Рішення

від 10.05.2018 по справі 815/5784/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5784/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.;

за участі:

секретаря судового засідання - Кушкань Т.В.;

представника позивача - Єгорова О.О.;

представника позивача - Осадчого А.Ю.;

представника відповідача - Коротких О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ (вул. Центральна, 20, смт. Доброслав, Одеська обл., 67500, ідентифікаційний код 36970257) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якій просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

У період з 29.05.2017 року по 19.06.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року. Результат перевірки оформлений актом від 26.06.2017 року № 709/15-32-14-01/36970257 про результати документальної планової виїзної перевірки. ТОВ АЛЬБА-ТЕХ подало до Головного управління ДФС в Одеській області заперечення на акт перевірки з додатками. За результатами розгляду заперечення було надано відповідь № 7364/10/15-32-14-01-10 від 03.08.2017 року про залишення висновків акту без змін. На підставі акту перевірки від 26.06.2017 року № 709/15-32-14-01/36970257 та висновку щодо розгляду заперечення від 03.08.2017 року № 7364/10/15-32-14-01-10 Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 0024161401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 720351,00 грн., № 0024171401 щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 5370378,00 грн., № 0024181401 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13362,00 грн. На зазначені податкові повідомлення-рішення ТОВ АЛЬБА-ТЕХ подало скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 25.10.2017 року № 24052/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401 було призначено до розгляду в загальному позовному провадженні.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що проведеним аналізом діяльності контрагентів позивача, а також відповідно до наявної податкової інформації, отриманої від державних податкових інспекцій за місцем обліку контрагентів, встановлено відсутність необхідних умов для здійснення господарських операцій. Встановлено, що податковий облік витрат ТОВ АЛЬБА-ТЕХ ґрунтувався на первинних документах, що містили неправдиву інформацію.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та заперечував проти його задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ зареєстроване та перебуває на обліку в Комінтернівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 09.03.2010 року за № 2013.

На підставі направлень від 25.05.2017 року, наказів від 11.05.2017 року № 1320 та від 12.06.2017 року № 2141, відповідно до плану-графіку на 2 квартал 2017 року, в період з 29.05.2017 року по 19.06.2017 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ АЛЬБА-ТЕХ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами цієї перевірки 26.06.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 709/15-32-14-01/36970257, в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України, п.2 ст.3, п.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток в загальному розмірі 576281,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в загальному розмірі 3750604,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 26.06.2017 року № 709/15-32-14-01/36970257 Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ подало заперечення з додатками на нього до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області.

Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області 03.08.2017 року надало відповідь № 7364/10/15-32-14-01-10 на заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ , якою висновки акту перевірки від 26.06.2017 року № 709/15-32-14-01/36970257 залишені без змін.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ на підставі акту перевірки від 26.06.2017 року № 709/15-32-14-01/36970257 та висновку щодо розгляду заперечення від 03.08.2017 року № 7364/10/15-32-14-01-10 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 08.08.2017 року № 0024161401, яким позивачеві за порушення п. 138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, 44.2 ст.44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 720351,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 576281,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 144070,00 грн.;

- від 08.08.2017 року № 0024171401, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 5370378,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 3580252,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1790126,00 грн.;

