Рішення

від 26.01.2018 по справі 362/3683/17

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3683/17

Провадження № 2/362/326/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2018 року Василькіський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

при секретарі - Шаблій Т.С.,

з участю: представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10.04.2015 р. та 25.05.2015 р. ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 для власних потреб по 20000 доларів США із зобов'язанням їх повернути до 01.09.2015 р., про що свідчать відповідні письмові розписки. 10.07.2017 р. ОСОБА_5 на підставі письмового договору відступив право вимоги за договорами позики ОСОБА_3

Оскільки станом на 10.07.2017 р. заборгованість за зазначеними розписками не погашена, тому позивач звернулась до суду з вказаним позовом, і просить суд стягнути борг: за договором позики від 10.04.2015 р. в розмірі 20000 доларів США , що еквівалентно 520400 грн., процентів на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8851,9 доларів США, що еквівалентно 230326,38 грн., 3% річних на розмір позики в сумі 1114,52 доларів США що еквівалентно, 28999,82 грн.; 3% річних на нараховані проценти в сумі 338,47 доларів США, що еквівалентно 8806,87 грн., а всього за договором - 30304,89 доларів США, що еквівалентно 788533,07 грн.; за договором позики від 25.05.2015 р. в розмірі 20000 доларів США , що еквівалентно 520400 грн., процентів на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8119,02 доларів США, що еквівалентно 211256,9 грн., 3% річних на розмір позики в сумі 1114,52 доларів США що еквівалентно, 28999,82 грн.; 3% річних на нараховані проценти в сумі 290,74 доларів США, що еквівалентно 7565,01 грн., а всього за договором - 29524,28 доларів США, що еквівалентно 76822,73 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилась, представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві, просив задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову з тих підстав, що між первинним кредитором - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мали місце господарські взаємовідносини, які регулювались відповідними господарськими договорами, і вказані кошти він брав не для особистих потреб, а для потреб підприємств, в діяльність яких інвестував кошти ОСОБА_6 Вважає, що надані суду розписки не є підтвердженням укладання договору позики між фізичними особами, оскілки фактично між сторонами існували правовідносини, які випливають зі спільної діяльності. Крім того, заперечувала поти стягнення всіх складових грошового зобов'язання в іноземній валюті, а не гривні. Просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Судом встановлено, що 10.04.2015 р. ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 20 (двадцять) тисяч доларів США . Зобов'язується повернути дану суму грошей до 1 (першого) вересня 2015 р. Також, 25.05.2015 р. ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 20 (двадцять) тисяч доларів США. Зобов'язується повернути дану суму грошей до 1 (першого) вересня 2015 р.

Вказані обставини підтверджуються оригіналами розписки від 10.04.2015 р. та 25.05.2015 р., факт видачі якої та особистість підпису з боку відповідача не оспорюється (а.с. 72,73).

Відповідно до Договору відступлення права вимоги, укладеного 10.07.2017 р. в м. Житомирі між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 відступив, а ОСОБА_3 прийняла належне Кредитору (ОСОБА_5Л.) право вимоги за Договорами позики від 10.04.2015 р. та від 25.05.2015 р., включаючи нараховані проценти за користування позикою, суму штрафних санкцій та інших нарахувань, визначених законодавством України (а.с.3-4).

Зобов'язання позичальника, який отримав у власність грошові кошти, повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів, підпадають під регулювання розділу І книги п'ятої Цивільного кодексу України, яким визначені загальні положення про зобов'язання, параграфу 1 глави 71 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, яким визначені положення про договір позики.

Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків стаття 11 ЦК визначає договори та інші правочини.

За загальним правилом, визначеним у статті 526 ЦК, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо боржник не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, за правилами частини першої статті 612 ЦК, боржник вважається таким, що прострочив.

Відповідно до положень статті 525 ЦК, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Таким чином, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

За таких обставин будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника (частина друга статті 1047 ЦК України).

Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі № 6-63 цс13 та від 02.07.2014 р. у справі № 6-79цс14.

Оскільки в судовому засіданні представник відповідача підтвердила написання власноручно відповідачем вказаної розписки, суд вважає, що з тексту розписки відповідача вбачається визнання відповідачем свого боргу, а відтак і отримання грошових коштів відповідачем, його розмір, строк та порядок їх повернення.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення процентів за користування позикою на рівні облікової ставки НБУ, суд зазначає наступне.

У частині першій статті 1048 ЦК України, яка має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Таким чином, у випадку, якщо договір позики не є безоплатним (безпроцентним) у розумінні частини другої статті 1048 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити винагороду (проценти за користування позикою) й у випадку, коли таким договором не передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики.

До вказаних висновків прийшов ВСУ, який виклав свою правову позицію у справі № 6-36цс14.

