч. 1 ст. 3 та ст. 6 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання мають право укладати будь-які договори, які не заборонені законодавством, у тому числі і залучати фізичних осіб до виконання робіт, надання послуг на підставі цивільно-правових договорів. При цьому діючим законодавством України не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання мати у власності необхідні для постачання продукції матеріальні ресурси, так, як і не встановлено кількісний склад працівників, необхідний для виконання робіт з реконструкції покрівлі.

Відповідно до п. 2.6. Наказу державного комітету статистики № 286 від 28.09.2005 Про затвердження Інструкції із статистики кількості працівників , не включаються до облікового складу працівники, які не перебувають у штаті даного підприємства. До них належать такі працівники: залучені до виконання робіт за договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду; прийняті для виконання разових спеціальних робіт: наприклад, консультації лікарів у медичних закладах, ремонтні роботи тощо; прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств; та ін.

Крім того, відсутність у контрагентів платника податків офіційно залучених достатніх матеріальних, трудових чи будь - яких інших ресурсів не має своїм наслідком недійсність укладених платником податків із таким контрагентом правочинів чи слугувати належним доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування, адже не спростовує можливості залучення працівників та обладнання на договірній основі, а тому і не впливає на дійсність господарських операцій.

Відповідачем не надано жодних доказів, якими б була підтверджена відсутність у контрагентів позивача договорів, укладених з іншими контрагентами про оренду автотранспортних засобів, залучення працівників, перевезення товару.

Разом з тим, презумпція добросовісності платника податків, яка, з одного боку, передбачає надання правового захисту платникам, які у повному обсязі виконують свої обов'язки з правильного нарахування, утримання та перерахування до бюджету законно встановлених податків, а також з дотримання необхідних умов для використання права на податкову вигоду, з іншого боку передбачає покладення на контролюючий орган тягаря доказування наявності складу податкового правопорушення у діях (бездіяльності) платника податків, який у протилежному випадку вважається добросовісним (зазначена позиція підтверджується ухвалою ВАСУ від 15.09.2015 у справі № К/800/17974/14).

Приймаючи наведене до уваги, з огляду на підтвердження позивачем проявлення заходів належної обачності при обранні контрагентів, спираючись на той факт, що чинне податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється постачання продукції контрагентом платника податків, суд відхиляє вказані висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій.

Наведена правова позиція підтверджена судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, в постанові від 03.04.2013 р. по справі № К/9991/32753/12, ухвалах від 18.06.2014 р. № К/9991/50633/12, від 11.06.2014 р. № К/800/47664/13, від 03.08.2015 р. № К/800/12277/13, від 30.07.2015 р. № К/9991/11391/12, від 30.07.2015р. № К/9991/38572/12 та від 30.07.2015р. № К/9991/39230/12, від 29.07.2015р. № К/800/17166/14, від 22.07.2015р. № К/800/61315/13, від 24.05.2017 по справі № К/800/24191/16.

Суд не приймає до уваги і зауваження відповідача про часткове надання позивачем до перевірки сертифікатів якості (відповідності) продукції, закупівля якої здійснена позивачем у контрагентів, як підставу визнання таких господарських операції нереальними з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, у зв'язку з чим сертифікат відповідності та паспорти якості не є документами первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до змісту Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності (від 15.01.2015 р. № 124-VIII), сертифікат якості (сертифікат відповідності) - це документ, що підтверджує відповідність виробленого товару (продукції) вимогам, які висуваються до якості такого товару (продукції).

Тобто, такі документи не створюють наслідків в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, а отже не можуть і підтвердити факт здійснення господарських операцій, через що їх ненадання до перевірки жодним чином не впливає на право формування платником податків податкового кредиту.

При цьому в матеріалах містяться, зокрема сертифікати якості на продукцію, яка закуповувалась позивачем у контрагентів.

З огляду на наведене, висновки податкового органу про відсутність по окремих операціях постачання паспортів якості та сертифікатів відповідності товару, через ненадання їх позивачем до перевірки - є безпідставними, оскільки вказані документи стосуються виключно підтвердження якості товару вимогам національних чи міжнародних стандартів якості.

Наведений висновок узгоджується і з практикою Верховного суду, зокрема у постанові від 16.01.2018 у справі № 820/4648/13-а.

Щодо використання відповідачем інформаційних баз даних для постановлення висновків відносно позивача, суд виходить з того, що інформаційні бази даних не є належними доказами підтвердження реальності господарських операцій, за результатами яких сформовані валові витрати та податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в матеріалах справи наявні докази того, що операції по придбанню позивачем товарів, робіт та послуг у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використані вантажоодержувачами в їх господарській діяльності.

Отже, оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне виконання умов укладених договорів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської діяльності, направленої на отримання прибутку, позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Суд звертає увагу і на той факт, що до перевірки позивачем були надані всі первинні документи по взаємовідносинам із контрагентами, які підтверджують здійснення господарської операції за укладеними договорами, а саме: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання, платіжні доручення тощо.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно положень ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем, всупереч вимогам ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірності прийнятого податкового-повідомлення рішення всупереч вимогам, в той час докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги - є законними, допустимими, обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Східна компанія підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - скасуванню.

Крім того, суд зауважує, що в позовній заяві позивача допущено ряд помилок, а саме не вірно визначено порушення щодо нього, замість податку на додану вартість вказано податок на прибуток , крім того не вірно вказано суму грошового зобов`язання. З цього приводу, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи було саме податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 0006431415 в якому вказано збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, на загальну суму 26304236 грн, з якої сума грошового зобов'язання склала 17536157 грн. та було нараховано штрафні санкції, які склали 8768079 грн. Таким чином, оскільки, судом встановлена протиправність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в своїй сукупності підлягають задоволенню у повному обсязі, тобто податкове повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 0006431415 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується платіжним дорученням № 9 від 19.01.2018, позивач за подання адміністративного позову сплатив 394563, 54 грн.

Отже, суд повертає позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області у розмірі 394563, 54 грн.

Повний текст рішення складено 07.05.2018

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2, 9, 90, 139, 243-244, 246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Східна компанія до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2017 р. № 0006431415 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 26.12.2017 № 0006431415, в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 26304236 гривень 00 копійок, з якої сума грошового зобов'язання складає 17536157 гривень 00 копійок та нарахування штрафних санкцій складає 8768079 гривень 00 копійок.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Східна Компанія (код ЄДРПОУ 32724397, 87537, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Леніна, б.163, кім. 5) суму судових витрат у розмірі 394563 (триста дев'яносто чотири тисячі п'ятсот шістдесят три) гривні 54 копійки.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 26 квітня 2018 року за участю представників відповідача.

Повний текст рішення складається відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голошивець І.О.