- від 08.08.2017 року № 0024181401, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 13362,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401 Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ подало скаргу до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України 25.10.2017 року прийняла рішення № 24052/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, яким податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся, ТОВ АЛЬБА-ТЕХ мало фінансово-господарські відносини з ТОВ ІТС-ТОРГ , ТОВ АВЄНЮ-Л , ТОВ БУД ПЕРСПЕКТИВА , ТОВ ВАЙТ РОЯЛ , ТОВ СТИЛПРОФ , ТОВ ЧЕРРІ ТРЕЙД , ТОВ КОМПАНІЯ ГОРІЗОНТ ПЛЮС , ТОВ ТАЛАС+ , ПП СТАВР І К , ТОВ АНТЕЙ ГРИН , ТОВ ФОКСБЕРРІ , ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , ТОВ ЛОТ-ЛАЙН , ТОВ РЕД ВІН , ТОВ ТРИЛАЙНС , ТОВ САНТОРИН-МК , ТОВ ВЕЛИТОН , ТОВ МАРО-МАКС , ТОВ МОДЕРН ФОРМ , ТОВ КЕЙМАСТ , ТОВ ІНКАМІН , ТОВ БРОКЕР ХАУС , ТОВ ЛОТИАНА , ТОВ РЕБЕКС , ТОВ ЕКО-БУД-МОНТАЖ , ТОВ АКРОПОЛЬ ГАРАНТ ПЛЮС , ТОВ ВИГАН , ТОВ МИГАРОН , ТОВ СПЕЙСТАУН , ТОВ КОНЕКТІС на підставі наступних договорів: купівлі-продажу від 28.05.2014 року № 72/06, від 05.09.2016 року № 11, від 29.04.2016 року № 29/04, від 20.01.2016 року № 160120, від 10.02.2016 року № 160210, від 21.11.2016 року № 217, від 14.06.2016 року № 33, від 20.02.2014 року № 1-27/14, від 28.04.2014 року № 24, від 12.02.2015 року № 21/15, від 04.08.2016 року № 11, від 23.06.2015 року № 125, від 19.08.2016 року № 5/19-08/2016, від 27.03.2015 року № 12703, від 29.01.2016 року № 15-3, від 14.07.2016 року № 16/07/3, від 30.11.2012 року № 08, від 24.02.2015 року № 24, від 22.12.2014 року № 11, від 08.01.2015 року № 0115, від 23.10.2015 року № 44, від 02.11.2016 року № 34, від 28.11.2012 року № 24/13, від 23.11.2015 року № 235, від 10.06.2015 року № 28, від 02.03.2015 року № 27; на виконання послуг від 02.02.2015 року № 12-К/15, від 29.04.2015 року № 38/5, від 02.03.2015 року № 26, від 12.03.2015 року № 29; постачання від 30.07.2014 року № 23/18-5, від 30.01.2015 року № 0126, від 23.01.2015 року № 0121.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні копії документів: податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг), акти виконаних робіт.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; інша поштова та кур'єрська діяльність; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (основний).

Тобто, укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Крім того, під час розгляду справи на підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій ТОВ АЛЬБА-ТЕХ з контрагентами ТОВ ІТС-ТОРГ , ТОВ АВЄНЮ-Л , ТОВ БУД ПЕРСПЕКТИВА , ТОВ ВАЙТ РОЯЛ , ТОВ СТИЛПРОФ , ТОВ ЧЕРРІ ТРЕЙД , ТОВ КОМПАНІЯ ГОРІЗОНТ ПЛЮС , ТОВ ТАЛАС+ , ПП СТАВР І К , ТОВ АНТЕЙ ГРИН , ТОВ ФОКСБЕРРІ , ТОВ ГРІН БУД ЛАЙН , ТОВ ЛОТ-ЛАЙН , ТОВ РЕД ВІН , ТОВ ТРИЛАЙНС , ТОВ САНТОРИН-МК , ТОВ ВЕЛИТОН , ТОВ МАРО-МАКС , ТОВ МОДЕРН ФОРМ , ТОВ КЕЙМАСТ , ТОВ ІНКАМІН , ТОВ БРОКЕР ХАУС , ТОВ ЛОТИАНА , ТОВ РЕБЕКС , ТОВ ЕКО-БУД-МОНТАЖ , ТОВ АКРОПОЛЬ ГАРАНТ ПЛЮС , ТОВ ВИГАН , ТОВ МИГАРОН , ТОВ СПЕЙСТАУН , ТОВ КОНЕКТІС в періоді, що перевірявся, а також на підтвердження факту використання поставленого товару у власній господарській діяльності та реального настання правових наслідків позивач надав до суду копії договорів по замовникам послуг з ремонту та обслуговування тепловозів та про надання кур'єрських послуг.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлялися товари та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлені товари та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Також, суд звертає увагу, що згідно з пп.180.1.1 п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Суд встановив, що позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками податків.

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Також, посилання відповідача про відсутність у контрагентів позивача власних основних фондів, трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів не є доказом несумлінності платника податку - ТОВ АЛЬБА-ТЕХ , оскільки чинне законодавство передбачає можливість залучення третіх осіб для виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України . Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови . Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401 є протиправними та належать до скасування.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер'їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ (вул. Центральна, 20, смт. Доброслав, Одеська обл., 67500, ідентифікаційний код 36970257) до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ідентифікаційний код 39398646) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401 задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 08.08.2017 року № 0024161401, № 0024171401, № 0024181401.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬБА-ТЕХ (код ЄДРПОУ 36970257) суму сплаченого судового збору в розмірі 91561,37 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено 10 травня 2018 року.

Суддя М.М. Кравченко