Таким чином, враховуючи, що вказаний договір укладений між фізичними особами на суму більше ніж п'ятдесят розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, під час судового засідання не було встановлено жодних ознак призначення вказаних коштів для здійснення підприємницької діяльності сторін, отже вказаний договір не є безоплатним, і вимога позивача про стягнення процентів за весь час користування позикою на рівні облікової ставки НБУ є такою, що базується на нормі Закону, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до наданого позивачем, та перевіреного судом розрахунку, враховуючи встановлений НБУ розмір Облікової ставки за 2015 -2017 р.р., заборгованість відповідача за користування позикою від 10.04.2015 р. за період з 10.04.2015 р. по 10.07.2017 р. становить 8851,90 доларів США, що еквівалентно 230326,38 грн. (а.с.11); заборгованість відповідача за користування позикою від 25.05.2015 р. за період з 25.05.205 р. по 10.07.2017 р. становить 8119,02 доларів США, що еквівалентно 211256,92 грн. (а.с.13).

Згідно статей 610, 611 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У частині другій статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, за обставинами, які були встановлені судом на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до висновку про те, що відповідач порушив зобов'язання, в зазначений строк суму позики не повернув, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми позики, процентів, 3% відсотків річних, є підставними та обґрунтованими.

Дані вимоги ґрунтуються на положеннях закону, яким урегульовано спірні правовідносини, та умовах зобов'язання.

При цьому судом враховані роз'яснення, надані ВСУ в Правовій позиції у справі №6-2129цс16, зокрема: Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні 3 % річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи зазначене, 3 % річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого, зокрема, є також нараховані проценти за користування кредитними коштами, строки сплати яких передбачено договором.

У зв'язку з зазначеним, суд приходить до переконання щодо об'єктивного застосування положень ст. 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних до порушеного грошового зобов'язання, в тому числі і нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до розрахунку, представленого суду з боку позивача, заборгованість відповідача за договором позики від 10.04.2015 р. складає 20000 доларів США основного боргу, проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8851,9 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики в сумі 1114,52 доларів США; 3% річних від простроченої суми процентів в сумі 338,47 доларів США, а всього за договором - 30304,89 доларів США, що еквівалентно 871265 (вісімсот сімдесят одна тисяча двісті шістдесят п"ять) грн. 58 коп.; заборгованість відповідача за договором позики від 25.05.2015 р. складає 20000 доларів США основного боргу, проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8119,02 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики в сумі 1114,52 доларів США; 3% річних від простроченої суми процентів в сумі 290,74 доларів США, а всього за договором - 29524,28 доларів США, що еквівалентно 848823 (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 05 (п"ять) коп., а всього разом стягнути - 1720088 (один мільйон сімсот двадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 63 (шістдесят три) коп.

Даний розрахунок є детально складений, аргументований, судом перевірений, з боку відповідача не спростований.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень статті 81 ЦПК України на кожну сторону покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом не беруться до уваги заперечення представника відповідача щодо існування між сторонами правовідносин, які випливали із спільної господарської діяльності, оскільки вони не підтверджені належними доказами і жодним чином не спросовують факту укладання договору позики саме між фізичними особами: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як це вбачається з наданих суду позивачем оригіналів розписок.

Враховуючи, що позивач, на користь якої ухвалюється рішення, звільнена від сплати судового збору, суд, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України покладає на відповідача судові витрати у справі, а саме судовий збір в розмірі 8000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 215, 216, 234, 258, 509, 513,520, 521, 525, 526, 527, 530, 545, 610-612, 625, 1047-1049 ЦК України, статтями 2,4,5,12, 76, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 10.04.2015 р. в розмірі 20000 доларів США, проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8851,9 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики в сумі 1114,52 доларів США; 3% річних від простроченої суми процентів в сумі 338,47 доларів США, а всього за договором - 30304,89 доларів США, що еквівалентно 871265 (вісімсот сімдесят одна тисяча двісті шістдесят п"ять) грн. 58 коп.; борг за договором позики від 25.05.2015 р. в розмірі 20000 доларів США, проценти від суми позики на рівні облікової ставки НБУ в розмірі 8119,02 доларів США, 3% річних від простроченої суми позики в сумі 1114,52 доларів США ; 3% річних від простроченої суми процентів в сумі 290,74 доларів США, а всього за договором - 29524,28 доларів США, що еквівалентно 848823 (вісімсот сорок вісім тисяч вісімсот двадцять три) грн. 05 (п"ять) коп., а всього разом стягнути - 1720088 (один мільйон сімсот двадцять тисяч вісімдесят вісім) грн. 63 (шістдесят три) коп.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід Держави 8000 (вісім тисяч) грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко