Постанова

від 18.06.2007 по справі 13/709-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/709-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2007 р.                                                           Справа № 13/709-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В. , Барбашова С.В.

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Рабеко М.М.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс", м. Путивль, Сумської області (вх. № 1770 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 23.01.07 р. по справі № 13/709-06

за позовом Приватного підприємства "Агрохім", м.Кіровоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс", м. Путивль, Сумської області

про стягнення 43950,86 грн.,-

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс", м. Путивль, Сумської області

до Приватного підприємства "Агрохім", м. Кіровоград

про визнання договору недійсним,-

встановила:

Рішенням  господарського суду Сумської області  від 23.01.2007 р.  по справі № 13/709-06 (суддя Лиховид Б.І.) первісний позов задоволено та стягнуто з ТОВ "Агротехресурс" на користь ПП "Агрохім" 32 500,00 грн. боргу, 9 750,00 грн. штрафу, 741,71 грн. пені, 959,86 грн. -22 % річних, 439,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову - відмовлено.

Відповідач за первісним позовом з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 23.01.2007 р. скасувати в частині задоволення позовних вимог ПП "Агрохім" щодо стягнення 9750,00 грн. штрафу, 741,71 грн. пені, 959,86 грн. - 22 % річних, 439,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим, прийнятим при всебічному та повному дослідженні всіх обставин справи, в зв"язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.  

В судове засідання 12.06.2007р. представник відповідача не з'явився, про причини неявки свого представника відповідач, як заявник апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не повідомив, в зв"язку з чим колегія суддів дійшла висновку  про відкладення розгляду даної справи для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

В судове засідання 21.06.2007р. представник відповідача також не з"явився, про причини неявки не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення,  господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 06 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем у справі укладений договір купівлі-продажу за № 33/09-06 (далі- Договір).

На виконання умов даного Договору позивач передав відповідачеві товар  на суму 32500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № АХ-0002570 від 06.09.2006 р. та довіреністю серії ЯМЦ № 697811 від 08.09.2006 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем) до 20.09.2006р.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Господарським судом встановлено, що в обґрунтування позовних вимог ПП "Агрохім" посилається на невиконання відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати отриманого товару, в зв"язку з чим у відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 32500,00 грн.,

Оцінивши доводи позивача та відповідача у справі, а також з огляду на те, що факт порушення відповідачем вимог чинного законодавства доведений позивачем у повному обсязі та належним чином і підтверджується матеріалами справи, а заборгованість не погашена та її наявність не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим позовні вимоги в сумі 32500,00 грн. визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач мотивуючи свої вимоги, вказує на несвоєчасне проведення відповідачем у даній справі розрахунків за переданий товар.

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасного здійснення розрахунку за товар покупець (відповідач) зобов'язаний сплатити продавцю (позивачу) штраф, який складає 30 % від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що розраховується від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

З урахуванням умов спірного Договору та вимог чинного законодавства, господарський суд визнав вимоги позивача в частині стягнення штрафу в сумі 9750,00 грн. та пені в сумі 741,71 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки із матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару в термін, встановлений п. 4.1.  Договору. Задовольняючи вимоги позивача в цій частині господарський суд також зазначив, що доказів своєчасного виконання грошових зобов'язань відповідач не надав,   розрахунок   пені   в сумі 741,71 грн. повністю   відповідає   вимогам   Закону   України   "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а 9750,00 грн. нарахованого позивачем штрафу, заявлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказані вимоги чинного законодавства, а також п. 6.4. Договору, згідно з яким сторони встановили відсоток річних в розмірі 22 %, господарський суд також висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 959,86 грн. 22% річних.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому слід зазначити, що суму основного боргу в розмірі 32500,00 грн. відповідач в апеляційній скарзі не оспорює.

На думку колегії суддів, місцевий господарський суд також вірно визначився щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог, в зв'язку з їх правовою безпідставністю, а доводи ТОВ "Агротехресурс", які покладені в обґрунтування зустрічного позову, господарський суд визнав такими, що спростовуються матеріалами справи. Разом з цим слід зазначити, що обставини, з яких відмовлено судом першої інстанції в задоволенні вимог по зустрічному позову, ТОВ "Агротехресурс" в своїй апеляційній скарзі не оспорює.

Заявник апеляційної скарги вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції одночасно застосував пеню та штраф за порушення грошового зобов'язання та не взяв до уваги, що пеня як і штраф є різновидом штрафних санкцій, а відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Однак в спростування доводів ТОВ "Агротехресурс", викладених в апеляційній скарзі щодо неправомірності рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу та пені, колегія суддів вважає необхідним зауважити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у тому числі штраф та пеня (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 Цивільного кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойка - це визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Різновидами неустойки є штраф і пеня. Штрафом визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, на відміну від штрафу пенею забезпечується своєчасне виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, погоджуючись із висновками господарського суду, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зауважити, що з урахуванням вимог Господарського та Цивільного кодексів України штраф та пеня не відносяться до одного виду юридичної відповідальності.

Крім того, вказана скаржником стаття 61 Конституції України відноситься до II розділу "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина" та передбачає індивідуальний характер юридичної відповідальності особи. Слід зазначити, що вказане Положення Конституції України щодо людини, її прав і свобод спрямоване на виявлення та врахування обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання, свідчать про гуманістичну направленість Основного Закону України та кримінального і кримінально-процесуального законодавства України, про поширення загальних засад призначення покарання на всі вчинені злочини. Проте, в даному випадку, позовні вимоги виставлені до особи юридичної і ґрунтуються на нормах ст. 549 Цивільного кодексу України, котрий не забороняє встановлювати одночасно відповідальність у вигляді штрафу і пені, які за своєю правовою природою є засобами захисту цивільних прав і є видами забезпечення виконання зобов'язань.

Отже, враховуючи те, що спірним Договором сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу та пені, їх нарахування повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому у позивача є всі правові підстави вимагати їх стягнення.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання заявника апеляційної скарги на те, що стягнення судом першої інстанції одночасно пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання суперечить положенням Господарського кодексу України та ст. 61 Конституції України, необгрунтованими, безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

ПП "Агротехресурс" в своїй апеляційній скарзі також зазначає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення послався на ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, в зв'язку з дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 22% річних в сумі 959,86 грн. Однак, на думку скаржника застосування річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, регулюється спеціальним законом - Господарським кодексом України, відповідно до частини 6 статті 232 якого розмір відсотків визначається виключно обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Таким чином, ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає сплату суми боргу з урахуванням річних у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, а не у разі користування чужими коштами. Відповідач стверджує, що його підприємство взагалі не має коштів, в тому числі і для проведення розрахунків з працівниками підприємства, в зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, що спростовує факт користування відповідачем чужими коштами, однак господарський суд не прийняв ці доводи до уваги. В підтвердження вказаних обставин відповідач надав суду апеляційної інстанції звіт з праці за січень-грудень 2006 року та просив залучити його до матеріалів даної справи, оскільки в зв'язку з тим, що під час судового розгляду справи в суді першої інстанції на його підприємстві проводилась перевірка державними органами щодо наявності заборгованості перед працівниками, він не зміг своєчасно надати представлені додаткові докази (звіти).

Проте, вказаний звіт не приймається колегією суддів до уваги з огляду на ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки він не був предметом розгляду у суді першої інстанції, а заявник апеляційної скарги не надав жодних належних доказів та не обґрунтував неможливість його подання суду першої інстанції, з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог в частині нарахування штрафу в сумі 9750,00 грн., пені в сумі 741,71 грн. та 22 % річних 959,86 грн. не надав як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів які б підтверджували реальну і правову обґрунтованість для звільнення від відповідальності у вигляді їх сплати за несвоєчасне виконання умов спірного Договору та недодержання норм чинного законодавства України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, а в силу ч. 7 цієї ж статті господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача, оскільки факт порушення умов спірного Договору та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Сумської області від 23.01.07 року по справі № 13/709-06 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Відповідно до  ст. 28 Господарського  процесуального  кодексу України   справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Представники юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Ст. 44 Господарського   процесуального   кодексу   України передбачено,  що до складу судової витрат  входить  оплата  послуг адвоката.  Відповідно з ч.  3 ст.  48 цього ж кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги  адвоката,  визначаються  у  порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В контексті  цих  норм  судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач в обґрунтування своїх вимог стосовно покладення на відповідача витрат на адвокатські послуги, надав суду апеляційної інстанції договір про надання правової допомоги адвоката № 25/5-07 від 25.05.2007р., укладений між ним та адвокатом Рабеко М.М., доповнення № 1 до даного Договору, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 159, видатковий касовий ордер  від 08.06.2007р. про сплату послуг адвоката в сумі 1500,00 грн. та належним чином завірену копію довіреності від 05.03.2007р., що  узгоджується з приписами ст. 44 Господарського   процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевказане, а також те, що відшкодування сум на оплату юридичної допомоги можливе за послуги, надані виключно адвокатами, а не будь-якими представниками сторін або особами, які займаються юридичною практикою, колегія суддів вважає вимоги позивача про стягнення витрат на юридичні послуги  правомірними та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в зв"язку з чим витрати у вигляді плати за адвокатські послуги, пов"язані з роглядом даної справи, слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, п. 1                ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс", м. Путивль, Сумська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.01.07 р. по справі            № 13/709-06 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехресурс" (41500, м. Путивль, Сумська область, вул. Комсомольська, 35, р/р 260018135 в СОД АППБ "Аваль", МФО 337483, код ЄДРПОУ 32548461) на користь Приватного підприємства "Агрохім" (25009, м. Кіровоград, вул. Комарова, 74, р/р 2600303551540 в КФ "Укрексімбанк", МФО 323389, код ЄДРПОУ 23694198)  витрати по сплаті адвокатських послуг, пов"язаних із роглядом апеляційної скарги, в сумі 1500,00 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

         Головуючий суддя                                                                    Демченко В.О.  

                                 Судді                                                                    Такмаков Ю.В.  

                                                                                                               Барбашова С.В.